Вирок № 102827148, 28.01.2022, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/569/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2022 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Яковлєва Д.В.,

з участю секретаря - Щербан В.В.,

прокурора - Ютовець І.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Рівне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021181010002582 від 21.12.2021 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Рівне, із середньою спеціальною освітою, розлученого, офіційно непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 19 червня 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на підставі ст.ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 20 грудня 2021 року, о 18 год. 25 хв., перебуваючи у торговому залі магазину «Велмарт», що по вул. Макарова, 23 у м. Рівне, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю спостереження за ним з боку персоналу магазину та інших осіб, таємно викрав з торгівельних полиць належні ТОВ «ФУДКОМ» товари, а саме: ковбасу курячу «Переяслав», вагою 0,526 кг., вартістю 147,59 грн. та ковбасу шинкову «Переяслав», вагою 0,432 кг., вартістю 101,22 грн., у загальному розмірі 248 грн. 81 коп.

Однак, довести злочин до кінця та розпорядитися викраденим майном ОСОБА_1 не вдалося з причин, що не залежали від його волі, оскільки останній був зупинений працівниками магазину при виході з викраденим майном.

Своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та показав, що дійсно він, при обставинах місця і часу, що зазначені в обвинувальному акті, вчинив замах на крадіжку майна потерпілого, а саме ковбасу курячу «Переяслав» та ковбасу шинкову «Переяслав», вартість та найменування яких підтвердив. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Представник потерпілого Мартинюк В.М. в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про слухання справи за його відсутності, щодо призначення покарання покладається на розсуд суду.

Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження змісту обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своєму рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, суд по справі не вбачає.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує інформацію про стан його здоров`я, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра та за допомогою до них не звертався, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, представник потерпілого у своїх заявах претензій ні матеріального ні морального характеру до обвинуваченого не мають, щодо міри призначення покарання покладаються на розсуд суду, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України та покладенням у відповідності до ст. 76 КК України певних обов`язків.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати - відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не застосовувався, підстави для його застосування - відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 50, 65, 66 КК України, ст.ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Процесуальні витрати - відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не застосовувався, підстави для його застосування - відсутні.

Речові докази по справі, а саме: диск DVD-R з відеозаписами - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя Рівненського міського суду Д.В. Яковлєв