Вирок № 102826991, 28.01.2022, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1626/14-к

Провадження №1-кп/548/1/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2022 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Миркушіної Н.С.,

за участю секретарів судових засідань - Комаренко В.М., Листопад В.Л., Вовк М.І., Ващенко М.В., Калініченко А.В.,

прокурорів - Кінаша І.П., Яроцького Р.В., Пасюти А.А., Крутипороха О.В., Мазур В.І., Філоненка О.В., Мілевської Т.С., Лобача Е.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Євсєєва В.В.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Хорол кримінальне провадження №12014170330000053 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рудня Броварського району Київської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, офіційно не працюючого, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину 2004 року народження, в порядку ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового розслідування та прокурором, як стороною обвинувачення, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого за таких обставин.

Так відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 03.02.2014 року о 10 год. 00 хв. керуючи технічно-справним транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ-210990», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , рухався в бувшому Хорольському районі, а нині Лубенському районі Полтавської області по проїзній частині автошляху Хорол-Семенівка-Кременчук у напрямку від м.Хорол до смт.Семенівка.

У вказаний час водій ОСОБА_1 під час руху на транспортному засобі в світлий час доби зі швидкістю близько 80 км/год по головній дорозі - автошляху Хорол-Семенівка-Кременчук у Хорольському районі Полтавської області наближаючись до нерівнозначного перехрестя з другорядною дорогою до с.Єньки, яка повертає вліво, визначеного дорожніми знаками, виявивши небезпеку для руху у вигляді автомобіля марки ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виїхав з другорядної дороги на головну для виконання маневру розвороту, а саме зліва направо по напрямку руху водія ОСОБА_1 ,- своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого ним транспортного засобу (екстреного гальмування) для уникнення зіткнення з автомобілем ВАЗ-2107.

Внаслідок несвоєчасного вжиття водієм ОСОБА_1 заходів до зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу при наближені до нерегульованого перехрестя з тим, аби шляхом екстреного гальмування уникнути зіткнення на ньому із згаданим вище автомобілем ВАЗ-2107, а також внаслідок неврахування ним дорожніх умов та дорожньої обстановки, керований зазначеним водієм ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ-210990 передньою частиною допустив зіткнення із лівою боковою частиною автомобіля ВАЗ-2107, що сталося на смузі зустрічного руху, оскільки ОСОБА_1 виїхав на зустрічну смугу у зв`язку із виїздом із другорядної дороги (до с.Єньки) на головну дорогу (автошлях Хорол-Семенівка-Кременчук) автомобіля ВАЗ-2107.

Через зіткнення керованого ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ-210990 із автомобілем ВАЗ-2107 водію автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_6 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в Хорольській ЦРЛ.

Згідно висновку експерта № 31 від 05.04.2014 року за наслідками проведення судово-медичної експертизи на тілі трупа ОСОБА_6 зафіксовано тілесні ушкодження, що носили прижиттєвий характер та характерні для ДТП у вигляді синців на грудній клітці, лобку та правій нижній кінцівці, саден по нижніх кінцівках, закриті переломи правих лобкової та клубової кісток, розриву лобкового зчленення, наявності тромбів (емболів) в просвіті легеневих артерій та правої клубової вени, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі. Тілесні ушкодження у вигляді переломів правих лобкової та клубової кісток, розриву лобкового зчленення знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті, утворилися при ДТП і за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх спричинення.

Причиною смерті ОСОБА_6 стала тромбоемболія легеневих артерій та правої клубової вени, на що вказують наявність тромбів (емболів) в просвіті легеневих артерій та правої клубової вени в результаті переломів кісток тазу.

У відповідності до висновку експерта № 341 від 22.09.2014 за наслідками проведення судової автотехнічної експертизи в даній дорожній обстановці швидкість руху автомобіля «ВАЗ-210990» під керуванням водія ОСОБА_1 до моменту початку гальмування була не менше 73,9-77,2 км/год. В зазначеній вище дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-210990» ОСОБА_1 порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, відповідно до яких:

п.12.3: У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Відповідно до вищевказаного висновку експерта ці порушення вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події, а ОСОБА_1 , на думку експерта, мав технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем ВАЗ-2107 під керуванням водія ОСОБА_6 шляхом виконання ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. Для цього у нього не було будь-яких перешкод, які б не дозволили йому виконати вимоги вказаних Правил.

Провівши судове слідство, об`єктивно з`ясувавши обставини ДТП на підставі досліджених і оцінених доказів з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд приходить до наступних висновків.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, не визнав. Суду пояснив, що 03.02.2014 року між 9 та 10 годиною ранку він їхав по головній дорозі в напрямку з м.Хорол на смт.Семенівку. Погода була сонячна, було холодно, дорожнє покриття було слизьке. Після проїзду через село Петрівку він, рухаючись зі швидкістю близько 80 км/год., побачив зліва фуру світлого кольору за 100-200 м., а також побачив знак «село Єньки» та знак «прилягання другорядної дороги». Побачивши знак, він зрозумів, що фура стоїть на другорядній дорозі, перпендикулярно за 5-15 м. до головної дороги. Крім фури, він більше нічого не бачив, далі біля перехрестя була лісосмуга, тому на дорозі, яка йде до с.Єньки, він нічого не бачив, видно було лише частину фури. Потім із-за фури раптово з`явився автомобіль, який швидко виїхав з другорядної дороги на головну. ОСОБА_1 , зрозумівши, що цей автомобіль не зупиняється перед головною дорогою, відразу почав гальмувати не змінюючи напряму руху. Цей автомобіль різко розвертався на головній дорозі в зворотньому напрямку і перегородив лівим боком дорогу автомобілю, яким керував ОСОБА_1 , після цього сталося зіткнення їхніх автомобілів, після чого він втратив свідомість. Автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , вдарив передньою частиною ліву бокову сторону автомобіля потерпілого ОСОБА_6 . Де саме були автомобілі після зіткнення він не пам`ятає. ОСОБА_1 повідомили, що під час гальмування його автомобіль занесло лівіше і він зіткнувся з автомобілем потерпілого на головній дорозі з лівого боку на зустрічній смузі.

Допитаний в ході судового слідства потерпілий ОСОБА_2 , який є батьком померлого ОСОБА_6 , дав суду показання, що він 3 лютого 2014 року між 10 та 11 годиною ранку приїхав із м.Хорол до повороту на с.Єньки Хорольського району та подзвонив до свого сина ОСОБА_6 щоб той його забрав додому. Погода в той день була хороша, дорога суха. Вставши з автобуса, потерпілий побачив ДТП за участю сина. Автомобіль сина стояв на узбіччі передом в бік м.Хоролу. Син сидів в автомобілі, його ноги були придавлені дверками. Машина обвинуваченого перескочила кювет і стояла на підвищенні передом до с.Єньки. На запитання потерпілого про те, як сталася ДТП, ОСОБА_6 пояснив, що він побачив світло фар виїжджаючого із балки автомобіля десь за 400 метрів та думав, що встигне розвернутись, але не встиг. Потерпілий подзвонив до своїх знайомих на прізвище ОСОБА_7 у с.Єньки. Вони приїхали та допомогли витягти сина з автомобіля і його відразу ж забрала швидка медична допомога. ОСОБА_1 в той час сидів в автомобілі, вибратися з автомобіля йому допомагли два чоловіки. Потерпілий показав суду, що його син встиг розвернутися на трасі, тому що автомобіль було вдарено в лівий, а не у правий бік.

Допитана в ході судового слідства потерпіла ОСОБА_3 дала суду показання про те, що вона є дружиною померлого ОСОБА_6 . Про ДТП за участю її чоловіка вона дізналася від свідків ОСОБА_7 . В той же день вона поїхала до чоловіка в лікарню, але так як він лежав у реанімації, до нього її не пустили. Потерпіла ОСОБА_3 показала суду, що її чоловік більше 40 років пропрацював водієм та трактористом.

Допитана в ході судового слідства потерпіла ОСОБА_4 показала суду, що вона є донькою померлого ОСОБА_6 . Про ДТП за участю батька вона дізналася від ОСОБА_7 , який по телефону повідомив, що її батько потрапив в аварію. На той час вона працювала в Хорольській ЦРЛ і в приймальному відділенні вона побачила свого батька, якого поклали в травматологічне відділення. Разом з ним в одну палату поклали ОСОБА_1 . Під вечір стан батька погіршився і його перевели в реанімаційне відділення. В зв`язку з переломом таза у батька була велика кровотеча в черевну порожнину. При розтині виявили тромби, що утворилися внаслідок розриву тазу, які попали в артерію і спричинили смерть. Батько пояснив їй, що не зрозумів як сталася ДТП, коли він виїжджав із другорядної дороги на головну, то машини не бачив, а коли був уже на головній дорозі, де є балка, то побачив як з`вилася машина на горі та розраховував, що встигне розвернутись. Але так як ОСОБА_1 їхав на великій швидкості і невчасно загальмував, то батько не встиг розвернутися. Потерпіла ОСОБА_4 показала суду, що батько їздив обережно, а тому ОСОБА_1 вводить суд в оману, вказуючи, що померлий виїхав з великою швидкістю прямо перед його автомобілем. Потерпіла ОСОБА_4 стверджувала, що на її думку ОСОБА_1 їхав більше як 100 км/ год., вона показала, що коли водій бачить перед собою перешкоду за 200-300 метрів, то потрібно поступово знижувати швидкість щоб дати водію, який робить маневр, закінчити його.

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_7 дав суду показання про те, що він знав загиблого ОСОБА_6 . Коли ОСОБА_6 потрапив в ДТП, то йому по телефону повідомив його батько - ОСОБА_2 і попросив допомоги. ОСОБА_7 через 5 хв. приїхав на місце ДТП автомобілем БМВ з своїм батьком ОСОБА_10 . Автомобіль ОСОБА_6 стояв посеред дороги, ближче до узбіччя, а інший автомобіль був у кюветі. Також стояв автомобіль Газель. Автомобіль ОСОБА_6 був увігнутий між передніми і задніми дверима з водійської сторони. ОСОБА_6 в шоковому стані сидів у автомобілі на пасажирському сидінні, затиснутий кермом та дверками. В кюветі кричав інший водій, йому допомагали брати ОСОБА_11 . Так як автомобіль міг загорітися, то вони з батьком відірвали дверку та кермо. Коли приїхала швидка, то витягли ОСОБА_6 з автомобіля. Зіткнення відбулося приблизно посередині дороги і осип скла також був посередині дороги. Дорога була суха. Сліди гальмування почалися по центру дороги і мали продовження по ліву сторону дороги.

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_10 дав суду показання про те, що він знав загиблого ОСОБА_6 . Він показав суду, що самої ДТП не бачив. В лютому 2014 року в денний час йому зателефонували і повідомили про ДТП. Він разом із сином відразу поїхали автомобілем БМВ на місце ДТП. Коли доїжджали до перехрестя, де сталася ДТП, то перед ними за хвилину під`їхав і зупинився автомобіль Газель. Автомобіль ОСОБА_1 з розбитим передом був в кюветі, лівою стороною в напрямку м.Хорол, а передньою частиною впирався в бугор у бік с.Єньки. Автомобіль ОСОБА_6 був з розбитим лівим боком: погнута середня стойка, ліва дверка і задня дверка. Автомобіль стояв на узбіччі, розвернутий передом в бік м.Хорол. ОСОБА_1 просив про допомогу і два чоловіки з Газелі його витягнули з автомобіля. ОСОБА_6 сидів на пасажирському сидінні, його туди знесло, біля нього був батько ОСОБА_2 . При цьому працювало реле поворотів. Свідок із своїм сином виламали дверку, так як вона була пом`ята і не відкривалась. Коли приїхала швидка медична допомога, то він допоміг ОСОБА_6 вийти з автомобіля. ОСОБА_10 показав суду, що у ОСОБА_6 була можливість розвернутися, не виїжджаючи на головну дорогу, але по слідах видно було, що він робив розворот саме на головній дорозі Хорол-Семенівка.

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_11 показав суду, що дана ДТП була наТ-подібному перехресті на село Єньки, що на автошляху Хорол-Семенівка. Він їхав з братом на Газелі з м.Кременчука до м.Хоролу, але він не пам`ятає ні дати, ні обставин даної ДТП, оскільки є діабетиком.

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_13 показав суду, щов першій половині дня 03.02.2014 року він їхав на автомобілі Газель із смт.Семенівка до м.Хоролу, дорога була сухою. Моменту ДТП він не бачив, чув сам удар, після зіткнення через декілька хвилин приїхав на місце ДТП, де стояли автомобілі. Він зупинився біля автомобіля, яким керував ОСОБА_6 , який ударом викинуло на обочину зустрічної смуги руху, а передом він стояв в бік м.Хоролу, а правим боком до автомобіля ОСОБА_1 , який стояв в кюветі. ОСОБА_1 до половини викинуло з автомобіля. Спочатку він підійшов до автомобіля ОСОБА_6 , відкрив передні дверки і звільнив защемлену педаллю зчеплення ногу ОСОБА_6 , який сидів на сидінні пасажира, оскільки його від удару туди відкинуло. В його автомобілі був увімкнений лівий поворот. Свідок запитав ОСОБА_6 як його самопочуття, на що останній кивнув, що нормально. Через 5-7 хвилин під`їхали на автомобілі БМВ ще двоє людей з боку с.Єньки, викликали швидку допомогу та поліцію. Потім витягли ОСОБА_1 із автомобіля і поклали на землю. Вони погрузили водіїв у автомобіль швидкої медичної допомоги. На трасі стояв дідусь, який приїхав туди автобусом. Коли відправили швидку, то зупинився його брат ОСОБА_13 , який їхав попутно. ОСОБА_6 допомагали люди з автомобіля БМВ. Свідок показав суду, що згідно гальмівного шляху, який був на дорозі слідує, що ОСОБА_6 виїхав із повороту із с.Єньки і почав розвертатись на перехресті з головною дорогою.

Допитана в ході судового слідства свідок ОСОБА_14 показав суду, щовона працює фельдшером виїзної бригади швидкої медичної допомоги. Зимою 2014 року зранку надійшов виклик про ДТП. Було два постраждалих - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . ОСОБА_6 був в автомобілі, його переклали на травматичний щит. Попередній діагноз у ОСОБА_6 був: забій кісток тазу і поперекового відділу хребта.

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_15 дав суду показання про те, що він працює лікарем анестезіологом відділення реанімації Хорольської ЦРЛ. На момент ДТП він був черговим анестезіологом. Хворого ОСОБА_6 доставили в травматологічне відділення, а із 03.02 по 11.02 він знаходився в реанімаційному відділенні. 11.02 ОСОБА_6 перевели в травматологічне відділення і до 24.02 він знаходився там. На етапі діагностики в травматологічному відділенні у ОСОБА_6 було діагностовано: перелом кісток тазу, перелом хребта, інфаркт міокарда. В травматологічному відділенні було проведено операцію - фіксацію кісток тазу. Причина смерті ОСОБА_6 згідно історії хвороби: тромбоемболія легеневої артерії внаслідок травм.

В ході судового слідства було досліджено надані прокурором докази, а саме:

- витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.02.2014 року, щодо повідомлення про ДТП, відомості про яке внесено 03.02.2014 року за №12014170330000053 (т.1 а.с. 240);

- рапорт оперативного чергового Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області про ДТП на автошляху «Хорол-Кременчук» поблизу с. Єньки Хорольського району з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 КК України від 03.02.2014 року (т.1 а.с. 241);

- постанову про перекваліфікацію складу злочину в кримінальному провадженні від 24.09.2014 року (т.1 а.с. 249);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.09.2014 щодо повідомлення про ДТП з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 286 КК України (т.1 а.с. 250);

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.02.2014 року із схемою та фототаблицею до нього (т.2 а.с. 6-23);

- заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на огляд автомобіля марки «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_2 від 03.02.2014 року (т.2 а.с. 24);

- протокол огляду транспортного засобу від 03.02.2014 року із фототаблицею до нього (т.2 а.с. 25-31);

- заяву ОСОБА_1 , про надання згоди на огляд автомобіля марки «ВАЗ 210990» д.н.з. НОМЕР_1 від 03.02.2014 року (т.2 а.с. 32);

- протокол огляду транспортного засобу від 03.02.2014 року з фототаблицею до нього (т.2 а.с. 33-37);

- Висновок Хорольської ЦРЛ щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №2 від 03.02.2014 року стовно ОСОБА_1 , згідно якого у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено (т.2 а.с. 38);

- Висновок Хорольської ЦРЛ щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №2 від 03.02.2014 року стовно ОСОБА_6 , згідно якого у ОСОБА_6 ознак сп`яніння не виявлено (т.2 а.с. 39);

- копію результату токсикологічного дослідження Полтавського обласного наркологічного диспансеру біологічного матеріалу ОСОБА_6 №72 від 12.02.2014 року, згідно якого в останнього етанолу в крові не виявлено (т.2 а.с. 40);

- копію результату токсикологічного дослідження Полтавського обласного наркологічного диспансеру біологічного матеріалу ОСОБА_1 №71 від 12.02.2014 року, згідно якого в останнього етанолу в крові не виявлено (т.2 а.с. 41);

- акт обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги від 03.02.2014 року, згідно якого зазначена ділянка автошляху є дорогою обласного значення, погодні умови - хмарно, температура повітря - 3 градуси, ділянка дороги горизонтальна, покриття дороги асфальтобетон, ширина проїзної частини 8 м, проїзна частина оброблена протиожележдним матеріалом, ширина смуг руху 4 м кожна, забезпечено нормативні трикутники видимості на перехресті та видимості на кривих згідно ДБН, праворуч знак 1.23.2 «прилягання другорядної дороги», що на відстані 150 м. до місця ДТП. Недоліків в утриманні дороги, які необхідно усунути для забезпечення безпеки дорожнього руху не виявлено (т.2 а.с. 50);

- довідку Полтавського обласного центру з гідрометеорології №33-03-08/87 від 17.02.2014, згідно якої за даними метеорологічних досліджень на метеостанції Лубни, яка є найближчою до Хорольського району, 03.02.2014 року зафіксовано наступні погодні умови: мінлива хмарність, без опадів, вітер південно-східний 7-12 м/сек, температура вночі -15 морозу, вдень -3 морозу (т.2 а.с. 51);

- постанову про приєднання до справи речових доказів від 21.05.2014 року ( т. 2 , а.с. 57, 58);

- протокол огляду трупа ОСОБА_6 від 24.02.2014 (т.2 а.с. 55);

- копію лікарського свідоцтва №34 від 25.02.2014 про смерть ОСОБА_6 (т.2 а.с. 56);

- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 (т.2 а.с. 59);

- протокол проведення слідчого експерименту з ОСОБА_1 від 12.09.2014 року з схемою та фототаблицею до нього (т.2 а.с. 64-69);

- висновок судово-медичного експерта № 37 від 25.03.2014 року - 2.03.2014 року за наслідками проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_1 (т.2 а.с. 70);

- висновок судово-медичного експерта № 31 від 25.02.2014 року - 05.04.2014 року за наслідками проведення судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_6 (т.2 а.с. 71-73);

- висновок експерта № 31 від 25.02.2014 року - 05.04.2014 року за наслідками проведення судової автотехнічної експертизи (т.2 а.с. 74-78).

Підводячи підсумки судового розгляду цього кримінального провадження суд враховує основні засади кримінального судочинства.

Так, згідно ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. (із змінами) "Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" при постановленні вироку суддя дає остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Судом під час судового розгляду створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що зокрема підтверджується тим, що в жодного з учасників процесу (сторони кримінального провадження) зауважень з цього приводу не виникло.

Безпосередньо дослідивши докази, подані під час судового слідстава, як стороною обвинувачення так і стороною захисту, оцінивши їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, потерпілих та свідків, перевіривши доводи учасників процесу, судом достовірно встановлено наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено у законному порядку.

Пунктом 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе вину особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд у своєму рішенні «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року визначає, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі пункту 2 ст. 6 Конвенції, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладений на слідчого та прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.

Згідно з вимогами п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України суд ухвалює виправдувальний вирок оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення.

Суд вважає недоведеними висновки органу досудового розслідування та прокурора, як сторони обвинувачення, що ОСОБА_1 , винний у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України у зв`язку з наступним.

Суд приходить до твердого переконання, що невиконання водієм ОСОБА_6 вимог п. 16.11 ПДР України знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності всі досліджені під час судового розгляду докази з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, і, приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, стороною обвинувачення надано не було, суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення не доведено в судовому засіданні, усі припущення й сумніви слід тлумачити на його користь, отже він підлягає виправданню відповідно до п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, надано суду висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Полтавській області ОСОБА_17 від 22.09.2014 р. № 341 (т.2 а.с. 74-78), згідно якого за наслідками проведеної судової автотехнічної експертизи вбачається, що в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ-210990 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності з вимогами п. 12.3. ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

В умовах даної пригоди водій автомобіля ВАЗ-210990 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ-2107 н. з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , шляхом виконання ним п. 12.3. ПДР України.

В той же час згідно цього ж висновку в даній дорожній обстановці також вбачається вина потерпілого ОСОБА_6 , а саме невідповідність його дій п. 16.11 ПДР України (на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху), які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

В умовах даної ДТП водій автомобіля ВАЗ-2107 н. з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнення зіткнення шляхом виконання вимог 16.11 ПДР України, для чого у нього не було будь-яких перешкод, які б не дозволили йому виконати вимоги даного пункту ПДР України.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 повідомив суду, що підтримує свій висновок експерта, при цьому зазначив, що також у вказаному ДТП вбачається вина потерпілого ОСОБА_6 , який виїжджав на головну дорогу та мав виконати вимоги п. 16.11 ПДР України, тобто пропустити автомобіль, який рухався головною дорогою. Застосування обвинуваченим екстреного гальмування підтверджується схемою ДТП, на якій зафіксовано сліди юзу коліс транспортного засобу підсудного (додаток до протоколу огляду від 03.02.2014 р. (т.2 а.с. 6-23).

Суд критично оцінює вищевказаний висновок судової автотехнічної експертизи в частині порушення ОСОБА_1 п. 12.3. ПДР України, яке з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, оскільки він повністю не узгоджуються з 5 іншими експертними дослідженнями, проведеними в рамках даного кримінального провадження.

Стороною захисту було залучено до матеріалів справи висновок експерта ТОВ «Столичне бюро судових експертиз» ОСОБА_18 від 12.11.2014 р. № 3-11/14 (т.1 а.с. 71-84), згідно якого за наслідками проведення судової автотехнічної експертизи вбачається, що місце зіткнення не може знаходитися поза межами смуги руху автомобіля ВАЗ 210990 і на початку осипу скла на стороні зустрічного руху з причин, викладених в дослідницькій частині даного висновку.

Схема ДТП від 03.02.20214 року не містить відомостей про те, де в повздовжньому напрямку відносно примикаючої дороги в напрямку с.Єньки проходили сліди «гальмівного шляху» автомобіля ВАЗ-210990.

Слідчий експеримент, проведений з водієм ОСОБА_1 , не відображає реальних відомостей про траєкторію руху автомобіля ВАЗ-2107 та не містить відомостей про реальний час існування небезпеки при русі автомобіля ВАЗ-2107 з моменту виїзду на а/д Хорол - Семенівка до технічно обґрунтованого місця зіткнення ТЗ.

З урахуванням навіть загальних відомостей зі слідчого експерименту та термінології ПДР України небезпека для руху для водія автомобіля ВАЗ-210990 ОСОБА_1 наставила двічі з моменту початку зміщення автомобіля ВАЗ-2107 до коридору руху автомобіля ВАЗ-210990.

Відповідно до вимог п.п.1.5, 16.12 ч.1 (або 16.11) ПДР водій автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_6 для розвороту мав переконатися в безпечності маневру і у випадку, якщо б його маневром створювалася небезпека для руху водієві автомобіля ВАЗ-210990, що наближався справа (або мав перевагу в русі) водієві ОСОБА_6 належало дати дорогу автомобілю ВАЗ-210990.

Відповідно до вимог п.12.3 ПДР України водієві автомобіля ВАЗ-210990 ОСОБА_1 не пізніше моменту об`єктивного виявлення зміщення автомобіля ВАЗ-2107 до коридору рух автомобіля ВАЗ-210990 належало застосувати гальмування аж до зупинки транспортного засобу.

Аварійна дорожня ситуація в даному випадку була створена діями водія автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_6 , які суперечили вимогам п.п.1.5, 16.12ч.1 (або 16.11) ПДР України з причин, наведених в дослідницькій частині даного висновку.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 підтримав свій висновок та зазначив, що не вбачає порушення ОСОБА_1 п. 12.3. ПДР України, оскільки у обвинуваченого не було технічної можливості зупинитися.

У зв`язку з суперечливістю вищевказаних висновків за наслідками проведення судових автотехнічних експертиз судом було призначено комплексну судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу.

Згідно висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_20 від 24.12.2015 року № 8536/12231 (т.2 а.с. 243-251) за наслідками проведення комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи вбачається, що місце зіткнення автомобілів ВАЗ-210990 та ВАЗ-2107, з технічної точки зору, не могло знаходитись поза межами смуги руху (габариту) автомобіля ВАЗ 210990 на початку утворення зони осипу скла. Визначити чи була створена аварійна ситуація в даній дорожньо-транспортній ситуації діями водія автомобіля ВАЗ-210990 ОСОБА_1 , експертним шляхом не представляється можливим.

Згідно цього висновку експерта в даній дорожньо-транспортній ситуації діями водія автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_6 , з технічної точки зору, була створена аварійна ситуація.

За клопотанням прокурора по справі було проведено повторну комплексну судово транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу.

Згідно висновку експерта ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_19 від 28.10.2016 року № 12-1-76/77 (т.3 а.с. 123-168) за наслідками проведення повторної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи вбачається, що зіткнення автомобілів ВАЗ-210990 д.н.з. НОМЕР_3 та ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_2 відбулося поблизу початку осипу скла, який візуально починається в кінці слідів гальмування, залишених на проїзній частині шинами коліс автомобіля ВАЗ-210990 на смузі руху в напрямку м.Хорол у межах габариту автомобіля ВАЗ-210990.

Швидкість руху автомобіля ВАЗ-210990 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 становила 74-77 км/год. Показання водія ОСОБА_1 стосовно руху керованого ним автомобіля ВАЗ-210990 д.н.з. НОМЕР_1 із швидкістю 70,0 - 80, 0 км/год є технічно спроможними.

Експерт зазначив про неможливість надати відповідь на інші питання, поставлені в ухвалі суду про призначення експертизи.

За клопотанням прокурора та потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по справі було проведено комісійну судову автотехнічну і транспортно-трасологічну експертизу.

Згідно висновку експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 від 25.05.2018 року № 1856/1857-18 (т.4 а.с. 170-193) за наслідками проведення комісійної судової автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи вбачається, що мінімальна швидкість руху автомобіля ВАЗ-210990 д.н.з. НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_1 перед початком гальмування, оціночно становила більше ніж 74-77 км/год.

Із врахуванням зафіксованої на схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди слідової інформації, зіткнення автомобіля марки «ВАЗ-210990» під керуванням водія ОСОБА_1 з автомобілем марки «ВАЗ-2107» під керуванням водія ОСОБА_6 сталася на смузі, яка призначена для руху у напрямку м.Хорол, тобто на зустрічній, по відношенню до автомобіля марки «ВАЗ-210990», смузі руху.

Визначити розташування місця зіткнення у вигляді конкретної геометричної точки на проїзній частині не надалось можливим.

Місце зіткнення, яке позначене на схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (за 3,4 м від краю проїзної частини смуги руху в напрямку до м.Хорол та 34, 44 м до дорожнього знаку «вказівник напрямку до с.Єньки») знаходиться поза межами слідів гальмування автомобіля марки «ВАЗ-210990», а відтак і поза межами смуги руху даного автомобіля. Це означає, що фактичне місце зіткнення було розташоване в іншому місці ніж це позначено на схемі до протоколу огляду місця ДТП.

Згідно цього висновку експерта в умовах даної дорожньо-транспортної обстановки дії водія автомобіля «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.16.12 ПДР України і з технічного зору перебували у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

В даній дорожній обстановці для забезпечення безпеки руху водій ОСОБА_6 при виїзді на перехрестя повинен був, виходячи з вимог п. 16.12 ПДР України, надати дорогу автомобілю «ВАЗ-210990», який наближався до перехрестя праворуч.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ-210990» під керуванням водія ОСОБА_1 шляхом виконання вимог п. 16.12. ПДР України.

Експерти зазначили про неможливість надати відповідь на інші питання, поставлені в ухвалі суду про призначення експертизи.

За клопотанням потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по справі було проведено комісійну комплексну судову автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу.

Згідно висновку експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_24 та ОСОБА_25 від 25.05.2018 року № 1856/1857-18 (т.4 а.с. 170-193) за наслідками проведення комісійної комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи встановлено, що місце зіткнення, яке позначене на схемі до протоколу огляду місця ДТП (за 3,4 м від краю проїзної частини смуги руху в напрямку до м.Хорол та 34, 44 м до дорожнього знаку «вказівник напрямку до с.Єньки»), як геометрична точка знаходиться візуально (із урахуванням заданих ухвалою суду від 26.02.2018 року вихідних даних, щодо слідів гальмування автомобіля «ВАЗ 210990» «… 30,5 м правого; 28, 0 м, до місця зіткнення») поза межами слідів гальмування автомобіля «ВАЗ-210990», а відтак і поза межами смуги руху даного автомобіля. Розташування фактичного місця зіткнення було в іншому місці, ніж це позначено на схемі до протоколу огляду місця ДТП.

Показання водія ОСОБА_1 в частині того, що місце зіткнення було розташоване на зустрічній по відношенню до його напрямку руху смузі, з технічної точки зору, є спроможними і в загальному вигляді щодо орієнтації відносно смуг руху, відповідають обставинам даної ДТП.

Мінімальна швидкість руху автомобіля «Ваз 210990» перед початком гальмування, становила більше ніж 74- 77 км/год.

Експерти зазначили про неможливість надати відповідь на інші питання, поставлені в ухвалі суду про призначення експертизи.

Отже, п`ятьма вищевказаними висновками експертів встановлено, що дії водія автомобіля «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 16.12 Правил дорожнього руху України та з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

В той же час не встановлено, що дії водія автомобіля «ВАЗ-210990» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали би вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України та з технічної точки зору знаходились би у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Допитані в ході судового слідства експерти - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , які виконували ці експертизи, повністю підтвердили їх результати та підтримали свої висновки.

Суд вважає, що висновокексперта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Полтавській області ОСОБА_17 від 22.09.2014 р. № 341 не являється переконливим доказом, так як він необґрунтований і суперечить іншим вищевказаним висновкам експертів.

Вищевказаними висновками експертів: ТОВ «Столичне бюро судових експертиз» ОСОБА_18 від 12.11.2014 р. № 3-11/14 (т.1 а.с. 71-84) за наслідками проведення судової автотехнічної експертизи, Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_20 від 24.12.2015 року № 8536/12231 (т.2 а.с. 243-251) за наслідками проведення комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_19 від 28.10.2016 року № 12-1-76/77 (т.3 а.с. 123-168) за наслідками проведення повторної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_21, ОСОБА_22 , ОСОБА_23 від 25.05.2018 року № 1856/1857-18 (т.4 а.с. 170-193) за наслідками проведення комісійної судової автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи, Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_24 , ОСОБА_25 від 25.05.2018 року № 1856/1857-18 (т.4 а.с. 170-193) за наслідками проведення комісійної комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, які були призначені для усунення сумнівів щодо наявності вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, - не встановлено, що дії водія автомобіля «ВАЗ-210990» ОСОБА_1 не відповідали би вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України та з технічної точки зору знаходились би у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Об"єктивність вищевказаних висновків експертів у суду сумнівів не викликає. В судовому засіданні не встановлено даних щодо відсутності належної кваліфікації експертів, наявності істотних порушень вимог КПК України при проведенні експертиз.

Згідно ч.6 ст.368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За ч.2 ст.286 КК України передбачена кримінальна відповідальність, зокрема, за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Ст.10 КПК України встановлює рівність всіх перед законом і судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та аналогічної позиції держави, закріпленої у ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Таку ж позицію висловлює Пленум Верховного Суду України в Постанові № 9 від 01 листопада 1996 року (з наступними змінами) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Відповідно до п. 19 цієї ж постанови, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 10 і 11 Загальної декларації прав людини та ст.14 Міжнародного пакту про громадські та політичні права, кожна людина, яка звинувачується у вчиненні злочину, має право вважатися безвинною доти, доки її вина не буде встановлена законним чином шляхом прилюдного розгляду її справи незалежним і безстороннім судом на основі повної рівності, з додержанням всіх вимог справедливості, і з забезпеченням всіх можливостей для захисту.

При цьому, суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ст.129 Конституції України). Принцип змагальності конкретизовано і в ст.22 КПК України, якою також встановлено, що під час кримінального провадження суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства від 08 лютого 1996 року. У справах «Грабчук проти України» від 21.09.2005 року та «Шагін проти України» (2010р.) Європейський суд з прав людини встановив, що національні суди визнали заявників винними, спираючись на слабкі докази та припущення про їх причетність до вчинення злочину, чим було порушено принцип презумпції невинуватості.

Так, у справі «Барбера, Мессегуе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості» вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. («Барбера, Мессегуе і Хабардо проти Іспанії» 6 грудня 1988, п. 146, p. 33, § 77).

Суд, оцінюючи всі докази в цьому кримінальному провадженні в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також суд враховує якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність про що вказано у справі «Вєренцов проти України».

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч.3 та ч.4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні в справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.373 КПК України, вирок може бути обвинувальним або виправдувальним.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано, що є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Пунктом 3 ч.1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення з постановленням виправдувального вироку у даній справі, суд також бере до уваги обов`язок дотримуватися розумних строків розгляду справи.

При цьому суд зважає на практику Європейського суду, зокрема на справу "Федорченко та Лозенко проти України" (Заява N 387/03) 20 вересня 2012 року, де Європейським судом зверталася увага на факти щодо неможливості встановити "поза розумним сумнівом" причетність до вчинення злочину, відтак констатовано порушення ст. 14 у поєднанні з ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв`язку з непроведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів, а також на справу "Зароченцев проти України" (Заява N 39327/06) 10 січня 2013 року, де Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв`язку з незабезпеченням національними органами розгляду справи упродовж розумного строку.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового процесу процесуальні права прокурора та потерпілих на надання ними додаткових доказів у підтвердження доведеності події та вини обвинуваченого, суд також виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, проаналізувавши перераховані вище докази на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, та враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано, а стороною обвинувачення не подано інших доказів для ухвалення обвинувального вироку,- суд приходить до висновку, що судом не здобуто і стороною обвинувачення не доведено жодних переконливих доказів наявності в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 складу інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, які згідно Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, були б прийняті судом до уваги.

Тому суд, оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності, прийшов до переконання, що вони не обґрунтовують та не доводять пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, а тому його необхідно виправдати в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, тобто за недоведеністю наявності в його діянні складу кримінального правопорушення, оскільки зібрані у справі докази не підтверджують вказаного обвинувачення, всі можливості зібрання додаткових доказів вичерпані, а сумніви щодо доведеності обвинувачення усунути неможливо, а тому суд тлумачить їх на користь обвинуваченого.

У відповідності до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати розподіляються у разі ухвалення обвинувального вироку. Таким чином, понесені по цій справі та підтверджені судові витрати на залучення експерта компенсуються за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, суд вважає, що цивільний позов прокурора необхідно залишити без розгляду.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для обрання відносно нього запобіжного заходу.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176-179, 369 - 371, 373 - 376, 394, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред"явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та виправдати його у зв`язку з недоведеністю в його діях складу цього кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати, пов"язані із залученням експертівдля проведення експертиз, віднести на рахунок держави.

Цивільний позов старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Хорольської центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування та надання медичної допомоги особі, яка потерпіла від злочину на суму 1 687, 98 грн. залишити без розгляду.

Відповідно до ст.100 КПК речові докази по даному кримінальному провадженню -

автомобіль марки «ВАЗ-210990», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на території ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, передати у власність ОСОБА_5 ;

автомобіль марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні на території ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, передати у власність правонаступникам померлого потерпілого ОСОБА_6 .

Згідно зі ч. ч. 6, 7 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд Полтавської області.

Головуючий: Н.С.Миркушіна