Рішення № 102826626, 14.12.2021, Миронівський районний суд Київської області

14.12.2021 Єдиний унікальний № 371/702/20

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/702/20

Провадження № 2/371/238/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Овчаренко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп» про визнання права власності та зняття обмеження,

В С Т А Н О В И В :

До Миронівського районного суду Київської області із вищезазначеним позовом звернулася ОСОБА_1 та просила суд визнати за нею право власності на транспортний засіб - автомобіль «Ford Focus» 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та звільнити його з під обтяження, накладеного на підставі договору Z1/909987 від 28 квітня 2014 року, зареєстрованого 28 квітня 2014 року за № 14328514.

Свій позов обґрунтовувала тим, що 19 серпня 2014 року позивачем було придбано у відповідача ОСОБА_2 автомобіль «Ford Focus» 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 . Довідку-рахунок ВІА850922від 19 серпня 2014 року було видано Товариством Прогрес Автотрейд Київ, що знаходиться у м. Києві по вул. Столичне Шоссе 104.

Після зняття автомобіля з обліку і подальшої реєстрації 23 серпня 2014 року на позивача як нового власника автомобілю було надано державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Під час зняття автомобіля, з обліку і подальшої реєстрації на позивача жодного арешту чи заборони на відчуження даного автомобіля не було, що було перевірено відповідними особами сервісного центру ДАІ4601, які і провели реєстрацію автомобіля на позивача як нового власника у відповідності до чинного законодавства.

25 травня 2020 року, позивач вирішила продати вказаний автомобіль, і під час перевірки йот по реєстру обтяжень рухомого майна було виявлено, що на нього було накладено обтяження, у вигляді застави рухомого майна; зареєстровано 28 квітня 2014 року за №14328514; документ-підстава: договір застави, серія та номер: Z1/1909987, виданий 28 квітня 2014 року, видавник приватний нотаріус Київського МНО Джуринська Л.В.; об`єкт обтяження: автомобіль легковий, номер об`єкта: НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_3 , марки FORD, модель Focus, рік випуску 2013; за погодженням з обтяжувачем; Боржник: ОСОБА_2 , код: НОМЕР_5 : АДРЕСА_1 ; Обтяжувач: Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», код: 14361575, м. Київ. вул. Пушкінська, 42/4: розмір основного зобов`язання: 163020,12грн.; строк виконання зобов`язання: 27 квітня 2021 року; термін дії: 26 березня 2024 р.

Під час купівлі вказаного автомобіля, відповідач ОСОБА_2 , про наявність, на той час. будь якого арешту, договору застави чи інших обтяжень позивачу не повідомляв, та про такий останній відомо не було. Під час зняття автомобіля з обліку і подальшої реєстрації жодних арештів, заборон чи обтяжень виявлено не було. Про наявність обтяження позивачу стало відомо лише 25травня 2020року.

На даний час, номер телефону ОСОБА_2 , який був позивачу даний під час купівлі автомобіля недійсний, та на поштову кореспонденцію він не відповідає.

На зверненняпозивача до обтяжувача ПАТ«КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», останній відповів, що так якпозивач не являється клієнтом банку, її звернення та адвокатський запит залишаються без розгляду.

Враховуючи накладене обтяження, сервісним центром, у знятті автомобіля з обліку і подальшої реєстрації, позивачеві було відмовлено, оскільки автомобіль перебуває підобтяженням, а тому вона фактично позбавлена права розпоряджатись своєю власністю.

Враховуючи те, що в досудовому порядку сторонами не визнається право власності позивача та відповідач не бажає повідомити третю особу, що він вже не є власником автомобіля, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ч. 1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а такожу разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, копи у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних право встановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожиш рух» та Порядку, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожньогоруху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати(перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов`язок щодо їх реєстрації.

Згідно з пунктом 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів.

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Крім того відповідно до п. 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекціх. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу, дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Таким чином, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), що позивачем дотримано та виконано у повному обсязі і право власності на вказаний автомобіль позивачем набуто на законних підставах.

В зв`язку із чим, на підставі ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 317, 321, 391, 392 Цивільного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття, арешту з майна» позивач просила позов задовольнити.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, позивач та її представник на нього не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, проте з огляду на епідеміологічну ситуацію, яка склалася із розповсюдженням коронавірусної хвороби, позиції позивача щодо підтримання позову (а. с. 94), закінчення строку подання до суду доказів, передбаченого ч. 2 ст. 83 ЦПК України, а також спливу строку розгляду справи по суті, передбаченого ст. 210 ЦПК України, суд прийшов до висновку про необхідність проведення розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

ТОВ «Стандард Фінанс Групп» будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, на нього свого представника не делегувало, в письмових поясненнях просило провадити розгляд справи за відсутності свого представника (а.с. 166-169).

В своїх письмових поясненнях представник ТОВ «Стандард Фінанс Групп» проти задоволення позову заперечував, заперечення мотивував наступним:

28 квітня 2014 року між AT «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 1/1909987, з метою забезпечення якого ОСОБА_2 передав у заставу належний йому на праві власності транспортний засіб марки Ford, модель - Focus, рік випуску - 2013, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .

Відповідно до умов Договору застави зобов`язання, забезпечене заставою, вважається виконаним, якщо Кредит погашений, сплачені проценти, комісії, штрафні санкції, що передбачені Кредитним Договором та Договором. Заставодержатель набуває права стягнення заборгованості за рахунок Предмета застави у випадку якщо Кредит та/або проценти та/або комісії та/або штрафні санкції, які були забезпечені заставою, не будуть сплачені у строки, передбачені Кредитним договором.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Станом на 25 червня 2021 року заборгованість за кредитним договором ОСОБА_2 не погашена, а отже договір застави дійсний, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Кредитний договір та Договір застави були укладені до продажу автомобіля, у зв`язку із чим боржник не міг відчужувати майно.

У якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших платежів, в день укладення Кредитного договору - 28 квітня 2014 року було укладено Договір застави.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 577 Цивільного кодексу України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відтак, того ж дня після укладення договору - 28 квітня 2014 року, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про обтяження транспортного засобу.

В порушення Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу» 19 серпня 2014 року (через 4 місяці) між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу заставного транспортного засобу, тобто коли вже існував запис про обтяження.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, а Банк такої згоди ОСОБА_2 не надавав, останній не мав права відчужувати спірний автомобіль на користь позивача.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

З огляду на вищенаведене, доводи позивача про те. що вона є добросовісним набувачем спірного майна не заслуговують на увагу.

Заставодавець порушив вимоги ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України, а тому, за вимогами ст. 388 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» позивача не можна визнати добросовісним набувачем спірного майна.

«...Застава зберігає свою силу для нового власника майна лише за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. Якщо на майно накладено обтяження вже після передачі у власність, то таке обтяження є безпідставним...»

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 18 березня 2020 року у справі № 202/5584/18.

Оскільки запис про обтяження транспортного засобу зареєстровано саме: 28 квітня 2014 ороку за №14328514, тому перехід права власності на заставне майно19 серпня 2014 року (після реєстрації застави) до іншої особи не є підставою для скасування застави.

Транспортний засіб було знято з реєстрації без відповідного дозволу заставодержателя в результаті дій, які містять ознаки злочину, про що повідомлено органи поліції.

На примусовому виконанні Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області перебувало виконавче провадження № 50127546 з примусового виконання виконавчого листа № 761/2909/15-ц, виданого 20 серпня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 1/1909987 від 28.04.2014 року в загальному розмірі 146 807,31 грн., судовий збір 1 468,07 грн.

13 вересня 2017 року державним виконавцем Миронівського РВ ДВС ГТУЮ Київської області Шкрабою Т.В. транспортний засіб ОСОБА_2 було оголошено в розшук, проте це не дало результатів, транспортний засіб не розшукано.

11 грудня 2019 року державним виконавцем отримано інформацію, що 27 червня 2014 року транспортний засіб було знято ОСОБА_2 для подальшої реалізації, видано тимчасовий номерний знак НОМЕР_7 та в подальшому без дозволу Банку було зареєстровано на номерний знак НОМЕР_2 , власником якого стала ОСОБА_1 .

Оскільки, транспортний засіб було знято з реєстрації без відповідного дозволузаставодержателя, представник ТОВ «Стандард Фінанс Групп» вважає, що такий дозвіл був підроблений, що в свою чергу міститьсклад злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України, про що свідчить заява про вчинене кримінальне правопорушення від 10 грудня 2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець можевідчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше невстановлено законом.

Крім того, у п. 3.2.1 Договору застави вказано, що заставодавець зобов`язаний невідчужувати предмет застави, не передавати його в оренду (тимчасове користування)іншим особам без згоди заставодержателя.

Викладене у сукупності свідчить про недоведеність позовних вимог щодовизнання права власності та зняття обтяження, про порушення Закону України «Прозаставу» та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За нормою ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України).

За принципом правомірності правочину, передбаченим ст. 204 Цивільного кодексу України, усі особи, у тому числі державні органи (в тому числі і суд), не можуть нехтувати правами і обов`язками, що виникли в учасників правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов`язків.

28 квітня 2014 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_4 укладено договір застави під №Z1/1909987 (а.с. 180-187).

Із пункту 1.1 цього договору вбачається, що він забезпечував вимоги ПАТ «Креді Агріколь Банк», які випливають із кредитного договору №1/199987 від 28 квітня 2014 року, укладеного між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_4 .

Як вбачається із п. 1.2 договору Застави, в забезпечення виконання зобов`язань зазначених у пункті 1.1 цього договору, ОСОБА_4 , як заставодавець, передано у заставу належне йому на праві власності майно, а саме транспортний засіб марки Ford, модель Focus, 2013 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 виданим 25 квітня 2014 року, а також майнові права на цей транспортний засіб.

Крім того, у відповідності до п. 3.2.1 Договору застави, відповідач ОСОБА_4 зобов`язався не відчужувати предмет застави, не передавати його в оренду іншим особам без згоди заставодержателя.

Із наведеного вбачається, що відповідач ОСОБА_4 будучи власником автомобіля Ford Focus, шасі № НОМЕР_1 , 28 квітня 2014 року уклав із ПАТ «Креді Агріколь Банк» договір, за яким цей автомобіль був предметом застави, у якості гарантії виконання ним своїх обов`язків по кредитному договору №1/199987 від 28 квітня 2014 року, укладеного між ними.

Із зазначеного випливає, що відповідач ОСОБА_4 28 квітня 2014 року за договором передав спірний автомобіль у заставу ПАТ «Креді Агріколь Банк» як гарантію виконання своїх обов`язків по кредитному договору №1/199987 від 28 квітня 2014 року, а тому у відповідності до ст. ст. 526, 572, 576, 629 Цивільного кодексу України, зважаючи на своє зобов`язання, закріплене у п. 3.2.1 Договору застави, із 28 квітня 2014 року втратив право розпоряджатися автомобілем, зокрема відчужувати його без згоди ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Оскільки матеріали справи не містять доказів припинення цієї застави, то з огляду на презумпцію правомірності правочину, передбачену ст. 204 Цивільного кодексу України, усі особи, зокрема і позивач, а також суд, як орган державної влади не можуть нехтувати правами і обов`язками, що виникли в ОСОБА_4 та ПАТ «Креді Агріколь Банк» як сторін договору застави, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов`язків.

Частиною 2 ст. 590 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Як зазначено в поясненнях представника ТОВ «Стандард Фінанс Групп» (а.с. 167), яке є правонаступником ПАТ «Креді Агріколь Банк», заборгованість за кредитним договором, до виконання умов якого спірний автомобіль перебуває у заставі відповідачем ОСОБА_4 не погашено, а отже договір застави дійсний.

У постанові від 18 березня 2020 року по справі № 202/5584/18, Верховний суд дійшов висновку, що застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави.

Суд погоджується із такими доводами, представника ТОВ «Стандард Фінанс Групп», а тому в силу ст. 204 Цивільного кодексу України, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів як припинення так і доказів визнання недійсним договору застави, предметом якого є спірний автомобіль, суд приходить до висновку, що його обтяження накладене на підставі чинного договору Z1/909987 від 28 квітня 2014 року, зареєстрованого 28 квітня 2014 року за № 14328514 є дійсним, а тому позовна вимога про звільнення цього автомобіля з під обтяження задоволенню не підлягає та призведе до порушення права ТОВ «Стандард Фінанс Групп» на звернення стягнення на предмет застави, передбачене ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу».

Позовна вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірний автомобіль також не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як зазначалося вище, відповідач ОСОБА_4 28 квітня 2014 року за договором передав спірний автомобіль у заставу ПАТ «Креді Агріколь Банк» як гарантію виконання своїх обов`язків по кредитному договору №1/199987 від 28 квітня 2014 року, а тому у відповідності до ст. ст. 526, 572, 576, 629 Цивільного кодексу України, зважаючи на своє зобов`язання, закріплене у п. 3.2.1 Договору застави, із 28 квітня 2014 року втратив право розпоряджатися автомобілем, зокрема відчужувати його без згоди ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 в порушення своїх зобов`язань за договором застави, 23 серпня 2014 року відчужив спірний автомобіль Ford Focus, шасі № НОМЕР_1 на користь позивача ОСОБА_1 .

За нормами частин 3, 4 ст. 577 Цивільного кодексу України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 28 квітня 2014 року за №14328514, в цьому реєстрі було зареєстровано приватне обтяження спірного автомобіля за договором застави (а. с. 8, 20), тобто майже на чотири місяці раніше, від укладення позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 договору купівлі-продажу спірного автомобіля.

Частиною 2 ст. 586 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).

Матеріали справи не містять доказів того, що 23 серпня 2014 року відповідач ОСОБА_4 мав дозвіл ПАТ «Креді Агріколь Банк`на відчуження спірного автомобіля позивачу ОСОБА_1 , в зв`язку із чим суд приходить до висновку про здійснення його відчуженні із порушенням норми ч. 2 ст. 586 Цивільного процесуального кодексу України та норми ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу».

У відповідності до норми ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

З огляду на те, що позивач ОСОБА_1 набула спірний автомобіль із порушенням норми ч. 2 ст. 586 Цивільного процесуального кодексу України та норми ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» (його відчуження відбулося особою, яка мала право його відчужувати), то вона в силу норми ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (який в даній спірній ситуації є спеціальним законом) не є добросовісним його набувачем, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу (23.08.2014) нею спірного автомобіля в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відомості про обтяження цього рухомого майна (внесені 28.04.2014 о 15 годині 16 хвилині за №14328514, а. с. 8, 20).

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем законності та добросовісності набуття нею у власність спірного автомобіля, яке відбулося із порушенням вимог норми ч. 2 ст. 586 Цивільного процесуального кодексу України та норми ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу», як наслідок суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у визнанні за нею право власності на транспортний засіб - автомобіль «Ford Focus» 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 10, 11, 12, 15, 19, 34, 76-83, 89, 133, 134, 137, 141, 142, 209, 213, 258, 259, 263-265, 267, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп» про визнання права власності на транспортний засіб - автомобіль «Ford Focus» 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та звільнення його з під обтяження, накладеного на підставі договору Z1/909987 від 28 квітня 2014 року, зареєстрованого 28 квітня 2014 року за № 14328514 - відмовити.

2.На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис А.С. Поліщук

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя А.С. Поліщук