Ухвала суду № 102825552, 28.01.2022, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

28 січня 2022 року Справа № 915/92/22

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

розглянувши заяву іноземної компанії Rufahia Trading and Logistics LTD (Руфахія Трейдінг энд Логістікс ЛТД) (Office No.301, Building No.A4, Al Hamra Industrial Zone-FZ, P.O. Box 2410, Ras Al Khaimah, UAE (Офіс №301, Корпус №А4, промзона Аль-Хамра-ФЗ, пошт.індекс 2410, Рас-ель-Хайма, ОАЕ); ел.адреса представника - адвоката Кочерби М.С.: ІНФОРМАЦІЯ_1) б/н від 27.01.2022 (вхід.№1313/22 від 27.01.2022) про забезпечення позову до подачі позовної заяви у вигляді арешту морського судна «VELVET ROSE» (ІМО:9281968)

особа, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову (боржник):

іноземна компанія ASIA IMPERIAL CARGO LOGISTICS (SHA) COMPANY LTD (ЕЙША ІМПЕРІАЛ КАРКО ЛОДЖІСТІКС (SHA) КОМПАНІ ЛТД) (Room 1211, Financial Street Center, No.65, Dagu North Road, Heping District, Tianjin, Chine 300022 (каб.1211, Файненшл Стріт Центр, №65, Дагу Норт Роуд, район Хепінг, Тяньцзінь, Китай, 300022); ел.адреса: nopost@example.com),-

в с т а н о в и в:

27.01.2022 за вхід.№1313/22 іноземна компанія Rufahia Trading and Logistics LTD (Руфахія Трейдінг энд Логістікс ЛТД) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 27.01.2022 про забезпечення позову до подачі позовної заяви у вигляді арешту морського судна, в якій просить суд накласти арешт на судно «VELVET ROSE» (ІМО:9281968) фрахтувальником якого є іноземна компанія ASIA IMPERIAL CARGO LOGISTICS (SHA) COMPANY LTD (місцезнаходження: Room 1211, Financial Street Center, No.65, Dagu North Road, Heping District, Tianjin, Chine 300022 (каб.1211, Файненшл Стріт Центр, №65, Дагу Норт Роуд, район Хепінг, Тяньцзінь, Китай, 300022), яке прямує до акваторії морського порту Миколаїв Миколаївської філії ДП «АМПУ» (вул.Заводська, 23, м.Миколаїв, 54020, Україна) шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії морського порту Миколаїв Миколаївської філії ДП «АМПУ» (вул.Заводська, буд.23, м.Миколаїв, 54020, Україна).

В обґрунтовування заяви про забезпечення позову іноземна компанія Rufahia Trading and Logistics LTD посилається на морську вимогу б/н від 23.01.2022 до іноземної компанії ASIA IMPERIAL CARGO LOGISTICS (SHA) COMPANY LTD у розмірі 1667352,80 доларів США про відшкодування вартості вантажу пошкодженого під час здійснення перевезення на борту морського судна «VELVET ROSE» (ІМО:9281968) за укладеним 02.09.2021 між ними договором перевезення вантажу з порту Жичжао (Rizhao) Китай до порту Чорноморськ, Україна.

Розглянувши подану заяву, дослідивши та оцінивши усі подані до матеріалів заяви докази у їх сукупності, судом при розгляді заяви взято до уваги наступне.

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За положеннями п.9) ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Частиною 4 ст.137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Порядок подання заяви про забезпечення позову встановлено ст.138 ГПК України, відповідно до частини другої якої, заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

За змістом статей 365, 366 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

З матеріалів заяви вбачається, що 02.09.2021 між заявником, як фрахтувальником, та боржником, як перевізником/судновласником, було укладено договір перевезення вантажу - МДФ на піддонах/4150 куб.м на 1435 палетах; морським судном «VELVET ROSE» (ІМО:9281968) з порту Rizhao (Жичжао), Китай до порту Одеса, Україна.

Додатково відповідну обставину підтверджує Коносамент №VVRZODE007, 02.11.2021.

Додатком до Договору перевезення вантажу, сторони погодили, що вантаж може бути доставлений також до порту Чорноморськ, Україна.

Вантаж на судно був навантажений вже з пошкодженнями, про що свідчить ремарка у коносаменті від капітана судна.

19.01.2022 судно прибуло до морського порту Чорноморськ, Україна та пришвартувалося до причалу для здійснення розвантажувальних робіт.

Заявник стверджує, що під час розвантаження вантажу, стало очевидно, що вантаж пошкоджений значніше, ніж по факту його навантаження на Судно, у зв`язку з чим була номінована сюрвеєрська компанія Bureau Veritas, яка надає широкий спектр інспекційних послуг вантажів та проводить лабораторні випробування для всіх видів вантажів.

За результатами перевірки, Bureau Veritas було виявлено велику кількість брухту, що містить шматки кріпильних матеріалів та уламки від попередніх вантажів, на/ між/ в межах піддонів з вантажем. Як наслідок в листі-протесті від 20.01.2022 сюрвеєрською компанією Bureau Veritas зроблено висновок, що вантаж зазнав значної додаткової шкоди під час перевезення.

Враховуючи вищенаведене, заявником 22.01.2022 було направлено лист-протест до боржника. Крім того, заявник 22.01.2022 направив боржнику пропозицію щодо проведення спільного сюрвея в порту призначення.

Заявник стверджує, що ним жодної відповіді так і не було отримано від боржника.

Заявник вказує, що у зв`язку з наявністю очевидних додаткових пошкоджень та ігнорування відповідних листів боржником, він направив лист-вимогу щодо надання банківської гарантії або гарантії клубу взаємного страхування (P&I Club) для комерційного врегулювання спору та покриття попередньо розрахованої суми збитків.

Судом встановлено, що дійсно заявником 23.01.2022 засобами електронного зв`язку було направлено боржнику лист-вимогу.

Заявник стверджує, що втім відповідна вимога також була проігнорована боржником.

До того ж, судом встановлено, що 26.01.2022 заявником було отримано лист-вимогу від імпортера вантажу - ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» (ЄДРПОУ: 41604751), за яким останній вимагає компенсувати збитки пов`язані з пошкодженням вантажу на загальну суму 646502,93 доларів США, а саме: - вартість навантажувально-розвантажувальних робіт у розмірі 33475,68 доларів США; - вартість ПДВ у розмірі 272 935 доларів США; - вартість утилізації вантажу у розмірі 295716,75 доларів США; - вартість вивозу вантажу у розмірі 42175,50 доларів США; - вартість проведеного сюрвею у розмірі 2200 доларів США.

Суд зазначає, що порядок накладення арешту на морські судна врегульовано Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України №3702-VI від 07.09.2011 та яка набула чинності для України 16.05.2012 (далі - Конвенція 1952 року), а також главою 4 Кодексу торговельного мореплавства України «Арешт суден» (даті - КТМ).

Положеннями п.1 ст.1 Конвенції 1952 року встановлено, що «Морська вимога» означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів: договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше (підпункт «e»); втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном (підпункт «f»).

Згідно п.2 ст.1 Конвенції 1952 року «Арешт» означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.

Судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портова або докова влада згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції (ст.2 Конвенції 1952 року).

Якщо у випадку договору оренди судна з передачею володіння фрахтувальнику фрахтувальник, а не зареєстрований власник несе відповідальність щодо морської вимоги, яка стосується цього судна, позивач може накласти арешт на таке судно чи на будь-яке інше судно, що належить такому фрахтувальникові, з дотриманням положень цієї Конвенції, але жодне інше судно, що належить зареєстрованому власникові, не може бути піддано арештові у зв`язку з такими морськими вимогами (ч.4 ст.3 Конвенції 1952 року).

На судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт (ст.4 Конвенції 1952 року).

Також, згідно ч.ч.1,2 ст.41 КТМ України судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії. При цьому, арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження його пересування, що здійснюється для забезпечення морських вимог під час перебування судна в морських портах України.

Відповідно до положень ст.42 КТМ України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов`язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв`язку, зокрема, з: будь-яким договором перевезення вантажу або пасажирів на судні (пункт 8); втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під час перевезення або у зв`язку з ним (пункт 9).

За положеннями ч.2 ст.43 КТМ України будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на момент початку процедури, пов`язаної з арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим чартером.

Відповідно до ч.2 ст.30 ГПК України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.

Згідно роздруківки з сайту www.marinetraffic.com, станом на 28.01.2022 морське судно «VELVET ROSE» (прапор - Панами, ІМО:9281968) прямує до Миколаєва, Ніка Тера, розрахунковий час прибуття 30.01.2022 - 01:00.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявником належними доказами доведено наявність морської вимоги до боржника, а також те, що судно, на яке заявник просить накласти арешт входить до зони нагляду капітану порту Миколаїв, а невжиття заявлених заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав заявника, а тому заявлені вимоги щодо забезпечення позову у вигляді арешту судна підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Статтею 46 КТМ України передбачено захист інтересів власника арештованого судна або фрахтувальника його за бербоут-чартером.

Так, особа, на вимогу якої судно арештовано, несе відповідальність за будь-які збитки, завдані власнику судна або фрахтувальнику його за бербоут-чартером у результаті необґрунтованого арешту судна або надання надмірного забезпечення морської вимоги.

Суд, господарський суд або голова Морської арбітражної комісії можуть як умову арешту судна або продовження арешту, накладеного раніше, зобов`язати особу, яка заявила вимогу про це, надати забезпечення морської вимоги в розмірі та на умовах, визначених судом або головою Морської арбітражної комісії, у зв`язку з будь-якими збитками, що можуть бути заподіяні власникові судна чи фрахтувальникові його за бербоут-чартером в результаті необґрунтованого арешту судна або надмірного забезпечення морської вимоги і за що така особа може нести відповідальність.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що внаслідок застосування судом заходів забезпечення позову боржнику буде завдано матеріальної шкоди, суд на даній стадії розгляду справи не вирішує питання зустрічного забезпечення.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що заявником правомірно заявлено вимогу про арешт судна морського судна «VELVET ROSE» (прапор - Панами, ІМО:9281968) за морською вимогою.

За змістом ст.144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала про арешт морського судна є підставою для затримання судна або обмеження в його пересуванні в порту, де знаходиться або до якого прямує таке судно, до моменту скасування заходів із забезпечення позову у вигляді арешту морського судна. Після вручення копії ухвали про арешт судна капітан морського порту, де знаходиться судно, філія Адміністрації морських портів України в морському порту, де знаходиться судно, відповідні органи Державної прикордонної служби та митні органи зобов`язані вжити заходів, що унеможливлюють вихід арештованого судна з порту.

У відповідності до ч.ч.2-3 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України, якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов`язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду.

Заявником не надано суду доказів подання відповідної позовної заяви.

Згідно ч.3 ст.138 ГПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне встановити заявнику строк, протягом якого останній зобов`язаний подати позов та надати відповідне підтвердження суду, а саме: тридцять днів з дня постановлення даної ухвали.

Керуючись ст.ст.30, 73, 74, 76, 77, 86, 137, 140, 234, 235, 366 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву іноземної компанії Rufahia Trading and Logistics LTD (Руфахія Трейдінг энд Логістікс ЛТД) б/н від 27.01.2022 (вхід.№1313/22 від 27.01.2022) про забезпечення позову до подачі позовної заяви у вигляді арешту морського судна «VELVET ROSE» (ІМО:9281968) для забезпечення морської вимоги, - задовольнити.

2. Накласти арешт на судно «VELVET ROSE» (ІМО:9281968) судновласником та фрахтувальником якого є іноземна компанія ASIA IMPERIAL CARGO LOGISTICS (SHA) COMPANY LTD (місцезнаходження: Room 1211, Financial Street Center, No.65, Dagu North Road, Heping District, Tianjin, Chine 300022 (каб.1211, Файненшл Стріт Центр, №65, Дагу Норт Роуд, район Хепінг, Тяньцзінь, Китай, 300022), яке прямує до акваторії морського порту Миколаїв Миколаївської філії ДП «АМПУ» (вул.Заводська, 23, м.Миколаїв, 54020, Україна) шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії морського порту Миколаїв Миколаївської філії ДП «АМПУ» (вул.Заводська, буд.23, м.Миколаїв, 54020, Україна).

3. Ухвала є обов`язковою, набирає законної сили з 28.01.2022 та може бути пред`явлена до виконання протягом 3-х років.

4. Ухвалу направити на електронну адресу представника іноземної компанії Rufahia Trading and Logistics LTD (Руфахія Трейдінг энд Логістікс ЛТД) - адвоката Кочерби М.С.: ІНФОРМАЦІЯ_1; та на електронну адресу іноземної компанії ASIA IMPERIAL CARGO LOGISTICS (SHA) COMPANY LTD: nopost@example.com.

5. Строк, протягом якого заявник - іноземна компанія Rufahia Trading and Logistics LTD (Руфахія Трейдінг энд Логістікс ЛТД) зобов`язаний подати відповідний позов та надати відповідне підтвердження суду становить тридцять днів з дня постановлення даної ухвали.

6. За даною ухвалою:

Стягувач: іноземна компанія Rufahia Trading and Logistics LTD (Руфахія Трейдінг энд Логістікс ЛТД) (Office No.301, Building No.A4, Al Hamra Industrial Zone-FZ, P.O. Box 2410, Ras Al Khaimah, UAE (Офіс №301, Корпус №А4, промзона Аль-Хамра-ФЗ, пошт.індекс 2410, Рас-ель-Хайма, ОАЕ).

Боржник: іноземна компанія ASIA IMPERIAL CARGO LOGISTICS (SHA) COMPANY LTD (ЕЙША ІМПЕРІАЛ КАРКО ЛОДЖІСТІКС (SHA) КОМПАНІ ЛТД) (Room 1211, Financial Street Center, No.65, Dagu North Road, Heping District, Tianjin, Chine 300022 (каб.1211, Файненшл Стріт Центр, №65, Дагу Норт Роуд, район Хепінг, Тяньцзінь, Китай, 300022).

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України

та підписано суддею 28 січня 2022 року.

Суддя М.В.Мавродієва