Рішення № 102825537, 11.01.2022, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року Справа № 915/1446/21

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль C.М.,

за участі секретаря судового засідання Табачної О.С.,

від позивача: не присутні;

від відповідача: не присутні;

від третьої особи: не присутні;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: фермерського господарства “НАДІЯ”,

56002, вул. Михайла Грушевського, буд. 12, смт. Казанка, Миколаївська область;

до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034;

Третя особа: Казанківська сільська рада,

56002, вул. Миру, 228, смт. Казанка, Миколаївська область;

про визнання незаконним та скасування наказу від 19.12.2017 року №14-15936/14-17 “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою“,-

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство (ФГ) “НАДІЯ” звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі – ГУ Держгеокадастр) з наступними вимогами:

“1. Визнати незаконним та скасування наказу від 19.12.2017 року №14-15936/14-17 “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою”.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що на підставі державного акту серії І-МК № 013462 від 19.03.1999 року № 65/6 ОСОБА_1 отримав в постійне користування земельну ділянку, і створив та зареєстрував підприємство позивача - фермерське господарство “НАДІЯ”. В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, видано наказ від 19.12.2017 року №14-15936/14-17 "Про припинення права користування земельною ділянкою". Даний наказ позивач вважає незаконним, та таким, що порушує його права, як постійного землекористувача земельної ділянки, зазначеної в державному акті серії І-МК № 013462 від 29.03.1999 року № 65/6, оскільки з моменту створення фермерського господарства “НАДІЯ”, таким постійним землекористувачем, на думку позивача, є саме він, тобто фермерське господарство “НАДІЯ”.

Крім того, позивач просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою від 29.09.2021 відкрито провадження в указаній справі за правилами загального позовного провадження.

ГУ Держгеокадастру у відзиві від 29.12.2020 № 9-14-0.6-9010/2-20 позов не визнав, вважаючи його безпідставним, а спірний наказ таким, що винесений з дотриманням вимог законодавства, а саме зокрема, що він не стосується прав та інтересів позивача та просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку із відсутністю порушеного права позивача. Крім того, відповідач заявляє про сплив позовної давності, оскільки право на позов у ФГ “НАДІЯ” виникло після смерті засновника фермерського господарства, з часу звернення у 2016 році до приватного нотаріуса Казанківського районногонотаріального округу Миколаївської області Корж М.В. для оформлення спадкових прав за законом на ФГ “НАДІЯ”.

Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце проведення судового засідання, представники не явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

На підставі рішення Казанківської районної ради Миколаївської області 6 сесії 23 скликання від 19 березня 1999 року “Про виділення земель для Створення селянських (фермерських) господарств” ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га ріллі в межах з планом, розташовану на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі вказаного рішення Казанківської районної ради Миколаївської області ОСОБА_1 видано державний акт від 06.04.1999 року Серії І-МК № 013462, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 87.

З метою використання земельної ділянки за цільовим призначенням -ведення селянського (фермерського) господарства - зазначена земельна ділянка була передана громадянином України ОСОБА_1 до створеного фермерського господарства “НАДІЯ”, що підтверджується відповідними статутними документами ФГ “НАДІЯ”.

Спірним наказом від 19.02.2017 року №14-15936/14-17-СГ “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою” вирішено припинити право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 50,00 га, яка розташована в межах території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області на підставі державного акту на право постійного користування землею від 06.04.1999 року Серії І-МК № 013462. Земельну ділянку загальною площею 50,00 га віднесено до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Суд відхиляє доводи відповідача, що позивач унаслідок смерті ОСОБА_1 втратив право постійного користування земельною ділянкою, наданою за актом, на який як на правову підставу землекористування посилається ФГ “НАДІЯ”, до моменту реєстрації.

За твердженнями позивача, не спростованими ГУ Держгеокадастр, ФГ “НАДІЯ” створено ОСОБА_1 (голова фермерського господарства) для ведення селянського (фермерського) господарства, до якого у свою чергу переходять обов`язки землекористувача земельної ділянки з дня його державної реєстрації (набуває статусу юридичної особи), а не громадянину ( ОСОБА_1 ), який виступає представником фермерського господарства, котрому і надано у постійне користування 50,00 га землі для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована в межах території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області згідно з вказаним вище актом від 06.04.1999 року Серії І-МК № 013462 (постанова Великої палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18).

Суд визнає ці твердження позивача обґрунтованими.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).

Земельним законодавством визначалося, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України).

Право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК України в ред. від 25.10.2001).

Отже, законодавством, чинним на момент винесення відповідачем спірного рішення, визначено право постійного землекористування безстроковим, на відміну від оренди. Таке право постійного землекористування може бути припинено лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України. Ними є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини (ст. 141 ЗК України в ред. від 18.12.2017).

Спірний наказ ГУ Держгеокадастр не містить посилання на жодну із наведених вище у законі підстав.

З урахуванням вищевикладеного, суд також відхиляє твердження ГУ Держгеокадастр про те, що спірний наказ не стосується юридичної особи.

Суд визнає, що позивачем доведено його право постійного користування земельною ділянкою за вказаним вище актом про постійне користування землею від 06.04.1999; що спірний наказ від 19.12.2017 року № 14-15936/14-17-СГ “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою” не оснований на вимогах законодавства України.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Так як спірний наказ відповідача прийнято всупереч законодавству, є незаконним і порушує права ФГ “НАДІЯ” як належного землекористувача, то вимога про його скасування є обґрунтованою.

Щодо заяви відповідача про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно цивільного законодавства, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст. 256, 257, п. 1 ст. 261 ЦК України).

За твердженнями позивача, про вилучення земельної ділянки у ФГ “НАДІЯ” у зв`язку із смертю його засновника ОСОБА_1 йому стало відомо лише із листа ГУ Держгеокадастру від 01.10.2019 № С-584/0-546/6-19.

Відповідачем не подано суду доказів направлення ФГ “НАДІЯ” примірника спірного наказу, і таке отримання заперечується позивачем.

За викладених обставин, суд визнає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що позивач був обізнаним або повинен і мав можливість бути обізнаним зі спірним наказом, на який позивач посилається як на джерело повідомлення про спірний наказ, а тому підстави для задоволення заяви відповідача про застосування до позовної вимоги наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Отже, позов ФГ “НАДІЯ” належить задовольнити повністю.

У відповідності із ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов фермерського господарства “НАДІЯ” задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасування наказу від 19.12.2017 року №14-15936/14-17 “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою”, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою 50,00 га розташованої на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та наданої ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства “НАДІЯ” на підставі державного акту на право постійного користування землею від 06.04.1999 року Серії І-МК № 013462 зареєстрованого 06 квітня 1999 року.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 21.01.2022 року.

Суддя С.М.Коваль.