Рішення № 102823649, 24.01.2022, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1842/21

Провадження № 2/635/1693/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Полоз М.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

представник відповідача – Полфьорова Яна Володимирівна,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

ОСОБА_1 , пред`явила до суду позов шляхом подання позовної заяви до АТ КБ «ПриватБанк», яким просить стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 6600 гривень та витрати по оплаті правничої допомоги у розмірі 9370 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 05 лютого 2021 року о 10 годині 11 хвилин, вона здійснила переказ грошових коштів з карткового банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» на банківський рахунок АТ «Універсал Банк» через мобільний додаток «Приват24» за допомогою функції мобільного додатку «Сканувати картку». Однак, мобільний додаток відсканував банківську картку з помилкою в останніх двох цифрах картки. Так, номер картки позивача НОМЕР_1 , а розпізнаний мобільним додатком номер - НОМЕР_2 , саме за цими реквізитами АТ КБ «ПриватБанк» було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 6600 гривень. Оскільки на рахунок позивача кошти так і не надійшли, 06 лютого 2021 року позивач звернулась до співробітника АТ КБ «ПриватБанк», який повідомив, що переказ грошових коштів може здійснюватися до двох діб. Однак, цього ж дня позивач знову звернулась до співробітника АТ КБ «ПриватБанк», який повідомив їй що переказ було здійснено за невірними реквізитами та грошові кошти були перераховані на картковий рахунок іншої особи. Здійснювати такий переказ позивач не мала намір. Вона неодноразово зверталась до служби підтримки АТ КБ «ПриватБанк» з метою скасування переказу, який був здійснений банківською установою за помилковими реквізитами, однак, переказ скасовано не було, а грошові кошти не повернуті. Лише було запропоновано звернутись до особи, на картковий рахунок якої було перераховані грошові кошти, між тим ТА «Універсал Банк» дані такої особи не надаються, більш того, на вимогу АТ «Універсал Банк» зазначена особа отримані грошові кошти відмовляється повертати. Також позивач, наголошує на тому факті, що банківська карка на яку повинні були бути перераховані грошові кошти є кредитною, і зазначений платіж був призначений для щомісячного погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з тим, що заборгованість своєчасно погашена не була і це спричинило нарахування штрафних санкцій. Отже, позивач не надавала розпорядження щодо перерахунку коштів у розмірі 6600 гривень за наступними реквізитами банківської картки НОМЕР_2 , мобільний додаток «Приват24» помилково відсканував реквізити банківської картки позивача та автоматично здійснив переказ за невірними реквізитами. Враховуючи той факт, що грошовий переказ, який був здійснений АТ КБ «ПриватБанк» 05 лютого 2021 року о 10 годині 11 хвилин є помилковим, при цьому, помилка допущена мобільним додатком «Приват24» шляхом некоректного сканування банківської картки та визначення помилкових реквізитів для переказу, вбачається наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 6600 гривень. 24 лютого 2021 року позивач звернулась до відповідача з претензією щодо повернення грошових коштів, станом на теперішній час її вимоги не задоволені. У зв`язку з порушенням прав позивача, відсутністю у неї спеціальних знань в обласні права, вона була змушена звернутись за професійною правничою допомогою до юридичної компанії, сума витрат на правову допомогу склала 9370 гривень, які вона внесла в касу.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, а також зазначила, що при здійсненні переказу грошових коштів, банк припустився помилки та відсканував останні дві цифри номеру картки неправильно, у зв`язку з чим грошові кошти були перераховані іншій особі, а тому вважає, що в даному випадку наявна вина саме банку. Після сканування картки, вона також допустилася помилки, не звіривши реквізити у повному обсязі, оскільки обидві картки, між якими проводився переказ, належать позивачу, вона неодноразово здійснювала перекази між ними і помилок жодного разу не виникало. Після виявлення факту помилково перерахованих коштів, вона одразу звернулася до відповідача, після чого протягом тривалого часу намагалась вирішити це питання з банком, але в порушення вимог Закону банк не здійснив жодної дії щодо ініціації процесу повернення грошових коштів від неналежного одержувача.

Аргументи учасників справи.

30 липня 2021 року засобами електронної пошти від представника відповідача АТ КБ «Приват Банк» Полфьорової Я.В., яка діє на підставі довіреності, до суду надійшли письмові пояснення, у яких представник відповідача просила позов ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на наступні обставини. В обґрунтування заперечень проти позову, викладених у письмових поясненнях, представник відповідача посилається на те, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами. Також, перед здійсненням переказу, номер картки отримувача відображається в «Приват24», тобто клієнт перед здійсненням переказу зобов`язаний звірити номер картки і тільки після цього підтвердити його. Оскільки грошові кошти були перераховані банком за вказівкою позивача, яка не перевірила реквізити відсканованої картки, вина банку у здійсненні операції відсутня. З огляду на викладене відсутні правові підстави для задоволення позову. За запитом позивача з приводу факту проведення спірного переказу АТ КБ «ПриватБанк» надавав пояснення до Національного Банку України, яким порушень з боку відповідача виявлено не було.

Представник відповідача Полфьорова Я.В., яка приймала участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у її письмових поясненнях, а також зазначила, що жодних правових підстав для самостійного звернення банку з приводу повернення перерахованих позивачем грошових коштів до особи, яка одержала платіж або банку одержувача немає.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків – 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений судом строк позивач усунула недоліки, надавши до суду 02 квітня 2021 року відповідну заяву.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2021 року клопотання представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» – Полфьорової Яни Володимирівни про участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів – задоволено.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що між сторонами наявні договірні відносини.

Судом встановлено з пояснень сторін, що дійсно позивач ОСОБА_1 здійснила переказ грошових коштів у розмірі 6600 гривень 05 лютого 2021 року через мобільний додаток «Приват24» . Ці кошти були списані АТ КБ «ПриватБанк» 05 лютого 2021 року з рахунку позивача НОМЕР_3 , деталі операції «Переказ зі своєї картки», про що свідчить виписка АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку ОСОБА_1 .

24 лютого 2021 року позивач звернулась з письмовою претензією в порядку досудового врегулювання спору до АТ КБ «ПриваБанк», з пропозицією вирішити спір у досудового порядку та повернення їй коштів у розмірі 6600 гривень.

Позивачем долучена до матеріалів справи роздруківка з мобільного додатку «Приват24», в якій міститься переписка позивача з представником АТ КБ «ПриватБанк» на предмет помилково перерахованих коштів.

Національним Банком України був наданий №14-0004/17291, зі змісту якого вбачається, що до Національного банку України 26 лютого 2021 року надійшла скарга ОСОБА_1 щодо взаємовідносин, які склались з АТ КБ «ПриватБанк» з приводу помилкового переказу грошових коштів, вказана скарга була адресована АТ КБ «ПриватБанк» для її ретельного розгляду та надання пояснень стосовно викладених у скарзі фактів.

У відповідь на запит НБУ представником АТ КБ «ПриватБанк» надано роз`яснення №Е.30.0.0.0.0/4-210305/4491 від 05 березня 2021 року, зі змісту якого вбачається, що дійсно при використанні функції «Сканувати картку» картковий рахунок було відскановано з помилкою у реквізитах картки, та, як наслідок, переказ був зарахований на рахунок неналежного отримувача № НОМЕР_4 . Картка могла відскануватися неправильно, так як могли були поганої якості цифри або бліки на картці. Однак, перед здійсненням переказу клієнт має можливість звірити номер картки і тільки після цього підтвердити переказ. З огляду на зазначене, провина АТ КБ «ПриватБанк» відсутня, банк не має правових підстав для повернення грошових коштів за виконаним переказом. Відповідальними співробітниками АТ КБ «ПриватБанк» був встановлений контакти з ОСОБА_1 та рекомендовано звернутися до банку одержувача переказу АТ «Універсал Банк» щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 6600 гривень.

Також АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь на претензію ОСОБА_1 від 08 грудня 2021 року №20.1.0.0.0./7-211207/12468, відповідно до якої станом на сьогоднішній день відсутня можливість оскарження операції, що були проведені з картки позивача, оскільки встановлений Правилами платіжної системи строк для оскарження у 120 днів з моменту вчинення транзакції, минув. Також зазначено, що порушення з боку АТ КБ «ПриватБанк» відсутні.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин за приписами статті 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 1066 ЦК Україниз а договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

При цьому, відповідно до вимог частини 3 вказаної статті, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Частинами 1-3 ст. 1068 ЦК України передбачено, що Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст.1071 ЦК України Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ст.1073 ЦК України У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила віх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Порядок здійснення переказів встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем електронного платіжного засобу - є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу пункт 1.4); документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується суб`єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів (пункт 1.6); документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі (пункт 1.7); електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ (пункт 1.14); ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15); платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (пункт 1.30); розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (пункт 1.35); мобільний платіжний інструмент - електронний платіжний засіб, реалізований в апаратно-програмному середовищі мобільного телефону або іншого бездротового пристрою користувача (пункт 1-19-3);

Відповідно до вимог .п. 1.24 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі;

Відповідно до п. 1.23 вказаного Закону, отримувачем є особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі; н еналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затверджене постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/15.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» До документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України (пункт 17.2 статті 17 Закону № 2346-ІІІ).

Згідно зі статтею 21 вказаного Закону ініціювання переказу проводиться шляхом: Ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання обтяжувачем чи отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; 7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Відповідно до пунктів 22.1-22.5 статті 22 Закону ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів. 22.2. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу.

Платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач або, при договірному списанні, обтяжувач чи отримувач. 22.3. Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. Платіжна вимога-доручення подається отримувачем коштів безпосередньо до платника. Доставка платіжної вимоги-доручення до платника може здійснюватися банком, що обслуговує отримувача коштів, через банк, що обслуговує платника, а також за допомогою засобів зв`язку. Стягувач має право подавати розрахункові документи, що ініціюють переказ з рахунка банку-резидента, відкритого в Національному банку України, безпосередньо до Національного банку України. 22.4. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. 22.5. Подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором. Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв`язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України.

Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду..

Відповідно до пункті 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 2 розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705 (далі - Положення), користувач зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу 6 Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу 6 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Пунктами 7, 8 розділу 6 Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу 6 Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу 6 Положення).

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 7, 8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705,емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Відповідно до пункту 9 розділу VІ Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

З наведеної норми вбачається, що користувач не несе відповідальності якщо наданий йому Банком електронний платіжний засіб було використано без електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача.

Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року у справі N 6-71цс15, Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року у справі N 127/23496/15-ц та у постанові від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц

Судом достовірно встановлено, що відповідачем не було здійснено жодних дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за карткою позивача. Також під час розгляду справи не встановлено обставин, за яких електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем, в даному випадку позивачем, та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача. Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження вини саме банку щодо здійснення операції з переказу коштів в сумі 6600 гривень, у зв`язку з чим, у відповідача відсутній обов`язок відновлення залишку коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до вимог п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

За змістом ст. 32 вказаного Закону, банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону (32.2).

Згідно ст. 33 Закону, саме платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Відповідно доо вимог п. 2.3. Глави 2 Інструкції

про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національногоо банку України 21 січня 2004 року №22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Як зазначив банк у своїх поясненнях, перед здійсненням переказу, номер картки отримувача вищевказаного грошового переказу був відображений в мобільному додатку «Приват24» і позивач мала можливість перевірити правильність реквізитів грошового переказу, що є її обов`язком відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п. 5 Розділу 6 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705 і тільки після цього підтвердити вказану операцію з перерахунку коштів на інший рахунок. Вказані обставини підтвердила позивач у судовому засіданні.

Отже, банк не може нести відповідальність перед позивачем за вчинення відповідної платіжної операції, враховуючи, що позивач самостійно підтвердила таку операцію у мобільному додатку «Приват24», що стало наслідком переведення коштів з карткового рахунку.

Посилання позивача на те, що саме з вини банку стався такий переказ у зв`язку з неправильним відскануванням номеру картки одержувача є безпідставними, оскільки за правильність реквізитів переказів, як і за рух коштів на рахунку, несе відповідальність саме особа, яка оформила такий документи – в даному випадку ОСОБА_1 .

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення прав позивача відповідачем.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до частини другої п. 1.23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», неналежний отримувач - це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження N 12-182гс 18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно надувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Також суд вважає необхідним зазначити, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно, що мало місце і в даних правовідносинах.

Приймаючи до уваги викладене, позивач не позбавлений права звернутись до суду із вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів від неналежного отримувача.

Щодо судових витрат.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України і покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати, які складаються із витрат, пов`язаних з правничою допомогою у розмірі 9370 гривень, суд залишає за позивачем. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про захист прав споживачів відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 гривень компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Повне рішення складено 28 січня 2022 року.

Суддя Т.В. Бобко