Рішення № 102823348, 27.01.2022, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/887/21

№ провадження 2/624/13/22

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 27 січня 2022 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Махової В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/887/21,

найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: ОСОБА_2 ,

позовні вимоги: про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача, відповідь на відзив.

ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з уточненим позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №011/1333/376510 від 01 листопада 2017 року у розмірі 60249,77 грн, понесені витрати за сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір №011/1333/376510 відповідно до умов якого, Банк відкрив позичальнику поточний рахунок з можливістю використання кредитної лінії, з поточним лімітом на дату укладення договору у розмірі 35000,00 грн, а позичальник зобов`язався здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 29,9 % та остаточно погасити заборгованості в строк до 01 листопада 2019 року.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

20 вересня 2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердик Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-19-F, відповідно до якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитним договорами, у т.ч. за кредитним договором №011/1333/376510 від 01 листопада 2017 року, що укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» втратив такі права.

За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальника за кредитним договором в повному обсязі не погашена.

Згідно розрахунку станом на дату переходу права вимоги 13 листопада 2019 року до ТОВ «Вердик Капітал» було передано за кредитним договором заборгованість по основній сумі кредиту в розмірі 50152,66 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги в сумі 699,88 грн, на загальну суму 50852,54 грн. Ці відомості співпадають із відомостями, де відображено ті суми коштів по заборгованості за кредитним договором, які існували у відповідача на момент переходу права вимоги до ТОВ «Вердик Капітал».

Загальний розмір заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 26 жовтня 2021 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 60249,77 грн, з яких:

Нараховані 3% річних – 2988,55 грн;

Втрати від інфляції – 6408,68 грн;

Заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 50152,66 грн;

Заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 699,88 грн;

Заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного договору (з моменту

відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 0,00 грн;

Заборгованість з комісії — 0,00 грн;

Заборгованість з пені – 0,00 грн.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №05-03/2021 про надання правової допомоги від 05 березня 2021 року між ТОВ «Вердик Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №37 від 27 вересня 2021 року, витяг з Акту №3 від 30 вересня 2021 року про надання юридичної допомоги, в яких конкретно вказано про перелік наданих юридичних послуг, кількість затраченого часу та відповідна вартість таких юридичних послуг, також надане платіжне доручення №0289280000 від 04 жовтня 2021 року про здійсненну оплату та прайс-лист адвокатського об`єднання.

Позиція відповідача.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву до суду, в якій просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та відмовити у вимозі про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, у випадку задоволення позову, зменшити суму витрат на правову допомогу.

В обґрунтування зазначає, що заперечує проти задоволення вимог позивача, що викладені в позовній заяві, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, на підтвердження своїх вимог позивач надав до суду договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/1333/376510 від 01 листопада 2017 року, банківські виписки та розрахунок заборгованості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Пунктом 3.1 договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/1333/376510 від 04 листопада 2017 року визначено, що на умовах договору, у разі ініціювання клієнтом операцій по рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та при відсутності (недостатності) на рахунку власних коштів клієнта, банк зобов`язується надати кредитні кошти шляхом їх безготівкового переказу з позичкового рахунку на рахунок в межах поточного ліміту та здійснити ініційовану клієнтом операцію. З моменту здійснення таких платежів банк вважається таким, що надав клієнту кредит на суму здійснених банком платежів.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, встановлено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

Відповідно до пункту 1.13 вказаної Інструкції, під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження).

Згідно із пунктом 2.14 Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача - «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня».

Таким чином, належним достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України».

Надані позивачем роздруківки з назвою рух по рахунку не є первинними документами, що підтверджують видачу (перерахування) кредитних коштів, та складені банком в односторонньому порядку.

Отже, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів (письмових та/або електронних) перерахування грошових коштів на користь відповідача, які б відповідали вимогам процесуального закону, положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України».

Тому оскільки позивачем не доведений факт укладання з відповідачем договору позики, а також перерахування коштів на рахунком останнього, підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, є необґрунтованою вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 20000,00 грн, на підтвердження чого зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

До позовної заяви долучено копію договору про надання правової допомоги №Ф 05-03\2021 від 05 березня 2021 року, пунктом 1.1 якого визначено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Крім того, до позову долучено копію заявки на надання юридичної допомоги №7 від 27 вересня 2021 року, у відповідності з якою вбачається що сторони договору погодили надання послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

При цьому, з вказаної заявки не вбачається, що послуги надаються з питання стягнення заборгованості саме за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/1333/376510 від 04 листопада 2017 року, а не за іншим договором, укладеним ОСОБА_1 з позивачем чи іншою юридичною особою, яка уступила своє право вимоги позивачу.

Витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконання робіт та ціною позову.

Так, в заявці та акті виконаних робіт вказано, що на складання позовної заяви та й друк витрачено 4 год вартістю 2000,00 грн, а всього на суму 8000,00 грн, а на надання письмової консультації 3 години вартістю 3000,00 грн, а всього на суму 9000,00 грн.

Категорія справи про стягнення заборгованості за кредитним спором є нескладною, позовна заява складається з 5 аркушів та є типовою, підписана генеральним директором позивача, а не адвокатом, додані до неї документи не завірено.

Отже, є очевидним що на складання такого позову не може бути витрачено 4 години, вказаний час та відповідно вартість робіт істотно завищені.

Аналогічно надання двох усних консультації по 1 годині загальною вартістю 3000,00 грн та письмової консультації на 3 години вартістю 9000,00 грн є завищеними та не співмірними складності справи, оскільки справа є не складною.

З урахуванням викладеного підстави для стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 20000,00 грн відсутні.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

16 листопада 2021 року позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 19 листопада 2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14 грудня 2021 року.

14 грудня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

16 грудня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

11 січня 2022 року надійшло уточнена позовна заява.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, проте надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, крім того:

- представник позивача про підтримання позовних вимог,

- відповідач просила відмовити у задоволенні позову.

Ч. 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом встановлено, що 01 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/1333/376510 відповідно до умов якого, Банк відкрив позичальнику поточний рахунок з можливістю використання кредитної лінії, з поточним лімітом на дату укладення договору у розмірі 35000,00 грн, а позичальник зобов`язався здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 29,9% та остаточно погасити заборгованості в строк до 01 листопада 2019 року.

Кредит надається виключно з метою фінансування господарської (підприємницької) діяльності клієнта, у зв`язку з чим до відносин сторін не застосовується ЗУ «Про споживче кредитування» (копія, а.с. 7-13).

20 вересня 2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердик Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-19-F, відповідно до якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитним договорами, у т.ч. за кредитним договором №011/1333/376510 від 01 листопада 2017 року, що укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (копія, а.с.106-118).

Згідно наданого розрахунку загальний розмір заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 26 жовтня 2021 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 60249,77 грн, з яких:

Нараховані 3% річних – 2988,55 грн;

Втрати від інфляції – 6408,68 грн;

Заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 50152,66 грн;

Заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 699,88 грн;

Заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 0,00 грн;

Заборгованість з комісії — 0,00 грн;

Заборгованість з пені – 0,00 грн (а.с.18).

Крім того, з виписки руху коштів за рахунком (а.с. 22-30) вбачається, що ОСОБА_1 отримала та використовувала кредитні кошти.

Також, позивачем надано копії паспорту та коду ОСОБА_1 з підтвердженням її анкетних даних, які завіренні останньою з проставленням дати 01 листопада 2017 року (копія, а.с. 14-17).

Повноваження ОСОБА_3 щодо права вчиняти юридичні дії від імені ТОВ «Вердикт Капітал» матеріалами справи підтверджено, а також підтверджено реєстрацію фінансової установи ТОВ «Вердикт Капітал» Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (копія, а.с. 120-133).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики,якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦКУкраїни).

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Матеріалами справами підтверджується, що 01 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/1333/376510, з умовами якого позивач ознайомленна, про що свідчить її підпис на кожній сторінці договору.

Факт укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідачем не заперечується.

Відповідач користувалася наданими їй коштами, про що свідчить рух по рахунку останньої, також відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано розмір заборгованості за кредитним договором, не доведено своєчасність сплати кредитних коштів у відповідності до графіку платежів, а тому суд вважає, що позивачем довений факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним довогором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Вердикт Капітал».

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Щодо стягнення коштів за надання юридичної допомоги суд виходить с наступного.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем разом з позовною заявою до суду подано копію договору № 05-03/2021 про надання правової допомоги від 05 березня 2021 року, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с. 135-138), копію заявки про надання юридичної допомоги № 37 від 27 вересня 2021 року (а.с. 140), копію витягу із Акту № 3 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2021 року (а.с.141), прайс-лист Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» (а.с. 134).

Крім того, позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу було надано копію платіжного доручення № 0289280000 від 04 жовтня 2021 року в сумі 200000,00 грн, у якому зазначено призначення платежу, а саме - сплата за надання правової допомоги згідно договору № 05-03/2021 від 05 березня 2021 року.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У зв`язку із задоволенням позову, ТОВ «Вердик Капітал» має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу та витрати на сплату судового збору. Вказані витрати є обґрунтованими та підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором №011/1333/376510 від 01 листопада 2017 року у розмірі 60249 (шістдесят тисяч двісті сорок дев`ять) грн 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України через Кегичівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування (ім`я) сторін:

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ЄДРПОУ 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

представник відповідача: ОСОБА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.М. Куст