Рішення № 102819298, 13.01.2022, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11449/21

Категорія 83

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», треті особи: приватний нотаріус ЖМНО Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Ю.А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виконавчий напис вчинений з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, незаконно і без підстав, за відсутності всіх необхідних документів, визначених Законом, якими підтверджується безспірність заборгованості.

Звертає увагу, що він не підписував кредитного договору з ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», а так, оригінал кредитного договору не міг бути наданий нотаріусу.

Позивач зазначає, що нотаріус не перевірив наявність доказів направлення та отримання ним письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а відповідач не подав нотаріусу достатніх і належних доказів відповідно до п.3.2 передбаченого Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172. У зв`язку із наведеним, просив визнати виконавчий напис за № 18449, вчинений приватним нотаріусом Гораєм О.С. 03.02.2021 таким, що не підлягає виконанню та вирішити питання про судові витрати. Також просив витребувати у приватного нотаріуса ЖМНО Горая О.С., матеріали нотаріальної справи, на підставі яких вчинявся виконавчий напис № 18449 від 03.02.2021, про стягнення з нього заборгованості, а у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Ю.А., матеріали виконавчого провадження № 64841985.

Разом з позовною заявою до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021 року визначено головуючого суддю Петрова Д.В.

Ухвалою від 19.08.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Ю.А. копії матеріалів виконавчого провадження № 64841985, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса № 18449 від 03.02.2021, в частині витребування доказів у приватного нотаріуса ЖМНО Горая О.С. матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 18449 від 03.02.2021, відмовлено, в зв`язку з тим, що дію свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса ЖМНО Горая О.С. зупинено.

Ухвалою від 19.08.2021 заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі задоволена. Зупинено стягнення грошових коштів у виконавчому провадженні № 64841985, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Ю.А. на підставі виконавчого напису нотаріуса ЖМНО Горая О.С. № 18449 від 03.02.2021.

06.09.2021 від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Ю.А., на виконання ухвали суду від 19.08.2021, надійшла заява про долучення доказів до справи.

09.09.2021 від відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» надійшов відзив на позовну заяву про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В якому представник відповідача просив в задоволені позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі та розглядати справу без його участі. Звертав увагу суду на те, що договір факторингу № 02112018-Д від 02.11.2018, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО», ідентифікаційний код юридичної особи 41350844 та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», невизнаний недійсним в судовому порядку, а відповідно залишається правомірним й таким, що встановлює для ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал»» право вимоги до позивача на загальну суму 10 893,00 грн. Стверджував, що заборгованість на момент вчинення виконавчого напису була безспірною, що підтверджується договором факторингу та витягом з Реєстру боржників № 5 від 26.04.2019.

Щодо стягнення понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу заперечував, вказуючи на те, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу, в зв`язку з тим, що правова допомога здійснювалася не адвокатом, а розмір заявлених витрат необґрунтований.

01.10.2021 позивачем суду надані додаткові пояснення, в яких він звертав увагу суду на те, що кредитний договір не посвідчений нотаріально, а так не може вважатися документом, на підставі якого можливо здійснити стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а також просив застосувати правову позицію Об`єднаної Палати КЦС висловлену в рішенні від 27.03.2019 у справі № 161/11180/13-ц, щодо стягнення витрат, понесених стороною на правову допомогу, яка надавалася фахівцем у галузі права.

10.01.2022 позивачем до суду подане клопотання, в якому він просив суд звернути увагу на правову позицію, викладену у постанові ВП ВС від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, відповідно до вимог закону подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи Відповідач повідомлявся належним чином. Відповідно до вимог закону просив суд розглядати справу за його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус ЖМНО Горай О.С. в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 18449, за яким підлягає стягненню з ОСОБА_1 який є Боржником за кредитним договором № L2334300 (АG2069856) від 22.10.2018, укладеним з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО», ідентифікаційний код юридичної особи 41350844, правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 02112018-Д від 02.11.2018 є ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи 39992082, місцезнаходження: 04071, місто Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, IBAN НОМЕР_1 у ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО 380634, заборгованість на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», за період з 26 квітня 2019 року по 06 січня 2021 року, загальною сумою у розмірі 10 893,00 грн., яка складається з: 5 000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту; 0,00 грн. простроченої заборгованості за комісією; 893,00 грн. простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. строкової заборгованості за сумою кредиту; 0,00 грн. строкової заборгованості за комісією; 0,00 грн. строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 5 000,00 грн. строкової заборгованості за штрафами і пенями.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року .

З тексту оспорюваного виконавчого напису від 03.02.2021 вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин»

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вчиняючи 03 лютого 2021 року виконавчий напис № 18449, приватний нотаріус ЖМНО Горай О.С. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) від 21.09.2021.

Отже, доводи позивача про те, що нотаріус на день вчинення спірного виконавчого напису керувався пунктом Переліку, який був незаконним та нечинним, а так дійшов помилкового висновку про існування безспірності заборгованості у позивача - є правильними.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не дотримано вимог закону щодо подання повного пакету документів, необхідних для вчинення виконавчого напису, а нотаріусом на даний недолік не звернуто увагу і в порушення вимог закону вчинено виконавчий напис при відсутності вказаного необхідного документу (виписки з рахунку) чи іншого документу, який би був рівнозначний вказаному і доказував би безспірність заборгованості, її розмір та безспірність її стягнення.

Таким чином, виконавчий напис вчинено за заявою особи, яка не подала необхідних документів і зокрема не подала документу, який би засвідчував право вимоги вказаної особи; даний виконавчий напис вчинено на підставі документів, які не підтверджують безспірність даної заборгованості і відповідно дає підстави для безспірного її стягнення.

З матеріалів справи слідує і дана обставина була встановлена судом, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки сам по собі факт існування договору, підписаного електронним цифровим підписом не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б спростовували зазначені в позовній заяві твердження позивача ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» суду не надані.

З матеріалів справи також вбачається, що у виконавчому написі наявне лише посилання на договір відступлення права вимоги, який би доводив наявність у заявника права вимоги за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО».

Таким чином, як вбачається із пакету документів заявник ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» не подав нотаріусу необхідний документ, яким має бути оригінал кредитного договору, або - за змістом закону, що встановлює дану вимогу - у разі відступлення права вимоги - нотаріусу у такому випадку мають бути подані сукупність документів: кредитного договору і договору про відступлення-набуття права вимоги новим кредитором. Натомість в поданому заявником пакеті необхідних документів відсутній договір про відступлення права вимоги чи інший документ, який би прямо вказував на заміну первісного кредитора на нового - заявника. Це явно не відповідає вимогам закону, який встановлює перелік необхідних документів, які мають бути подані нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Отже, заявником не дотримано вимог закону щодо подання повного пакету документів, необхідних для вчинення виконавчого напису, а нотаріусом на даний недолік не звернуто увагу і в порушення вимог закону вчинено виконавчий напис при відсутності вказаного необхідного документу (виписки з рахунку) чи іншого документу, який би був рівнозначний вказаному і доказував би безспірність заборгованості, її розмір та безспірність її стягнення.

Крім того, у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість.

Судом не приймаються як докази безспірності заборгованості позивача перед відповідачем подані відповідачем копії договору факторингу та витягу з Реєстру Боржників № 5 від 30.07.2019 до Договору факторингу № 02112018-Д від 02.11.2018, в зв`язку з тим, що це не відповідає вимогам закону, щодо підтвердження безспірності заборгованості.

Також матеріали справи не містять документів, підтверджуючих направлення відповідачем позивачу повідомлення про необхідність погашення заборгованості.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов є обґрунтованим, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується оригіналом квитанцій № 15459 від 11.08.2021 про сплату судового збору у сумі 908,00 грн. за подачу позовної заяви, та квитанції № 15493 від 11.08.2021 про сплату судового збору у сумі 454,00 грн. за подачу заяви про забезпечення позову, які відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Частиною 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позовна заява містить орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та складається із витрат Позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п`ять тисячі гривень 00 коп.) станом на дату подання позову.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 137 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права (Рішення, Конституційний Суд, від 30.09.2009, № 23-рп/2009 "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу).

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено, зокрема, статтею 131-2 та підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення".

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пунктом 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший).

Отже, наведені положення Основного Закону до 01.01.2019 гарантували кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.

Гарантії дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод закріплені у статті 22 Конституції України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже, Конституцією України закріплено не лише основні права і свободи людини і громадянина, а й передбачено відповідні конституційно-правові гарантії їх дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод, неможливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, крім обмежень певних прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану, забезпечення кожному судового захисту його прав і свобод, у тому числі гарантування звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції України, та надання при цьому можливості використання будь-яких інших не заборонених законом засобів захисту своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань (частина третя статті 8, частини друга, п`ята статті 55).

Оскільки Основним Законом не допускається звуження змісту та обсягу права кожного на отримання правової допомоги, а вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, підстави обмежувати сторону на відшкодування витрат, понесених на отримання правової допомоги, що була отримана від інших суб`єктів, фахівців у галузі права, ніж адвокат, відсутні.

Такий правовий висновок також міститься в Постанові ВС КАС України (справа № справа №826/856/18).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 на момент надання правової допомоги у суді першої інстанції був зареєстрований фізичною - особою підприємцем з основним видом діяльності «Діяльність у сфері права» (код КВЕД 69.10).

Правнича допомога Позивачу у справі № 758/11449/21 надавалась юристом ОСОБА_2 , що підтверджується копією диплома спеціаліста Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

09 серпня 2021 року ОСОБА_1 (Замовник) та спеціаліст в галузі права ОСОБА_2 (Виконавець ) уклали Договір про надання юридичних послуг № 09/08 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець в порядку та на умовах визначених Договором, зобов`язується надати Замовнику послуги з підготовки процесуальних документів до суду щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Горая О.С.

Пунктом 4. Договору встановлено, що загальна вартість послуг узгоджується шляхом складання та направлення виконавцем замовнику акту приймання наданих послуг та їх підписання Замовником.

Згідно копії акту приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання юридичних послуг № 09/08 від 09.08.2021, підписаного сторонами 11.08.2021, вартість послуг склала 5000,00 грн.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 90 від 11.08.2021 від ОСОБА_1 ОСОБА_2 було прийнято 5000,00 грн.

Крім того, акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 1 містить розрахунок вартості послуг Виконавця, а саме:

- проведення усної консультації - 1 година - 1000,00 грн.;

- аналіз документів справи - 1 година - 1000,00 грн.;

- підготовка позовної заяви щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Горая О.С.- 3 години - 3000,00 грн.

Таким чином, витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у справі № 758/11449/21 склали 5 000,00 (п`ять тисяч грн. 00 коп.), а їх понесення підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, у даній розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованим, підтвердженим відповідними належними доказами, відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих послуг.

За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу розмірі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 03 лютого 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 18449, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованості загальною сумою у розмірі 10 893,00 грн. за кредитним договором № L2334300 (AG 2069856) від 22.10.2018 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 362,00 (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» код ЄДРПОУ 39992082, місцезнаходження: 04071, місто Київ, вул. Набережно-Лугова, будинок 8;

- третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35;

- третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Мельник Юрій Анатолійович, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вулиця Поправки Юрія, 6, офіс 16.

Суддя Д. В. Петров