Рішення № 102819054, 28.01.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1453/22

Справа №754/15890/21

РІШЕННЯ

Іменем України

28 січня 2022 року м.Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про повернення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про повернення коштів.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що він є споживачем послуг у сфері централізованого постачання холодної води та водовідведення (ХВП) і централізованого водовідведення гарячої води (ВГП). Позивач сплачує за вказані послуги за показаннями лічильників, яки належать йому, лічильник холодної води тип: ETR №2006090000458 і гарячої води тип: ETR №200609010984, що встановлені у ванній кімнаті квартири позивача і введених в експлуатацію. Виконавцем даних послуг являється ПрАТ «Київводоканал».

З січня місяця 2017 року coll centr (202-02-02) перестав приймати покази лічильників по телефону і заповнювати покази квартирних лічильників в платіжних документах. Позивач почав передавати показники лічильників записками через ЦКС Деснянського району, але ця ситуація нічого не змінила. З липня 2017 року ПрАТ «АК «Київводоканал» вирішив сплату за відведення гарячої води приписати к сплаті за холодну воду і водовідведення. В результаті чого борг по сплаті за відведення гарячої води на 21.08.2021 становить 2369,52грн.

В травні місяці 2018 року впровадили єдиний, редагований Комунальним концерном «Центр комунального сервісу», рахунок-повідомлення в якому повторно вимагають сплатити 47,5м.куб. холодної води. З урахуванням тарифів на ХВП і ВГП у часі, об`єднаний (382,88грн - за ВГВ; 966,19грн - за ХВП) сплати на суму 382,88+966,19=1349,07грн.

Після звернення до ЦКС Деснянського району ПрАТ «Київводоканал» 05.09.2018 в квартирі позивача провели контрольне зняття показання лічильників, приймає на абоненський облік лічильники холодної і гарячої води та замість проведення повірки вручає позивачу припис-попередження, в якому зазначено «Вам необхідно в термін до 05.10.2018 провести повірку приладів обліку….. за кошти абонентів». Хоча лише з 1 травня 2019 року вводиться в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги», в якому зазначено, що повірка приладу обліку проводиться за кошти абонентів. Також в приписі було зазначено, що «У разі відмови від повірки, нарахування оплати за водопостачання відбуватиметься на підставі показників загально будинкового лічильника», з чим позивач не згоден.

13.09.2018 coll centr (202-02-02) ПрАТ «АК «Київводоканал» прийняв заяву позивача на проведення повірки лічильника ХВ, заявка №231691 і лічильника ГВ- заявка №230825 за адресою позивача: АДРЕСА_2 , та повідомили, що у разі несправності (збій) чекайте.

18.10.2018 за заявкою позивача до нього прийшов спеціаліст повірки лічильника ГВ і одразу зателефонував фахівець повірки лічильника ХВ з яким позивач домовився про повірку лічильника на наступний день у підсумку, фахівець повірки лічильника ГВ через 15 хвилин вийшов, а фахівець повірки ХВ на наступний день так і не з`явився. Перевірка лічильників не відбулася. Позивач звертався до відповідача із заявами 27.01.2020 та 16.09.2020 на що, 07.10.2020 отримав відповідь № 7924/8/8/02.20, в якому зазначено, що до сервісного центру розрахункового департаменту ПрАТ «Київводоканал» заявка на проведення робіт з періодичної повірки засобів обліку води за адресою позивача, не надходило. Оскільки умови припису - попередження виконані не були лічильники холодної та гарячої води з 01.12.2018 було знято з обліку і нарахування. По особистому рахунку № НОМЕР_1 проводиться, як для квартири, що не обладнана лічильником холодної води. Із заявою про укладення договору про надання послуг із централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведенням за адресою позивача до Товариства ОСОБА_1 не звертався, отже інформація щодо власника особового рахунку № НОМЕР_1 відсутня. З даними доводами позивач категорично не погоджується, вважає їх надуманими та такими, що не відповідають нормам закону.

Крім того, позивач зазначає, що з жовтня 2017 року від користується субсидією в якій визначено норми споживання гарячої та холодної води, оскільки Відповідач з початку року відмовляється приймати у позивача показання лічильників гарячої та холодної води, та самостійно заповнює відповідні графи у зв`язку з чим в травні місяці, відповідач зобов`язав позивача повторно сплатити за 47,5 м.куб. холодної води в розмірі 1349,07грн. Щоб припинити це, позивач виключив всі приписи, вніс помісячно реальні показання виправлених лічильників холодної та гарячої води, провів помісячно окремо підрахунок оплати за ХВП та окремо оплату за ВГВ в період з 01.01.2017 по 01.07.2021 за підрахунком позивача переплата за ХВП становить 84,70грн, переплата за ВГВ становить 193,61грн.

Відповідач виставляє позивачу борг за ХВ та ВГВ, що станом на 01.07.2021 становить 20099,64грн з чим позивач категорично не погоджується. Останнім часом у позивача змінився спосіб життя в гіршу сторону. Систематичний обман, наклеп, постійно пригнічений стан зіпсувало ставлення позивача з людьми, виснажило його морально та фізично. Моральну шкоду позивач оцінює у 10000грн. В зв`язку з викладеним позивач просить суд, зобов`язати відповідача повернути в рахунок - повідомлення розділового обліку холодної та гарячої води і водовідведення; відновити доступ до лічильників холодної і гарячої води; провести періодичну повірку лічильника холодного водопостачання №200609000458 і лічильника гарячого водопостачання №200609010984, які встановлені у квартирі позивача, відповідно до п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 за рахунок відповідача; провести перерахунок нарахувань за послуги холодного і гарячого водопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 з 1 січня 2017 року із врахуванням відомостей К1 - сплата лише холодного водопостачання та водовідведення, відомостей К2- сплата лише водовідведення гарячої води, з врахуванням показників холодного водопостачання №200609000458 і показників лічильника гарячого водопостачання №200609010984 встановлених у квартирі позивача; вирішити питання ст.22 Закону України «Про захист прав споживача» відносно питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 10000 грн. ; скасувати борг в розмірі 22003,85 грн..

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 25.10.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду 21.12.2021 подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву, відповідач посилається на те, що 05.09.2018 згідно заявки ОСОБА_1 у кв. АДРЕСА_2 , було проведено контрольне зняття показань з приладів обліку та винесено припис-попередження щодо необхідності проведення метрологічної повірки приладів обліку гарячого та холодного водопостачання в місячний термін, оскільки встановлені прилади обліку 2006 року виготовлення. Крім того, звертали увагу суду на те, що до ПрАТ «АК «Київводоканал» заявки на повірку засобів обліку води, що встановлені у кв. АДРЕСА_2 не надходили. У зв`язку з тим, що умови припису позивачем виконані не були, прилади обліку холодного та гарячого водопостачання з 01.12.2018 були зняті з обліку. Нарахування за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснюються відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, відповідно до діючих тарифів. Також сторона відповідача зазначає, що позивач безпідставно посилається на положення п. 9 Правил № 630 відповідно до яких «періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця». Відносини, що виникають у процесі провадження метрологічної діяльності, регулюються Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Так, відповідно до ч.1 ст. 17 зазначеного закону, метрологію законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

З набранням чинності Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02.08.2017, було змінено підходи до обліку комунальних послуг, а також встановлення та обслуговування засобів обліку води та теплової енергії.

Зокрема, законами України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги» було внесено зміни до ст. 17 Закону про метрологію та виключено вимогу щодо здійснення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засоби вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб теплову енергію і воду), що є власністю фізичних осіб, за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з тепло- і водопостачання. За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону про комерційний облік, вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів. Згідно з ч.2 ст. 6 Закону про комерційний облік обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором. Отже з грудня 2017 повірка та ремонт засобів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти споживачів.

Крім того, на підтвердження вищезазначеного відповідач звертає увагу суду на Постанову НКРЕКП від 02.11.2017 № 1342 «Про внесення змін до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем)», в якій зі складової структури тарифу виключено витрати на обслуговування, періодичну повірку та ремонт квартирних засобів обліку холодної води, у тому числі на їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, виконання них видів робіт за рахунок коштів ПрАТ «АК «Київводоканал». З огляду на викладене, ПрАТ «АК «Київводоканал» було припинення надання вищезазначених послуг з 29.11.2017.

ПрАТ «АК «Київводоканал» не може утримувати та відповідно здійснювати періодичну повірку приладів обліку за власні кошти, враховуючи, що квартирні прилади обліку не перебувають на балансі у ПрАТ «АК «Київводоканал».

З огляду на викладене, вважають, що дії ПрАТ «АК «Київводоканал» відповідають вимогам закону, оскільки з 29.11.2017 відповідно до вказаної Постанови № 1342 були виключені витрати на обслуговування, періодичну повірку квартирних приладів обліку, крім того законом передбачено, що обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів- розподілювачів теплової енергії здійснюється за рахунок власників таких вузлів обліку. Крім того, від позивача жодних заявок на повірку засобів обліку води не надавалось.

Також зазначають, що встановлені у квартирі АДРЕСА_2 прилади обліку, 2006 року виготовлення, які не проходили періодичної метрологічної повірки, отже такі прилади не можуть вважатись такими що відповідають встановленим вимогам.

У зв`язку з не проведенням позивачем в установлені терміни періодичної повірки квартирних засобів обліку, показники таких засобів обліку не враховувались, нарахування обсягів наданих послуг з водопостачання та водовідведення з 02.12.2018 здійснюється як споживачу, що не має квартирних засобів обліку.

Крім того, звертали увагу суду на те, що оспорювання позивачем правильності нарахування розміру плати за певні види житлово - комунальних послуг (заборгованості за такими), є різновидом претензії, що не передбачений чинним законодавством як спосіб. Споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів. Відповідач акцентує увагу на тому, що із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору стала правомірність нарахованої плати за спожите централізоване водопостачання холодної води та централізоване водовідведення. Оскарження дій відповідача щодо нарахування плати за надані послуги, є різновидом претензії, що не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту. Також зазначили, що позивачем належним чином, не обґрунтовано розмір заявленої моральної шкоди, ні позовна заява ні долучені до матеріалів справи докази на їх думку не містять жодних формул або юридичних фактів, які стали підставою встановлення розміру моральної шкоди у сумі 10000,00 грн. Водночас відсутність вини відповідача доводиться правомірністю дій ПрАТ «АК «Київводоканал», оскільки останній діяв в межах та в спосіб визначений чинним законодавством України. На підставі викладеного просили в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

04.01.2022 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в яковому позивач просить суд не брати до уваги доводи відповідача, що викладені у відзиві, оскільки на його думку вони являються надуманими та таким, що не відповідають дійсності. Просив задовольнити його позовні вимоги та надійшло клопотання з проханням суд перейди до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Станом на 04.01.2022 закінчились строки для подання позивачем клопотання про розгляд справи з викликом сторін, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

13.01.2022 від представника ПрАТ «Київводоканал» - Тараненко С.В. на адресу суду надійшли письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є споживачем послуг у сфері централізованого постачання холодної води і водовідведення (ХВП) і центрального водовідведення гарячої води (ВГП) за адресою: АДРЕСА_2 . Виконавцем даних послуг є ПрАТ «Київводоканал».

Як зазначено позивачем, починаючи з січня 2017 року ПрАТ «Київводоканал» coll centr (202-02-02) перестав приймати покази лічильників по телефону і заповнювати покази квартирних лічильників в платіжних документах. В зв`язку з чим, він змушений був передавати показання лічильників записками через ЦКС Деснянського району.

На виконання заявки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у його квартирі АДРЕСА_2 , ПрАТ «Київводоканал» було проведено контрольне зняття показань з приладів обліку та винесено припис-попередження щодо необхідності проведення метрологічної повірки приладів обліку гарячого та холодного водопостачання в місячний термін, оскільки встановлені приладі обліку 2006 року виготовлення.

Відповідачем зазначено, та не спростовано позивачем, що у зв`язку з тим, що умови припису позивачем виконані не були, прилади обліку холодного та гарячого водопостачання з 01.12.2018 були зняті з обліку. Нарахування за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснюються відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 відповідно до діючих тарифів.

Посилання позивача на п.9 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» задверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, яким було встановлено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку проводиться за рахунок виконавця, не знайшли свого підтвердження, оскільки 02.08.2017 набрав чинності Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», яким змінено підходи до обліку комунальних послуг, а також встановлення та обслуговування засобів обліку води та теплової енергії.

До моменту прийняття Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02.08.2017, ч. 4 ст. 17 Закону про метрологію було передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засоби вимірювання техніки (результати вимірювання яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

З набранням чинності Закону про комерційний облік було змінено підходи до обліку комунальних послуг, а також встановлення та обслуговування засобів обліку води та теплової енергії.

Зокрема, законами України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги» було внесено зміни до ст. 17 Закону про метрологію та виключено вимогу щодо здійснення періодичної повіти, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засоби вимірювання техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб теплову енергію і воду), що є власністю фізичних осіб, за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з тепло- і водопостачання.

Статтею 1 Закону України про комерційний облік, вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Згідно із ч.2 другою ст. 6 Закону України про комерційний облік обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтями 19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено договірне регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг та визначено, що послуги, які надаються споживачеві згідно із договором оформлюються на основі типового договору про надання таких послуг, перелік яких та тарифи (ціни), на які затверджуються уповноваженими органами.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 не звертався до відповідача із заявами про укладення договору про надання послуг із централізованого постачання холодної, гарячої води та послуг з водовідведення.

Але позивач як споживач фактично цими послугами користувався, що ним і не заперечувалось.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 3 Закону визначено предмет регулювання цього Закону і суб`єкти у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до вказаної норми Закону, предметом регулювання його норм є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг , а суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Отже, ПрАТ «АК «Київводоканал» не може утримувати та відповідно здійснювати періодичну повірку приладів обліку за власні кошти, враховуючи, що квартирні прилади обліку не перебувають на балансі у ПрАТ «АК «Київводоканал».

Відповідно до п. 18 ч.1 ст. 1 Закону України «Про метрологію» повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Враховуючи, що прилади обліку які встановлені у квартирі АДРЕСА_2 , 2006 року виготовлення, які не проходили періодичної метрологічної повірки, такі прилади не можуть вважатись такими, що відповідають встановленим вимогам.

Відповідно п. 5 і п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

ПрАТ «АК «Київводоканал» є суб`єктом господарювання, діяльність якого ліцензується НКРЕКП, відтак, встановлення тарифів для нього, у зв`язку з прийняттям цього Закону, повинно здійснюватись НКРЕКП.

Отже, правові підстави для здійснення перерахунку вартості наданих позивачу послуг з холодного та гарячого водопостачання відсутні, відтак, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, оскільки лічильники, які встановлені у квартирі позивача не перебували на повірці, та доказів їх справності суду позивачем не надано, суд вважає, що нарахування відповідачем боргу є правомірним.

Посилання позивача на те, що дії відповідача призвели до фізичних та душевних страждань позивача, тобто була завдана моральна шкода не знайшли свого підтвердження, з таких підстав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що до випадків, передбачених ч.2 ст. 1167 ЦК України, правовідносини, що виникли між сторонами не відносяться.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Під недоліком стаття 1 Закону розуміє будь-яку невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Враховуючи встановлену судом відсутність незаконних дій з боку відповідача ПрАТ «Київводоканал», а також відсутність доказів в підтвердження завдання позивачу ОСОБА_1 моральних страждань, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Враховуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір віднести за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Законом України «Про метрологію», Законом України «Про житлово - комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», статтями 11, 23, 208, 626, 628, 1167 ЦК України, статтями статтями 12, 13, 76-82, 141, 265-268ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про повернення коштів - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» ЄДРПОУ 03327629, адреса місцезнаходження: м.Київ, вулиця Електротехнічна, 16.

Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2022.

Суддя В.В. Бабко