Вирок № 102817998, 28.01.2022, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/15779/20

Категорія 94

1-кп/295/93/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі:

головуючого – судді Костенко С.М.

секретарів судового

засідання Коршака М.А., Яцкевича С.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 12020060020003864 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Моделів, Радомишльського району Житомирської області, громадянина України, одруженого, на утриманні немає неповнолітніх дітей, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого:

06.04.2012 Андрушівським районним судом Житомирської області за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки;

05.11.2013 Житомирським районним судом за ст.ст. 185 ч.3, 162 ч.1,186 ч.2,70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

14.05.2014 Богунським районним судом м. Житомира за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 121 ч.2,70,71 КК України до 7 років позбавлення волі;

04.01.2018 Радомишльським районним судом Житомирської області за ст.ст. 185 ч.3, 304 ч.1,70,71 до 5 років позбавлення волі;

13.07.2020 Богунським районним судом м. Житомира за ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.2, 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,-

за ст. 186 ч.2 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Тарасинкове Оржицького району Полтавської області, громадянина України, одруженого, неповнолітніх дітей немає, непрацюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_2 , тимчасово проживаючого в АДРЕСА_3 , раніше судимого:

23.03.2015 Житомирським районним судом за ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.3, 186 ч.3, 185 ч.3, 187 ч.3, 186 ч.2,70 КК України до 7 років позбавлення волі; ухвалою апеляційного суду 28.05.2015 вирок змінено в частині призначеного покарання – 6 років позбавлення волі;

10.05.2016 Пішанським районним судом Вінницької області за ст.391, 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, -

за ст. 186 ч.2 КК України, -

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Житомирі, неодруженого, неповнолітніх дітей немає, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_4 , раніше судимого:

15.08.2014 Мукачевським міськрайонним судом Закарпатської області за ст.ст. 296 ч.4, 121 ч.1,70 КК України до 5 років позбавлення волі;

03.01.2019 Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст. 190 ч.1, 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі;

27.11.2019 Корольовським районним судом м. Житомира за ст. 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, -

за ст. 186 ч.2 КК України, -

з участю:

прокурора Шпірук М.В.

потерпілого ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

захисників Яроша В.В., Пилипчука П.П., Шарої Є.М.

в с т а н о в и в :

02.11.2020 близько 22 години, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебуваючи неподалік будинку 86 по вул. Перемоги в м. Житомирі, помітили раніше їм невідомого ОСОБА_4 , який йшов позаду їх та слухав музику в навушниках.

В цей час у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник спільний злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення будь якого цінного майна, що належить ОСОБА_4 .

Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення майна ОСОБА_4 , поєднаний із застосуванням насильства, що не є небезпечним для здоров`я потерпілого, маючи на меті заволодіти його майном, у вказаний день, час, місці та за вказаних обставин, з корисливих мотивів, ОСОБА_1 підійшов до останнього та раптово наніс один удар руками в верхню частину тулуба потерпілого, внаслідок чого останній не втримавши рівновагу впав на землю та тим самим подавив волю потерпілого до опору. В подальшому ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 не припиняючи свого спільного злочинного умислу продовжили наносити хаотичні удари ногами в область голови потерпілого, нанісши не менше шести ударів ОСОБА_4 . В цей час ОСОБА_3 , діючи в межах спільної злочинної домовленості перебував на відстані близько метра - півтора від місця вчинення кримінального правопорушення, щоб у разі необхідності повідомити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про можливе викриття дій останніх.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця та саден на лобі справа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, подолавши волю потерпілого до опору, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , продовжуючи свої злочинні дії направлені на відкрите викрадення майна, з внутрішньої кишені куртки ОСОБА_4 відкрито викрав мобільний телефон марки “Meizu m6 note”, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , вартістю 1175 грн. 83 коп.

В подальшому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 місце вчинення кримінального правопорушення залишили та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_4 матеріального збитку на загальну суму 1175,83 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково і показав, що 02.11.2020 в першій половині дня зустрів ОСОБА_5 , з яким домовився про зустріч ввечері. Близько 19 години, на розі вулиць Східна-Київська зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , випили пиво, вирішили пограти в ігрові автомати в районі Богунії. Рухалися пішки, ОСОБА_6 попереду, а він з Шевчуком позаду. Проходячи по вул. Перемоги, неподалік АЗС, захотів покурити, але не мав запальнички, почав озиратися навкруги і позаду помітив хлопця, який йшов в п`ятнадцяти метрах від них. Підійшов до вказаного хлопця, попросив запальничку, однак останній почав його ображати нецензурною лайкою, був у стані алкогольного сп`яніння. Така поведінка потерпілого його збентежила, через що штовхнув його в груди, від чого останній впав, та тричі правою ногою наніс йому удари в голову і тулубу. Все відбулося в пориві злості, оскільки потерпілий своїми словами його спровокував. При цьому, потерпілий супротив не чинив, ударів у відповідь не наносив, був сильно п`яним, єдине що питав «зачем?». ОСОБА_5 та ОСОБА_6 його не зупиняли, він побачив, що останні побігли, а він спокійно пішов від потерпілого. Зазначив, що у потерпілого бачив навушники, ні мобільного телефону, ні годинника не бачив, нічого у потерпілого не викрадав. Він наздогнав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , останні пояснили, що втекли через те, що мають іспитовий термін та перебувають під адміністративним наглядом. Вирішили розійтися, пішов в сторону магазину АТБ, а потім знову здзвонився з хлопцями, зустрілися, попили на площі пива, після чого ОСОБА_6 пішов додому, а він разом з ОСОБА_5 пішли в гуртожиток на АДРЕСА_5 , до знайомих Шевчука. Піднялися на 5 поверх, до них вийшла знайома ОСОБА_5 , сиділи в коридорі, палили, в цей час зайшли працівники поліції, скрутили їх, поклали на підлогу, застосовували фізичну силу, одягнули кайданки, били, з квартир виходили сусіди. Коли лежав на підлозі, його обшукали, але нічого не знайшли, а коли вивели на вулицю, повторно здійснили обшук і в кишені виявили навушники, які йому підкинули працівники поліції, про що він їм повідомив. У ОСОБА_5 було знайдено годинник, останній теж повідомив, що йому підкинули. Зазначив, що визнає конфлікт з потерпілим, під час якого наносив йому удари, однак майно потерпілого не викрадав, як і не мав змови з іншими обвинуваченими, які жодних дій по відношенню до потерпілого не вчиняли.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнав і показав, що біля 19 год. здзвонився з ОСОБА_7 , зустрілися, пішли на площу, потім зайшли в гуртожиток по вул. Михайла Грушевського до знайомих. Вийшли з гуртожитку, зателефонували ОСОБА_6 , щоб зустрітися. Зустріч відбулася на перехресті вул. Хлібна, пішли через стадіон «Спартак», зайшли до аптеки та пішли в напрямку Богунії, пограти в ігрові автомати. Побачили потерпілого який йшов за ними, та наздоганяв їх. ОСОБА_6 йшов по переду, він за ним, а ОСОБА_7 позаду. Зупинився, обернувся назад, побачив, що ОСОБА_7 просить потерпілого підкурити, а останній відповів нецензурно та грубо. ОСОБА_7 штовхнув потерпілого від себе двома руками, а останній відходячи назад за щось перечепився та впав. ОСОБА_6 в цей час був на відстані вісім метрів та почав швидко уходити, а він за ним, оскільки бачив патрульних біля автозаправки, ОСОБА_7 залишався та наздогнав їх біля кладовища, після чого вони розійшлися. Він з ОСОБА_6 пішов на площу, де пили пиво, подзвонили ОСОБА_7 , знову зустрілися. Після чого ОСОБА_6 пішов додому, а він з ОСОБА_7 до гуртожитку до знайомих. Зайшли в гуртожиток, вийшла його знайома ОСОБА_8 , в трьох сиділи в коридорі, палили, при цьому зняв куртку та поклав на лавку. Забігли працівники поліції, почали наносити удари, проводили обшук, але нічого не знайшли. В послідуючому, вивели на вулицю, стояли біля будинку, йому винесли його куртку, яку вдягнув. Також він перебував у кайданках. Коли одягав куртку, відчув, що в ній щось лежить, це був годинник який підкинули до кишені його куртки, про що він повідомив і дістав його маскою. Кожен з них мав власні гроші. Ствердив, що ні він, ні ОСОБА_6 ударів потерпілому не наносили, майно не викрадали, чому потерпілий його обмовляє пояснити не може.

Обвинувачений ОСОБА_3 , вину не визнав та показав, що 02.11.2020 зустрівся з ОСОБА_5 , а потім прийшов ОСОБА_7 , випили безалкогольне пиво та пішли в напрямку Богунії. Він йшов попереду, розмовляв по телефону, а ОСОБА_7 та ОСОБА_5 йшли позаду, потерпілого не бачив. Почув шум, озирнувся, побачив штовханину, не міг зрозуміти що сталося. Пішов швидко, його наздогнав ОСОБА_5 , а біля кладовища до них приєднався ОСОБА_7 , який пояснив, що потерпілий його образив і він вирішив його фізично покарати, при цьому, не повідомляв чи покарав матеріально. Зазначив, що мав із собою запальничку, йшов на невеликій відстані від хлопців та ОСОБА_7 міг попросити запальничку у нього. В послідуючому, він з ОСОБА_5 пішли вдвох, а ОСОБА_7 в іншому напрямку, потім знову зустрілися, після чого пішов додому. Працівники поліції його затримали на перехресті вул. Хлібна – вул. Київська, під час затримання побили. Ствердив, що жодних дій по відношенню до потерпілого не вчиняв і не був обізнаний з діями ОСОБА_7 , ніякої домовленості між ним на пограбування потерпілого не було.

Вина обвинувачених доведена дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Допитаний в судовому засідання потерпілий ОСОБА_4 показав, що 02.11.2020 після 21 години повертався додому, біля автошколи назустріч йому йшли троє невідомих чоловіків, на яких не звертав увагу, але добре бачив їх обличчя, оскільки було добре освітлення вулиці. Його зупинив ОСОБА_7 і наказав дати гроші, він відмовив, при цьому відчув загрозу для себе, після чого останній наніс йому удар рукою у грудну клітину, від чого не втримався на ногах та впав, до них підбіг ОСОБА_5 та разом з ОСОБА_7 почали бити його з обох сторін ногами по голові, від ударів закривався, кожен з них наніс по три удари, після чого він не міг вже чинити опір. Побачив, що ОСОБА_7 з його кишень дістав мобільний телефон, навушники, а ОСОБА_5 зняв з його руки годинник, який був на шкіряному ремінці. Весь цей час ОСОБА_6 стояв поруч, на відстані до 1,5 метра, та спостерігав, а потім крикнув «шухер» та останні почали втікати. До нього підійшли сторонні люди, які допомогли піднятися, розпитали, що трапилося та він разом з ними пішов до поліції, потім звертався і за медичною допомогою. Зазначив, що обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_5 добре розгледів і впізнав їх, до події їх не знав і підстав оговорювати їх у нього немає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що працює оперуповноваженим РУП, точної дати не пам`ятає, близько 22 год. перебував на заправці Aviasв районі Богунії, сидів у власному автомобілі. Побачив трьох осіб, це були обвинувачені, які рухалися в напрямку Богунії, за ними на певній відстані йшов хлопець, потерпілий. Обвинувачені озирнулися в бік потерпілого, потім надягнули капюшони, ОСОБА_5 крім цього ще щось надягнув, розвернулися та пішли назустріч потерпілому. ОСОБА_6 зупинився на відстані пів метра, а ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підбігли до потерпілого, почали наносити удари, від яких останній впав. Першим удар наніс ОСОБА_7 , а ОСОБА_5 продовжив. Він вийшов з машини і обвинувачені це побачили та почали втікати. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 побігли в сторону проспекту Незалежності, ОСОБА_7 побіг за ними. Він повідомив патрульних про напад, підбіг до потерпілого, який лежав на землі, чи на спині, чи на боку, при цьому був весь брудний, пом`ятий, видимих тілесних ушкоджень на ньому не бачив. Потерпілий був у свідомості, але не міг зрозуміти та пояснити чи в нього щось викрали, запаху алкоголю від нього не чув. Під час переслідування обвинувачених стало відомо які саме речі викрали у потерпілого. Потерпілого передав оперуповноваженому ОСОБА_10 , який залишився біля потерпілого та мав викликати службу «102». ОСОБА_5 та ОСОБА_6 побігли в бік кладовища, їх наздогнати не вдалося, побіг за ОСОБА_7 . Наблизився до обвинувачених але затримати їх не вдалося, оскільки вони сіли до таксі. В ході переслідування здзвонився з іншими колегами, які були на автомобілі, попросив допомогти, в телефонному режимі домовилися хто куди їде, та повідомив про це керівництво, яке в подальшому давало вказівки подальших дій. Переслідування тривало з проспекту Миру до площі ОСОБА_11 . ОСОБА_5 та ОСОБА_7 наздогнали в гуртожитку на п`ятому поверсі, затримали їх та одягнули кайданки, оскільки чинили супротив, фізичну силу не застосовували. Провели поверхневий огляд, з метою виявлення заборонених речей, та тримали до приїзду СОГ. На запитання обвинувачених чому їх затримали, відповіли, через підозру у вчиненні злочину. Затримання обвинувачених проводили на підстав наказів МВС, наявної оперативної інформації, та з приводу нападу на потерпілого. ОСОБА_12 обвинувачених не бачив, але бачив одяг та статуру. В подальшому впізнав ОСОБА_7 , та дізнався, що іншим затриманим був ОСОБА_5 . Володіли інформацією про те що ОСОБА_7 може вчинити крадіжку, а тому проводилися оперативні заходи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що працює оперативним працівником Житомирського РУП та на опрацюванні була інформація про можливе вчинення злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . О 21 год. 23 хв. побачив трьох осіб біля входу до стадіону «Спартак», про що повідомив іншим оперативникам, і почали вести спостереження. Обвинувачені підійшли до аптеки, стояли 5 хв., потім рухалися по вулицях Хлібна, Михайла Грушевського Небесної сотні, Львівська. Потім здійснили рух в напрямку вул. Лесі України, вул. Покровська, та ОСОБА_14 і зникли з поля зору. Через хвилин 10 побачив ОСОБА_7 та ОСОБА_5 які у двох стояли на зупинці вул. Ольжича, а з двору вийшов ОСОБА_6 , після чого останні пішли до вул. Лесі Українки. Суховерхий постійно перебігав з однієї сторони дороги на іншу. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 рухалися в напрямку вул. Домбровського. Дійшли до клубу «Індіго», та біля школи №7 знову були втрачені з поля зору. Потім отримали повідомлення, що даних осіб було помічено в ході побиття ними невідомої особи, після чого вони втекли. Очевидцем побиття не був. Обвинувачені тікали через територію заправки «Авиас», в напрямку кладовища, по проспекту Незалежності. Один з працівників підбіг до потерпілого, який повідомив, що пропав мобільний телефон. Відстежили обвинувачених на вул. Сціборського, виявили ОСОБА_7 який йшов в напрямку вул. Покровська та зупинився біля аптеки, щось клацав в телефоні, після чого рушив в напрямку вул. Лесі Українки, де перейшов на вул. Монтана, дійшов до площі Перемоги, пішов в сквер, де зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Коли обвинувачені помітили оперативних працівників, розбіглися по провулках. Виявили ОСОБА_5 і Гусарова на вул. Грушевського, останні забігли до під`їзду гуртожитку, виявили на 5 поверсі, де останні з двома жінками на коридорі палили. Представилися та повідомили про їх затримання. Сторонні жінки та якийсь чоловік почали агресивно поводити себе, а тому вивели ОСОБА_7 і ОСОБА_5 на вулицю. Зазначив, що проводив поверхневий огляд ОСОБА_7 , з метою виявлення заборонених предметів, в кишені виявлено навушники, але сам особисто нічого не вилучав.

Свідок ОСОБА_15 показав, що близько 01 години ночі повертався до дому з роботи. Біля вул. Михайла Грушевського, 31 був запрошений працівниками поліції, для участі в якості понятого при обшуку затриманих осіб. Обшук проводили у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Обшук проводили почергово, під час якого обвинувачені стояли близько семи метрах один від одного, їм було роз`яснено права. При цьому руки обвинувачених були за спинами, чи були в кайданках не може стверджувати. Підходили декілька жінок які були знайомими обвинувачених. Одна з них надала куртку ОСОБА_5 . Слідчий попросив обвинувачених дістати речі, всі троє почали діставати вміст з кишень. Були вилучені навушники, але в кого саме з обвинувачених не пам`ятає. ОСОБА_5 самостійно дістав з кишені гроші, телефон, картки, годинник. ОСОБА_5 заперечував що годинник у нього був, говорив що підкинули. Всі вели себе коректно, як обвинувачені так і працівники поліції, опір обвинувачені не чинили. Потерпілий в цей час сидів в машині працівників поліції, який стояв в іншій стороні від місця проведення слідчої дії. Потерпілий мав вигляд людини, яку побили, та виглядав не дуже добре. Потерпілий впізнав свій годинник. В послідуючому, поїхали до відділу поліції підписати документи, в машині їхав разом з потерпілим. Зі слів потерпілого його побили сильно.

03.11.2020 внесено відомості в ЄРДР з правовою кваліфікацією ст. 186 ч.2 КК України, за фактом того, що 02.11.2021 близько 21 год. 45 хв. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перебуваючи неподалік будинку №86 по вул. Перемоги в м. Житомирі, спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_4 та відкрито заволоділи особистими речами останнього, зокрема мобільним телефоном, гаманцем та годинником. (т.1 а.с.229).

Згідно рапорту на лінію 102 02.11.2020 о 23 год. 56 хв. надійшло звернення від ОСОБА_4 з повідомленням про те, що по вул. Перемоги, біля автошколи на нього здійснили напад троє невідомих осіб, побили, забрали телефон та гаманець побігли в напрямку площі (т.1. а.с.231), а 03.11.2020 о 04 год. 37 хв. зареєстровано повідомлення ТМО №2 про поступлення ОСОБА_4 , якого побили на вулиці близько 22 год. 02.11.2020 біля автошколи, у останнього виявлено забій, садна чола та правого променево – зап`ястного суглобу. (т.1 а.с.232).

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення 03.11.2020, ОСОБА_4 повідомив про те, що невідомі особи 02.11.2020 року близько 21 год. 45 хв. за адресою АДРЕСА_6 , спричинили йому тілесні ушкодження, при цьому викрали гаманець, паспорт, гроші, телефон «Meizu», навушники, окуляри, годинник (т.1 а.с.233).

Згідно виписки №7320 03.11.2020 КП «Лікарня №2» за зверненням ОСОБА_4 , у останнього встановлено діагноз: забій, садна чола та правого променево-зап`ястного суглоба (т.2 а. с. 2).

Протоколами пред`явлення особи для впізнання 03.11.2020 потерпілий ОСОБА_4 впізнав осіб, які вночі 02.11.2020 його побили та відкрито викрали майно. Впізнані особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.2.а. с.6,10).

За висновком експертизи №12/1-1126 від 24.11.2020 ринкова вартість мобільного телефону марки «Meizu» модель «М6 note М72ІН 3/16 Gb», становить 1175 грн. 83 коп. (т.2 а. с. 48).

Протоколом огляду предмету від 12.12.2020 оглянуто DVD-R диску із відеозаписом з камер відеоспостереження міської системи відео спостереження «Безпечне місто», які перебувають у володіння КП «Міський інформаційний центр» ЖМР, встановлених на перехресті вулиць Хлібна-Київська в м.Житомирі (т.2.а.с.59), який безпосередньо під час судового розгляду переглянуто.

Під час проведення слідчого експерименту 10.12.2020 потерпілий ОСОБА_4 детально розповів про обставини та на місці показав механізм спричинення йому тілесних ушкоджень та відкритого викрадення його майна, поєднаного із застосуванням насильства. (т.2. а.с.64), які узгоджуються з його показами даними безпосередньо суду.

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 показали, що були запрошені працівниками поліції, в якості понятих, при проведенні слідчого експерименту за участю потерпілого. В ході якого потерпілий розповів, та на статистові показав за яких обставин троє невідомих осіб нанесли йому тілесні ушкодження. При цьому розповів що подія відбулася ввечері, неподалік від заправки в сторону району Богунія, де йому нанесли удар в голову, грудну клітку від яких впав, а в подальшому продовжили бити ногами. В послідуючому, викрали годинник, телефон та навушники.

Згідно акту судово-медичного обстеження № 2142 від 03.11.2020 у ОСОБА_4 виявлено ушкодження у вигляді синця та саден на лобі справа. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від дії твердих тупих предметів, якими могли бути кулак, взута нога тощо, могли утворитися за обставин вказаних потерпілим та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.234)

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2386 від 15.12.2020 у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця та саден на лобі справа. Виявлені тілесні ушкодження виникли від нанесення удару твердим тупим з обмеженою контактуючою поверхнею предмету, яким могла бути взута нога, тощо, могли утворитися 02.11.2020 року, при обставинах вказаних в постанові про призначенні судово-медичної експертизи. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Приймаючи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_4 , не виключено, що вони виникли від нанесення одного удару травмуючим предметом, що не відповідає кількості ударів вказаних потерпілим під час проведення слідчого експерименту 10.12.2020 (т.2. а. с. 68).

Протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 30.11.2020 проведено візуальне спостереження без спеціальних технічних засобів в період з 20 год. 02.11.2020 до 00 год. 30 хв. 03.11.2020, згідно якого ОСОБА_18 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 близько 22 год. 10 хв., йдучи по АДРЕСА_7 , направилися в бік заправки Авіас, підійшли до невідомого хлопця, якому наносили удари руками і ногами, після чого забрали його особисті речі та побігли через територію заправки ОСОБА_19 (т.2. а. с. 78).

Ухвалою слідчого судді Житомирського апеляційного суду від 08.12.2020 надано дозвіл на використання результатів (інформації) негласних слідчих (розшукових) дій – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та спостереження за особою, проведених у в об`єднаних кримінальних провадженнях №№ 12020060020003045 та 12020060020003040, у кримінальному провадженні № 120200600200003864 (т.2 а.с.80).

Суд критично оцінює доводи обвинувачених щодо непричетності до відкритого викрадення майна у потерпілого ОСОБА_4 і розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності також у зв`язку з наступним.

Так, вина обвинувачених доведена послідовними та незмінними показами потерпілого ОСОБА_4 , останній показав, що спочатку до нього підійшов ОСОБА_7 , який вимагав у нього гроші, а коли він відмовив наніс йому удар, від якого він впав, після чого ОСОБА_7 разом з ОСОБА_5 почали наносити йому удари ногами, а ОСОБА_6 знаходився неподалік, спостерігав за обстановкою і повідомив останніх про небезпеку, крикнувши «шухер». Під час судового розгляду суду не надано доказів про те, що потерпілий обмовляє обвинувачених, як зазначав останній до події обвинувачених не знав, підстав їх обмовляти не має. Також вина обвинувачених підтверджена показами свідка ОСОБА_9 , який зазначив, що спочатку до потерпілого підійшов ОСОБА_7 , який наніс удар потерпілому, від якого останній впав та до побиття приєднався ОСОБА_5 , а ОСОБА_6 в цей час стояв за півметра і спостерігав за навколишньою обстановкою. Побачивши, що б`ють людину він вийшов з автомобіля щоб припинити бійку, це побачив ОСОБА_6 , про що повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_5 і останні втекли з місця пригоди. Крім того, вина обвинувачених підтверджується висновком судово-медичної експертизи, під час якої у потерпілого виявлено тілесні ушкодження, які могли виникнути за обставин вказаних потерпілим.

Суд відкидає твердження сторони захисту про те, що під час досудового розслідування не встановлено час та місце події.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення і наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Суд вважає встановленими місце вчинення кримінального правопорушення неподалік будинку 86 по вул. Перемоги в м. Житомирі близько 22 години, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні витягу ЄРДР, показів потерпілого ОСОБА_4 , протоколом про результати проведення негласних слідчих дій від 30.11.2020. При цьому, посилання сторони захисту на те, що після події потерпілим не було здійснено одразу звернення до поліції, не є підставою для не встановлення часу події. У потерпілого було викрадено мобільний телефон, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості зателефонувати, а як показав свідок ОСОБА_9 він доручив іншому працівнику здійснити повідомлення на лінію 102, а сам здійснював інші оперативні заходи по затриманню. Судом також було встановлено, що обвинувачені не йшли на зустріч потерпілого, а йшли попереду і побачивши позаду останнього вчинили кримінальне правопорушення, це підтверджено показами свідка ОСОБА_9 і результатами проведення негласних слідчих дій. При цьому, твердження потерпілого про те, що обвинувачені йшли йому назустріч є його особистим сприйняттям події, він рухаючись по вулиці, слухав музику та не зосереджував своєї уваги, що відбувається навколо, а побачив обвинувачених, які з`явилися перед ним.

Доводи сторони захисту про те, що зміст заяви ОСОБА_20 про кількість викраденого у нього майна суперечить фактичним обставинам, суд відкидає. Під час судового розгляду було встановлено, що потерпілий після нанесених йому ударів почував себе погано, а тому міг і помилитися в кількості предметів, які у нього було відкрито викрадено. В послідуючому, під час проведення досудового розслідування було уточнено кількість викрадених речей, що не суперечить нормам КПК.

Також суд відкидає твердження сторони захисту про визнання недопустимими протоколи впізнання, оскільки потерпілий перед впізнанням бачив осіб, на яких в послідуючому вказав, зазначене не знайшло свого підтвердження. Під час допиту свідок ОСОБА_15 показав, що після проведення огляду місця події, його було запрошено проїхати до відділу поліції і сідаючи до автомобіля, який не перебував на місці проведення слідчої дії, побачив молодого чоловіка, як в послідуючому дізнався, що це був потерпілий, якому було погано і його вигляд свідчив про його побиття. Отже твердження захисту, що потерпілий будучи на місці проведення слідчої дії, бачив обвинувачених, спростовано показами вказаного свідка.

Твердження захисту про те, що стороною обвинувачення не доведена така кваліфікуюча ознака, як попередня змова між обвинуваченими, спростовано дослідженими доказами.

Згідно тлумачення ст. 28 КК України форма змови при учиненні злочину групою осіб за попередньою змовою є вербальною (усна, письмова тощо) або у формі конклюдентних дій (мовчазна), що для наявності співучасті не має значення.

Досліджені в судовому засіданні докази вказують на учинення обвинуваченими кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою за формою конклюдентних дій (мовчазної змови), що підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме показами потерпілого, свідків, документами. Дії обвинувачених між собою були узгоджені, а саме спочатку ОСОБА_1 підійшов до потерпілого, наніс йому удар, від якого останній впав, в такий спосіб було подолано опір потерпілого, від разу приєднався ОСОБА_2 , який спільно з ОСОБА_1 продовжив наносити удари, відкрито викрали майно, а в цей час ОСОБА_3 спостерігав за обстановкою і побачивши людину, яка вийшла з автомобіля на заправці повідомив про це, що дало змогу останнім безперешкодно залишити місце події. Про наявність змови свідчить і подальша поведінка обвинувачених після вчинення злочину, останні втікали, змінюючи напрямки свого руху, розходилися, а потім знову зустрічалися.

Твердження про те, що згідно висновку експертизи кількість ударів, вказаних потерпілим під час проведення слідчого експерименту, не відповідає тілесним ушкодження у потерпілого суд відкидає. Так, судом встановлено, що під час побиття потерпілий, будучи одягеним у зимовий одяг, руками закривав голову, що не дало утворення більшої кількості тілесних ушкоджень. Крім показань потерпілого про кількість ударів, зазначене підтверджено показами свідка ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_15 , який показав, що вигляд потерпілого свідчив про його побиття.

Доводи сторони захисту про те, що ухвали слідчого судді Житомирського апеляційного суду про негласні слідчі (розшукові) дії та отримані результати є недопустимими доказами є неґрунтовними та такими, що не знайшли свого підтвердження.

Судове рішення від 17.09.2020 прийнято з суворим дотриманням норм кримінального процесуального закону та будь-яких сумнівів у його законності під час судового розгляду не здобуто. При цьому, не може бути підставою визнання його недопустимим лише з підстав того, що на час вчинення кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 знаходився в місцях позбавлення волі. Слідча дія проводилася в межах, установлених ухвалою суду та після звільнення ОСОБА_1 з місць позбавлення волі.

В послідуючому ухвалою слідчого судді Житомирського апеляційного суду від 08.12.2020 надано дозвіл на використання результатів (інформації) з транспортних телекомунікаційних мереж та спостереження за особою.

При цьому, суд не бере до уваги протокол про результати проведення негласних слідчих розшукових дій від 30.11.2020, а саме фіксації телефонних розмов ОСОБА_1 , оскільки органом досудового розслідування не встановлено особу на ім`я ОСОБА_21 , а тому суд його не може ідентифікувати як ОСОБА_2 . Не врахування зазначеного протоколу за своїм змістом не спростовує фактичних обставин, встановлених судом.

Твердження сторони захисту, що під час досудового розслідування не було проведено ряд слідчих дій, про необхідність яких під час судового розгляду також не заявляв прокурор, суд відкидає, оскільки це суперечить вимогам ст. 22 КПК України.

Так, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позиції, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Зазначені норми Закону судом дотримано.

Також під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження доводи обвинувачених про неправомірні дії працівників поліції під час їх затримання, а саме за фактом нанесення тіллесних ушкоджень, так за результатами звернень СУ ТУ ДБР у м. Хмельницькому, не встановлено підстав для внесення відомостей до ЄРДР та відповідно початку розслідування

Доводи сторони захисту про визнання недопустимими протоколи огляду місця по дії від 03.11.2020 за адресою м. Житомир, вул. Грушевського поблизу будинку № 33 та за адресою м. Житомир, вул. Перемоги, 92 є ґрунтовними з наступних підстав.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, і ці докази мають бути належними та допустимими.

Виходячи з положень ч.1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано.

Так, під час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу обвинуваченим слідчим надано слідчому судді протокол огляду місця події поблизу будинку № 92 по вул. Перемоги, в м. Житомирі. Однак зазначений протокол не містить підписів її учасників, зокрема понятих, потерпілого та спеціаліста, що суперечить вимогам ч.5 ст. 104 КПК України. Зокрема, протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Протокол огляду місця події наданий під час судового розгляду містить підписи усіх учасників вказаної слідчої дії.

Під час судового розгляду потерпілий показав, що не пам`ятає чи проводився такий огляд місця події, чи складався при цьому процесуальний документ, а підпис в протоколі схожий на його підпис, але коли підписував його не пам`ятає.

Допитати безпосередньо в судовому засіданні залучених понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 не надалося можливим, оскільки за вказаними адресами особи відсутні і останні не мають реєстрації в м. Житомирі та Житомирській області, у зв`язку з чим встановити місце їх проживання неможливо.

З огляду на наведене, суд визнає вказаний протокол огляду місця події недопустимим доказом.

З дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду місця події від 03.11.2020 поблизу будинку № 33 по вул. Грушевського в м. Житомирі вбачається, що 03.11.2020 у період з 00 год. 30 хв. по 02 год. 30 хв. слідчий провів поверхневий огляд ОСОБА_1 , у якого серед іншого було виявлено навушники чорного кольору, а у ОСОБА_2 годинник торгової марки “Quardo”.

Оцінюючи вказаний протокол огляду місця події від 03.11.2020, суд приходить до висновку, що зазначений протокол було складено працівниками поліції після фактичного затримання обвинувачених та виклику слідчо-оперативної групи, якими було виявлено вказані предмети, під час поверхневого огляду.

Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Відповідно до ч.5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому крім відомостей, передбачених ст. 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних праві обов`язків затриманого.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували викрадення навушників та годинника, стверджуючи про те, що вказані предмети їм підкинули працівники поліції при повторному їх обшуку. При цьому зазначили, що весь час з моменту затримання і до прибуття слідчо-оперативної групи перебували у кайданках.

Вказані обставини узгоджуються з показами свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , які зазначили, що при затриманні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 5-му поверсі у гуртожитку, працівники поліції одразу одягнули кайданки на останніх та проводили їх обшук, при цьому, предметів, які було виявлено у останніх на вулиці, в кишенях не було.

Як вбачається з протоколів затримання від 03.11.2020 ОСОБА_1 було затримано 03.11.2020 о 05 год., в дужках зазначено фактичне затримання 03.11.2020 о 00 год. 30 хв., а ОСОБА_2 затримано 03.11.2020 о 05 год. 50 хв., в дужках зазначено фактичне затримання 03.11.2020 о 00 год. 30 хв., ОСОБА_3 затримано 03.11.2020 о 06 год., в дужках фактичне затримання 03.11.12020 о 01 год.

Таким чином обставини даної справи свідчать, що з огляду на вимоги ст. 209 КПК України, на момент складання протоколу огляду місця події від 03.11.2020, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , являлися особами, які фактично затримані уповноваженою службовою особою, однак всупереч вимогам ч.5 ст. 208 вказаного Кодексу протоколів про їх затримання не було складено і процесуальних прав не роз`яснено.

Допущене порушення є істотним і за відсутності оформленого відповідно до ч.3 ст. 208 КПК протоколу обшуку затриманої особи слугує суду беззаперечною підставою для поставлення під сумнів законності протоколу огляду місця події, на якому вирішальною мірою ґрунтується обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у викраденні навушників і годинника, що узгоджується з правовою позицію Верховного Суду (справа № 756/8425/17 від 21.01.2020).

Доказів того, що обвинувачені вказували на наявність у них оскаржуваних навушників і годинника та видали їх добровільно, в матеріалах провадження немає, і це не було встановлено під час судового розгляду.

Отже, проаналізувавши протокол огляду місця події від 03.11.2020, суд приходить до висновку, що в протоколі огляду місця події слідча дія не відповідає фактично проведеній, оскільки з процесуального документу видно, що фактично був проведений не огляд місця події, а обшук ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та огляд речей, вилучених у останніх.

Крім того, всупереч вимог ч.2, 3 ст. 214 КПК України дана процесуальна дія була проведена з 00 год. 30 хв. по 02год. 30 хв. 03.11.2020 до внесення відомостей до ЄРДР за ст. 186 ч.2 КК України, яке було внесено о 04 год. 13 хв. 03.11.2020, тобто поза межами кримінального провадження.

Наведене відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 справа 711/6059/19.

В матеріалах провадження також відсутні докази того, що орган досудового розслідування звертався до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на обшук осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведеного з 00 год. 30 хв. по 02 год. 30 хв. 03.11.2020, а також відсутня ухвала слідчого судді, якою було задоволено вказане клопотання з метою легалізації доказів, отриманих у ході цього обшуку.

Враховуючи вищенаведене, суд на підставі ч.1 ст. 87 КПК України визнає недопустимим доказом протокол огляду місця події від 03.11.2020 поблизу будинку № 33 по вул. Грушевського в м. Житомирі, що отриманий з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому виключає із обвинувачення викрадення у потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - навушники чорного кольору та годинник торгової марки “Quardo”.

Оскільки протокол огляду місця події від 03.11.2020 визнано недопустимим доказом, у даному випадку спрацьовує Правило визначення допустимості доказів – «отруєне дерево дало отруєні плоди», спрацьовує «ефект доміно».

У рішенні від 30 червня 2008 по справі «Гефген проти Німеччині» Європейський суд з прав людини застосував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

З огляду на наведене, протокол огляду предметів від 06.11.2020, протокол огляду предметів від 10.11.2020, висновки товарознавчої експертиз № 12/1-1125 від 24.11.2020, які отримані за результатами протоколу огляду місця події від 03.11.2020, суд визнає недопустимими доказами.

Визнання зазначених доказів недопустимими за своїм змістом не спростовують фактичних обставин, встановлених судом.

Виходячи з наведеного, суд вважає вину обвинувачених доведеною повністю та кваліфікує їх умисні дії:

ОСОБА_1 за ст. 186 ч.2 КК України, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з застосування насильства, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб;

ОСОБА_2 за ст. 186 ч.2 КК України, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з застосування насильства, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб;

ОСОБА_3 за ст. 186 ч.2 КК України, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з застосування насильства, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи обвинуваченим покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання – ст. 65 КК України, та враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, яке згідно з ч.5 ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є рецидив злочину.

При цьому, суд враховує, що обвинувачені раніше судимі, мають непогашені судимості, а обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення під час іспитового строку.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинувачених неможливе без ізоляції від суспільства, а тому обирає їм покарання в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 в сумі 1175,83 грн. підлягає задоволенню, оскільки його розмір підтверджено висновком експертизи та ніким не оспорювався.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, суд в порядку ст. 124 КПК України стягує з обвинувачених в дольовому порядку. Щодо витрат понесених за проведення експертиз, які судом визнані недопустимим доказом, суд відносить за рахунок держави.

Питання про речові докази, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Підлягає скасуванню арешт накладений на майно.

Підлягає продовженню запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим,оскільки ризик, передбачений ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду, не зменшився.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України і призначити йому покарання за цим законом – 4 (чотири) роки 3 (три) місяці позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України і призначити йому покарання за цим законом – 4 (чотири) роки 3 (три) місяці позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України і призначити йому покарання за цим законом – 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 27.11.2019, визначити остаточне покарання – 4 (чотири) роки 1(один) місяць позбавлення волі.

Початок строку покарання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 03.11.2020 по день набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.

До набрання вироком законної сили обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів – по 28.03.2022 (включно).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1175 (одну тисячу сто сімдесят) грн. 83 коп. на відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи в дольовому порядку по 217 (двісті сімнадцять) грн. 94 коп. з кожного (т.2 а.с.51).

Витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи в сумі 980,70 грн. – віднести за рахунок держави (т.2 а.с.46).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 06.11.2020 (т.2 а.с.14).

Речові докази: навушники чорного кольору та годинник торгової марки “Quardo”, які зберігаються в камері схову Житомирського РУП - повернути ОСОБА_4 ; картку платника податків на ім`я ОСОБА_26 , паспорт на ім`я ОСОБА_2 , банківську картку Приватбанк, упаковку вологих серветок, картку платника податків на ім`я ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 365 грн., жувальну гумку «Орбіт», сім-картку «Київстар», які передано на зберігання до камери схову Житомирського РУП – повернути ОСОБА_2 , або його довіреній особі; гроші в сумі 120 грн., вилучені у ОСОБА_1 , які зберігаються в камері схову Житомирського РУП – звернути в рахунок відшкодування майнової шкоди; зарядний пристрій, металевий ключ, мобільний телефон «Моторола» сім-картка «Київстар», запальничку, які передано на зберігання до камери схову Житомирського РУП – повернути ОСОБА_1 , або його довіреній особі; картку платника податку та паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_27 , посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_28 , які зберігаються в камері схову Житомирського РУП – передати у відповідні органи (міграційна служба, податкова служба, військомат); мобільний телефон марки «Flу”, сім-картку Лайфселл», розкладний ніж, грошові кошти в сумі 232 грн., квитанцію ломбарду, які передано на зберігання до камери схову Житомирського РУП – повернути ОСОБА_3 , або його довіреній особі.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копію вироку негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя С.М.Костенко