
Справа № 161/16403/21
Провадження № 2-а/161/12/22
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі
головуючої судді Івасюти Л.В.
з участю секретаря судових засідань Юхим А.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області, Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд із вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що 03.09.2021 відповідно до постанови інспектора поліції Сорочука С.І. його піддано адміністративному стягненню за ч.6 ст.121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850 грн. Постанова мотивована тим, що він в темну пору доби керував автомобілем марки «AUDI A3», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому не освітлювався задній номерний знак, що не давало чітко визначити символи номерного знаку на відстані 20 м., чим порушив вимоги п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України (далі – ПДР).
Зазначає, що із вказаною постановою він категорично не погоджується, оскільки ознак умислу на вчинення правопорушення він не мав, перед початком руху переконався в належності роботи зовнішнього освітлення транспортного засобу (номерний знак освітлювався), він не міг передбачити що під час руху прилади освітлення могли вийти з ладу та відповідно до ПДР, при виникненні будь-яких несправностей на шляху слідування, водій повинен застосувати заходи до їх усунення, що він й зробив.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАО № 4723712 від 03.09.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським рядовим поліції Сорочуком С.І.
Ухвалою суду від 14.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
На виконання вимог ухвали позивачем усунуто недоліки та 04.10.2021 ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.
Від відповідача надійшов відзив у якому останній позов не визнав. Зазначив, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП, а тому є законною, при її винесенні інспектором патрульної поліції роз`яснено особі її права згідно ст.268 КУпАП та дотримано вимог закону. Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач у судовому засідання позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами справи.
Заслухавши пояснення позивача дослідивши матеріали справи та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.
03.09.2021 відносно ОСОБА_1 поліцейським 2 батальйону, 1 роти, рядовим поліції Відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Сорочуком С.І. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4723712 від 03.09.2021 за ч.6 ст.121 КУпАП, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень (а.с. 04).
Згідно змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 керував 03.09.2021 о 21 год. 53 хв. на а/д Київ-Ковель-Ягодин 488 км транспортним засобом «AUDI A3», д.н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби з неосвітленим державним номерним знаком, чим порушив п.2.9 «в» ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч.6 ст.121 КУпАП.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.9 (в) ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений.
Частиною шостою статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Як слідує зі змісту положень п.п.3, 8, 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
На підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу.
Судом встановлено, що відсутність підсвітки заднього номера на автомобілі відповідача було виявлено після його зупинки працівниками поліції. Разом з тим, позивач замінив її одразу як йому вказав на несправність поліцейський .
Таким чином, ОСОБА_1 погодився усунути несправність освітлення номерного знаку, яку усунув, однак незважаючи на це, відповідачем було винесено оскаржувану постанову.
Крім того, технічні несправності, які були виявлені на керованому позивачем транспортному засобі, виникли під час його руху та не входять до переліку технічних несправностей, при наявності яких подальший рух транспортного засобу заборонено, а тому позивач, мав право відповідно до п.31.5 ПДР України рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 ПДР.
Відповідно до ст.62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Таким чином, відповідач не довів правомірність прийняття спірної постанови наданими суду доказами у своїй сукупності, які не дають ствердно вказати на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, а тому з урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 454,00 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72-77, 139, 243-246, 250, 286, 293 КАС України, ч.6 ст.121 КУпАП, суд,-
У Х В А Л И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4723712 від 03 вересня 2021 року, винесену поліцейським 2 батальйону, 1 роти, рядовим поліції Відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Сорочуком Сергієм Ігоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.6 ст.121 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.121 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач – ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 ).
Відповідачі – Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (адреса: Драгоманова, 19, м. Ковель).
Відповідачі – Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (адреса: Залізнична, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 40108604).
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта
Судове рішення № 102817900, Луцький міськрайонний суд Волинської області було прийнято 25.01.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 161/16403/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: