Рішення № 102815838, 28.01.2022, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/6568/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2022 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого-судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради про визнання права вланості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Виноградівської міської ради про визнання права вланості.

Вимоги позову мотивує тим, що відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03 грудня 1999 року №1529/99 було проведено розпаювання майна АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», яке знаходилося в АДРЕСА_1 .

В процесі паювання колишнім працівникам АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», були виділені майнові паї та надані Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати).

05.08.2002 року ПСП «Ардовецьке», в рахунок майнових паїв, колишнім працівникам АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , згідно до Акту приймання-передачі майнового паю, було передало в натурі будівлю Корівника ізолятора №2, яка розташована в АДРЕСА_2 .

У подальшому, відповідно до Договорів купівлі-продажу майнових паїв від 12.08.2002 року, укладених між позивачем та колишніми працівниками АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», позивач ОСОБА_1 набув право власності в цілому на майовий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», на загальну суму 118405 грн., зокрема на будівлю Корівника ізолятора №2, яка розташована в АДРЕСА_2 .

В подальшому 08.12.2021 року з метою проведення реєстраційних дій щодо проведення державної реєстрації на будівлю Корівника ізолятора №2, яка розташована в АДРЕСА_2 , позивач ОСОБА_1 звернувся до державного реєстатора, однак державним реєстратором при огляді документів позивача було з`ясовано, що відсутній акт приймання-передачі нерухомого майно, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», у зв`язку із чим реєстратором було роз`яснено порядок вирішення даного питання.

Так, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в ред. 04.02.2019 року) та Порядком державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127 (в ред.28.11.2018 року)

Так, відповідно до п.51 «Порядку державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127, для державної реєстрації права власності у звязку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються:

1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою;

2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

При виділені майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робило відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою.

Тобто, вказане Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна є підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не може зареєструвати право на майно у зв`язку з відсутністю складеного акту приймання-передачі нерухомого майно, укладеного між позивачем ОСОБА_1 як власником майнових паїв, та представником АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», згідно укладених договорів купівлі продажу майнових паїв та АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке».

Вирішення даного питання у досудовому порядку із АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», не вбачається за можливе, поскільки голова комісій з реорганізації АПТП «Перемога» ОСОБА_11 , який одночасно був єдиним засновником і керівником ПП «Ардовецьке» помер у 2020 році, а інших уповноважених осіб немає, що підтверджується Рішенням Винградівського районного суду від 31.11.2021 року по справі №299/5397/21 (ЄДРСР: 101481615).

Позивач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленим своєчасно у судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, та про те, що заявлені позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задоволити.

Відповідач-представник Виноградівської міської ради, про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленим своєчасно, у судове засідання не з`явився, однак до суду подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною та підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач у своїй заяві.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено наступне. Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03 грудня 1999 року №1529/99 було проведено розпаювання майна АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», яке знаходилося в АДРЕСА_1 .

Так, згідно Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» № 62 від 29 січня 2001року, передбачено виділення майнових паїв в натурі та забезпечення вільного здійснення права власності на паї.

В процесі паювання колишнім працівникам АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», були виділені майнові паї та надані Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати).

05.08.2002 року ПСП «Ардовецьке» в рахунок майнових паїв, колишнім працівникам АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , згідно до Акту приймання-передачі майнового паю, було передало в натурі будівлю Корівника ізолятора №2, яка розташована в АДРЕСА_2 (а.с. 13).

У подальшому, відповідно до Договорів купівлі-продажу майнових паїв від 12.08.2002 року, укладених між позивачем та колишніми працівниками АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», позивач ОСОБА_1 набув право власності в цілому на майовий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», на загальну суму 118405 грн., зокрема на будівлю Корівника ізолятора №2, яка розташована в АДРЕСА_2 (а.с. 14-33).

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду Україниз розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інше речове право», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В подальшому, 08.12.2021 року, з метою проведення реєстраційних дій щодо проведення державної реєстрації на будівлю Корівника ізолятора №2, яка розташована в АДРЕСА_2 , позивач ОСОБА_1 звернулася до державного реєстатора, однак державним реєстратором при огляді документів позивача було з`ясовано, що відсутній акт приймання-передачі нерухомого майно, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», у зв`язку із чим реєстратором було роз`яснено порядок вирішення даного питання (а.с. 10-11).

Так, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в ред. 04.02.2019 року) та Порядком державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127 (в ред.28.11.2018 року)

Відповідно до п.51 «Порядку державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127, для державної реєстрації права власності у звязку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються:

1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою;

2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

При виділені майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робило відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою.

Тобто, вказане Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна є підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості зареєструвати право на майно у зв`язку з відсутністю складеного акту приймання-передачі нерухомого майно, укладеного між позивачем ОСОБА_1 як власником майнових паїв, та представником АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке», згідно укладених договорів купівлі продажу майнових паїв та АПТП «Перемога» ПСП «Ардовецьке».

Враховуючи вищевказані вимоги щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а також відсутність іншого спеціального нормативно-правового акту, направленого на врегулювання порядку виділення членам реорганізованого сільськогосподарського підприємства майна, позбавляє позивача права провести державну реєстрацію право власності на вказане нерухоме майно та користуватися повноцінно ним.

Відповідно до ст. 3,4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом положень частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Встановлений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Так, відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений коном або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту рушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги кої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Положеннями ст.10 ЦПК України передбачено наступне, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція). Перший протокол та протоколи № 2. 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в Інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймі "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, вважаються законне та обгрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини поняття "майно" включає в себе, як "фактичне майно", так і майнові цінності, у тому числі і тоді, коли особа може претендувати на відповідну власність, тобто мати на неї право, про що зазначено у справі "Совтрансавто-Холдинг проти України" (заява № 48553/99).

Саме по собі право на майно може розглядатися за змістом ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо таке право буде конкретним, належним чином визначене у заявах. Заявлення особою про своє право власності може означати "володіння майном", про яке йдеться у ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо є достатні підстави для забезпечення цього права через суд у примусовому порядку.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи практику Європейського суду особа може звернутися за захистом свого права і тоді, коли вона ще не отримала майно, проте набуде його в законному порядку.

Отже в правовідносинах, що виникли відсутній механізм проставлення відповідної відмітки про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що є порушенням одного з елементів верховенства права - принципу правової визначеності, як наслідок впливає на можливість реалізувати гарантоване законом право на реалізацію правомочностей власника всіма учасниками правовідносин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає судовому захисту.

З урахуванням викладеного, суд приймає рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 , право власності в цілому на господарську будівлю "Корівник ізолятора №2", загальною площею 1143,9 кв. метрів, яка розташована по АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

ГоловуючийВ. Р. Трагнюк

Повний текст рішення

складено 28.01.2022 року