Вирок № 102811591, 27.01.2022, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2122/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2022 м. Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області у складі

головуючого-судді Котормус Т.І.;

за участі секретаря судового засідання Карпа Г.М.;

прокурора Коваленко О.М.;

обвинуваченого ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141420000043 від 08 вересня 2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ягідня Кам`янка-Бузького району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2021 року, близько 09 години 00 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, побачив як ОСОБА_2 клав до задньої кишені своїх штанів гроші в сумі 400 гривень. Після цього в ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення вказаними грошима.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , діючи умисно, з метою власного протиправного збагачення, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи у житловому будинку по місцю проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , застосувував до ОСОБА_2 насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров`я, а саме: наніс останньому один удар кулаком правої руки в ділянку обличчя, внаслідок чого ОСОБА_2 впав на підлогу обличчям вниз.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 скориставшись лежачим положенням тіла ОСОБА_2 , продовжив наносити йому удари руками та ногами по голові та тулубі, заподіявши останньому тілесні ушкодження у виді одного синця в навколо орбітальній ділянці справа та одного синця в навколо орбітальній ділянці зліва, які згідно відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Після чого ОСОБА_1 утримуючи ОСОБА_2 у нерухомому стані, витягнув в останнього із задньої кишені штанів гроші в сумі 400 гривень, якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю та щиро розкаявся. Зокрема пояснив, що дійсно 08.09.2021 він спільно з потерпілим ОСОБА_2 перебували у нього дома та розпивали спиртні напої. В певний момент він побачив, як ОСОБА_2 поставив до кишені своїх штанів 400 грн., які він вирішив у нього відібрати. Згодом, він наніс йому один удар рукою в обличчя внаслідок чого потерпілий впав, а він продовжив йому наносити удари руками та ногами, після чого витягнув із кишені його штанів 400 грн. та забрав собі. Вказав, що вказані кошти потратив на придбання алкогольних напоїв та продуктів харчування. Зазначив, що вчинив таке, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння та на даний час шкодує про вчинене, розкаюється та просить його суворо не карати.

Потерпілий не прибув у судове засідання, однак у заяві від 09.11.2021 просив здійснювати розгляд кримінального провадження без його участі, вказав, що претензій до обвинуваченого не має.

Заслухавши учасників процесу, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи без участі потерпілого, оскільки з`ясування обставин кримінального провадження є можливим за наявними у справі матеріалами.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор також не оспорював встановлені фактичні обставини, при яких скоєно кримінальні правопорушення, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та речових доказів, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а його дії необхідно кваліфікувати:

- за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України є тяжким злочином.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого суд бере до уваги, що він відповідно до ст. 89 КК України є особою, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, проживає з матір`ю, а відповідно до досудової доповіді органу пробації від 29.11.2021 має високий рівень вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства.

З урахуванням усіх обставин суд вважає, що покарання обвинуваченому за ч. 2 ст. 186 КК України повинно бути у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання є необхідними та достатніми для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання, про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд виходив з наступних мотивів.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 75 КК при вирішенні питання, чи є можливим виправлення засудженого без реального відбування покарання, суду необхідно обов`язково врахувати дані, які характеризують особу винного, а при позитивній відповіді – навести переконливі аргументи, що ґрунтуються на конкретних обставинах справи.

А тому, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу винного, який є особою молодого віку, в силу вимог ст. 89 КК України не судимий, під наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, наявність обставини, що пом`якшує покарання (щире каяття), та обставини яка обтяжує покарання (стан алкогольного сп`яніння), думку прокурора, який просив застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, а також відсутність претензій з боку потерпілого, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання та звільнення його від його відбування покарання з випробуванням на підставі положень статей 75, 76 КК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК.

Цивільного позову не було пред`явлено.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту закінчив свою дію та не був продовжений.

Керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та 6 (шість) місяців з покладенням на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази: фіскальний чек магазину "LEVMARK" про купівлю товарів залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 27.01.2022.

Суддя Т.І.Котормус