Ухвала суду № 102809443, 27.01.2022, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5563/21

1-кп/215/372/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого – судді Лиходєдова А.В.,

при секретарі Бисовій В.А.

за участю: прокурора Сілкіна Д.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Вербицької Л.Д.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 307 ч. 1, 307 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 09.12.2021 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, ОСОБА_1 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 06.02.2022 р..

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений заперечує проти клопотання прокурора, просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, так як в нього хвора нога, в зв`язку з чим він не має можливості оформити інвалідність, хоче побачити рідних. Буде з`являтися до суду перебуваючи під домашнім арештом.

Захисник Вербицька Л.Д. підтримала свого підзахисного, доказів наявності ризиків у клопотанні не зазначено та не надано. Просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання, попередню ухвалу від 09.12.2021 р.вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, виходячи з наступного.

Згідно ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведене, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.

Тобто, оскільки ризики, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку його дії, а також прокурор у своєму клопотанні, не зникли та не зменшилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, так як він судимий, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за один із яких законом передбачено покарання від 6 до 10 років позбавлення волі, не працює, не одружений, тому може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду, впливати на свідків, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність підстав щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшення ризику переховування, суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_1 , та встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовження строку його дії, стороною захисту не наведено.

Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Наявність вказаних ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд при продовженні строку його дії,та на які посилається в клопотанні прокурор, продовжують існувати та не зменшилися.

Доказів на підтвердження, що обвинувачений за станом здоров`я має протипоказання щодо перебування в умовах слідчого ізолятора, суду не надано.

Тому, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час розгляду неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, продовжують існувати та не зменшилися.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 27.03.2022 р..

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.

Суддя: