Рішення № 10280539, 30.06.2010, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 2-468

2010 р.

Р І Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2010 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі :

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретареві Костенко В.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шкориненко Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод»

про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 01 березня 2010 року звернулась до Дружківського міського суду з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що з 02 квітня 1984 року вона працювала на різних посадах на підприємстві. З 11.09.2007 року вона працювала на посаді інженера 1 категорії. 29.01.2010 року її було звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України у звязку із скороченням чисельності штату працівників. Вважає своє звільнення безпідставним та незаконним, оскільки порівняно з іншими працівниками, які залишились працювати у відділу, вона має більш високу кваліфікацію та стаж роботи. Вона має чоловіка, який зараз не працює. Оскільки при звільненні адміністрація підприємства не взяла до уваги, що вона має переважне право на залишення на роботі, вважає що її треба поновити на раніше займаної посаді. Також, позивачка просить стягнути на її користь середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу у сумі 2156 гривень.

Крім того, позивачка просить стягнути на її користь з відповідача моральну шкоду у сумі 5000 грн., яка полягає в її душевних стражданнях та втраті нормальних життєвих звязків, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації життя.

09 червня 2010 року позивачка збільшила свої позовні вимоги, просила поновити її на роботі на посаді інженера 1 категорії, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 9917 гривень 60 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Шкориненко Т.Є. в судове засідання зявилася, позовні вимоги не визнала, та пояснила, що позивачка дійсно працювала у ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» з 01.04.1981 року з 11.09.2007 року, вона працювала на посаді інженера 1 категорії нормативно-довідкового забезпечення відділу автоматичної системи керування виробництвом. У 2010 році у звязку із скороченням обсягів виробництва, для поліпшення управління в ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» було проведено скорочення штатної чисельності працівників. Вивільнення робітників проведено згідно до умов законодавства.

Так 17.11.2009 року керівником підприємства видано наказ про зміну у штатному розкладу № 385-к про виключення із штатного розкладу підприємства ряду посад, зокрема посади інженера нормативно-довідкового забезпечення відділу автоматичної системи керування виробництвом одної штатної одиниці.

Вважає, що посилання позивачки на свої переважне право на залишення на роботі є безпідставним, оскільки у відділі автоматичної системи керування виробництвом існувала 1 штатна одиниця інженера 1 категорії нормативно-довідкового забезпечення, тому під вивільнення потрапила ОСОБА_1

Скорочення штатної одиниці, яку займала позивачка, відбулося за згодою профспілкової організації.

Про заплановане вивільнення ОСОБА_1 до державної служби зайнятості підприємством були направлені звіти.

Про наступне вивільнення позивачка була повідомлена належним чином за два місяці, тобто 18.11.2009 року. Одночасно її було повідомлено про відсутність на той час вакантних посад. Пізніші позивачці було запропоновано ряд вакантних посад, від яких вона відмовилась.

Після виконання усіх вимог, передбачених законодавством у випадку звільнення працівника у звязку із скороченням штату, 29.01.2010 року наказом № 33-к позивачку було звільнено.

Представник відповідача, вважає, що оскільки порушень законодавства при звільнення позивачки не було допущено, то і у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди також треба відмовити. Просить відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі та дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" у п. 19 роз'яснено, що суди розглядаючи трудові спори повязані зі звільненням по п.1ст.40 КЗпП зобовязані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те чи працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджували його за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд, встановив, що позивача ОСОБА_1 02 квітня 1981 року було прийнято у ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» (на той час Дружківський ордена Леніна машинобудівний завод) на посаду токаря, що підтверджується наказом № 668 від 02.04.1981 року (а.с.24).

З гідно наказу № 527-к від 13.09.2007 року ОСОБА_1 займає посаду інженера 1 категорії НСО ОАСУП (а.с.29-30)

Відповідно до наказу № 33-к від 29.01.2010 року позивачку було звільнено з роботи із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.45).

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Суд встановив, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва, а саме скорочення, у відділі автоматичної системи керування виробництвом було скорочено посаду інженера НЦО 1 категорії, про що було видано наказ № 385-к від 17.11.2009 року (а.с.25-28).

Відповідно до штатного розкладу від 01 жовтня 2009 року на підприємстві було 6 одиниць інженера 1 категорії, а саме: 1 одиниця інженера 1 категорії у відділі автоматичної системи керування виробництвом, група нормативно-довідкового забезпечення; 1 одиниця інженера 1 категорії у відділі матеріально-технічного та транспортного забезпечення; 3 одиниці інженера 1 категорії в електричному цеху № 18; 1 одиниця інженера 1 категорії цеху соціального розвитку та суспільно-господарських робіт № 41.

На 01.01.2010 року на підприємстві залишилось 5 одиниць інженера 1 категорії, а саме: 1 одиниця інженера 1 категорії у відділі матеріально-технічного та транспортного забезпечення; 3 одиниці інженера 1 категорії в електричному цеху № 18; 1 одиниця інженера 1 категорії цеху соціального розвитку та суспільно-господарських робіт № 41, що підтверджується штатним розкладом.

Відповідно до ч.1,ч.3 ст.49-2 КзПП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці та одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

18.11.2009 року на виконання наказу № 385-к від 17.11.2009 року позивачку ОСОБА_1 було повідомлено про наступне вивільнення, про що свідчить її підпис (а.с.31).

Таким чином, позивачку про наступне вивільнення було своєчасно повідомлено. Позивач та представник позивача не заперечують проти цього факту.

У відповідності до ст.43 КЗпП України відповідачем звільнення позивача з роботи повинно бути проведено лише за попередньою згодою з профспілковим органом.

Згідно виписки з протоколу № 13 від 29.01.2010 року засідання профкому ВАТ «Дружківський машинобудівний завод», була дана згода на скорочення ОСОБА_1 (а.с.43).

Таким чином, згоду профспілкового комітету на звільнення позивачки було надано.

Відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення у випадку змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Обовязок щодо вжиття заходів до переведення звільненого працівника на іншу роботу законом покладається на власника підприємства та цей обовязок повинен бути виконаний саме на час звільнення працівника.

Одночасно з повідомленням позивачки про наступне вивільнення позивачці не було запропоновано ніякої вакантної посади, у звязку з відсутністю таких. Пізніше, протягом двох місяців позивачці було запропоновано ряд вакантних посад, які були на підприємстві, але позивачка відмовилась від усіх запропонованих їй посад, що підтверджується відповідними актами від 23.11.209 року, 01.12.2009 року, 16.12.2009 року, 05.01.2010 року, 11.02.2010 року, 03.03.2010 року, 12.03.2010 року ( а.с. 32-39).

Позивачка у судовому засіданні підтвердила дані обставини.

Позивачка посилаються на те, що її було звільнено безпідставно, оскільки не враховано її переважне право на залишення на роботі.

Згідно з ч.1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишенні на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Представник відповідача посилається на те, що питання про переважне право на залишенні на роботі позивачка поставила безпідставно, оскільки у відділі автоматичної системи керування виробництвом існувала 1 штатна одиниця інженера 1 категорії нормативно-довідкового забезпечення, саме ця одиниця була скорочена, тому під вивільнення потрапила саме ОСОБА_1 і підстав розглядати інші кандидатури працівників на рівних умовах з позивачем, які можуть бути скорочені в першу чергу у адміністрації не було.

Суд не може погодитись з доводами представника відповідача, оскільки при звільненні за п.1 ст. 40 КЗпП діють переваги на залишення на роботі, що встановлені ст.. 42 КЗпП, до коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівників, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять всі працівники, що мають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, а не тільки тих, хто працює в структурному підрозділі, в якому виконував роботу чи обіймав посаду працівник, який підлягає звільненню.

Судом встановлено, позивачка ОСОБА_1 займала посаду інженера 1 категорії.

Відповідно до штатного розкладу на час скорочення штату на підприємстві було 6 одиниць інженерів 1 категорії.

На 01.01.2010 року на підприємстві залишилось 5 одиниць інженера 1 категорії, а саме: 1 одиниця інженера 1 категорії у відділі матеріально-технічного та транспортного забезпечення; 3 одиниці інженера 1 категорії в електричному цеху № 18; 1 одиниця інженера 1 категорії цеху соціального розвитку та суспільно-господарських робіт № 41.

Відповідно до посадових інструкцій на інженера 1 категорії групи нормативно-довідкового забезпечення, інженера 1 категорії по матеріально-технічному забезпеченню, інженера 1 категорії цеха суспільно-господарських робіт № 41 кваліфікаційні вимоги до цих посад є однаковими, але як вибачається з функціональних обовязків вони виконують різну роботу.

Тому суд, вважає, що дійсно на підприємстві не було інших посад, які б можливо було визначити для врахування переважного права.

Судом встановлено, що скорочення штату на підприємстві дійсно відбулось і порядок вивільнення робітника у звязку із скороченням штату проведено відповідно до вимог трудового законодавства, але незважаючи на це, в діях адміністрації є порушення трудового законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до наказу про зміну штатного розкладу у звязку із змінами в організації виробництва № 385-к від 17.11.2009 року (а.с.25-28) було скорочено одиницю інженера НЦО 1 категорії у відділу автоматичної системи керування виробництвом.

Відповідно до наказу № 527-к від 13.09.2007 року ОСОБА_1 займала посаду інженера 1 категорії НДЗ ВАСКВ (а.с.29-30).

Відповідно до штатного розкладу керівників, спеціалістів та робітників ВАСКВ ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» з 01.10.2009 року (а.с.23) ОСОБА_1 займала посаду інженера 1 категорії, в штатному розкладі по підприємству у групі науково-довідкового забезпечення відділу автоматичної системи керування виробництва є посада інженера 1 категорії.

Таким чином, виходячи із наданих відповідачем документів, а саме штатного розкладу, на підприємстві посади інженера НЦО 1 категорії, яку було скорочено, не було ні на 01.10.2009 року, ні на 01.01.2010 року.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не займала посаду інженера НЦО 1 категорії ( з одних документів вибачається, що вона займала посаду інженера 1 категорії, з других документів, вона займала посаду інженера 1 категорії НДЗ ВАСКВ), тому суд не встановив підстав для скорочення саме позивачки ОСОБА_1

За таких обставин суд вважає, що власник підприємства порушив встановлені законом гарантії при розірванні трудового договору.

Відповідно до ч. 2 ст.. 235 КЗпП України суд одночасно з поновленням на роботі приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 ( з подальшими змінами та доповненнями).

Згідно довідки про середню заробітну плату середньоденна заробітна плата позивачки складає 100 грн. 45 коп. (а.с.18).

Відповідно довідки підприємства № 5/01 від 20.05.2010 року заробітна плата на підприємстві не підвищувалась.

Відповідно графіка роботи підприємства з часу звільнення позивачка має 101 день вимушеного прогулу (а.с.19).

Таким чином, середньомісячна заробітна плата позивачки за час вимушеного прогулу складає 10145 грн. 45 коп. (100.45 грн.х101 д.)

Відповідно до закону при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується вихідна допомога, а також допомога по безробіттю, яку працівник мав у цей час.

За час вимушеного прогулу ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю у сумі 3649 грн. 09 коп., що підтверджується довідкою центру зайнятості № НОМЕР_1 від 17.06.2010 року.

Позивачку звільнено з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, яка відповідно довідки підприємства № 258 від 11.05.2010 року становить 2203 грн.77 коп.

Таким чином, всього підлягає стягненню 4292 грн. 59 коп. (10145.45 грн.-3649.09 грн. 2203.77 грн.)

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженою їм особою робітнику проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втратам нормальних життєвих стосунків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.

Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП за наявності порушень прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем прав позивача, він має право на відшкодування моральної шкоди.

Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив незаконного звільнення на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, та стягує на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Оскільки позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, тому він стягується з відповідача в доход держави відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України і становить держмито у розмірі 59 грн. 50 коп. (51 грн.+8.50 грн.) та судовий збір за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

На підставі ст. 10,11,58,59,60,88,212-215,218 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 40 ч.1, ч.3,42,43,49-2, 237-1 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з усіма змінами та доповненнями),суд

В И Р І Ш И В :

Частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

ОСОБА_1 поновити на посаді інженера 1 категорії ВАТ «Дружківський машинобудівний завод».

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» (р/р 260056567 в Донецькому ВД ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» м. Донецьк МФО 335076 код ОКПО 00165669) на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 4292 (чотири тисячі двісті девяносто дві) гривні 59 коп., моральну шкоду у сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» ((р/р 260056567 в Донецькому ВД ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» м. Донецьк МФО 335076 код ОКПО 00165669) на користь держави держмито у сумі 59 (пятдесят девять) гривень 50 коп. на р/р 31216259700004 ГУ ДКУ у Донецькій області МФО банку 834016 ЄДРПОУ 34686537 КЕКД 22050000 отримувач Державний бюджет Ворошиловського району м. Донецьк витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривен.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі піддати негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденній строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя: