Рішення № 102804290, 25.01.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8487/21

Провадження № 2/204/663/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович, в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 13 травня 2019 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за № 1349. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 13 травня 2019 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 1349 про стягнення боргу з позивача, для задоволення вимог відповідача за кредитним договором. В подальшому, 28 жовтня 2021 року приватним виконавцем Сивокозовим О.М. було відкрито виконавче провадження № 67311156 з виконання вищевказаного виконавчого напису, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримувала від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (видатковий касовий ордер, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки по рахунку тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. На підставі документів, наданих відповідачем з заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону. У виконавчому написі зазначено, що строк, за який проводиться стягнення, становить більше 10 років, при тому, що строк давності за вимогами, щодо стягнення заборгованості становить три роки. Крім того, вказаний період перевищує строк позовної давності та строк на стягнення пені і штрафних санкцій. Ще 02 червня 2016 року позивач звертався до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості до відповідача. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2016 року у справі № 204/3838/16 було постановлено ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві. Таким чином, є встановленим той факт, що позивач в червні 2016 року скористався своїм правом на дострокове стягнення суми борги та змінив строк виконання зобов`язання. Також, нотаріус не повідомляв позивача про те, що до неї звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мала вчиняти виконавчий напис, так як нею не була перевірена безспірність вимог кредитора. Крім звернення до суду у 2016 році, позивач скористався своїм правом та знову ж таки вимагав дострокового погашення всього кредиту у 2017 році, шляхом вчинення у нотаріуса виконавчого напису № 617 від 19 січня 2017 року. Зазначений виконавчий напис рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 204/5675/17 від 14 грудня 2017 року було визнано таким, що не підлягає виконанню. Що знову ж таки, це свідчить про обізнаність позивача про наявність боргу відповідача перед ним, та неодноразового звернення до суду та органів нотаріату протягом 2016-2017 років з вимогами про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором. Отже, в даному випадку не може йти мови про безспірність заборгованості. У зв`язку з викладеним позивач звернулась до суду з даним позовом.

У судове засідання представник позивача - ОСОБА_2 не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

25 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № DNHDGB0000000006, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі готівки на строк з 25 грудня 2007 року по 25 грудня 2022 року включно у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 37 100,00 доларів США, а також у розмірі 5 962,50 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.10. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору. Періодом сплати визначено з 20 по 25 число кожного місяця (а.с. 9-11).

Згідно п. 4.3 даного Договору, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

У пункті 7.4 даного Договору сторонами було обумовлено, що при порушенні позичальником зобов`язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Вищевказані обставини встановлені у рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2017 року по справі № 204/5675/17, а тому вони не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Судом встановлено, що 13 травня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1349, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , що на підставі договору іпотеки № DNHDGB0000000006, посвідченого 11.11.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за реєстровим № 10145, передане в іпотеку Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк», та яким за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» шляхом перерахування коштів у загальному розмірі 46 063,87 доларів США, що за курсом НБУ на 25.02.2019 року становить 1 244 521,95 грн. (з яких: заборгованість за кредитом - 21 122,65 доларів США, заборгованість за відсотками - 8 319,97 доларів США, комісія - 3 042,20 доларів США, пеня - 13 579,05 доларів США), а також витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 500,00 грн., строк за який провадиться стягнення - з 25 грудня 2007 року по 25 лютого 2019 року (а.с. 12).

28 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем було відкрито виконавче провадження № 67311156 з виконання вищезазначеного виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 13 травня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1349 (а.с. 13-14).

Також, 28 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем у виконавчому провадженні № 67311156 було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-16).

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 13 травня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 1349, вчинений з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, заборгованість є спірною, строк, за який проводиться стягнення, становить 10 років, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання. Звернувшись у 2016 році до суду з позовом про дострокове погашення усієї суми заборгованості за кредитним договором, а також вона не була повідомлена про вимогу кредитора, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення виконавчих написів регламентовано главою 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Згідно п. 1.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2 глави 16 Розділу ІІ вказаного Порядку визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачає можливість стягнення заборгованості за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Згідно п. 3.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31 січня 1992 року № 2, а саме пункту 13, вбачається, що при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум, в тому числі за наслідками звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, або витребування від боржника майна.

Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Слід враховувати, що боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що при здійсненні виконавчого напису нотаріус повинен пересвідчитись та перевірити безспірність заборгованості боржника. Також обов`язковій перевірці підлягає встановлення строку, з якого у кредитора виникло право вимоги до боржника і чи не сплинув вказаний строк на момент звернення з відповідною заявою до нотаріуса.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними та беззаперечними, та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Позивач у позовній заяві наполягала на тому, що заборгованість за кредитом є спірною, жодних повідомлень про заборгованість вона не отримувала.

При цьому відповідач не надав суду документів, які б спростовували такі твердження позивача та не надав доказів на підтвердження існування безспірної заборгованості ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що про спірність заборгованості позивача беззаперечно свідчить те, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» у 2017 році вже звертався до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № DNHDGB0000000006 від 25 грудня 2007 року, однак ОСОБА_1 не погоджуючись з такими діями Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у 2017 році звернулась до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2017 року по справі № 204/5675/17 позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено у повному обсязі. Виконавчий напис, вчинений 19 січня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за № 617, було визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с. 17-23).

Викладене свідчить, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» було достеменно обізнано про спірність заборгованості ОСОБА_1 , однак незважаючи на це у 2019 році відповідач звернувся до приватного нотаріуса з заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису для задоволення своїх вимог за рахунок коштів, отриманих з реалізації нерухомого майна, та ще й за період 11 років 2 місяці, а саме з 25 грудня 2007 року по 25 лютого 2019 року.

Все це дає суду достатньо підстав вважати, що зазначений період та сума заборгованості позбавлені ознак безспірності.

Крім того, ухвалою суду від 03 листопада 2021 року судом було відкрито провадження у вказаній цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 . У вказаній ухвалі було роз`яснено та запропоновано відповідачу - Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» подати протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали відзив на позов та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, однак не пізніше, ніж у місячний строк з дня поставлення даної ухвали (а.с. 28).

Копію вищевказаної ухвали суду та позовну заяву з додатками відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» отримав 29 листопада 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи (а.с. 38).

Однак, у встановлений ухвалою суду від 03 листопада 2021 року строк, відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відзив на позов не надав та не подав відповідних доказів, які б підтверджували можливі заперечення відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у вказаній справі, однак відзив на позов не надав, не подавав відповідних доказів, які б підтверджували можливі заперечення відповідача, а також не повідомив про причини неподання відзиву та доказів, а тому суд вважає, що відповідач не подав відзив у встановлений судом строк та докази без поважних причин.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що саме відповідач, звертаючись до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. з заявою про вчинення виконавчого напису зобов`язаний був подати увесь необхідний пакет документів для вчинення виконавчого напису.

За таких обставин, приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позов, а також доказів, які б підтверджували можливі заперечення відповідача, суд розцінює такі дії відповідача, як визнання ним обставин, на які позивач ОСОБА_1 посилається в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду справи належних доказів, у розумінні ст.ст. 12, 77, 81 ЦПК України, що відповідачем було надано нотаріусу всі необхідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором, стороною відповідача надано не було.

За таких обставин, враховуючи встановлені обставини справи та обставини, на яких наполягає позивач, беручи до уваги спірність заборгованості, з урахуванням того, що відповідачем не було подано у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та докази, які б підтверджували можливі заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 13 травня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 1349, слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді було сплачено судовий збір у наступних розмірах:

- за подання позовної заяви до суду - 908,00 грн.;

- за подання до суду заяви про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 03 листопада 2021 року було задоволено - 454,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 362,00 грн. (908,00 грн. + 454,00 грн. = 1 362,00 грн.).

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 13 травня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 1349, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , що на підставі договору іпотеки № DNHDGB0000000006, посвідченого 11.11.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за реєстровим № 10145, передане в іпотеку Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк», та яким за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» шляхом перерахування коштів у загальному розмірі 46 063,87 доларів США, що за курсом НБУ на 25.02.2019 року становить 1 244 521,95 грн., а також витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 500,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ - 14360570) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 362,00 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві гривні, 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез