Ухвала суду № 102804161, 27.01.2022, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8222/20

№ провадження 1-кп/208/181/22

УХВАЛА

27 січня 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Ізотова В.М., за участю секретаря судового засідання Вілкової Ю.В., прокурора Іщенка Я.С., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Тєрєхової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020040160001352 від 30.09.2020 року відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, –

встановив:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Під час судового засідання прокурором Іщенком Я.С. заявлено клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Тєрєхова Т.М. заперечували проти клопотання прокурора, зазначили про наявність стійких соціальних зв`язків та відсутність ризиків, наведених прокурором, прохали змінити запобіжний захід на менш суворий, обвинувачений має намір працевлаштуватись.

Вислухавши прокурора, обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Абз. 1 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно.

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України», судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Суд вважає реальними, обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на те, що обвинувачений не має достатнього ступеню соціальних зв`язків, які б спростували ризик залишення меж міста, області або країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, не має офіційного постійного місця роботи або постійного джерела заробітку що обґрунтовує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з метою отримання коштів для забезпечення фізіологічних потреб, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення під час іспитового строку. Сама по собі можливість працевлаштування не спростовує означені ризики.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкція ч. 2 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, суд не вбачає іншої можливості запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора про необхідність обрання щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Жоден з більш м`яких запобіжних заходів, на переконання суду, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати обвинуваченого від переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та/або вчинення інших кримінальних правопорушень. Керуючись викладеним та ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 331 КПК України, суд –

постановив:

У клопотанні обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Тєрєхової Т.М. про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 березня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Ізотов В.М.