Ухвала суду № 102801681, 17.01.2022, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1858/20

Провадження № 2/486/263/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого-судді - Волкової О.І.

при секретарі - Новік Д.А.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

третя особа – ОСОБА_2

відповідачки - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Южноукраїнського міського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ) про звільнення від сплати заборгованності за аліментами,-

ВСТАНОВИВ:

З Миколаївського апеляційного суду до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшла справа за заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Южноукраїнського міського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ) про звільнення від сплати заборгованності за аліментами для продовження розгляду.

У зв`язку з тим, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 14.12.2021 року ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2021 року було скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Южноукраїнського мiського суду Миколаївської областi вiд 22 жовтня 2021 року, якою позов було залишено без розгляду на пiдставi пункту 2 частини 1 статтi 257 ЦПК України - позовну заяву вiд iменi заiнтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

17.01.2022 року в судове засідання з`явилася представник Южноукраїнського ВДВС Пiвденного МУМЮ (м. Одеса) Зубко Н.Ю., яка діє за дорученням. Суд поставив на обговорення питання про вирішення питання самовідводу судді.

Суддя заявляє собі самовідвід з двох підстав:

по-перше у листопаді 2020 року до суду надійшла позовна заява від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дiючи в iнтересах свого сина ОСОБА_5 , на підставі довіреності, що додається до позовної заяви, посвiдченої нотарiусом Гродненського нотарiального округу Республiки Бiлорусь Пашкевич K.I., якою ОСОБА_4 уповноважує ОСОБА_5 представляти його iнтереси в Україні з ycix питапь в ycix судах, органах внутрiшнiх справ, слiдчих органах. Проте, у матеріалах справи відсутній виконаний у законний спосіб та належним чином завірений переклад зазначеної довіреності на державну мову. Враховуючи, що в Україні мовою судочинства є українська мова, а довіреність складена російською мовою нотаріусом респібліки Білорусь, вважаю, що зазначений факт є вирішальним для визначення легітимності довіреності та представництва за нею. Навіть те, що апеляційний суд розуміє зміст довіреності, не виключає зазначеної вимоги. ОСОБА_5 уклала угоду з адвокатом Уколовим М.І. 05.01.2021 року, який визнав та вважає довіреність виданою Республікою Білорусь на російській мові легітивною на території України. Незважаючи на те, що я як суддя, колегія суддів апеляційного суду Миколаївської області та адвокат Уколов М.І., які розуміють та володіють російською мовою не звільняє позивача та його представників надати суду доручення на представництво його інтересів в суді, завірене та перекладене на українську мову. Так як відповідно до ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах проводиться державною мовою. Крім того суд зобов`язаний використовувати в судовому процесі державну мову;

по-друге в судове засідання 17.01.2022 року з`явилася представник Южноукраїнського ВДВС Пiвденного МУМЮ (м. Одеса) Зубко Н.Ю., яка діє на підставі доручення, яка з 2015 року до 2019 року, працювала у Южноукраїнському міському суді на посаді секретаря судового засідання, а саме у складі судді Волкової О.І.

17.01.2022 року в судовому засіданні представник Южноукраїнського ВДВС Пiвденного МУМЮ (м. Одеса) Зубко Н.Ю., не заперечувала проти задоволення самовідводу судді Волкової О.І.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 не заперечував проти заявленого самовідводу судді Волкової О.І.

В судовому засіданні відповідачка не заперечувала проти заявленого самовідводу судді Волкової О.І.

Відповідно до ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

З підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 ЦПК України суддя зобов`язаний заявити самовідвід (ч. 1 ст. 33 ЦПК України).

Частинами 1-2 ст. 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною 9 статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Обставини, викладені в заяві про самовідвід, дійсно можуть викликати сумніви в неупередженості та об`єктивності судді в цій справі, відтак заявлений самовідвід є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд. Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду (справи «Бєлілос проти Швейцарії» та «Очолан проти Туреччини») і застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд (справи «Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілд проти Данії» та «Веттштайн проти Швейцарії»).

Згідно п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановлені судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. П. 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів передбачає, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і керуються верховенством права.

Гарантії незалежності суддів, а також відповідальність за втручання у здійснення правосуддя та вплив на суд або суддів у будь-який спосіб закріплюється ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Європейський суд з прав людини у рішенні «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 року п. 136 у цьому зв`язку Суд підкреслює, що обсяг зобов`язань Держави щодо забезпечення розгляду „незалежним та неупередженим судому розумінні п. 1 Статті 6 Конвенції не обмежується судовою гілкою влади. Цей обсяг зобов`язань також покладає обов`язки на виконавчі, законодавчі та будь-які інші органи Держави, незалежно від їх рівня, поважати та виконувати рішення та постанови судів, навіть якщо ці органи не погоджуються з ними. Таким чином, повага із боку Держави до повноважень судів є невід`ємною передумовою впевненості суспільства у судах і, у більш широкому сенсі, верховенства закону. Для того, щоб це відбулося, конституційних гарантій незалежності та неупередженості судової гілки влади є не досить. Ці гарантії мають бути ефективно впроваджені у повсякденну поведінку та поводження органів влади.

п. 137. Далі Суд відмічає, що незалежність та неупередженість судів, із об`єктивної точки зору, вимагає, щоб кожен окремий суддя був вільним від неналежного впливу, причому не тільки зовнішнього, але й із боку самої судової системи. Внутрішня незалежність судової гілки влади означає, що суддям не повинні наказувати та на них не повинні здійснювати тиск інші судді або ті особи, що мають адміністративні повноваження у суді, такі, як, наприклад, голова суду. Відсутність достатніх запобіжних заходів, якими забезпечувалася б незалежність суддів всередині самої судової системи і, зокрема, від їх судового керівництва, може дати Суду підстави зробити висновок, що сумніви заявника щодо незалежності та неупередженості суду можуть вважатися об`єктивно виправданими (див. рішення у справі Парлов-Ткалчіч проти Хорватії (Parlov-Tkalcic v. Croatia), no. 24810/06, § 86, 22 грудня 2009 р., з подальшими зауваженнями).

Суддя повинен виконувати свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Суддя проаналізувала, обдумала, оцінила варіанти, визначила наслідки, розгляду цивільної справи під її головуванням, з застосуванням тесту на підзвітність суспільному контролю на незалежний суд і заявила самовідвід з власної ініціативи.

З огляду на те, що вважає що сторони в цивільній справі мають право знати, чому справу передано іншому судді, це право допомагає уникнути свавільного перерозподілу справи.

За таких обставин, ураховуючи, що представником третьої особи Южноукраїнського ВДВС Пiвденного МУМЮ (м. Одеса) є Зубко Н.Ю., з якою суддя перебувала у трудових відносинах, що викликає сумнів у стороннього спостерігача у її неупередженості як судді при розгляді даної справи, отже, заява судді Волкової О.І. про самовідвід підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 126, ст. 129-1 Конституцією Українии ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 36,39,40,41 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити заявлений самовідвід судді Волкової О.І. у цивільній справі №486/1858/20 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Южноукраїнського міського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ) про звільнення від сплати заборгованності за аліментами.

Цивільну справу №486/1858/20 передати до секретаріату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, для проведення її перерозподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О.І. Волкова