Рішення № 102799989, 26.01.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/529/22

Справа №754/7998/21

РІШЕННЯ

Іменем України

26 січня 2022 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.

за участю представника позивача - адвоката Андрійця І.І.

за участю представника третьої особи Пажар В.М.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання трудових відносин припиненими, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання припиненими трудових відносин.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10.06.2021, відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без викликом сторін.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02.08.2021, розгляд справи вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач уточнивши позовні вимоги обґрунтовує тим що, був обраний на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Клінінг Україна» на посаду директора товариства, однак з 08.12.2020 не виконує функцію директора, бажає змінити місце роботи та сферу діяльності. 10.12.2020 у відповідності до статей 31, 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» надсилав кожному учаснику товариства повідомлення про запрошення та проведення загальних зборів на 27.01.2021 о 12:00год, з питання порядку денного - звільнення з посади директора. Додатково в газеті «Голос України» №231 (7488) від 12.12.2020 було зроблено оголошення про скликання зборів стосовно звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Клінінг Україна». У зв`язку з тим, що уповноважений на звільнення директора орган ТОВ «Клінінг Україна» проігнорували повідомлення позивача про скликання загальних зборі, а тому загальні збори учасників товариства не відбулись, рішення про звільнення позивача не було прийнято. Враховуючи зазначене позивач просить суд трудові відносини між ТОВ «Клінінг Україна» та ОСОБА_1 визнати припиненими з 28.01.2021 в зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України. Стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Представник позивача на попередніх судових засіданнях підтримував позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві. 21.01.2022 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, відповідно до якої просять суд розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ТОВ «Клінінг Україна» в судові засідання свого представника не направляв, повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи належним чином, однак судова повістка від відповідача повернулася до суду з відміткою - «за закінченням терміну зберігання», тому судом було розміщено оголошення про виклик до суду на офіційному сайті "Судова влада".

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв.

Представник Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, надали заяву про розгляд справи без участі адміністрації за наявними в матеріалах справи документами.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача та третьої особи, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 було обрано на підставі Рішення загальних зборів учасників ТОВ «Клінінг Україна» на посаду директора товариства.

Відповідно до заяви про звільнення, починаючи з 08.12.2020 позивач не виконує функцію директора ТОВ «Клінінг Україна», не керує діяльністю та не вирішує питання щодо роботи товариства.

10.12.2020 у відповідності до статей 31, 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» ОСОБА_1 надіслав кожному учаснику товариства повідомлення про запрошення та проведення загальних зборів на 27.01.2021 о 12:00год, з питання порядку денного - звільнення з посади директора ТОВ «Клінінг Україна». Додатково в газеті «Голос України» №231 (7488) від 12.12.2020 було зроблено оголошення про скликання зборів стосовно звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Клінінг Україна» за його заявою про звільнення.

Згідно із Акту від 27.01.2021, станом на 27.01.2021 у проміжку часу між 11:00год. та 15:00год. у приміщенні: м.Київ, вулиця Дегтярівська, 25-а, корпус «Л», 2 поверх, учасники ТОВ «Клінінг Україна» та їх представники були відсутні, що свідчить про те, що загальні збори товариства є такими, що не відбулися через неявку учасників товариства та їх представників, підписаний директором ОСОБА_1, присутні особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до статей 28, 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства.

Стаття 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачає, що до компетенція загальних зборів учасників відносяться, вирішення будь-яких питань діяльності товариства та приймання інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті.

Згідно із ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Отже, судом беззаперечно встановлено, що позивачем з додержанням строків було повідомлено учасників ТОВ «Клінінг Україна» про скликання загальних зборів з приводу звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати робітникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 22 КпЗП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладанні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У пункті 4 частини 1 статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власним бажанням, попередивши роботодавця письмово за два тижні.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Отже, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Клінінг Україна» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору в розмірі 1816,00грн, що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», статтями 22, 24, 36, 38 КЗпП України, статтями 5, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінінг Україна» припиненими у зв`язку зі звільнення за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, з 28 січня 2021 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,00грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінінг Україна», місцезнаходження за адресою: м.Київ, проспект Маяковського, 15-в, кв.58, код ЄДРПОУ 38472482.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація,місцезнаходження за адресою: м.Київ, проспект Маяковського, 29, код ЄДРПОУ 37415088.

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2022, відповідно до ч.5 ст.286 ЦПК України.

Суддя В.В. Бабко