Вирок № 102799312, 27.01.2022, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3083/20

Провадження №1-кп/132/9/22

Вирок

Іменем України

"27" січня 2022 р. м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді - Ставнійчук С.В.,

за участю секретарів судового засідання - Лисюк О.П., Гордієнко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020160000292 від 27.06.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сальник Калинівського району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурорів - Федонюка В.О., Кубика Д.М.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

представника потерпілої, адвоката - Воронцової О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника адвоката - Никитюка О.І.

ВСТАНОВИВ:

27.06.2020 близько 13 год 00 хв ОСОБА_1 разом із своїми товаришами, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відпочивали на узліссі біля місцевого ставка, що знаходиться в с. Сальник Калинівського району Вінницької області під час чого вживали алкогольні напої.

Під час відпочинку, близько 14 год 30 хв 27.06.2020 ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи із собою пістолет, який згідно висновку судової експертизи зброї №229 є револьвером моделі «STALKER 4,5», № НОМЕР_1 , калібру 4 мм, виробництва Туреччини, призначений для тренувальної стрільби патронами Флобера кільцевого запалення калібру 4 мм, на прохання ОСОБА_6 дістав з належного йому рюкзака вказаний револьвер та передав ОСОБА_8 , який його оглянув і поклав на стіл. Далі револьвер став оглядати ОСОБА_7 , взяв його в руки та, відкинувши барабан, виявив там один патрон «Флобера», у якому куля виготовлена з свинцю та покрита міддю, прокрутив барабан і поклав останній на стіл, чим привів револьвер у бойову готовність.

У подальшому ОСОБА_1 , маючи намір на відстріл зарядженого у револьвер одного патрона, постріл, з якого за підрахунками ОСОБА_7 мав відбутися за четвертою спробою, перебуваючи на відстані 254 см від відпочиваючого потерпілого та тримаючи у правій руці вищевказаний револьвер, не бажаючи спричинення кому - небудь тілесних ушкоджень від пострілу, в тому числі смерті та не передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, хоча повинен був і міг передбачити наслідки недбалого поводження з тренувальною, але зброєю, неприцільно направив револьвер в напрямку місцеперебування ОСОБА_7 , який в цей час здійснював рух з боку в бік, і став натискати на спусковий гачок, внаслідок чого за третьою спробою стався постріл, в результаті якого куля влучила в область грудної клітини потерпілого ОСОБА_7 , який опинився на лінії ураження кулі та від отриманого поранення через незначний проміжок часу потерпілий помер.

Згідно висновку судово-медичного експерта №61 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлено: вогнепальне, сліпе, кульове проникаюче поранення грудей з ушкодженням серця (наявність рани, вогнепального вхідного отвору) на передній грудній стінці зліва, наявність металевої кулі в ділянці поранення. Дане пошкодження утворилося в результаті пострілу з вогнепальної кульової зброї вогнепальним кульовим снарядом, до складу якого входить свинець. Смерть ОСОБА_7 настала від вогнепального сліпого проникаючого кульового поранення грудей з ушкодженням серця, яке ускладнилось тампонадою серцевої сорочки кров`ю та гострою масивною внутрішньою кровотечею.

Вогнепальне, сліпе, кульове, проникаюче поранення грудей з ушкодженням серця ОСОБА_7 мало ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння, і перебуває в причинному зв`язку зі смертю.

Тим самим, ОСОБА_1 вбив ОСОБА_7 через необережність.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - умисному убивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а саме у тому, що він 27.06.2020 близько 13 год зустрівся із своїми товаришами біля місцевого ставка, що знаходиться в с. Сальник Калинівського (теперішнього Хмільницького) району Вінницької області для відпочинку, а саме: з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та розпочав вживати алкогольні напої спільно з останніми. Під час відпочинку, близько 14 год 30 хв 27.06.2020 ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, став демонструвати товаришам свій пістолет, який згідно висновку судової експертизи зброї №229 є револьвером моделі «STALKER 4,5», № НОМЕР_1 , калібру 4 мм, виробництва Туреччини, призначений для тренувальної стрільби патронами Флобера кільцевого запалення калібру 4 мм. При цьому ОСОБА_1 , розуміючи принцип роботи механізму пістолета-револьвера, відтягнув барабан та спорядив у нього один патрон «Флобера» кільцевого запалення калібру 4 мм, у якому куля виготовлена з свинця та покрита міддю, і повернув барабан у попереднє положення, чим привів пістолет у бойову готовність.

У подальшому, перебуваючи на відстані близько двох метрів від відпочиваючого ОСОБА_7 та тримаючи у правій руці вищевказаний револьвер, усвідомлюючи, що при пострілі з незначної відстані може позбавити життя людини, умисно направив його у бік ОСОБА_7 в область життєво важливого органу людини, а саме в серце і натиснув на спусковий гачок, внаслідок чого відбувся постріл. Таким чином, ОСОБА_7 отримав вогнепальне поранення грудної клітини та через незначний проміжок часу помер.

Згідно висновку судово-медичного експерта №61 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлено: вогнепальне, сліпе, кульове проникаюче поранення грудей з ушкодженням серця (наявність рани, вогнепального вхідного отвору) на передній грудній стінці зліва, наявність металевої кулі в ділянці поранення. Дане пошкодження утворилося в результаті пострілу з вогнепальної кульової зброї вогнепальним кульовим снарядом, до складу якого входить свинець. Смерть ОСОБА_7 настала від вогнепального сліпого проникаючого кульового поранення грудей з ушкодженням серця, яке ускладнилось тампонадою серцевої сорочки кров`ю та гострою масивною внутрішньою кровотечею. Вогнепальне, сліпе, кульове, проникаюче поранення грудей з ушкодженням серця ОСОБА_7 мало ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння, і перебуває в причинному зв`язку зі смертю.

Заслухавши показання учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд уважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 , вину в інкримінованому йому злочині, не визнав, зазначив, що 27.06.2020 він спільно із своїми друзями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 автомобілем їхали на відпочинок до ставка в с. Сальник. Дорогою він зателефонував своїм товаришам ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , які погодилися приєднатися до них для відпочинку. Приїхавши на місце відпочинку, розмістилися край лісу, розпалили багаття та почали вживати алкогольні напої. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 приїхали до них десь через 15 хвилин, які також почали вживати алкогольні напої. З ОСОБА_7 вони товаришували, будь-яких конфліктів між ними як до цього, так і цього дня між ними не було. Під час відпочинку спілкувалися між собою і коли він ( ОСОБА_9 ) почав діставати із свого рюкзака зарядний пристрій для мобільного телефону, то ОСОБА_6 побачив у рюкзаку належний обвинуваченому пістолет, який не є бойовою зброєю, так як його можна вільно придбати у магазині, то попрохав подивитися на нього. Вказаний пістолет обвинувачений придбав з рук десь рік тому назад, завжди возив його з собою в рюкзаку і останній раз з нього стріляв ОСОБА_3 цього же дня, коли до приїзду в с. Сальник вони відпочивали на кар`єрі в с. Черепашинці.

На прохання ОСОБА_6 він дістав пістолет з рюкзака, щоб не допустити нещасного випадку розрядив його, витягнувши з барабана два набої, один з яких був розламаний на двоє, патрони поклав на стіл, пістолет передав ОСОБА_6 , який його подивився і поклав на стіл. Після ОСОБА_6 пістолет взяв ОСОБА_7 , подивився його, тоді взяв цілий патрон, відійшов від нього в сторону, зарядив пістолет, прокрутив барабан і поклав його на стіл. Для чого ОСОБА_7 зарядив пістолет, він не знає. Вони ще випили спиртного і для того, щоб пістолетом ніхто не скористався, він вирішив відстріляти той патрон. При цьому ОСОБА_7 говорив, що постріл має відбутися за четвертим натисканням на спусковий гачок. Пістолета він ні на кого не спрямовував, а направив його напроти себе через стіл в напрямку лісу, лівіше від ОСОБА_7 , який стояв по ліву сторону від нього на відстані біля 2,5 м. При цьому він сидів, а ОСОБА_7 стояв. Направивши пістолет , на його думку, в безпечне місце, став натискати на спусковий гачок, а ОСОБА_7 рахував постріли, і за третім разом відбувся постріл. При цьому усвідомлював, що може відбутися постріл, оскільки патрон був у барабані, однак перед цим він не перевіряв скільки було холостих ходів до пострілу, оскільки не направляв його ні у чий бік, направляв лівіше від ОСОБА_7 . Яким чином ОСОБА_7 виявився на лінії вогню, не може зрозуміти й до цього часу. Думає, що під час того, як він натискав на спусковий гачок, ОСОБА_7 в цей час ходив з боку в бік і таким чином попав на лінію вогню.

Після того, як відбувся постріл, побачили на грудях ОСОБА_7 цятку, проте останній сказав, що куля відскочила від нього. Однак через 10-15 хвилин ОСОБА_7 впав, а він почав приводити його до свідомості, поливати водою, а потім сказав викликати «швидку допомогу», що зробив ОСОБА_6 . Оскільки «швидкої» довго не було, він разом із ОСОБА_5 і ОСОБА_3 посадили ОСОБА_7 на заднє сидіння належного ОСОБА_5 автомобіля й повезли в лікарню в м. Калинівку. «Швидку» вже зустріли біля «Машинобудівного заводу» в самій Калинівці. При огляді медпрацівниками потерпілого, лікар констатував його смерть.

Цивільний позов потерпілої у судовому засіданні 10.02.2021 року визнавав частково, погоджувався на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди у тій сумі, яку визначить суд, оскільки сума в один млн. гривень для нього є непосильною сумою. Його батьки відшкодували витрати на поховання, а сам він не спілкувався із потерпілою, оскільки до нього був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Однак в подальшому, в судовому засіданні 27.10.2021 та під час судових дебатів ОСОБА_1 висловив жаль щодо події, яка сталася за його участі, вважає її наслідки необережністю самого потерпілого ОСОБА_7 , тому не вбачає своєї вини у вчиненому, в зв`язку з чим заперечив у задоволенні позовних вимог потерпілої в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що в день події син ОСОБА_7 зранку пішов в магазин, дещо купив і повернувся додому. Біля 12 год дня сказав, що піде погуляти по селу і пішов. Про обставини події потерпілій нічого не відомо. Ввечері, десь біля 19 год їй зателефонував дільничий, розповів що трапилося і сказав, що потрібно їхати в поліцію і в морг. В подальшому їй стало відомо, що сина застрелив ОСОБА_1 . Чи товаришували вони між собою, сказати не може, але в себе на подвір`ї ОСОБА_1 вона ніколи не бачила. Родиною обвинуваченого їй відшкодовані витрати на поховання. Вона, як мати, хотіла би, щоб суд призначив ОСОБА_1 справедливе покарання, а саме повінстю підтримала правову кваліфікацію, визначену органом досудового розслідування та підтримала позицію прокурора, висловлену в судових дебатах.

Свідки-очевидці обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 суду пояснили:

- ОСОБА_4 , що перед поїздкою на ставок в с. Сальник вона в компанії з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і ОСОБА_3 відпочивали на кар`єрі в с. Черепашинці, де вживали спиртні напої, пиво й горілку. Потім, десь в обідню пору, за пропозицією ОСОБА_1 поїхали на ставок в с. Сальник. По дорозі до ставка ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_7 і запросив його в компанію. По приїзду на ставок, розмістилися недалеко від останнього за столом з лавками. Продовжили вживати спиртні напої. Десь хвилин через 15 після їх приїзду, до них приєднався ОСОБА_7 , який товаришував з ОСОБА_1 . Під час відпочинку на ставку ніяких сварок в компанії не було. Сиділи за одним столом, вона сиділа поряд з ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_7 і ОСОБА_6 стояли з іншого боку столу, розмовляли, випивали. Як ОСОБА_1 діставав пістолет, не пам`ятає. Хто розряджав чи заряджав пістолет та чи брав його у руки ОСОБА_7 , не пам`ятає. Чула, що ОСОБА_1 казав, що в пістолеті патронів немає. Те, що ОСОБА_1 тримав пістолета в руках бачила. При стрільбі ОСОБА_1 з пістолета, всього було три клацання (порожніх натискання на спусковий гачок), а за четвертим разом стався постріл. Під час цього ОСОБА_7 спочатку стояв, потім перемістився трохи ближче, рухаючись в сторону. ОСОБА_1 натискаючи на спусковий гачок направляв пістолет в сторону, дерево, а потім між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Як ОСОБА_1 вистрілив в ОСОБА_7 і як він направляв пістолет в бік ОСОБА_7 не бачила, а тільки побачила, що потерпілому стало погано і він впав. До нього підбіг ОСОБА_1 і став надавати допомогу, вилив на нього воду, а потім ОСОБА_6 викликав «швидку допомогу». Оскільки «швидка» довго їхала, то ОСОБА_7 поклали в автомобіль і повезли в лікарню, а вона і ОСОБА_6 залишилися на місці події. Потім ОСОБА_6 витер пістолета, який залишився на місці події, поклав його в сумку і на велосипеді кудись повіз. Більш детальніше розвиток подій не пам`ятає, так як була в стані алкогольного сп`яніння ;

- ОСОБА_3 , що пістолет він бачив ще на кар`єрі в с. Черепашинці, оскільки там стріляв із нього. Точно не пам`ятає, чи заряджав пістолета він, чи пістолет уже був заряджений та чи вистріляв він всі патрони з нього. Після стрільби, пістолет поклав біля сумки. Біля 12 год дня він разом із ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 з кар`єру в с. Черепашинці поїхали на ставок в с. Сальник. По приїзду на ставок, він відлучився від компанії хвилин на 45, бо розмовляв по мобільному телефону, а коли повернувся до столу, то там уже були ОСОБА_7 і ОСОБА_6 . При цьому пістолет уже лежав на столі. За столом розміщалися так, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 сиділи на лавці, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 стояли з другого боку столу навпроти них. Він сів на краю лавки біля ОСОБА_1 . За столом випивали, розмовляли. Алкоголю випили багато. Ніяких сварок не було. Бачив, як ОСОБА_7 і ОСОБА_1 брали пістолет в руки, гралися ним, крутили барабан, клацали (натискали на курок). Чи був пістолет заряджений, йому невідомо. Коли пістолет взяв у руки ОСОБА_1 , то були спочатку клацання, три чи чотири рази, а за останнім разом стався постріл. Коли пролунав постріл, то він і ОСОБА_1 сиділи, а ОСОБА_7 був навпроти них, який ніби при цьому рухався. Куди був спрямований пістолет він не бачив, оскільки сидів до ОСОБА_1 в півоберта спиною, дивився у мобільний телефон. Після пострілу ОСОБА_7 був у свідомості, взявся за груди, сказав, що все нормально, що ніби куля відскочила, але потім впав. Після того, як потерпілий впав, вони до нього підбігли, ОСОБА_1 став надавати допомогу, відливати водою, ОСОБА_6 викликав «швидку допомогу», . Далі він, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 посадили ОСОБА_7 в автомобіль й повезли назустріч «швидкій допомозі», яку зустріли біля «Мащинобудівного заводу» та розповіли, що трапилося;

- ОСОБА_5 , що у с. Черепашинці, де відпочивали на кар`єрі він, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , він пістолета не бачив, але чув постріли з нього. Повертаючись з кар`єру, вирішили поїхати на ставок в с. Сальник.

Відносини між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 були нормальні, сварки не було. Учасники сиділи за столом, з лівої сторони від нього (свідка) був ОСОБА_7 , біля потерпілого ОСОБА_6 , з правої сторони від нього (свідка) за столом був ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Усі вживали алкоголь, крім нього, оскільки він був за кермом. Пістолет лежав на столі, як він там опинився не знає. ОСОБА_7 взяв його в руки, відкрив барабан, там був один патрон, прокрутив барабан і поклав назад на стіл, і сказав ОСОБА_1 , що постріл відбудеться на четвертий раз. Потім пістолет взяв ОСОБА_1 , направив в сторону ОСОБА_7 , але не прицільно, який на його думку стояв і відстань між обвинуваченим і потерпілим була приблизно від 2 до 3 метрів. Перед пострілом були клацання (натискання на спусковий гачок), проміжок часу між якими складав десь 2-3 сек без пострілу. Постріл відбувся за третім разом, після якого ОСОБА_7 заточився і впав, хотів встати, але не зміг. Всі злякалися, почали надавати допомогу ОСОБА_7 ОСОБА_6 викликав «швидку допомогу». Потім вирішили не дочікуватися «швидкої», а їхати їй назустріч. Посадили ОСОБА_7 в автомобіль і він разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 поїхали назустріч «швидкій допомозі»;

- ОСОБА_6 , що в день події, більш точної дати не пам`ятає, йому зателефонував ОСОБА_1 і запропонував приїхати до них в ліс біля ставка в с. Сальник підсмажити картоплю. Він взяв з собою пляшку спиртного і на велосипеді приїхав на місце зустрічі. Згодом прийшов ОСОБА_7 з пивом. Стосунки між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 були дружні, сварок ніяких не було. Вони розмістилися біля столу, при цьому, половина з них сиділи, половина стояли. Він і потерпілий були з одного боку стола, при чому він сидів на лавці, яка коротша від довжини столу, а ОСОБА_1 навскоси з другого боку навпроти них. Побачивши у рюкзаку у ОСОБА_1 пістолет, він попросив дати подивитися його і тоді ОСОБА_1 витягнув пістолета і дав його йому. Патронів в пістолеті не було. Патрони були в окремому пакеті, хто їх дістав не пам`ятає. Один патрон розвалився на двоє, а другий поклали на стола, хто його туди поклав не пам`ятає. Спочатку він (свідок) роздивився пістолет, а потім ОСОБА_7 , який потім його зарядив.. Чи поклав ОСОБА_7 пістолет на стіл, чи передав ОСОБА_1 , не пам`ятає. Перед тим, як ОСОБА_1 взяв пістолет до рук, то ОСОБА_7 ніби сказав, що до пострілу має бути декілька осічок і він точно чув, що таких осічок (клацань) було дві, а постріл був один. Коли ОСОБА_1 стріляв, то відстань між ним і ОСОБА_7 була приблизно до 3 м, можливо менше, розміщалися вони відносно один одного - навпроти. Коли пролунав постріл, пістолет був направлений вправо в повітря між ним (свідком) і ОСОБА_7 . В цей час ОСОБА_7 ходив біля столу туди-назад і можливо випадково потрапив на лінію вогню. Після пострілу всі були в шоковому стані, побачили на грудях ОСОБА_7 цятку, ОСОБА_1 злякався, кинув пістолет і підбіг до ОСОБА_7 , який впав. Почали надавати ОСОБА_7 допомогу, викликали «швидку», але поки вона їхала, то ОСОБА_7 посадили на заднє сидіння автомобіля й повезли в лікарню. Після цього він витер пістолет, так як злякався, бо на ньому були відбитки його пальців, поклав його у сумку, відвіз до себе додому, а пізніше ввечері видав працівникам поліції.

Ці показання свідків-очевидців, потерпілої, обвинуваченого не викликають сумнів в їх достовірності, оскільки вони узгоджуються між собою й іншими матеріалами справи.

При цьому суд враховує те, що деякі розбіжності між показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 даними під час їх допиту в суді та при проведенні слідчих експериментів, щодо викладення ними характеру розвитку подій, а саме за яким натисканням ОСОБА_1 на спусковий гачок револьвера відбувся постріл, куди саме обвинувачений стосовно місцезнаходження потерпілого ОСОБА_7 спрямовував револьвер під час здійснення пострілу та чи здійснював при цьому потерпілий рухи, суд уважає такими, що зумовлені особистим сприйняттям кожного із них тих моментів, учасниками яких вони були, їхнє перебування у момент скоєння злочину, окрім ОСОБА_5 , у нетверезому стані, а тому не вбачає підстав визнання цих показань недостовірними.

З поданих стороною обвинувачення та досліджених в судовому засіданні письмових доказів вбачається:

відповідно до протоколу огляду місця події від 27.06.2020 року та фототаблиць до нього встановлено, що місцем події є ділянка насаджень соснових дерев, яка розташована поруч із ставом АДРЕСА_1. З місця події вилучено: скляну пляшку від напою «Garage» об`ємом 0,5 л; 4 полімерні стакани об`ємом 0,5 л; полімерну прозору пляшку об`ємом 1,5 л із рідиною з запахом спирту; порожню полімерну пляшку об`ємом 6 л; гумові шльопанці 42 розміру (т.1 а.с. 145-150);

протоколом огляду місця події від 27.06.2020 року та фототаблицею до нього зафіксовано обставини, за яких 27.06.2020 під час огляду автомобіля марки «Мерседес С180», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився на прилеглій території будинку №67Б навпроти будівельного магазину «Квадратний метр» по вул. Незалежності в м.Калинівка Вінницької області, в салоні автомобіля на задньому сидінні за водієм, в сидячому положенні виявлено труп ОСОБА_7 . З кишені шортів трупа вилучено непрацюючий мобільний телефон марки «IPhone» сірого кольору, належний ОСОБА_7 (т.1 а.с. 138-144);

згідно з протоколом огляду трупа ОСОБА_7 від 27.06.2020 у ньому зафіксовано наявність на грудній клітині трупа на рівні лівого другого міжребер`я в одному сантиметрі від краю грудини рани діаметром 0,4 см, дно якої прикрито м`якою буроватою рідиною (т.1 а.с.160-161).

відповідно до протоколу огляду трупа ОСОБА_7 від 28.06.2020 виявлено ушкодження: на передній грудній стінці зліва в 2-му міжребір`ї по біляхребтовій лінії рана чіткої круглої форми діаметром 0,5 см, рана має мінус-тканину до 0,1 см, краї фестончаті. Раневий канал грудної порожнини та далі плевральну порожнину та напрямок його спереду назад знизу дещо догори. Перикард має пошкодження у верхній частині 0,2х0,2 см. Гемоторенс зліва 1 м. В правій плевральній порожинні вільно. В перикарді 600 мм крові згортками еластичними. В проекції лівого пересердя ранка 0,3 см х 0,3 см . Куля сірого кольору, металева, 0,4 см в діаметрі. Тампонада серця крові, гостра, масивна внутрішня кровотеча. Вогнепальне, кульове, сліпе проникаюче поранення грудей з ушкодженням серця (т.1 а.с.162-163).

згідно з висновком експерта №61 від 28.06.2020 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлено: вогнепальне, сліпе, кульове проникаюче поранення грудей з ушкодженням серця (наявність рани, вогнепального вхідного отвору) на передній грудній стінці зліва, наявність металевої кулі в ділянці поранення. Дане пошкодження утворилося в результаті пострілу з вогнепальної кульової зброї вогнепальним кульовим снарядом, до складу якого входить свинець. Смерть ОСОБА_7 настала від вогнепального сліпого проникаючого кульового поранення грудей з ушкодженням серця, яке ускладнилось тампонадою серцевої сорочки кров`ю та гострою масивною внутрішньою кровотечею. Вогнепальне, сліпе, кульове, проникаюче поранення грудей з ушкодженням серця ОСОБА_7 мало ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння, і перебуває в причинному зв`язку зі смертю. Патоморфологічних ознак соматичних захворювань чи вад розвитку органів та систем у ОСОБА_7 , які могли б зумовити смерть під час судово-медичної експертизи не виявлено. При судово-токсилогічній експертизі крові та сечі трупа ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,8 проміле у крові та 2,1 проміле у сечі. Така концентрація алкоголю в крові згідно орієнтовної таблиці у живих осіб може відповідати середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Наявність метилового спирту, а також пропилового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено (т. а.с.157-159);

відповідно до протоколів слідчих експериментів з доданими відеозаписами , що відтворені у судовому засіданні, за участі підозрюваного ОСОБА_1 від 17.07.2020 та 18.09.2020, останній показав на місце пригоди, яким є узлісся біля місцевого ставка, що знаходиться в АДРЕСА_1, і продемонстрував як він 27.06.2020, здійснюючи відстріл одного зарядженого в барабан револьвера патрона, який залишився в барабані з трьох, один з яких відстріляв ОСОБА_3 , другий був розламаний і він його дістав сам, направив револьвер в праву сторону від себе, а від ОСОБА_7 , який перебував від нього на відстані біля 254 см (замір відстані проведено слідчим за допомогою рулетки) вліво і при цьому останній перебував у русі (рухаючись туди-сюди), натискаючи на спусковий гачок револьвера, здійснив постріл за третьою спробою, в результаті якого куля влучила в область грудей потерпілого ОСОБА_7 та який від отриманого поранення згодом помер (т.1 а.с. 239-248).

відповідно до протоколів слідчих експериментів від 17.07.2020, з доданими відеозаписами, що відтворені у судовому засіданні, за участі свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 свідки вказали на місце де відбулася подія, яким є узлісся біля місцевого ставка, що знаходиться в АДРЕСА_1, де їхня компанія 27.06.2020 проводила своє дозвілля, що супроводжувалося вживанням алкогольних напоїв. Свідки показали своє місцеперебування за столом: на лавці сиділи, спершу ОСОБА_3 , потім обвинувачений ОСОБА_1 і далі ОСОБА_4 . З протилежного боку стола навпроти них, стояли ОСОБА_6 і потерпілий ОСОБА_7 . Повідомили про обставини, які передували здійсненню ОСОБА_1 пострілу з револьвера та які відбувалися після, зокрема, що ніяких конфліктів, у тому числі між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 під час відпочинку не було. Повідомили ( ОСОБА_6 і ОСОБА_4 ), що коли ОСОБА_1 взяв у руки пістолет, то спрямував його в сторону, де перебував ОСОБА_7 , але не в самого нього, а вбік. Чули, як ОСОБА_7 говорив, що постріл має відбутися за третім чи четвертим разом. Коли ОСОБА_1 натискав на спусковий гачок, то спочатку були клацання (осічки) в кількості: ОСОБА_6 повідомив, що дві, ОСОБА_4 вказала що три, ОСОБА_3 , що- три чи чотири, а за наступним натисканням стався постріл. При натисканні ОСОБА_1 на спусковий гачок пістолета ОСОБА_7 біля столу рухався. Коли після пострілу ОСОБА_7 впав, то першим до нього підбіг ОСОБА_1 , потім інші, крім ОСОБА_4 , яка злякалася, й почали надавати допомогу, викликали «швидку допомогу», не дочекавшись приїзду якої ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 поклали потерпілого на заднє сидіння автомобіля й поїхали назустріч машині «швидкої допомоги» (т.1 а.с.227-238).

Згідно з протоколом №44 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 27.06.2020 встановлено алкогольне сп`яніння ОСОБА_1 легкого ступеню важкості , показник 1,03 проміле (т.1 а.с.156);

відповідно до протоколу огляду предмета від 27.06.2020 встановлено, що під час огляду рюкзака чорного кольору за добровільної згоди ОСОБА_6 було виявлено пістолет «STALKER» (Флобер) калібром 4,5 мм, використану гільзу з пошкодженим капсулем та поліетиленовий пакет з 3 патронами, які вилучені та поміщені: пістолет «STALKER» (Флобер) - до спецпакету НПУ ГСУ № INZ 2051644; з металевої поверхні предмета ззовні схожого на револьвер вилучено змив на стерильну ватну паличку, яку поміщено до паперового конверту з відповідними написами та підписами понятих, конверт скріплено печаткою; металеву гільзу - до спецпакету НПУ ГСУ №INZ2051646; три металеві предмети зовні схожі на набої - до спецпакету НПУ ГСУ №INZ2051647 (т.1 а.с.151-155);

згідно з висновком експерта №229 від 23.07.2020: 1) револьвер, який був упакований до пломбувального пакету НПУ ГСУ №INZ 2051644, не є вогнепальною зброєю, а є револьвером моделі «STALKER 4,5», № НОМЕР_1 , калібру 4мм, виробництва Туреччини, призначений для тренувальної стрільби патронами Флобера кільцевого запалення калібру 4мм. 2) 1 (одна) гільза, яка була упакована до пломбувального пакету НПУ ГСУ №INZ2051646, не є бойовим припасом, а є частиною патрона - стріляною гільзою патрону Флобера кільцевого запалення, калібру 4мм, який призначений для тренувальної стрільби поза спеціальних приміщень та майданчиків (тирів, стрільбищ) з револьверів калібру 4мм (Флобера). 3) Гільза, яка була упакована до пломбувального пакету НПУ ГСУ №INZ2051646, відстріляна з револьвера моделі «STALKER 4,5», НОМЕР_1, калібру 4мм, який наданий на дослідження та був упакований до пломбувального пакету НПУ ГСУ № INZ2051644. 4) 1 (одна) куля, яка була упакована до пломбувального пакету НПУ ГСУ № INZ2051649, не є бойовим припасом, а є частиною патрона - стріляною кулею патрону Флобера кільцевого запалення, калібру 4 мм, який призначений для тренувальної стрільби поза спеціальних приміщень та майданчиків (тирів, стрільбищ) з револьверів калібру 4 мм (Флобера). 5) Куля, яка була упакована до пломбувального пакету НПУ ГСУ №INZ2051649, відстріляна з револьвера моделі «STALKER 4,5», НОМЕР_1, калібру 4мм, який наданий на дослідження та був упакований до пломбувального пакету НПУ ГСУ № INZ2051644. 6) 3 (три) патрони, які були упаковані до пломбувального пакету НПУ ГСУ № INZ2051647, є патронами Флобера кільцевого запалення калібру 4 мм, призначеними для тренувальної стрільби поза спеціальних приміщень та майданчиків (тирів, стрільбищ) з револьверів калібру 4 мм (Флобера) і до категорії боєприпасів не відносяться. Дані патрони придатні для стрільби (т.1 а.с.180-189);

згідно з постановою про визнання речовим доказом від 28.06.2020: скляну пляшку від напою «Гараж» об`ємом 0,5 л; 4 полімерні стакани об`ємом 0,5 л; полімерну прозору пляшку об`ємом 1,5 л із рідиною білого кольору; порожню полімерну пляшку об`ємом 6 л; гумові шльопанці 42 розміру вилучені в ході огляду місця події, а саме в лісовому масиві с. Сальник, де відбулось дозвілля; непрацюючий мобільний телефон марки «IPhone» сірого кольору, належний ОСОБА_7 , вилучений 27.06.2020 з кишені шортів трупа в ході огляду салона автомобіля «Мерседес С180» д.н.з. НОМЕР_2 в кишені шортів трупа; предмет, зовні схожий на револьвер «STALKER 4,5», № НОМЕР_1 , калібру 4мм; змив із металевої поверхні пістолету; 1 металеву гільзу, яка знаходилася в барабані пістолету; 3 предмети, зовні схожі на патрони до пістолету; пристрій для дробіння сухих сумішей із залишками речовини зеленого кольору, схожої на коноплю вилучені 27.06.2020 в ході огляду рюкзака чорного кольору, належного ОСОБА_1 , який добровільно видав ОСОБА_6 ; мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 7 Note» з сім-картою НОМЕР_3 ІМЕІ НОМЕР_4 та ІМЕІ НОМЕР_5 , вилучений 27.06.2020 в ході затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України; металевий предмет, зовні схожий на кулю, вилучений 28.06.2020 в ході огляду трупа ОСОБА_7 , залишені при матеріалах кримінального провадження до вирішення питання про призначення судових експертиз (т.1 а.с.164);

відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» №217 від 06.08.2020 ОСОБА_1 в період вчинення інкримінованого йому правопорушення не страждав на хронічне психічне захворювання, перебував поза будь-яким тимчасовим розладом психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_1 не страждає на хронічне психічне захворювання, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, примусового лікування не потребує. На алкоголізм чи наркоманію не хворіє, застосування примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії не потребує (т.1 а.с.202-206);

як вбачається з довідки КП Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» від 13.07.2020 №2390 ОСОБА_1 на диспансерному наркологічному обліку в даній установі не перебуває (т.1 а.с.176);

згідно з довідкою КНП «ВОКП ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» від 21.07.2020 №2913654 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 за даними архіву лікарні, картотеки диспансерного відділення та стат. відділу станом на 14.07.2020 на стаціонарному лікуванні не перебував та за медичною допомогою не звертався (т. а.с.177);

згідно з довідкою-характеристикою виконавчого комітету Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області №892 від 30.06.2020 ОСОБА_1 зарекомендував себе з негативної сторони (т.1 а.с.174);

згідно з вимогою про судимість від 28.03.2020 ОСОБА_1 раніше не судимий (т.1 а.с. 173);

згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України було затримано 27.06.2020 о 21:00 год (т.1 а.с.167-168).

ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області № 132/1908/20 від 30.06.2020 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на шістдесят діб (т.1 а.с. 169-171).

В судовому засіданні були оглянуті речові докази у справі: 3 патрони, які є патронами Флобера кільцевого запалення, які були упаковані до пломбувального пакету НПУ ГСУ №INZ2051647; 1 (одну) відстріляну гільзу, упаковану до пломбувального пакету НПУ ГСУ №INZ2051646; 1 (одну) відстріляну кулю поміщену в пластиковий контейнер прозорого кольору з червоною кришкою, упаковану в пломбувальний пакет НПУ ГСУ №INZ2051649; револьвер моделі «STALKER 4,5», калібру 4 мм, № НОМЕР_1, упакований в пломбувальний пакет НПУ ГСУ №INZ2051644; марлевий тампон упакований в папір білого кольору з написом «протяжка ствола».

Учасники справи не наполягали на дослідженні інших речових доказів у справі.

Провівши судовий розгляд кримінального провадження у відповідності до положень частин 1 і 3 ст. 337 КПК, згідно яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, за межі якого суд має право вийти лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши, надані докази сторонами кримінального провадження, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог положень процесуального закону, суд прийшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.

Такого висновку суд дійшов з таких підстав.

Частина перша ст. 115 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_1 передбачає відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді протиправного посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямий або непрямий умисел), коли особа усвідомлює, що у результаті її дій потерпілий помре, і бажає настання смерті або свідомо припускає настання таких наслідків.

При вирішенні питання щодо визначення вини при вбивстві (спрямованості (змісту) умислу особи) необхідно виходити із сукупності всіх обставин кримінального провадження, враховувати не тільки поведінку винуватця і потерпілого напередодні злочину та їх стосунки, але й спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, їх раптовість для потерпілого, застосоване знаряддя, причини припинення діянь, а також поведінку винної особи після скоєного.

Кримінальна відповідальність за вбивство через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України) настає за наявності таких самих елементів об`єктивної сторони, як і складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за умови, якщо було вчинено вбивство, а за суб`єктивною стороною цей злочин проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Необережність є злочинною самовпененістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачати.

Коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії залежно від наслідків слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати за ст. 119 КК України чи ст. 128 КК України.

Таким чином, при розмежуванні даних кримінальних правопорушень, під час кваліфікації необхідно враховувати в першу чергу, суб`єктивну сторону складу злочину. Тому що чітке розмежування даних злочинів у нормах КК України полягає саме у ставленні особи до вчинення даного злочину.

Розмежувальною ознакою між ними є форма вини. Умисел і необережність - поняття, співвідношення яких має взаємовиключний характер. Вони не можуть одночасно характеризувати суб`єктивну сторону одного й того ж кримінального правопорушення - вчиненого в один час одним суб`єктом щодо одного й того самого потерпілого.

Особа, діючи (не діючи) з непрямим умислом , передбачає, що її діяння цілком ймовірно за даних конкретних умов може спричинити суспільно небезпечні наслідки, при цьому в неї, як правило немає розрахунку на їх відвернення. Воля особи нібито спрямована на недопущення наслідків свого діяння, проте такий розрахунок і надія, яка ним була обумовлена, мають абстрактний характер, «навмання», на випадковість, а не на конкретні обставини .

Для відмежування умисного вбивства від вбивства через необережність необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування форми вини особи до вчиненого діяння.

Отже, для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України сторона обвинувачення зобов`язана в судовому засіданні допустимими доказами довести наявність в діях обвинуваченого, в тому числі, суб`єктивної сторони умисного вбивства, а саме, вини у формі умислу ОСОБА_1 на спричинення з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_7 , а також те, що обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті останнього, і бажав або свідомо припускав настання смерті.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

У п.26 цієї постанови зазначається, що у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст.119 чи ст.128 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Частиною 3 ст. 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Правова природа кваліфікації злочинів пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення та доказування у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб двох важливих обставин: 1) факту вчинення суб`єктом злочину суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.

У своєму правовому висновку сформульованому у п. 15 постанови від 08.12.2020 у справі №278/1306/17 Верховний Суд зазначив, що недоведеність певних обставин, на яких ґрунтувалось обвинувачення, не обов`язково свідчить про безпідставність обвинувачення в цілому. Судова практика має безліч випадків, коли судами змінюється правова кваліфікація злочину, інкримінованого особі, оскільки обвинуваченням не доведені певні елементи злочину або встановлені обставини, не враховані при пред`явленні обвинувачення. Про це свідчить розвинута судова практика щодо, наприклад, зміни правової кваліфікації діяння зі статті 115 на статті 121, 118, 119 КК.

В обвинувальному акті зазначено, проте не доведено в суді, що ОСОБА_1 мав умисел на вчинення вбивства ОСОБА_7 і саме з цією метою він спорядив барабан револьвера моделі «STALKER 4,5», № НОМЕР_1 , калібру 4 мм одним патроном «Флобера» кільцевого запалення калібру 4 мм, чим привів пістолет у бойову готовність, як не доведено і того, що в подальшому ОСОБА_1 , перебуваючи на відстані близько двох метрів від відпочиваючого ОСОБА_7 та тримаючи у правій руці вищевказаний револьвер, умисно направив його у бік ОСОБА_7 в область життєво важливого органу людини, а саме в серце.

Показами допитаних у судовому засіданні свідків-очевидців ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , самого обвинуваченого ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження обставини, що барабан револьвера патроном спорядив саме обвинувачений ОСОБА_1 , при цьому свідок ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_1 вказали, що барабан зарядив потерпілий ОСОБА_7 , а свідок ОСОБА_5 повідомив, що патрон уже був в барабані, однак хто і як його зарядив не бачив. Інші свідки обставин щодо заряджання, перезаряджання револьвера нічого не повідомили.

Також з показів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 встановлено, що відстрілюючи заряджений патрон ОСОБА_1 , хоч і направив пістолет в сторону, де перебував потерпілий ОСОБА_7 , але стріляв не прицільно. При цьому потерпілий ОСОБА_7 не перебував в нерухомому положенні, а постійно рухався.

Суд враховує знаряддя злочину, а саме револьвер моделі «STALKER 4.5» калібру 4 мм, який не відноситься до категорії вогнепальної зброї та призначений для тренувальної стрільби, дану зброю може придбати кожен бажаючий, заборон на її носіння законодавцем не встановлено, спосіб вчинення злочину, а саме на відкритій місцевості, з відстані близько 254 см від потерпілого, який перебував в постійному русі в присутності великої кількості людей, кількість поранень, а саме одне, а також розвиток подій, що передували злочину та після його вчинення.

Так, всі свідки-очевидці та обвинувачений стверджували, що жодних конфліктів, сварок між учасниками дозвілля, у якому брав участь й потерпілий ОСОБА_7 , не було.

При цьому, сторона обвинувачення не вказувала, що показання надані обвинуваченим, свідками-очевидцями події, під час їх допиту судом суперечать їх показанням даним в ході досудового розслідування та не була позбавлена можливості спростувати ці показання. Клопотань про залучення протоколів допитів вищевказаних учасників кримінального провадження в ході досудового розслідування до матеріалів справи, прокурором під час судового провадження не заявлялось.

Судом враховується поведінка ОСОБА_1 після вчинення злочину, намагання самотужки надати першу допомогу та не дати потерпілому померти, вжиття заходів щодо негайного виклику швидкої медичної допомоги, та доправлення потерпілого назустріч кареті швидкої допомоги задля прискорення процесу надання такої допомоги і врятування потерпілого.

Крім того, суд приймає до уваги те, що обвинувачений з потерпілим товаришували, конфліктів між ними не було, вони перебували у дружніх стосунках.

Суду не надано беззаперечних доказів, що ОСОБА_1 умисно направив револьвер в область життєво важливого органу ОСОБА_7 - серце, та здійснюючи постріл бажав чи свідомо допускав настання як реального наслідку його дій - смерті потерпілого. Ці обставини спростовуються іншими встановленими обставинами, а саме взаємним розташуванням та положеннями учасників, відстанню між ними (постріл здійснювався не впритул), характеристиками самої зброї, яка не є вогнепальною, місцем події є відкрита місцевість, та характером стосунків між обвинуваченим та потерпілим, спосіб здійснення пострілів, які не були прицільними.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у кримінальному провадженні стороною обвинувачення не доведено, а судом в ході судового розгляду не встановлено, що у ОСОБА_1 були мета і мотив на вбивство потерпілого ОСОБА_7 , оскільки відсутні докази неприязних, у тому числі, раптово виниклих, стосунків між обвинуваченим та потерпілим та інших обставин, які можуть свідчити про мету і мотив вбивства.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 , направивши в напрямку потерпілого ОСОБА_7 револьвер моделі «STALKER 4,5», який згідно висновку експерта не є бойовою зброєю та призначений для тренувальної стрільби, , при відстрілі одного зарядженого в барабан револьвера набою, здійснив постріл за третьою спробою, стріляв не прицільно, не з метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілому чи заподіяння останньому смерті, а з метою відстрілу патрону, не передбачив настання суспільно небезпечних наслідків у виді смерті потерпілого, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявивши злочинну недбалість, в результаті якого куля влучила в область грудей потерпілого ОСОБА_7 , який випадково виявився на лінії вогню та від отриманого поранення помер.

Суд не може погодитися з позицією сторони захисту, яка зводиться до того, що обвинувачений має бути виправданий, так як винуватість ОСОБА_1 не доведено поза розумним сумнівом ні за ч. 1 ст. 115, ні за ч. 1 ст. 119 КК України, умисел на вбивство ОСОБА_7 був відсутній, потерпілий загинув поза волею обвинуваченого, внаслідок несприятливого для нього збігу обставин (казусу). Свої доводи захисник мотивує тим, що обвинувачений не бажав, не припускав та й не міг припустити настання смерті потерпілого, бо не знав, коли (за яким разом) відбудеться постріл, що потерпілий з власної необережності, оскільки під час здійснення пострілу рухався, сам наскочив на постріл. При цьому, згідно з висновком експерта пістолет не віднесено до вогнепальної зброї, а тому обвинувачений не припускав, що постріл може бути смертельним, і що взагалі за допомогою даної зброї можливо спричинити смерть людини.

Хоча, даний револьвер і не відноситься до категорії вогнепальної зброї, проте він призначений для тренувальної стрільби поза спеціальними приміщеннями і майданчиками і обвинувачений як в момент здійснення з нього пострілів, не міг не усвідомлювати, що постріли в людину з даного пістолету можуть спричинити тяжкі наслідки для здоров`я і життя людини. При цьому, розрахунок обвинуваченого ОСОБА_1 на те, що постріл не відбудеться раніше, ніж про те повідомив потерпілий, не береться судом до уваги, оскільки під час допиту обвинувачений повідомив, що він здійснював постріли з метою відстрілу патрону, а не відрахування кількості холостих пострілів.

За обставинами цього провадження відсутні будь-які підстави стверджувати про психічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого діяння та його наслідків у формі казусу, а доводи захисника спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами: показаннями потерпілої та свідків-очевидців, самого обвинуваченого, даними протоколів огляду місця події, трупа, огляду речей та документів, слідчих експериментів, висновками судових балістичної, судово-медичної та амбулаторної судово-психіатричної експертиз, а в ході судового провадження доведено злочинну недбалість обвинуваченого як ознаку суб`єктивної сторони кримінального правопорушення.

Крім того, як на доказ вини обвинуваченого у вчиненні злочину стороною обвинувачення надано суду явку з повинною ОСОБА_1 (т.1 а.с.178).

У своїй постанові від 17.04.2018 у справі №359/6489/13-к Верховний Суд роз`яснив, що явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником правоохоронний орган, прокурора або суд про скоєний чи підготовлюваний ним злочин, а також, що суд може обґрунтовуючи свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Оскільки явка з повинною є по суті позасудовими показаннями, то в силу положень ч. 4 ст. 95 КПК вона не може бути визнана допустимим доказом у справі.

Судом встановлено, що явка з повинною не містить дати її написання, а відповідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України було затримано 27.06.2020 о 21:00 год (т.1 а.с.167-168).

Зважаючи на це, суд уважає, що з`явлення ОСОБА_1 із зізнанням не було добровільним, оскільки воно було здійснене вже після викриття його у вчиненні злочину та проведення його затримання в порядку ст. 208 КПК України. Тобто ОСОБА_1 у даному випадку, будучи викритим, лише підтвердив свою участь у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, а тому суд не може визнати явку з повинною ОСОБА_1 допустимим доказом у справі.

Частиною 1 статті 115 КК України, за якою органом досудового слідства кваліфіковано дії ОСОБА_1 , передбачена кримінальна відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі.

У даному випадку суд вважає, що органом досудового розслідування не здобуто та не надано суду доказів наявності в обвинуваченого ОСОБА_1 прямого або непрямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_7 .

Конституцією України, зокрема, ч. 2 ст. 62, регламентовано, що всі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно до статті 17 КПК, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Так, у рішеннях Коробов проти України від 21.10.2011 року, Ірландія проти Сполученого Королівства від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом . Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, при наявності сумнівів щодо умислу у ОСОБА_1 на заподіяння смерті ОСОБА_7 , суд вважає, що дії ОСОБА_1 органом досудового слідства за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано неправильно, оскільки в його діях відсутній умисел на заподіяння смерті ОСОБА_7 . Одночасно, дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність, оскільки ОСОБА_1 внаслідок необережності у виді злочинної недбалості, заподіяв смерть іншій особі.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 в ході судового розгляду не вставновлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 міри покарання судом враховуються Положення статей 3 і 27 Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю та роз`яснення, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме: при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Призначаючи покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, а саме, що вчинене кримінальне правопорушення за класифікацією ст. 12 КК України віднесене до нетяжких злочинів; його негативні наслідки, що хоча ОСОБА_1 вчинив і необережний злочин, але такий, що призвів до особливо тяжких наслідків - смерті людини; дані про особу обвинуваченого, який раніше несудимий, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, є здоровим та не є особою з інвалідністю, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває; обставину, яка обтяжує покарання, якою є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, відсутність обставин, які пом`якшують покарання; з врахуванням позиції потерпілої, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 119 КК України - у виді позбавлення волі, що, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання новим злочинам, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд зазначає, що у справі не встановлені підстави для застосування ч.1 ст.69 КК України.

Суд вважає, що виправлення обвинуваченого та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України було затримано 27.06.2020 о 21:00 год та згідно ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 30.06.2020 щодо останнього обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, а тому строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 27.06.2020 по 30.06.2020, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню в строк покарання з розрахунку день за день.

Судом з метою розгляду та вирішення заявленого у справі цивільного позову відповідно до вимог ст. 129 КПК України згідно з встановленим порядком та обсягом дослідження доказів в цій частині було досліджено надані потерпілою та її представником докази на підтвердження підстав та розміру цивільного позову.

До початку судового розгляду потерпілою ОСОБА_2 було подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином.

Позов обґрунтований тим, що у результаті вчиненого кримінального правопорушення позивачці заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 18240 грн, що складається із витрат понесених на придбання та встановлення надгробного пам`ятника на могилі сина, що підтверджується квитанціями ПП ОСОБА_10 до прибуткових касових ордерів №506 від 30 липня 2020 р. (оплата за гранітний пам`ятник) та №631 від 06.10.2020 (оплата за установку пам`ятника і укладку плитки) на суми 11740 грн та 6500 грн, відповідно.

Також внаслідок вчинення злочину позивачці спричинено моральну шкоду, що полягала у перенесеній душевній травмі в зв`язку із загибеллю сина, смерть якого, щоденні спогади про нього призвели до зниження настрою, порушення сну, неприємних тривожних сновидінь, емоційної напруги, нервозності, появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін. Моральну шкоду оцінює в розмірі 1 000 000 грн.

З наведених підстав просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду на придбання та встановлення надгробного пам`ятника у розмірі 18240 грн та 1 000 000 грн компенсації у відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 , її представник - адвокат Воронцова О.В. цивільний позов підтримали, просили його задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 не визнав, так як не вважає себе винним у вчиненні злочину.

Захисник обвинуваченого - адвокат Никитюк О.І. вважає, що так як винуватість ОСОБА_1 не доведено поза розумним сумнівом ні за ч. 1 ст. 115, ні за ч. 1 ст. 119 КК України, потерпілий ОСОБА_7 загинув поза волею обвинуваченого, внаслідок несприятливого для нього збігу обставин (казусу), що є підставою для ухвалення виправдувального вироку, а відтак у позові повинно бути відмовлено у повному обсязі.

Прокурор в частині вирішення цивільного позову покладався на розсуд суду.

Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до досліджених в судовому засіданні доказів в частині заявленого цивільного позову про відшкодування заподіяної злочином майнової шкоди встановлено, що відповідно до наданих позивачкою квитанцій ПП ОСОБА_10 до прибуткових касових ордерів №506 від 30 липня 2020 р. та №631 від 06.10.2020, понесені нею витрати на придбання і встановлення надгробного пам`ятника склали 18240 грн (т.1 а.с. 63, т.2 а.с. 37).

Оскільки судом доведений факт спричинення потерпілій майнової шкоди, протиправність дій заподіювача ( обвинуваченого ОСОБА_1 ) і його вину, причинний зв`язок між протиправними діями обвинуваченого і негативними наслідками в зв`язку з настанням смерті особи, понесені потерпілою витрати на придбання і встановлення пам`ятника, тому до відшкодування належить 18240 грн заподіяної злочином майнової шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в України, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілій суд враховує, що її моральна шкода, полягає у фізичному болі та душевних стражданнях в зв`язку з загибеллю сина, а також приймає до уваги те, що ОСОБА_1 вчинив злочин з необережності.

З урахуванням наведеного, та обставин справи розмір грошового відшкодування моральної шкоди потерпілій суд визначає у сумі 300000 грн, а не 1000 000 грн як про це заявлено у позові.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У своєму правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №689/471/20 останній вказав на те, що процесуальні витрати - це визначені у законі грошові витрати, які понесли сторони та інші учасники кримінального провадження у зв`язку із здійсненням провадження, які можуть бути стягнуті з обвинуваченого, на розслідування справи якого були затрачені, або звернені на рахунок держави.

Згідно із частиною 2 статті 9 КПК прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Дотримання вимог зазначеної вище загальної засади кримінального провадження покладає обов`язок на сторону обвинувачення висунути і перевірити усі можливі версії щодо вчиненого кримінального правопорушення. У зв`язку з цим ними самостійно обираються засоби доказування (як якісно, так і кількісно) за допомогою яких будуть встановлені обставини, зазначені у статті 91 КПК, та які не залежать від позиції сторони захисту та використання чи невикористання їх у подальшому під час судового розгляду.

Матеріалами справи встановлено, що процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні (висновки експертів №229 від 23.07.2020 та №382 від 30.07.2020 Вінницького НДЕКЦ) становлять 4576,60 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 02.07.2020 року у справі № 132/1908/20 на тимчасово вилучене майно, а саме: скляну пляшку від напою «Гараж» об`ємом 0,5 л; 4 полімерні стакани об`ємом 0,5 л; полімерну прозору пляшку об`ємом 1,5 л із рідиною білого кольору; порожню полімерну пляшку об`ємом 6 л; гумові шльопанці 42 розміру вилучені в ході огляду місця події, а саме в лісовому масиві с. Сальник, де відбулось дозвілля; непрацюючий мобільний телефон марки «IPhone» сірого кольору, належний ОСОБА_7 , вилучений 27.06.2020 з кишені шортів трупа в ході огляду салона автомобіля «Мерседес С180» д.н.з. НОМЕР_2 ; предмет, зовні схожий на револьвер «STALKER 4,5», № НОМЕР_1 , калібру 4мм; змив із металевої поверхні пістолету; 1 металеву гільзу, яка знаходилася в барабані пістолету; 3 предмети, зовні схожі на патрони до пістолету; пристрій для дробіння сухих сумішей із залишками речовини зеленого кольору, схожої на коноплю вилучені 27.06.2020 в ході огляду рюкзака чорного кольору, належного ОСОБА_1 , який добровільно видав ОСОБА_6 ; мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 7 Note» з сім-картою НОМЕР_3 ІМЕІ НОМЕР_4 та ІМЕІ НОМЕР_5 , вилучений 27.06.2020 в ході затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України; металевий предмет, зовні схожий на кулю, вилучений 28.06.2020 в ході огляду трупа ОСОБА_7 , підлягає скасуванню.

В підготочому судовому засіданні ухвалою суду від 30.09.2020 щодо обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строк дії якої закінчися 28.11.2020. В подальшому строк дії обраного запобіжного заходу не продовжувався, а також не застосовувався будь-який інший його вид.

Зважаючи на те, що протягом судового провадження обвинувачений ОСОБА_1 добросовісно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, за відсутності клопотань сторін кримінального провадження, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому до вступу вироку у законну силу заходів забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 370-374 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки і 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 у строк відбуття покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з часу фактичного затримання 27.06.2020 по 30.06.2020 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня затримання на виконання вироку.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 4576,60 гривень (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість гривень 60 копійок).

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: скляну пляшку від напою «Гараж» об`ємом 0,5 л; 4 полімерні стакани об`ємом 0,5 л; полімерну прозору пляшку об`ємом 1,5 л із рідиною білого кольору; порожню полімерну пляшку об`ємом 6 л; гумові шльопанці 42 розміру вилучені в ході огляду місця події, а саме в лісовому масиві с. Сальник, де відбулось дозвілля; непрацюючий мобільний телефон марки «IPhone» сірого кольору, належний ОСОБА_7 , вилучений 27.06.2020 з кишені шортів трупа в ході огляду салона автомобіля «Мерседес С180» д.н.з. НОМЕР_2 ; предмет, зовні схожий на револьвер «STALKER 4,5», № НОМЕР_1 , калібру 4мм; змив із металевої поверхні пістолету; 1 металеву гільзу, яка знаходилася в барабані пістолету; 3 предмети, зовні схожі на патрони до пістолету; пристрій для дробіння сухих сумішей із залишками речовини зеленого кольору, схожої на коноплю вилучені 27.06.2020 в ході огляду рюкзака чорного кольору, належного ОСОБА_1 , який добровільно видав ОСОБА_6 ; мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 7 Note» з сім-картою НОМЕР_3 ІМЕІ НОМЕР_4 та ІМЕІ НОМЕР_5 , вилучений 27.06.2020 в ході затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України; металевий предмет, зовні схожий на кулю, вилучений 28.06.2020 в ході огляду трупа ОСОБА_7 , накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 02.07.2020 - скасувати.

Речові докази, а саме: скляну пляшку від напою «Гараж» об`ємом 0,5 л; 4 полімерні стакани об`ємом 0,5 л; полімерну прозору пляшку об`ємом 1,5 л із рідиною білого кольору; порожню полімерну пляшку об`ємом 6 л; гумові шльопанці 42 розміру, пристрій для дробіння сухих сумішей із залишками речовини зеленого кольору, схожої на коноплю, як такі, що не становлять цінності і зберігаються в камері зберігання речових доказів відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, а також револьвер моделі «STALKER 4,5», № НОМЕР_1 , калібру 4мм, виробництва Туреччини, одну стріляну гільзу патрону Флобера, одну кулю, три патрони Флобера, як знаряддя вчинення злочину, а також 1 змив із металевої поверхні пістолету, які зберігаються в камері зберігання речових доказів відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області знищити;

непрацюючий мобільний телефон марки «IPhone» сірого кольору, належний ОСОБА_7 , вилучений 27.06.2020 з кишені шортів трупа в ході огляду салона автомобіля «Мерседес С180» д.н.з. НОМЕР_2 та переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, повернути за приналежністю потерпілій ОСОБА_2 ;

мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 7 Note» з сім-картою НОМЕР_3 ІМЕІ НОМЕР_4 та ІМЕІ НОМЕР_5 , вилучений 27.06.2020 в ході затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України та переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, повернути за приналежністю засудженому ОСОБА_1 .

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 18240 (вісімнадцять тисяч двісті сорок) гривень та 300000 (триста тисяч) гривень компенсації моральної шкоди, заподіяних злочином.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Калинівський районний суд Вінницької області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: С. В. Ставнійчук