Рішення № 102799106, 18.01.2022, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/785/21

Провадження № 2/545/96/22

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Артеменко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17 грудня 2020 року о 17 год 15 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21091 д.н.з. НОМЕР_1 в м. Полтаві, по вул. Миру від вул. Сакко в напрямку вул. Панянка, не дотримався безпечної швидкості руху, безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем HYUNDAY ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу.Винним у скоєнні ДТП, згідно з постановою суду, є відповідач. Просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 10978,48 грн., та витрати, понесені у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП у розмірі 15961 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, та зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

За таких обставин, за згодою представника позивача, проводиться заочний розгляд справи.

Представник третьої особи – ПРАТ СК «Універсальна» у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 , 17 грудня 2020 року о 17 год. 15 хв., керуючи автомобілем ВАЗ 21091 д.н.з. НОМЕР_1 у м. Полтаві, по вул. Миру від вул. Сакко в напрямку вул. Панянка, не дотримався безпечної швидкості руху, безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем HYUNDAY ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_2 водій ОСОБА_3 , який рухався попереду в попутному напрямку. У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Згідно з постановою Ленінського районного суду м.Полтави від 26.01.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.(а.с.24). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу HYUNDAY ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (а.с.17).

Згідно з листом ПРАТ «СК «Універсальна» від 10.02.2021 року на заяву ОСОБА_1 про відшкодування матеріального збитку від 30.12.2020 року стосовно страхового випадку, що мав місце 17.12.2020 року за участі автомобіля ВАЗ 21091, забезпеченого згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-201560329 від 16.10.2020 року, внаслідок якого було пошкоджено транспортний засіб HYUNDAY ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_2 , 09.02.2021 року була сплачена страхова виплата в розмірі 53389,65 грн. На підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження №38-D/82/1 від 18.01.2021 року вартість заподіяної матеріальної шкоди складає 54389,65 грн.; згідно договору страхування №ЕР-201560329 від 16.10.2020 року франшиза становить 1000 грн. (а.с.23).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 1 від 30.01.2021 року за заявою ОСОБА_1 від 23.01.2021 року, матеріальний збиток, завданий власникові HYUNDAY ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, станом на 23.01.2021 року становить 64368,13 грн., у тому числі : вартість відновлювального ремонту – 50452,36 грн. та втрата товарної вартості – 13915,77 грн. (а.с.31-47).

Таким чином, спір між сторонами стосується стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась 30.12.2020 року до ПРАТ «СК «Універсальна» із заявою ОСОБА_1 про відшкодування матеріального збитку стосовно страхового випадку, що мав місце 17.12.2020 року.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Як вбачається з листа ПРАТ «СК «Універсальна», відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Крім того, Договором страхування №ЕР-201560329 від 16.10.2020 року передбачено франшизу в сумі 1 000 грн.

Враховуючи, що різниця між виплаченою ОСОБА_1 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана, у тому числі, законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, тому саме ОСОБА_2 як особа, винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до висновку експертного дослідження № 1 від 30.01.2021 року, матеріальний збиток, завданий власникові HYUNDAY ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, станом на 23.01.2021 року становить 64368,13 грн., в тому числі : вартість відновлювального ремонту – 50452,36 грн. та втрата товарної вартості – 13915,77 грн. (а.с.31-47).

Згідно з листом ПРАТ «СК «Універсальна» від 10.02.2021 року ОСОБА_1 виплачена страхова виплата у розмірі 53389,65 грн. (а.с.23).

Таким чином розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , становить:

11 978,48 грн. = 64368,13 грн. - 53389,65 грн. +1000 грн.

Позовні вимоги про стягнення витрат, понесених у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП в розмірі 15 961 грн. підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Позивач внаслідок пошкодження її автомобіля, внаслідок ДТП, звернулась до офіційного дилера HYUNDAY для проведення комплексного огляду та дефектовки пошкодженого автомобіля, вартість яких склала 961 грн. (а.с.18,19).

Враховуючи, що зазначені витрати позивачка вимушена була зробити у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП, тому в цій частині підлягає задоволенню.

У частині стягнення з відповідача витрат на оренду автомобіля в розмірі 15000 грн. вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно з ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Оскільки договір про оренду автомобіля від 18.12.2020 року №1, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , нотаріально не посвідчений, тому вважається нікчемним.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача витрат на оренду автомобіля в розмірі 15000 грн. відсутні.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 грн. суд приходить до таких висновків.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Разом з тим, з урахуванням обставин справи, суті позовних вимог, негативних наслідків, що настали в результаті дій відповідача, суд вважає, що розумним та обґрунтованим є розмір моральної шкоди у 3 000 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 1015,20 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 908 грн., всього 9923,20 грн.

Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, тому на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано лише договір про надання правової допомоги та представництва від 19.01.2021 року (а.с.12), з якого неможливо встановити розмір витрат за надані послуги адвоката.

На підтвердження розміру витрат на проведення авто товарознавчої експертизи надано копію квитанції №9 від 25.01.2021 року на суму 1015,20 грн. (а.с.22).

Отже, судові витрати підлягають стягненню у розмірі 1923,20 грн. (витрати на проведення експертизи 1015,20 грн. та судовий збір 908 грн.).

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обсяг задоволених позовних вимог з відповідача підлягають стягненню витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 391, 80 грн. та витрати за проведення експертизи у розмірі 438,06 грн., всього 829,86 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 263,265,280-282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 11978,48 грн., витрати, понесені у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу у розмірі 961 грн., моральну шкоду у розмірі 3000 грн. та судові витратиу розмірі 829,86 грн., всього 16769,34 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошенняшляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст рішення суду виготовлено 27.01.2022 року.

Суддя: Л. І. Стрюк