Ухвала суду № 102797725, 02.12.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12782/14-ц

У Х В А Л А

02.12.2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі - Курбатова Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород подання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань за рішенням суду ,-

встановив:

До Ужгородського міськрайонного суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Д.А. з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань за рішенням суду.

В обґрунтування вимог у поданні зазначається, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. перебуває виконавче провадження №64209085 з примусового виконання виконавчого листа №308/12782/14-ц, виданого 27.03.2015 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором №0055/07/26-N від 11.05.2007 року у розмірі 1050930,92 гривень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 07.11.2019 року замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».

20.01.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження №64209085.

20.01.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

20.01.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Вказує, що станом на день звернення з поданням до суду – рішення суду боржником не виконано, заборгованість не сплачена, не дивлячись на те, що приватним виконавцем вжито усіх передбачених законодавством України заходів примусового виконання рішення суду, проте боржник ухиляється від виконання рішення суду, до приватного виконавця не з`являється, заборгованість не сплачує.

З посиланням на викладене, а також на те, що ним було вжито усіх передбачених законодавством України заходів примусового виконання рішення, а також з посиланням на норми ЗУ “Про виконавче провадження”, ст. 441 ЦПК України, вважаючи, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням суду, просить суд подання задовольнити.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Сторони та інші заінтересовані особи про розгляд подання, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, не повідомлялися.

В судове засідання приватний виконавець не з`явився.

Дослідивши матеріали подання, суддя приходить до висновку, що дане подання є необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно матеріалів подання, встановлено, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. перебуває виконавче провадження №64209085 з примусового виконання виконавчого листа №308/12782/14-ц, виданого 27.03.2015 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором №0055/07/26-N від 11.05.2007 року у розмірі 1050930,92 гривень.

З подання державного виконавця вбачається, що вимоги виконавчого документа не виконані станом на 30.11.2021 р.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України “Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України” від 21 січня 1994 року із наступними змінами та доповненнями регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України в тому числі і у разі ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов`язання.

Як передбачено п. 5 ст. 6 цього Закону, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Крім того, слід зазначити, що право державного (приватного) виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного (приватного) виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби ( державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців , правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ « Про органи та осіб , які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Отже, державний (приватний) виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Дана норма вказує, що таке право державного (приватного) виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань, тобто, наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний (приватний) виконавець зазначає у поданні та додає відповідні докази.

Разом з тим, діюче законодавство не розкриває визначення поняття "ухилення" боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

На думку суду, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

За переконанням суду тягар умислу та обставини, які є предметом посилання субєкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, в розумінні положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України, підлягають доведенню.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання".

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом тривалого строку, про що вказує приватний виконавець, а також невиконання боржником зобов`язань у зв`язку з відсутністю доходів , ліквідного майна не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Судом встановлено, що 20.01.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64209085 з примусового виконання виконавчого листа №308/12782/14-ц виданого 27.03.2015 року Ужгородським міськрайонним судом.

Однак приватним виконавцем не подано доказів в підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 ухилявся від виконання зобов`язань за виконавчим провадженням. Приватний виконавець покладається лише на факт наявності у боржника невиконаного зобов`язання, покладеного на нього судовим рішенням, що само по собі не доводить факту ухилення від виконання покладених на нього зобов`язань.

Також в матеріалах подання відсутні будь-які дані, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 від виконання виконавчого документа, а сама по собі заборгованість за виконавчим документом, а також відсутність зареєстрованих на праві власності транспортних засобів, ліквідного нерухомого майна, земельних ділянок, відсутність у боржника відкритих рахунків у банківських та фінанових установах, відсутність доходів не свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язань.

До подання не додано жодного доказу , які б вказували про обізнаність боржника про наявність виконавчого провадження тощо.

Крім цього, в поданні не зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що обмеження боржника у виїзді за межі України яким-небудь чином вплине на виконання останнім виконавчого документа і буде сприяти погашенню ним заборгованості.

Таким чином, вищенаведені обставини не свідчать про свідоме ухилення боржником від виконання виконавчого документу.

Отже, виконавець повинен довести факти умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань.

Слід виходити з того, що процесуальний порядок обмеження права боржника на виїзд за межі України прямо встановлений виключно нормами ЦПК України (ст. 441 ЦПК України).

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоровя чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Зважаючи на викладене, враховуючи наявні матеріали подання, приходжу до переконання, що приватним виконавцем не були наведені факти, які безпосередньо б свідчили про наявність дійсної загрози виїзду боржника за межі України та ухилення від виконання судового рішення, не надано суду доказів саме ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язань перед стягувачем, які є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України , а тому подання як необґрунтоване не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України”, Законом України "Про виконавче провадження", ст. 441 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань за рішенням – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови с уду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію ухвали суду направити сторонам по справі для відома.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца