Рішення № 102797020, 24.01.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3279/21

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Онофрійчук А.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Вінкор-Транс», м. Дніпро,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекорен», смт. Згурівка Київської області,

про стягнення 745 561,90 грн.,

за участю представників:

від позивача: Теряєв О.Ю., в порядку самопредставництва, наказ (розпорядження) про прийняття на роботу від 26.10.2021 № 36-к, посадова інструкція від 25.10.2021;

від відповідача : не з`явилися;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВК Вінкор-Транс», м. Дніпро, (далі по тексту – ТОВ «ВК Вінкор-Транс») звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 04.11.2021 №б/н до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекорен», смт. Згурівка Київської області (далі по тексту – ТОВ «Укрекорен»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 745 561,90 грн., з яких: 699 999,90 грн. передоплати за непоставлений товар та 45562,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору від 26.06.2021 №29/06/21, ТОВ «ВК Вінкор-Транс» платіжним дорученням від 27.07.2021 №200 та №201 здійснило оплату виставлених ТОВ «Укрекорен» рахунків від 27.07.2021 №АУМ-00182 на суму 911 240,00 грн. та від 27.07.2021 №АУМ-00183 на суму 911 240,00 грн., проте відповідач оплачений товар згідно рахунку від 27.07.2021 №АУМ-00183 не поставив. Враховуючи часткове повернення відповідачем позивачу коштів передоплати, залишок заборгованості становить 699 999,90 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф за прострочення поставки товару, передбачений пунктом 6.4 Договору в сумі 45 562,00 грн.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою від 11.11.2021 у справі №911/3279/21 позовну заяву ТОВ «ВК Вінкор-Транс» залишено без руху та зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви у строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання доказів направлення позовної заяви разом із доданими до неї документами на належну адресу відповідача.

22.11.2021 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано оригінал опису вкладення в лист від 19.11.2021.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3279/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.12.2021. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача подати документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують повернення грошових коштів позивачу згідно договору постачання нафтопродуктів від 26.06.2021 № 29/06/21; докази поставки позивачу товару згідно договору постачання нафтопродуктів від 26.06.2021 № 29/06/21.

Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з доданого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали господарського суду від 23.11.2021 про відкриття провадження у справі отримав 29.11.2021. Гарантований частиною 8 ст. 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву сплив 14.12.2021.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.12.2021 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 24.01.2022.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 20.12.2021 отримав 28.12.2021.

24.01.2022 від відповідача - ТОВ «Укрекорен» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю прийняття участі в судовому засіданні, яке призначено на 24.01.2022.

В судове засідання 24.01.2022 з`явився представник позивача. Відповідач свого уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив.

Суд встановив, що подане ТОВ «Укрекорен» клопотання від 21.01.2022 про відкладення розгляду справи замість підпису директора В.М.Бас містить факсимільне відтворення підпису. Відтак, вказане клопотання суд залишає без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України). Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Частиною 2 ст. 169 ГПК України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Приписами ч. 2. ст. 170 ГПК встановлено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Таким чином, письмові заява, клопотання чи заперечення мають містити підпис позивача або його представника. При цьому, письмові заява, клопотання чи заперечення мають бути підписані власноручно, відтворення підпису за допомогою факсиміле або інших технічних засобів відтворення зображення підпису процесуальним законом не допускається.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (ч. 8 статті 42 ГПК України).

Зазначені положення засвідчують обов`язковість та безумовність вимоги господарського процесуального закону стосовно підписання письмових заяв, клопотань чи заперечень власноручним або електронним цифровим підписом заявника (його представника) або особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, як підтвердження справжньої волі учасника справи.

Використання в такому випадку факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису ГПК України не допускається.

За змістом ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи наведене суд акцентує, що оскільки процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення учасника справи до суду та власноручне підписання ним заяв по суті справи, то подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису відповідача, що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам частини другої статті 4, статей 42, 46, частини другої статті 169, частиною 2 ст. 170 ГПК України та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.

Близьку за змістом правову позицію щодо застосування частини восьмої статті 42 за обставин факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи на процесуальних документах викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №5027/805-б/2012, від 26.06.2018 у справі №922/4478/16, від 23.11.2018 у справі №5023/1668/11, від 08.07.2021 у справі №916/3209/20.

За змістом ст. 202 ГПК України повторна неявка учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи незалежно від підстав неявки.

У судовому засіданні 24.01.2022 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов ТОВ «ВК Вінкор-Транс» до ТОВ «Укрекорен» про стягнення 745561,90 грн., встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

26.06.2021 між ТОВ «Укрекорен» (постачальник) та ТОВ «ВК Вінкор-Транс» (покупець) укладено Договір №29/06/21 постачання нафтопродуктів (далі - Договір).

За умовами Договору:

- постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти (далі по тексту - товар): бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо (п. 1.1 договору);

- покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.2 договору);

- на основі наданої покупцем заявки, постачальник до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки, оформляє і направляє покупцю рахунок-фактуру. Рахунок-фактура дійсний до сплати протягом 3 (трьох) банківських днів, після його оформлення (п. 3.4 договору);

- постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару (п. 3.5 договору);

- загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 4.1 договору);

- оплата покупцем вартості товару здійснюється на умовах попередньої оплати або по факту поставки Товару (п. 4.2 договору);

- у випадку погодження сторонами попередньої оплати за товар, покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.3 договору);

- оплата здійснюється згідно рахунку-фактури постачальника (п. 4.5 договору);

- товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по якості — відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт або сертифікат заводу-виробника) (п. 5.1.1 договору);

- товар вважається переданим постачальником і прийнятий покупцем по кількості - відповідно до товарно-транспортної та видаткової накладної на товар, у відповідності з вибраним базисом поставки товару (п. 5.1.1 договору);

- у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 5 % від вартості Товару, поставку якого прострочено (п. 6.4 договору);

- цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення. Якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору, вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах (п. 10.1 договору).

За правовим змістом відносини сторін є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач вказує, що 27.07.2021 ним засобами електронного зв`язку була надана відповідачу заявка на відвантаження палива.

27.07.2021 відповідач виставив позивачу для оплати:

рахунок для оплати №АУМ-00182 на суму 911 240,00 грн за придбання товару паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0, ДП5 Л в кількості 38000,00 л.;

рахунок для оплати №АУМ-00183 на суму 911 240,00 грн. за придбання товару - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0, ДП5 Л в кількості 38000,00 л.

Позивач здійснив оплату згідно вказаних рахунків загалом у сумі 1 822 480,00 грн., а саме сплатив:

911 240,00 грн. платіжним дорученням №200 (призначення платежу «за паливо дизельне, згідно рах. №АУМ-00182 від 27.07.2021, ПДВ – 20 % 151873,33 грн.»);

911 240,00 грн. платіжним дорученням №201 (призначення платежу «за паливо дизельне, згідно рах. №АУМ-00183 від 27.07.2021, ПДВ – 20 % 151873,33 грн.»).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 робочих днів після отримання від покупця заявки.

До матеріалів справи заявки покупця не подані. Представник позивача твердить, що заявки надавались в електронному вигляді. Разом із тим, за умовами пункту 3.4 Договору надання заявки передує та є підставою для виставлення рахунку. З огляду на викладене, суд встановив, що поставку оплаченого товару відповідач був зобов`язаний забезпечити не пізніше 5 робочих днів від дати рахунків та оплат (27.07.2021), а саме до 03.08.2021 включно, а з 04.08.2021 настало прострочення зобов`язання з поставки.

На виконання договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар, а саме, паливо дизельне Energy ДП-Л-Євро5-В0 об`ємом 38004,00 л., про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами та скріплені печатками видаткової накладної від 13.08.2021 №103 на суму 911 335,92 грн. та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №АУМ103 від 13.08.2021.

З огляду на викладене, вартість товару, який був оплачений, але не був поставлений, становить 911 144,08 грн. (сума оплати 1822 480,00 грн. мінус сума поставки 911 335,92 грн.). Крім того, суд встановив, що поставка за видатковою накладною №103 від 13.08.2021 була здійснена із простроченням строку, встановленого договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов`язання, а по-друге, така неустойка (штраф) за порушення зобов`язання має бути передбачена Договором.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф 45562,00 грн. – 5% від вартості товару за рахунком для оплати №АУМ-00183 на суму 911 240,00 грн.

З огляду на те, що

судом встановлений факт прострочення поставки товару за накладною №103 від 13.08.2021;

судом встановлено факт недопоставки товару на суму 911 144,08 грн. згідно оплаченого рахунку від 27.07.2021 №АУМ-00183,

штраф у розмірі 5 % від вартості Товару, поставку якого прострочено, прямо передбачений пунктом 6.4 Договору від 26.06.2021 №29/06/21,

принципи господарсько-правової відповідальності виходять з презумпції вини особи, яка порушила своє господарське зобов`язання, та покладають та таку особу обов`язок доведення відсутності вини (частина 1 ст. 218 ГК України, частина 2 ст. 614 ЦК України),

суд погоджується з тим, що у позивача було наявне право на нарахування штрафу 5% від вартості всього товару, поставка якого була прострочена, за обома спірними рахунками (5% від 1822480,00 грн.); відтак вважає вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 45 562,00 грн. (5% від суми рахунку №АУМ-00183 911 240,00 грн.) обґрунтованими, документально підтвердженими, законними та такими, які належить задовольнити.

Відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вказана норма надає право покупцю діяти альтернативно на власний розсуд, а саме або вимагати передання оплаченого товару, або повернути кошти.

Позивач ТОВ «ВК Вінкор-Транс» твердить, що направив ТОВ «Укрекорен» лист від 14.09.2021 №14/09, в якому просив у зв`язку з непоставкою товару повернути кошти в сумі 910 861,54 грн., які були перераховані згідно платіжного доручення від 27.07.2021 №201. Разом із тим, доказів направлення або вручення цього листа відповідачу матеріали справи не містять.

Однак, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

За змістом статей 509, 524, 533-535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Суд бере до уваги позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, відповідно до якої у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Відповідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Доказів повернення коштів, як і належних та достовірних доказів поставки товару, суду не подано у тому числі на вимогу ухвали суду від 23.11.2021 про відкриття провадження у справі, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України, і яку відповідач отримав 29.11.2021.

Позивач твердить, що частина коштів відповідачем була повернута та заявляє до стягнення суму основного боргу 699 999,90 грн. Однак, документальних доказів повернення коштів до матеріалів справи не подано.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №910/5226/17 належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Документально за первинними документами підтверджено суму неповернутого авансу у розмірі 911 144,08 грн. Позивач заявляє до стягнення суму основного боргу 699 999,90 грн. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу належить до задоволення повністю у заявленій сумі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю. Суд ухвалює рішення про стягнення з відповідача ТОВ «Укрекорен» на користь ТОВ «ВК Вінкор-Транс» 699 999,90 грн. передоплати за непоставлений товар та 45 562,00 грн. штрафу.

У зв`язку із задоволенням позову відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого судового збору в сумі 11 183,43 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Вінкор-Транс» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекорен» (07601, Київська обл., Згурівський р-н, смт. Згурівка(з), вул. Заводська, буд. 5, ідентифікаційний код 43939854)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Вінкор-Транс» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 2, оф. 2, ідентифікаційний код 41395877)

699 999,90 грн. (шістсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень дев`яносто копійок) основного боргу,

45 562,00 грн. (сорок п`ять тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні нуль копійок) штрафу,

11 183,43 грн. (одинадцять тисяч сто вісімдесят три гривні сорок три копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 27.01.2022.

Суддя О.В. Конюх