Рішення № 102796861, 20.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2022Справа № 910/14970/21За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамонт-Агро»

про стягнення 76 765,00 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивача: Котовська Т.О.;

від відповідача: Соколенко А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (далі - Залізниця) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамонт-Агро» (далі - Товариство) про стягнення штрафу в розмірі 76 765 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправильно зазначив відомості про масу вантажу у перевізних документах.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/14970/21, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

20.10.2021 через загальний відділ діловодства суду звернувся відповідач із відзивом на позовну заяву та із клопотанням про проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.09.2021 було встановлено строк для подання відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до 18.10.2021.

Згідно зі штампом на конверті, у якому до суду надійшов відзив та клопотання, такий лист було скеровано до Господарського суду міста Києва 13.10.2021.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Товариство не пропустило встановленого відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву та заперечень.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 вирішено справу № 910/14970/21 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 26.11.2021.

24 та 26 листопада 2021 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Крім того, 26.11.2021 через електронну пошту суду звернувся позивач із клопотанням про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14970/21 до судового розгляду по суті на 20.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у задоволенні клопотання Залізниці про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі №910/14970/21 відмовити.

20.01.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 20.01.2022 представник позивача подав суду клопотання про залишення без розгляду клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 20.01.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року зі станції Суми-Товарна Південної залізниці Товариство здійснило відправлення вагонів № 95964763, № 95965026, № 95965000, № 95150454, №95842613 та № 95796736 згідно з накладною № 43041656 на станцію призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці.

На станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці 08.03.2021 було здійснено комісійне контрольне зважування, зокрема, вагону № 95842613, на вагонних вагах та було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт від 08.03.2021 № 415207/80.

У вказано акті було зазначено таке: «Розділ Д. На підставі звернення вантажоодержувача ПрАТ «МКХП» від 05.03.2021 № 263 проведена комісійна перевірка та зважування вагона № 95842613 з вантажем - кукурудза на справних 150-тн вагонних вагах №1139 (повірених 09.10.2020), який прибув по відправці зазначеній на зворотній стороні цього акта, у складі комісії ДСМ ОСОБА_2, агента комерційного ОСОБА_1 , ВОХР ОСОБА_3, представника вантажоодержувача ОСОБА_6 В документі зазначено: вантаж - зерно кукурудзи, завантажено насипом, вага нетто - 62 900 кг, тара - 23 300 кг, 2 ЗПП вантажовідправника № П195327, П195326. Фактично при перевірці виявлено: вагон прибув у комерційному стані справний, усі ЗПП вантажовідправника справні, в наявності, відповідають документу. Вага брутто - 84 500 кг, тара перевірена - 23 450 кг, нетто - 61 050 кг, що на 1 850 кг менше документа. Вагон прибув технічно справний згідно тех. акта № 22 від 08.03.2021. Тарування вагону проводилось у присутності агента комерційного ОСОБА_5 та представника вантажоодержувача ОСОБА_6 08.03.2021 о 01:56 год.».

Отже, перевіркою було встановлено, що в накладній № 53825766 у вагоні №95842613 вказана маса вантажу складає 62 900 кг, фактично ж виявлено, що маса вантажу складає 61 050 кг, що на 1 850 кг менше, ніж зазначено у накладній.

Комерційний акт підписано ДСЗМ ОСОБА_4, агент ком. ОСОБА_5, ДСМ начальником району (вантажного) станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці ОСОБА_2 (повноваження підтверджуються посадовою інструкцією) та вантажоодержувачем ОСОБА_6

У зв`язку з неправильно вказаною масою вантажу у накладній позивачем нараховано відповідачу 76 765 грн штрафу (15 353 грн провізної плати х 5 - п`ятикратний розмір відповідно до ст. 118, ст. 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457; далі - Статут).

У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на таке:

- причина складання комерційного акта - не контрольне зважування перевізника, а ініціатива вантажоодержувача, а тому, на думку відповідача, існує дефект форми підстав складання спірного комерційного акта;

- недостача сталася на шляху прямування вагону № 95842613, коли вагон вже був прийнятий Залізницею від вантажовідправника, але ще не переданий вантажоодержувачеві;

- у зв`язку з недостачею вантажу Товариство звернулося з відповідною претензією до Залізниці (від 11.06.2021 вих. № 97), у задоволенні якої позивачем було відмовлено (від 26.07.2021 вих. № НЗПП-702/85), оскільки вагон № 95842613 прибув у комерційному відношенні справний, адже пломби ЗПП на вагоні порушені не були;

- при відправці вантажу Товариством використовувалися ваги Залізниці; відповідна інформація про результати зважування заноситься представником позивача до протоколу зважування і передається відправнику для заповнення останнім відповідних граф у залізничній накладній;

- крім того, 08.03.2021 було складено комерційний акт № 415207/81, відповідно до якого було виявлено втрату 14 000 кг вантажу, зазначено, що виявлена деформація кришки четвертого верхнього люка та деформація середнього розвантажувального люка, поглиблення; однак, і в даному комерційному акті та у акті № 415207/80 комісія фіксувала факт прибуття вагону в технічно справному стані, посилаючись лише на цілісність пломб;

- також, як на підтвердження втрати вантажу з вини Залізниці відповідач посилається на те, що було виявлено затиснуті зерна в нижніх розвантажувальних люках і сторонні предмети, що підтверджується листом від 05.03.2021 № 263 вантажоодержувача та фотографією.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких обґрунтованих висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України; далі - ГК України).

За змістом статей 2 і 3 Статуту цим Статутом визначаються обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст. 105 Статуту).

Згідно із ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст. 118 Статуту).

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до пункту 10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (далі - Правила) комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, у пункті 10 Правил визначено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) і начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи)), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За наявності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт вважатиметься таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил.

Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб`єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

Частинами 1 і 3 ст. 64 та ч. 3 ст. 65 ГК України передбачено, що підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Оскільки позивачем при перезважуванні було встановлено невідповідність маси вантажу, зазначеної відповідачем у накладній масі, то Залізницею правомірно нараховано Товариству 76 765 грн штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу.

Що ж до заперечень відповідача, то вони спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Дефект форми комерційного акта та відсутність повноважень у осіб, які його підписали, не підтверджено документально.

Слід зазначити, що у комерційному акті зазначено, що причиною зважування вагону та комісійної перевірки є звернення вантажоодержувача від 05.03.2021 № 263.

Сам акт від 08.03.2021 № 415207/80 підписано представником вантажоодержувача ОСОБА_6 без зауважень та вказаною особою не було поставлено під сумнів ні зазначені працівниками Залізниці результати перевірки, ані повноваження вказаних осіб на підписання вказаного акта.

Відповідачем не підтверджено документально, що у вагоні № 95842613 недостача сталася з вини Залізниці.

Так, у комерційному акті чітко вказано, що ЗПП були справними, вагон був технічно справним і не було зазначено про деформацію люків, тощо.

Поданий лист від 05.03.2021 № 263 не є належним доказом того, що саме у вагоні №95842613 було виявлено затиснуті зерна в нижніх розвантажувальних люках і сторонні предмети.

Що ж до поданої суду фотографії, то слід зазначити, що неможливо встановити, коли, ким і за яких обставин фотозйомка була здійснена і те, що люк зображений на фотографії є люком саме вагону № 95842613.

Твердження відповідача про те, що при відправці вантажу Товариством використовувалися ваги Залізниці, а відповідна інформація про результати зважування заноситься представником позивача до протоколу зважування і передається відправнику для заповнення останнім відповідних граф у залізничній накладній, документально не підтверджена. Так, відповідач не подав суду відповідного протоколу чи іншого документу, який би було підписано працівником Залізниці і з якого вбачалося, що саме позивачем було здійснено зважування та зафіксовано масу вантажу - 62 900 кг.

Що ж до посилань як на аналогічність встановлених обставин у комерційному акті від 08.03.2021 № 415207/81, обставинам у даному випадку, то такі твердження є надуманими та необґрунтованими, оскільки фіксація певних обставин у акті № 415207/81 щодо вагону № 95093977 не є належним доказом того, що такі ж обставини були при перевірці вагону № 95842613.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамонт-Агро» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 21, прим. 566,576; ідентифікаційний код 41947062) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; ідентифікаційний код 40081200) штраф у розмірі 76 765,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27.01.2022.

Суддя Ю.О. Підченко