Рішення № 102796817, 20.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2022Справа № 910/15634/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "УКРБУДЕНЕРГОСЕРВІС"простягнення 1 141 102, 10 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна Компанія "Укрбуденергосервіс" про стягнення заборгованості за договором поставки з розстроченням платежу від 01.11.2018 за № 011101 у розмірі 785 471, 82 грн, штрафних санкцій в розмірі 160 387, 44 грн, інфляційних втрат в розмірі 88 516, 04 грн, 3% річних в розмірі 28 179, 62 грн, штрафу в розмірі 78 547, 18 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 29.10.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав слухання справи на 26.11.2021.

26.11.2021 представник позивача надав свої усні пояснення щодо позову, повідомив, що клопотання відсутні та не заперечував закрити підготовче провадження.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, відзив на позов не надав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.01.2022.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання 20.01.2022 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд ухвалою від 20.01.2022 задовольнив клопотання позивача про заміну правонаступником.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс" (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "УКРБУДЕНЕРГОСЕРВІС" (як покупцем) було укладено договір № 011101 поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити його в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1.3.-1.6. договору, поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Асортимент та кількість товару покупець визначає з власних потреб і замовляє у будь-якій сприятливій для нього формі (письмовим повідомленням, через засоби електронної пошти, телефонного зв`язку тощо). Відповідно до заявки покупця, останньому оформлюється та направляється (письмовим повідомленням, через засоби електронної пошти, телефонного зв`язку тощо) рахунок-фактура, яка є підтвердженням взяття заявки до виконання. Поставка товару може здійснювати партіями. Партією вважається кількість товару, яка зазначається у видаткових документах постачальника. Строк поставки, асортимент, одиниці виміру товару та ціна одиниці товару визначаються сторонами на кожну партію, на етапі прийняття заявки та зазначаються в рахунках-фактурах і видаткових накладних.

Згідно з п. 1.8. договору, застосовується наступна формула розрахунку за товар:

- у кожному календарному місяці, покупець має право на розстрочку платежу фіксованої суми у розмірі 100 000,00 грн строком на 14 календарних днів. При цьому, останній розстрочений платіж, у будь-якому випадку, повинен бути сплачений до 28 числа місяця, в якому покупець має право на розстрочку платежу. Сплата розстроченого платежу після 28 числа місяця, в якому покупець має право на розстрочку платежу змінюється тільки за письмовим погодженням сторін;

- решта розрахунків проходить у вигляді 100% передоплати.

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. договору, товар повинен бути переданий покупцю в день підписання сторонами видаткової накладної за місцем знаходження одного зі складських приміщень постачальника (на умовах "франко-завод" (EEXW) у відповідності до правил "Інкотермс 2010"). Даною поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної, що є виключним, належним та достовірним доказом виконання постачальником зобов`язань щодо здійснення поставки кожної відповідної партії товарів.

У розділі 3 договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару договору містить у собі податок на додану вартість, вартість тари та упаковки. Загальна сума договору визначається, як сума всіх видаткових накладних, які будуть підписані між сторонами протягом дії даного договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печаткам підприємств та діє до 31.12.2019 включно, а в частині невиконання будь-яких взаємних зобов`язань, договір продовжує дію до виконання сторонами всіх взаємних зобов`язань.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань з оплати поставленого товару на суму 785 471, 82 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, викладених у позові доводів не спростував.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 011101 від 01.11.2018, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

На підтвердження факту здійснення поставки за договором на користь відповідача позивачем надано наступні видаткові накладні:

- №000488949 від 13.02.2020, №000489428, №000489456 від 14.02.2020, № 000490903, №00049090985, №000491002 від 19.02.2020, № 000491132 від 20.02.2020, № 000491484, № 000491338, № 000491015 від 21.02.2020, № 000491983, № 000492003, № 000492045, № 000492190, № 000492197 від 24.02.2020, № 000492462, № 000492650 від 25.02.2020, № 000493341, № 000493343, № 000493370, №000493242, № 000493243 від 27.02.2020, № 000493941 від 28.02.2020, № 000494269, № 000494605 від 03.03.2020, № 000495613 від 05.03.2020, № 000496091, № 000496238 від 07.03.2020, № 000497525 від 12.03.2020, № 000498348, № 000498405, №000498406, №000498407, № 000498408, № 000498649 від 16.03.2020, №000500639, №000500587 від 23.03.2020, №000501371 від 25.03.2020, № 000502459, № 000502475 від 26.03.2020, № 000503908 від 01.04.2020, № 000505275, № 000505720 від 08.04.2020, № 000506230 від 09.04.2020, № 000507462 від 15.04.2020, № 000510401, № 000510920 від 29.04.2020, № 000512061 від 05.05.2020, № 000520077 від 30.05.2020, № 000521379, № 000521629 від 03.06.2020.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 785 471,82 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 88 516,04 грн інфляційних втрат та 28 179,62 грн 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожної видаткової накладної, з урахуванням встановленого договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 28 179,62 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно наданого позивачем розрахунку індексу інфляції суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд встановив, що розмір інфляційного збільшення становить 86 768,07 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення інфляційного збільшення в розмірі 88 516,04 грн підлягають частковому задоволенню на суму 86 768, 07 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 160 387,44 грн пені та 78 547,18 грн штрафу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.5 договору у разі порушення строку оплати розстроченого платежу, зазначеного у п. 3.3. цього договору, покупець зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми не перерахованої частини платежу, за кожен день прострочення, та додатково сплачує штраф у розмірі 10% від не перерахованої частини платежу, якщо прострочення відбувається понад 10 календарних днів.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що позивачем було невірно визначено періоди нарахування пені, всупереч положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 160 387,44 грн пені за вказані позивачем періоди підлягають частковому задоволенню на суму 57 944,99 грн.

Суд перевіривши розрахунок штрафу, дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення 78 547,18 грн 10% штрафу є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність порушення зобов`язань за договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 52, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "УКРБУДЕНЕРГОСЕРВІС" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини,1; код ЄДРПОУ 39054933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" (03038, м. Київ, вул. Нововокзальна, 21; код ЄДРПОУ 31204496) заборгованість в розмірі 785 471, 82 грн, пеню в розмірі 57 944,99 грн, інфляційні втрати в розмірі 86 768,07 грн, 3% річних в розмірі 28 179, 62 грн, штраф в розмірі 78 547,18 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 553,67 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2022 року.

Суддя Ю.О.Підченко