Рішення № 102795326, 26.01.2022, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5459/19

№ 2/183/218/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 рокуНовомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Устименко М.О.,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.08.2011 року у розмірі 12248,62 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитних послуг, а 11.08.2011 року підписав договір без номеру, згідно якої отримав кредит у розмірі 8000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.рrivatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Також, відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт надає згоду на встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до Умов та Правил банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання, друга сторона не може пропонувати свої умови договору.

Свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг банк виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 30.09.2020 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 12248,62 грн., з яких: 3729,76 грн. - тіло кредиту, 7059,71 грн. - проценти за користування кредитом, 1459,15 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2019 року відкрите спрощене позовне провадження (а.с. 53).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Дана норма також закріплена у ст. 12 ЦПК України.

Судом встановлено, що 11.08.2007 року з метою отримання кредитних послуг, відповідач ОСОБА_1 підписав заяву №б/н, згідно якої ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, з Тарифами банку, які йому були надані у письмовій формі, погодився на отримання картки «Універсальна» зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 500 грн. (а.с. 14-15).

Матеріали справи містять дані про те, що відповідач підтвердив свою згоду про те, що підписана заява разом з пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомилася та погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, які були надані їй у письмовому вигляді (а.с. 16-39)

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту ПАТ КБ «ПриватБанк» керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку, про що зазначає у позові.

Також банк зазначає, що власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 Договору.

Свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг банк виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Так, на підтвердження своїх позовних вимог позивачем було надано анкету-заяву відповідача про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, ІПН, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку та те, що ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку «Універсальна» (а.с. 14-15).

Звертаючись до суду із заявою про зменшення позовних вимог, позивач надав суду розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 30.09.2020 року, у відповідності до якого за кредитним договором б/н від 11.08.2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , рахується заборгованість у розмірі 12248,62 грн., з яких: 3729,76 грн. - тіло кредиту, 7059,71 грн. - проценти за користування кредитом, 1459,15 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо укладення кредитного договору та необхідності виконання зобов`язання, врегульовані наступними нормами закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, суд приходить до переконання, що підписана заява разом з тарифами та Правилами надання банківських послуг складають кредитний договір.

На підтвердження своєї позиції щодо використання кредитних коштах, на умовах кредитування, визначених договором, банком надано розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку, з яких вбачається, що ОСОБА_1 певний час користувався кредитними коштами знімаючи готівку, періодично поповнював картку через термінал та шляхом грошових переказів (а.с. 60-64).

Останнє погашення кредиту, згідно розрахунку заборгованості, поданого станом на 30.06.2019 року, відбулося 19.08.2016 року (а.с. 5-13).

Такі ж дані щодо поповнення своєї картки на суму 298 грн. містяться і у виписці по картковому рахунку (а.с. 72-112), а також у розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 30.09.2020 року.

У позові позивач посилається на те, що кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії платіжної картки.

Згідно довідки ОСОБА_1 отримав протягом 2015 року три кредитні картки, з кінцевим терміном дії до січня 2019 року (а.с. 114)

Вирішуючи питання щодо застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що останній раз відповідач користувався кредитною карткою 29.08.2016 року, поповнивши свою картку на 298,00 грн. (а.с. 12), і саме з цього періоду почався перебіг строку позовної давності.

З позовом банк звернувся лише 05.09.2019 року, тобто із порушенням положень ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України.

Згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а статтею 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 22.03.2017 р. № 6-2320цс16.

Аналізуючи викладене, враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку про доцільність застосування строку позовної давності до даних правовідносин, що є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог.

Питання щодо судових витрат належить вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.81, 141, 263, 265, 268 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.