Рішення № 102794841, 27.01.2022, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/13289/21

Провадження № 2/750/218/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Коверзнева В. О.,

з участю: секретаря судового засідання – Хамайко С. В., представника відповідачки – адвоката Новика М. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

22.11.2021 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі – відповідачка) заборгованості за договором від 03.08.2016 в сумі 11828 грн 28 коп. і понесених судових витрат у сумі 2270 грн.

Позивач просив розглянути справу за відсутності його представника.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Представник відповідачки позов не визнав. Він заперечив факт укладення з позивачем кредитного договору і, як наслідок, - право позивача нараховувати відсотки за користування коштами та неустойку; стверджує, що відповідачкою повністю повернуто грошові кошти, отримані його довірителькою в якості позики, а тому просив відмовити у задоволенні позову та відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8000 грн.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі поданої відповідачкою Анкети-заяви від 03.08.2016 позивач надав їй у користування грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (далі по тексту – Заява, а.с. 33).

Посилаючись на те, що Заява, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що діяли станом на день підписання Заяви, в сукупності складають умови кредитного договору, який відповідачка не виконує, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість станом на 01.11.2021, в сумі 11828 грн 28 коп., що складається з тіла кредиту.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 Кодексу).

Частиною другою статті 1054 Кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 633 Кодексу публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 10561 Кодексу розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні.

У Заяві відповідачки від 03.08.2016 процентна ставка за користування коштами, а також розмір неустойки не зазначені.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилається на Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, а також Тарифи банку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Умовами і Тарифами було ознайомлено відповідачку, яка при цьому погодилася з ними, підписуючи Заяву.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату процентів, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи банку не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, відсутні правові підстави для нарахування позивачем процентів і неустойки.

Водночас, враховуючи вимоги частини другої статті 530 Кодексу за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Отже, позивач має право вимагати лише повернення відповідачкою фактично отриманої суми позики.

Як випливає з розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів (а.с. 12-30), відповідачкою усього отримано від позивача 88931 грн 11 коп., а фактично сплачено 89003 грн 59 коп. Таким чином, відповідачкою повністю повернуто суму позики, яку вона отримала від позивача.

Суд констатує, що заборгованість виникла в зв`язку з тим, що позивач спрямовував здійснені відповідачкою оплати не на погашення позики, а на погашення відсотків і неустойки, які не мав права нараховувати через відсутність відповідних правових підстав.

За таких обставин, пред`явлений позов не підлягає задоволенню як безпідставний.

Приєднаними до справи письмовими доказами підтверджується, що відповідачкою сплачено за професійну правничу допомогу адвоката 8000 грн, які в силу положень пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (зареєстроване місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 8000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів від дня проголошення.

Суддя В. О. Коверзнев