Рішення № 102793888, 17.01.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13117/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

за участі секретаря судових засідань Чейпеш В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариста з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 74930 про стягнення з позивача ОСОБА_1 в користь відповідача - ТзОВ «Вердикт капітал» заборгованості в розмірі 19 652, 11 грн. Вважають виконавчий напис таким, що не підлягає виконання через відсутність безспірності вимог. Крім того, такий договір не був нотаріально посвідчений, тому вважають, що вказаний виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, крім того просять стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 634, 68 грн. Отримані за вказаним виконавчим написом.

Відповідачем подано виідзив на позовну заяву з якого вбачається, що позов відповідач не визнає, відзив містить посилання на норми законодавства, щодо вказаних правовідносин, та посилання на судову практику.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.10.2021 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд у спрощеному позовному провадженні.

В судове засідання 17.01.2022 року:

представник позивача та позивач не з`явились, подали заяву про проведення судового розгляду у їх відсутності зазначили, що позовні вимоги підтримують, відносно ухвалення заочного рішення не заперечують.

представник відповідача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчать подані ним відповідні процесуальні документи. Будь якиз заяв чи клопотань, щодо безпосередньої уачсті в судовому засіданні не подавав.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе просвести розгляд справиу відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, який не повідомив про прични своєї неявки.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності позивача та його представника.

Застосування технічних засобів фіксування під час розгляду цивільної справи не здійснювалось відповідно до ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:

Згідно виконавчого напису № 74930, виданого 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., звернуто стягнення з ОСОБА_1 (позивача), якай є боржником за Кредитним договором № 0714/4032/82/35807 від 16.10.2007 укладеним з Акціонерним товариством «Райффайзен Банк аваль», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 114/49 від 28.11.2017 є пат «Комерційний індустріальний банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором КП-28112017 від 28.11.2017 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором ВФ/02 від 08.04.2021 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», далі іменований – стягувач.

Строк платежу за кредитним договором № 0714/4032/82/35807 від 16.10.2007 настав. Стягнення заборгованості проводиться за період з 08.04.2021 по 25.05.2021. Сума заборгованості складає 19 652,11 грн., в т.ч. заборгованість за простроченною сумою кредиту сумою кредиту становить 6 943,94 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 6167,38 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 5890, 79 грн. За вчинення виконавчого напису 650 грн.

Зі змісту вказаного виконавчого напису з`ясовано, що такий вчинено у відповідності до п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженогопостановою КМУ №1172 від 29.06.1999.

Приватним виконавцем Роман Р.М. 31.08.2021 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису та на даний час вже стягнуто 634,68 грн.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу Україниправо на захист особа здійснює на свій розсуд.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту оскаржуваного виконавчого напису установлено, що виконавчий напис вчинений на підставі п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 рокув редакції від 10.12.2014 на підставіПостанови КМУ № 662 від 26.11.2014.

Відповідно до п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5,безспірність заборгованості підтверджують документи, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідні зміни до Постанови № 1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесеніПостановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тимПостанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»,визнана судом незаконною та нечинною, відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття. При цьому постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічного висновк міститься і у Постанові Великої Палати Верховного суду по справі 910/110374/17 від 21 вересня 2021 року, де зокрема, у п. 83 вказано що, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З наданих позивачем документів встановлено, що договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний Банк «Дельта» та позивачем від 21.04.2008 № 004-06023-210408, нотаріально не посвідчений, отже не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Доказів укладення договорів про відступлення права вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» відповідачем суду не подано, у зв`язку з чим у приватного нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на такому кредитному договорі.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур, але і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15,16,18 Цивільного кодексу України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення.

Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Однією з умов вчинення виконавчого напису нотаріусом є те, що з дня виникнення права вимоги повинно минути не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. При цьому вирішальне значення має саме встановлення дня виникнення права вимоги.

Указана вимога по строкам вчинення виконавчого напису зазначена і в абзаці 2 п. 3.1, п. 3.4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Аналогічної позиції притримується і Велика палата Верховного суду в по справі 910/110374/17 від 21 вересня 2021 року, де зокрема, у п. 73, зазначено - «Ураховуючи вищевикладене, вирішуючи виключну правову проблему, Велика Палата Верховного Суду підтверджує висновок, викладений у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, що норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис».

Разом з тим судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.08.2010 року, яке набрало законної сили , кредитний договір № 0714/4032/82/35807 від 16.10.2007 розірвано, а тому вказана у виконавчому написі заборгованість не є безспірною.

Крім цього, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» суду не надано документів, які свідчать про безспірність заборгованості позивача і наявність у відповідача права вимоги. Не надано таких документів і третьою особою - приватним нотаріусом.

Крім того відповідач у відзиві посилається на судову практику, яка на день розгляду справи є застарілою, та не враховано нових правових позицій Верховного суду.

Крім того, відповідно до розрахуноковго листка за вересень 2021 року ТОВ «Бліцарт Продукціон» вбачається, що з позивача ОСОБА_1 стягнуто 634 грн. 68 коп. погашення боргу по виконавчому листи 20 % .

Таким чином із заробітної плати позивача частково стягнуто заборгованість за спірним виконавчий написом в сумі 634 грн. 68 коп..

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 5 ст.263ЦПК України

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевказане, на думку суду, приватний нотаріус Грисюк О.В., не переконалася належним чином у безспірності характеру правовідносин між відповідачем та позивачем, не перевірив дійсність суми заборгованості за кредитним договором, а отже заявлена відповідачем до стягнення кредитна заборгованість не могла вважатися безспірною на момент вчинення виконавчого напису.

Крім того, з ТзОВ «Вердикт капітал» підлягають стягненню безпідставно отримані кошти в розмірі 634,68 гривень.

Розподіл судових витрат між сторонами:

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1362,00 грн.. який при поданні позову не сплачувався позивачем на підставі Закону України "Про захист прав споживача».

На підставі викладеного та керуючись cт.ст. 14,15,16,18 ЦК України, ст. ст. 10, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 272, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат» суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариста з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 74930, вчинений 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариста з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (ЄДРПОУ36799749) заборгованість за кредитним договором № 0714/4032/82/35807 від 16.10.2007 в розмірі 19 652 (дев`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві ) гривні 11 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (ЄДРПОУ36799749) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно стягнуті кошти в розмірі 634 /шістсот тридцять чотири/ грн. 68 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (ЄДРПОУ36799749) в користь держави судовий збір в розмірі 1362 /одна тисяча триста шістдесят дві/ гривні .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (ЄДРПОУ 36799749), місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз,5б.

Суддя Дегтяренко К.С.