Рішення № 102793447, 20.12.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/460/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 грудня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі – Курбатова Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку суми боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року позивач - Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я» звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку суми боргу за договором позики.

Позовну заяву мотивує тим, що 13.11.2006 року між Ужгородською філією №1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» та позичальником ОСОБА_1 був укладений договір позики №737/1, згідно якого спілка надала ОСОБА_1 , а останній отримав суму кредиту у розмірі 5600,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 45 % річних, строком на 24 місяці, з 13 листопада 2006 року по 12 листопада 2008 року, з погашенням суми кредиту та сплати процентів у терміни передбачені умовами кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором між Позивачем і ОСОБА_2 був укладений договір поруки №737/1 від 13.11.2006 року, за яким останній зобов`язався перед Позивачем солідарно з ОСОБА_1 відповідати за виконання свого обов`язку згідно умов договору.

Позивач зазначає, що позичальник ОСОБА_1 та поручитель не виконали належним чином своїх зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 22.12.2016 р. заборгованість ОСОБА_1 по договору позики перед позивачем становить 4342,45 грн., з яких: по кредиту – 919,44 грн. ; по відсотках за користування кредитом – 3423,01 грн., яку Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я» просила стягнути на його користь із відповідачів в солідарному порядку.

В ході розгляду справи, 16 лютого 2021 р. позивач, скориставшись наданими йому правами передбаченими ст. 49 ЦПК України, подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за договором позики 737/1 від 13.11.2006 року в сумі 990,85 грн., яка складається : 919,44 грн. – тіло кредиту, 71,41 грн. - відсотки за користування кредитом.

17.02.2021 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

16.02.2017 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

В судове засіданні представник позивача не з`явився надав суду заяву, відповідно до якої просив суд розглянути справу без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку,за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, що стверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за №8800020962980, №8800021953453, №8800025413003, №8800026704257, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України. Оскільки за даними ГУДМС УДМС України в Закарпатській області ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться, то ОСОБА_2 викликався до суду через оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України, яке було розміщено з 11.05.2021 року.

Відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Окрім того, відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом надіслання судового виклику.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно - процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на викладене, суд розглянув справу у відсутності відповідачів, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази поважності причин неявки не надали, мали можливість подати відзив на позовну заяву, проте не скористалися наданими їм процессуальними правами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, наякі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власноїініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що 13.11.2006 між Ужгородською філією № 1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я», в особі виконавчого директора Снігур Г.І. і позичальником ОСОБА_1 був укладений договір позики №737/1, згідно якого спілка надала ОСОБА_1 , а останній отримав суму кредиту у розмірі 5600,00 грн. , строком на 24 місяці, а саме до 12.11.2008 року, із сплатою відсотків із розрахунку 45% річних від суми позики ,на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором позики між Позивачем і ОСОБА_2 був укладений договір поруки №737/1 від 13.11.2006 року, за яким останній зобов`язався перед Позивачем солідарно з ОСОБА_1 відповідати за виконання свого обов`язку згідно умов договору позики.

Згідно з пунктами 1.1 договору позики кредит надається терміном на 24 місяці, з 13.11.2006 року по 12.11.2008 року, за користування яким сплачуються відсотки з розрахунку 45 % річних.

Відповідно до умов вказаного договору позики ОСОБА_1 отримано кредитні кошти у розмірі 5600,00 грн.

Згідно з видатковим касовим ордером від 13.11.2006 року № 1452 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти. ( а.с. 9)

За умовами договору поруки від 13.11.2006 року №737/1 ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання солідарно з ОСОБА_1 відповідати у повному обсязі перед позивачем за своєчасне та повне виконання боржником свого обов`язку за кредитним договором.

Так, відповідно до п. 3.2 договору поруки від 13.11.2006 року №737/1 поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед позикодавцем. Поручитель відповідає по зобов`язаннях позичальника в повному обсязі ( за повернення основної суми позики, відсотків за користування позикою, нарахованих штрафних санкцій, а також відшкодування збитків, завданих позикодавцю невиконанням умов договору позики).

Відповідно до п.3.3. договору поруки від 13.11.2006 року №737/1 право звернення стягнення на грошові кошти або майно поручителя та/або позичальника настає в разі прострочення позичальником повернення другої підряд чергової частини позики, відсотків, а також в разі невиконання останнім сплати позики в цілому.

Згідно п.4.1. договору поруки договір набує чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.

Як встановлено судом, 11 серпня 2011 року, 19 вересня 2011 року, 27 жовтня 2011 року позивачем було направлено на ім`я першого та другого відповідачів листи-претензії №№ 1,2,3 про сплату залишку кредиту та відсотків за користування кредитом. Суду надані докази направлення цих листів-претензій відповідачам, тобто рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач по справі відповідно до ст. 3 Закону "Про кредитні спілки" кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону.

За правилами ст. 5 Закону "Про кредитні спілки", кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших Законів та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", кредитні спілки належать до фінансових установ виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. 1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит - кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Як визначено в ч. 1 ст.1 Закону "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Частиною 5 ст.8 Закону "Про кредитні спілки" передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність щодо залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до Закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та ч. 5 ст. 8 Закону "Про кредитні спілки" діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов`язковому ліцензуванню.

На підставі ч. 2 ст. 34 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до норм матеріального права, що діяли під час укладення вказаного договору кредиту, КС «Тур`я» повинна була мати необхідний обсяг цивільної дієздатності для видачі кредиту на зазначених у ньому умовах.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно -правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, підписання кредитного догоовру свідчить про те, що відповідачам всі умови цілком зрозумілі і вони вважають їх справедливими по відношенню до себе.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України регламентовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або не належне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно з п. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, які застосовуються до відносин за кредитним договором, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до картки платежів по гривневому кредиту згідно з договором позики від 13.11.2006 року №737/1 ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по договору належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 12.11.2008 року закінчення строку кредитування, має заборгованість в розмірі 990,85 грн., яка складається : 919,44 грн. – тіло кредиту, 71,41 грн. - відсотки за користування кредитом.

Відповідачі не спростували вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором.

З дослідженого договору поруки встановлено, що відповідно п. 3.2. поручитель поручається перед спілкою за виконання позичальником обовязків за договором та відповідає перед кредитодавцем за порушення позичальником зобовязань у повному обсязі солідарно.

За приписами ст. 540 ЦК України якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так від будь-кого з них окремо.

За загальним правилом, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. ст. 598, 599 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється , якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

При дослідженні договору поруки №737/1 від 13.11.2006 року встановлено, що сторони узгодили, що згідно п.4.2. договору порука припиняється з моменту припинення забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя. Строк та умови виконання зобов`язання що забезпечений даним договором, визначений договором позики №737/1 від 13.11.2006 року.

Згідно п.2.1 договору позики №737/1 від 13.11.2006 року договір набуває чинності з часу надання позичальникові позики та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості.

Відповідно до п.1.1 договору позики ОСОБА_1 отримав суму кредиту у розмірі 5600,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 45 % річних, строком на 24 місяці, з 13 листопада 2006 року по 12 листопада 2008 року.

Згідно п.4.3 договору поруки №737/1 від 13.11.2006 року, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі позики. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється , якщо позикодавець протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється , якщо позикодавець не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Беручи до уваги, що строк дії поруки є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються (преклюзивний строк), зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі, застосування судових заходів захисту права, кредитор вчиняти не може.

Умови договору поруки про його дію до повного виконання взятих на себе зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем)

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред`явить вимоги до поручителя.

Позивач пред`явив вимогу (позов) до поручителя 17.01.2017 року, тобто після спливу строку дії поруки.

Зважаючи на викладене, враховуючи встановлені обставини справи , порука відповідача ОСОБА_2 (поручителя) припинилася , що є самостійною і достатньою підставою для повної відмови в позові до поручителя ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене та встановлені обставини справи, які свідчать про те, що ОСОБА_1 (позичальник), належним чином не виконував свої зобов`язання за договором позики №737/1 від 13.11.2006, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, що становить 990,85 грн., яка складається з наступного: 919,44 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 71,41 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом тобто до 12.11.2008 року закінчення строку кредитування, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення вказаної суми заборгованості з позичальника на користь позивача відповідно до зменшених позовних вимог,положень договору та ст. 526 ЦК України.

Такі висновки відповідають висновкам, які наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа N 14-10цс18), від 04.07.2018 (справа N 14-154цс18), від 31.10.2018 (справа N 202/4494/16-ц) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі №298/131/17.

Правильність нарахування заборгованості неповернутої суми кредиту в розмірі 990,85 грн. жодними доказами не спростовано, а тому заборгованість у вказаному розмірі є доведеною.

Відтак, у межах строку кредитування до 12.11.2008 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором (карточці платежів по гривневому кредиту).

Суд бере до уваги, що відповідачами до суду не подано відзиви або заперечення на позов, так само як і не надано контрозрахунків щодо сплати ними коштів за даним кредитом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачами не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і накримінальний процес.

Щодо розподілу судових витрат :

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 лютого 2017 року звільнено позивача від сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України - Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII, з 1 січня 2017 року установлено прожитковий мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1600 гривень.

При поданні позовної заяви майнового характеру юридичною особою підлягала сплаті ставка у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, що складало 1600,00 грн. У справі відсутні докази сплати позивачем судового збору.

Предметом позову Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» є стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитом, яка у загальному розмірі складає 4342,45 грн.

Разом з тим, суд дійшов висновку про обгрунтованість стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 990,85 грн.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь держави підлягає сума у розмірі 365,08 грн. (1600,00 * 990,85 грн. / 4342,45 ).

Зважаючи на те, що при зверненні до суду судовий збір Перечинською районною кредитною спілкою «Тур`я» не сплачено, суд вважає за необхідне витрати із сплати судового збору в сумі 365,08 грн. пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 540, 554, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 76, 81, 89, 141, 259 263-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В :

Зменшені позовні вимоги Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку суми боргу за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» (місце знаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Фединця, 62, код ЄДРПОУ 25438482, р/р НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк» м.Харків, МФО 351005) суму заборгованості за договором позики від 13.11.2006 року № 737/1 станом на 12.11.2008 року в розмірі 990,85 грн., яка складається : 919,44 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 71,41 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави 365,08 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я» (місце знаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Фединця, 62, код ЄДРПОУ 25438482, р/р НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк» м.Харків, МФО 351005);

Відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце реєстрації : АДРЕСА_2 ),

Відповідач – ОСОБА_2 (за даними ГУДМС УДМС України в Закарпатській області знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 )

Дата складання повного тексту судового рішення з врахуванням днів перебування судді у відпустці - 17.01.2022 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: К.К. Бенца