Рішення № 102793363, 11.01.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13591/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

11.10.2021 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Дудурич І.В. звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача ТОВ «Авентус Україна», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., в якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В., що зареєстрований в реєстрі за №3921 від 03.03.2021 таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги з врахуванням заяви представника позивачки від 04.11.2021 обґрунтовані тим, що виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який між сторонами не укладався та який нотаріально не посвідчений, при відсутності безспірності заборгованості, про наявність якої відповідач не проінформував позивачку попередньо тощо.

В судове засідання позивачка та (або) її представник не з`явилися, останній подав заяву від 05.01.2022 про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити.

В свою чергу представник відповідача, будучи повідомленим про місце, час та дату судового засідання, в судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи від представника останнього не надходило та разом з цим 29.11.2021 директор ТОВ «Авентус Україна» Довгаль В.В. надіслав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки договір про надання споживчого кредиту між сторонами укладено в онлайн-режимі, на умови якого позивачка поголилася та прийняла шляхом електронного підпису, грошові кошти перераховано останній на банківську картку в безготівковій формі. Окрім цього стороною відповідача зазначено, що про наявність заборгованості позивачка була проінформована, оскільки їй було надіслано письмову вимогу про усунення порушень від 28.10.2020 на її адресу, в якій серед іншого містилося повідомлення, що у разі невиконання вимог буде вчинено виконавчий напис та розпочато процедуру примусового стягнення заборгованості. Представник відповідача зазначає, що вимоги повідомлення позивачкою виконані не були, а тому останній звернувся до приватного нотаріуса, подавши заяву про вчинення виконавчого напису, кредитний договір, розрахунок суми заборгованості тощо.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, заяв про відкладення розгляду справи, а також пояснень щодо позову до суду не подано. До позовної заяви додано копію листа Міністерства юстиції України від 31.05.2021, в якому міститься інформація про те, що діяльність приватного нотаріуса Головкіної Я.В. припинена з 21.04.2021.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступних висновків.

З оспорюваного виконавчого напису вбачається, що такий вчинено 03.03.2021 за реєстровим №3921 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з позивачки, яка є боржником за кредитним договором №2576866 від 27.06.2020, на користь відповідача, заборгованість за таким. Зазначено, що строк платежу настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення проводиться за період з 27.07.2020 по 30.10.2020, сума заборгованості складає 19680 грн., з них строкова заборгованість за сумою кредиту становить 6000 грн., строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 13680 грн. Окрім цього за вчинення виконавчого напису нотаріусом з позивачки стягнуто суму у 800 грн.

Зі змісту оспорюваного виконавчого напису з`ясовано, що такий вчинено відповідно до п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999.

На виконання вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г. відкрито виконавче провадження №65099959, що стверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2021.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи у контексті з доводами та запереченнями учасників судового процесу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

З оспорюваного виконавчого напису видно, що такий вчинений приватним нотаріусом серед іншого на підставі пункту 2 Переліку документів.

Разом з тим, постанова Кабінету Міністру України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою доповнено вказаний Перелік документів пунктом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», була визнана незаконною та нечинною на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14 (залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 №К/800/6492/17, № К/800/7651/17).

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Стороною відповідача у відзиві стверджується, що приватному нотаріусу разом із заявою на вчинення виконавчого напису від 01.03.2021 було подано серед іншого кредитний договір №256866 від 27.06.2020.

Зі змісту вказаного кредитного договору (договір про надання споживчого кредиту №2576866 від 27.06.2020) видно, що такий укладено між сторонами в електронній формі, у ньому серед іншого зазначено, що такий підписано позивачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Аналогічний підпис позивачки міститься й на графіку платежів до договору.

Відтак, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус, з урахуванням приписів статті 87 Закону України «Про нотаріат», не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, оскільки на момент вчинення такого означений вище кредитний договір не входив до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, так як не був нотаріально посвідченим.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс2).

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Тож, позовна вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає до задоволення.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В позовній заяві також міститься вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат, які враховуючи попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат від 06.10.2020 становлять 22086 грн., з них судовий збір в сумі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції 5000 грн. тощо.

На підтвердження сплати судового збору в означеній сумі стороною позивача додано платіжне доручення від 06.10.2021 в сумі 454 грн. та 29.09.2021 в сумі 454 грн (за подання заяви про забезпечення позову).

При цьому суд враховує положення ч. 4 ст. 136 ЦПК України, за яким у разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову.

В обґрунтування судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, представником позивачки надано ордер та копію адвокатського запиту про витребування виконавчого напису, адресованого приватному нотаріусу 23.09.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2 вказаної статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Великої Палати Верховного суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджену та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи те, що до матеріалів справи не додано акт виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не зазначено час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також з огляду на відсутність документального підтвердження оплати таких робіт (послуг), суд дійшов до переконання, що ані обсяг, ані розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою, не доведено, з огляду на що наявні підстави для відмови в стягненні таких та вважає за необхідне стягнути з відповідача лише суму сплаченого позивачкою судового збору.

Ухвалою суду від 01.10.2021 у справі №308/13100/21 постановлено зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 03.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрованого в реєстрі за № 3921, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» заборгованість за кредитним договором за №2576866 від 27.06.2020 в сумі 19680 грн. та плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 800 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. ст. 8, 41, 124, 129, 1291 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 03.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за № 3921, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ 41078230) заборгованості за кредитним договором №2576866 від 27.06.2020.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ 41078230, місцезнаходження м. Київ, проспект Перемоги, 90-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 908 /дев`ятсот вісім/ гривень.

Заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2021 року у справі №308/13100/21, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набранням рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов