Ухвала суду № 102791946, 27.01.2022, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/2532/20

У Х В А Л А

27.01.2022 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі

головуючого – судді Леньо В.В.,

секретар судового засідання – Казимірська Н.В.,

за участі прокурора – Борис В.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Киретів В.В.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів кримінального провадження № 12020070080000533 від 20.07.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

Захисник Киретів В.В. в інтересах обвинуваченого заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання чи домашнього арешту.

Подане клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 серпня 2020 року було задоволено клопотання старшого слідчого СВ Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області Чонтош Євгенія Андрійовича про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 - обрано відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні № 12020070080000533 від 20 липня 2020 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали становить шістдесят днів - до 06 жовтня 2020 року включно.

Визначено підозрюваному ОСОБА_1 заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 63 540 грн..

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів починаючи з 22 грудня 2021 року по 19 лютого 2022 року (включно).

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Після задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останнього було затримано та освідчено в приймальному відділенні КНП «Виноградівська районна лікарня», де поставлено діагноз - відкрита форма туберкульозу, в зв`язку з чим, як мені повідомив обвинувачений, його спочатку взагалі відмовлялись приймати в ІТТ № З ГУНП в Закарпатській області.

В подальшому на мій адвокатський запит № 47 від 04 вересня 2020 року ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» листом № 12/2163 від 08 вересня 2020 року повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поступив в ДУ Закарпатську УВП № 9 13 серпня 2020 року. За час перебування в установі оглядався лікарями терапевтом та фтизіатром. Перебуває на обліку у лікаря фтизіатра

На даний час направлено документацію на розгляд Центральної JIKK ЦОЗ ДКВС України для визначення схеми лікування.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 , який утримується під вартою, хворіє на відкриту форму туберкульозу 4-ої категорії, гастрит і його стан погіршується з дня на день.

В умовах тримання під вартою в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» йому не надається і не може бути забезпечене кваліфіковане лікування - він потребує тривалого стаціонарного лікування в тубдиспансері.

Хвороба обвинуваченого ОСОБА_1 є в Переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, який є додатком № 13 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України № 1348/5/572 від 15 серпня 2014 року.

Так, в п.1 розділу І даного переліку вказано, що формулювання діагнозу туберкульозу необхідно робити в такій послідовності: тип туберкульозного процесу (у вигляді абревіатури із зазначенням дати його встановлення), клінічна форма, локалізація ураження, деструкція (фаза процесу), метод підтвердження діагнозу (МБТ+ або МБТ-, ГІСТ+ або ГІСТ-), наявність резистентності до протитуберкульозних препаратів ("Резист. І" і "Резист. II"), ускладнення.

Згідно п.2 розділу І даного переліку - тип туберкульозного процесу: ВДТБ, РТБ, НЛТБ, ЛПП, ІТБ, РифТБ, МРТБ, РРТБ. Клінічна форма: двосторонній фіброзно-кавернозний туберкульоз легень або хронічна тотальна емпієма плеври. Фаза процесу: прогресування. Ускладнення: бронхо-плевральна нориця (при хронічній тотальній емпіємі плеври), явища легенево-серцевої недостатності II, III ступенів.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі (рішення ЄСПЛ від 30 березня 2004 року у справі «Коваль проти України», п.79).

Позбавлення особи отримувати адекватну медичну допомогу є проявом нелюдського поводження з останньою та порушенням норм ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Петухов проти України», п.73).

ЄСПЛ зазначає, що здоров`я ув`язнених має адекватно охоронятись (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі», п.94). Зволікання при лікуванні захворювань заявника, відсутність комплексного підходу до медичного нагляду та лікування, а також незабезпечення умов, які були б розумною мірою пристосовані до потреб заявника у медичній допомозі, свідчить про те, що державні уповноважені органи не діяли належним чином щодо заявника при виконанні свого обов`язку за Конвенцією відповідно до ст.З, та заявника було піддано нелюдському та такому, що принижує гідність, поводженню (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України», п.83).

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У зв`язку з вище викладеним вважає, що наявні підстави, передбачені ст.177, 178, 201 КПК України для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання чи домашній арешт.

Потерпілий розгляд клопотання залишив на розсуд суду.

Прокурор щодо клопотання заперечив.

Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судом встановлено, що з часу обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою обставини у кримінальному провадженні не змінилися, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися. Зокрема, з врахуванням характеру та тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, особи обвинуваченого, існують ризики, що обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Наведене унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, так-як такий не може запобігти зазначеним ризикам.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07.08.2020 року обрано відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні № 12020070080000533 від 20 липня 2020 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 06.10.2020 року включно.

Визначено підозрюваному ОСОБА_1 заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 63540 грн.

Вироком від 29.04.2021 р. ОСОБА_4 засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 4-х років позбавлення. Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України остаточно до відбуття призначено ОСОБА_1 покарання у виді 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09.11.2021 р. вирок від 29.04.2021 р. відносно ОСОБА_1 скасовано, призначено новий розгляд справи у суді першої інстанції. Встановлено обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою до 06.01.2022 р.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22.12.2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів по 19.02.2022 року (включно).

Суд констатує, що на момент розгляду зазначеного клопотання розгляд справи по суті не розпочато, потерпілий, свідки не допитувалися.

Як на підставу клопотання захисник зазначає медичну довідку від 30.12.2021 р. Згідно вказаної довідки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 поступив в ДУ Закарпатську УВП .№9 13.08.2020р. За час перебування в установі оглядався лікарями терапевтом та фтизіатром. Перебуває на обліку у лікаря фтизіатра з діагнозом: Пре ТЛС-ТЬ (20.08.2020) Риф ТБ (20.08.2020) дисемінований легень. Дестр.+ МБТ (-) М- МГ- Риф г ТМЧ 1+ (rpo B kat G inh A) 2+ (gyr A) (ofl hfx Pt cfz Mfx 0.25) В kat G inh А) 2+ (gyr А) К- ф ТМЧ 1+ (HR) 2+ (ofl hfx Pt cfz Mfx 0.25) Гіст 0, Кат4 Ког3 (2020). Отримував курс специфічного лікування протитуберкульозними препаратами.

У зв`язку з неефективністю лікування було повторно направлено на розгляд комісії Центральної лікарсько-консультативної комісії НПТП ЦОЗ ДКВС України щодо зміни чи підбору іншої схеми лікування. Відповідно висновку засідання комісії, висновок ЦЛКК №1680 від 30 листопада 2021 року: Отримав за реєстром 12 міс. лікування за режимом BdqLzdCfzCsDlm. Бактеріовиділення визначається постійно протягом всього періоду спостереження. Рекомендовано паліативне спостереження.

ОСОБА_1 на даний час не отримує лікування протитуберкульозними препаратами у зв`язку з неефективністю лікування

Однак вказана довідка не доводить твердження захисника про те, що обвинуваченому необхідно проходити лікування в іншому закладі так і те, що йому не надається адекватного лікування.

Фактично доводи захисника спростовуються ним же поданою медичною довідкою.

Крім того, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 51 у справі «Летелье проти Франції» (рішення від 26. 06. 1991) зазначено, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою».

До уваги приймається практика Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 51 у справі «Летелье проти Франції» (рішення від 26. 06. 1991) про те, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою».

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що такі об`єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об`єктивно зв`язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, яке йому інкримінуються, тяжкістю покарання, яке йому загрожує згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності, а саме засуджений 06.12.2019 року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України з призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 3 роки.

Наразі обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності під час іспитового строку.

Разом з тим суд констатує про наявність інших ризиків,які у своїй сукупності не дають суду підстав вважати, що більш м`який запобіжний захід зможе у достатній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 51 у справі «Летелье проти Франції» (рішення від 26. 06. 1991) зазначено, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою».

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що такі об`єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об`єктивно зв`язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, яке їм інкримінуються, тяжкістю покарання, яке їм загрожує згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого до двох місяців.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

Разом з тим у обвинуваченого наявна можливість внесення застави у розмірі 63540 грн., визначеної ухвалою слідчого судді від 07.08.2020 року.

За вказаних обставин клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов`язання не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання чи домашнього арешту – відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий В. В. Леньо