Ухвала суду № 102787623, 02.08.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/5158/20

провадження № 4-с/361/17/21

02.08.2021

УХВАЛА

Іменем України

02 серпня 2021 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Зазимко А.Ю., Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя Олександра Родіоновича, заінтересована особа: Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”,

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, у якій просила суд визнати незаконними та скасувати постанови у виконавчому провадженні № 60835791: про відкриття виконавчого провадження від 09 грудня 2019 року; про стягнення з боржника основної винагороди від 09 грудня 2019 р оку; про арешт коштів боржника від 09 грудня 2019 року; про арешт майна боржника від 09 грудня 2019 року; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09 грудня 2019 року; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25 березня 2020 року; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій 13 травня 2020 року; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03 червня 2020 року та про арешт коштів боржника від 03 червня 2020 року; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя О.Р. вчинити дії щодо: зняття арешту з її майна, який накладено внаслідок винесення ним постанови про арешт майна боржника від 09 грудня 2019 року, зняття арешту з її коштів, який накладено внаслідок винесення ним постанови про арешт коштів боржника від 09 грудня 2019 року та від 03 червня 2020 року; зобов`язати приватного виконавця Кузя О.Р. повернути їй кошти, які стягнені з неї в рахунок основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження не покритих авансовим внеском стягувача.

В обґрунтування скарги зазначала, що 09 грудня 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя О.М. на підставі виконавчого листа № 361/6443/15-ц, виданого 17 січня 2019 року Броварським міськрайонним судом Київської області, відкрито виконавче провадження № 60835791 про стягнення в солідарному порядку з неї та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (далі – АТ КБ “ПриватБанк”) суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 27645,70 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку еквівалентно сумі 597423 грн 58 коп. У ході цього виконавчого провадження приватним виконавцем Кузем О.М. винесено постанови про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, про стягнення з боржника основної винагороди, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про арешт коштів боржника. Про існування відкритого даного виконавчого провадження вона не знала, дізналася про це 23 липня 2020 року, коли на її адресу надійшов лист, у якому містився екземпляр подання приватного виконавця Кузя О.М. до Броварського міськрайонного суду Київської області про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. До того часу, жодних повідомлень про будь-які виконавчі дії чи про відкриття будь-якого виконавчого провадження вона не отримувала.

Після ознайомлення з матеріалами даного виконавчого провадження № 60835791 вона дізналася, що воно відкрито на підставі виконавчого листа № 361/6443/15-ц та заяви стягувача про відкриття провадження від 19 листопада 2019 року № 201911180318 із зазначеною в ній її адресою як боржника: АДРЕСА_1 . Вважає, що виконавче провадження № 60835791 мало бути відкрито у Київській області за її місцем реєстрації: АДРЕСА_2 , проте приватний виконавець Кузь О.Р. всупереч законодавству відкрив його незаконного з порушенням Закону України “Про виконавче провадження”, не пересвідчившись в знаходженні її майна на території м. Києва, зокрема, приватний виконавець Кузь О.Р. у постанові про відкриття виконавчого провадження посилається на те, що виконавчий лист відповідає вимогам закону, встановленим до виконавчого документа, та пред`явлений стягувачем до примусового виконання у визначені законом строки за місцем знаходження майна боржника – рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у філії “Розрахунковий Центр” АТ КБ “Приватбанк” за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 65. Однак вона вважає, що сам по собі рахунок, відкритий на ім`я боржника, не може вважатися майном боржника, оскільки майном боржника вважаються безготівкові кошти, що знаходяться на його власних рахунках. Крім того, стягувачем приватному виконавцю до заяви не надано доказів належності їй даного рахунку та будь-яких відомостей щодо наявності на такому рахунку грошових коштів. Вказувала на те, що даний рахунок належить зовсім іншій особі, що з`ясувалося через додаток “Приват 24”, та вона жодного відношення до нього немає. Посилалася на те, що штучна зміна виконавчого округу за заявою стягувача опосередковано підтверджується тим, що виконавець не вчиняв жодних дій, спрямованих на негайне накладення арешту на зазначений у заяві рахунок, на перевірку майнового стану боржника саме за рахунком, зазначеним у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження. Враховуючи вказані обставини, вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 60835791 від 09 грудня 2019 року є незаконною та як наслідок усі інші рішення приватного виконавця в ході цього виконавчого провадження є незаконними та вони підлягають скасуванню.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Саража С.В. у суді скаргу підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеному вище, просила суд вимоги скарги задовольнити повністю.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кузь О.Р. у суді скаргу не підтримав, проти задоволення скарги заперечував, подав до суду письмові пояснення, у яких, зазначав, що 09 грудня 2019 року на підставі виконавчого листа № 361/6443/15-ц та заяви про відкриття виконавчого провадження представника стягувача за довіреністю Пшечук О.В., у якій вказано рахунок боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритого у філії “Розрахунковий Центр “АТ КБ “ПриватБанк” за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 65, ним було відкрито виконавче провадження № 60835791. При відкритті цього виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого листа та заяви стягувача він керувався Законом України “Про виконавче провадження”. У даному випадку порушення ним вимог зазначеного Закону відсутнє, оскільки він отримав інформацію про наявність рахунка боржника у місті Києві та був зобов`язаний відкрити виконавче провадження, оскільки майно боржника (грошові кошти) знаходилося саме у місті Києві, а відповідно до вимог ст. 24 вказаного Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Дана позиція також підтверджується постановою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 905/3542/15. На підставі викладеного вважає, що ним дотримано вимог Закону України “Про виконавче провадження”, тому просив у задоволенні скарги відмовити повністю. Крім того, подав до суду клопотання про залишення цієї скарги без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, посилаючись на те, що боржник ОСОБА_1 пропустила встановлені законом строки на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки ця постанова про відкриття виконавчого провадження, разом з іншими документами направлялася їй рекомендованим поштовим відправленням на адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , однак конверт повернувся за закінченням встановленого терміну зберігання, тому ним було здійснено відповідний запит для встановлення зареєстрованого місця проживання боржника. 22 грудня 2019 року він отримав відповідь на цей запит, згідно із якою ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, у виконавчому провадженні підтверджено зареєстроване місце проживання боржника. Незважаючи на неотримання боржником ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, вказував на те, що вона вважається повідомленою належним чином про відкриття виконавчого провадження, оскільки 13 грудня 2019 року ним винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, яку з вимогою виконавця від 13 грудня 2019 року надіслано для виконання за місцем її роботи до Акціонерного товариства “Перший Інвестиційний Банк” та до відома сторонам простою кореспонденцією відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження”, з грудня 2019 року за місцем роботи боржника ОСОБА_1 здійснюється утримання із заробітної плати, роботодавець АТ “Перший Інвестиційний Банк” щомісячно із заробітної плати ОСОБА_1 здійснював відрахування, тому вважає, що про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_1 було відомо раніше.

Представник заінтересованої особи – стягувача АТ КБ “ПриватБанк” Нікеркін М.В. скаргу у суді не підтримав, проти задоволення її вимог заперечував.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 09 грудня 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя О.М. на підставі виконавчого листа № 361/6443/15-ц, виданого 17 січня 2019 року Броварським міськрайонним судом Київської області, відкрито виконавче провадження за № 60835791 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 27645,70 доларів США, що за курсом Національного банку України на дату розрахунку еквівалентно 597423 грн 58 коп.

У ході цього виконавчого провадження № 60835791 після його відкриття приватним виконавецем Кузем О.Р. винесено постанови: 09 грудня 2019 року – про стягнення з боржника основної винагороди та про арешт коштів боржника, 13 грудня 2019 року – про арешт майна боржника та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, 25 березня, 13 травня і 03 червня 2020 року – про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, 03 червня 2020 року – про арешт коштів боржника.

Вважаючи, що приватний виконавець Кузь О.М., не пересвідчившись в знаходженні майна боржника на території міста Києва, на підставі інформації стягувача про рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у філії “Розрахунковий Центр “АТ КБ “Приватбанк” за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 65, який будь-якого відношення до неї немає та належить іншій особі, всупереч вимогам Закону України “Про виконавче провадження” відкрив виконавче провадження за № 60835791, звернулася до суду з цією скаргою.

За змістом ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ст. 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України “Про виконавче провадження”.

У ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” передбачено, що про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються, зокрема, виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

За змістом п. 4 ч. 2 ст. 23 вказаного Закону у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно із ч. 2 ст. 25 вказаного Закону приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Із матеріалів справи вбачається, що виконавчим округом приватного виконавця Кузя Олександра Родіоновича визначено місто Київ.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Суд встановив, що боржник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується матеріалами справи.

Така ж адреса боржника ОСОБА_1 зазначена у виданому судом виконавчому листі про стягнення з неї солідарно на користь АТ КБ “ПриватБанк” суми заборгованості.

Із матеріалів виконавчого провадження № 60835791 вбачається, що 09 грудня 2019 року стягувач АТ КБ “Приватбанк” звернулося до приватного виконавця Кузя О.Р. із заявою про відкриття виконавчого провадження, у якій ним було зазначено, що у боржника ОСОБА_1 відкритий рахунок № НОМЕР_1 у філії “Розрахунковий Центр “АТ КБ “Приватбанк” за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 65, що й стало підставою для відкриття зазначеного вище виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 .

Щодо посилання приватного виконавця Кузь О.Р. на те, що, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, він керувався тим, що кошти боржника ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у філії “Розрахунковий Центр АТ КБ “ПриватБанк” є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи, а тому під час прийняття виконавчого документа до виконання про стягнення з неї коштів, ним не порушено вимог ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”, слід зазначити наступне.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі – платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами регулюється Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05 квітня 2011 року № 2346-ІІІ (далі – Закон № 2346-ІІІ).

Згідно із п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

У п. 7.1 ст. 7 зазначеного Закону № 2346-ІІІ передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Відповідно до підпункту 7.1.1 – вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Згідно із підпунктом 7.1.2 – поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Відповідно до підпункту 7.1.21 – рахунок умовного зберігання (ескроу) – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зарахування на рахунок коштів та перерахування їх особі (особам), вказаній (вказаним) клієнтом (бенефіціару або бенефіціарам), або повернення таких коштів клієнту за настання підстав, передбачених договором. Згідно із підпунктом 7.1.3 – кореспондентський рахунок – рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Боржник ОСОБА_1 у скарзі, заперечуючи факт належності їй зазначеного рахунку № НОМЕР_1 , надала до суду скріншот з додатку Приват24, з якого вбачається, що даний рахунок належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Три козаки”.

Також із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що у ході розгляду цієї скарги, 01 вересня 2020 року стягувач звернувся до приватного виконавця Кузя О.Р. із заявою про виправлення описки, у якій, вказуючи на те, що через технічну помилку в заяві про відкриття провадження помилково вказаний рахунок № НОМЕР_1 , який не належить боржникові ОСОБА_1 та додатково повідомив, що на момент відкриття виконавчого провадження у боржника були відкритті рахунки НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) залишок на рахунку 68 грн. 26 коп., 26351602407827 (IBAN НОМЕР_4 ) залишок на рахунку 52 грн. 76 коп., 26302600514341 (IBAN НОМЕР_5 ), відкриті у відділенні, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Білоруська, буд. 10/18 та входить до філії “Розрахунковий Центр АТ КБ “ПриватБанк”.

Згідно із ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 ЦК України).

Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2 ст. 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що “рахунок” є майном в розумінні положень ст. 190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження “рахунку” за місцем знаходження будь-якого банку.

Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що підставою для відкриття виконавчого провадження за відповідним територіальним округом має бути, зокрема, наявність майна на вказаній території.

Будь-яких доказів того, що рахунок № НОМЕР_1 належить боржнику ОСОБА_1 та інформації щодо наявності на вказаному рахунку коштів до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем АТ КБ “Приватбанк” не було надано.

Заява про виправлення описки, подана приватному виконавцю Кузю О.Р. стягувачем із зазначенням рахунків боржника, не є підтвердженням правомірності відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем на підставі інформації в заяві про відкриття виконавчого провадження про рахунок № НОМЕР_1 .

Суд враховує, що приватному виконавцю про інші рахунки боржника ОСОБА_1 станом на день відкриття ним виконавчого провадження відомо не було. Про дійсні відкриті рахунки боржника ОСОБА_1 стягувач АТ КБ “Приватбанк” повідомило лише 04 січня 2020 року, що підтверджується листом зі штампом приватного виконавця за вхідним № 34.

За змістом ч. 7 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Однак, всупереч вказаній нормі, приватний виконавць Кузь О.Р. при відкритті виконавчого провадження арешт на кошти на рахунку № НОМЕР_1 , який він вважав, що належить боржнику ОСОБА_1 , негайно накладено не було, приймаючи виконавчий лист до виконання, як того вимагає ч. 7 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, звернення стягнення на кошти на цьому рахунку не здійснив.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що у приватного виконавця Кузя О.Р. на час відкриття виконавчого провадження № 60835791 не було доказів наявності в боржника ОСОБА_1 майна у виконавчому окрузі міста Києва, тому підстави для прийняття ним до виконання виконавчого листа № 361/6443/15-ц, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 17 січня 2019 року та винесення 09 грудня 2019 року постанови про відкриття виконавчого провадження № 60835791, були відсутні, враховуючи, що стягнення за місцем реєстрації банку, у якому відкритий рахунок боржника, є порушенням положень законодавства, якщо достеменно відомо про місцезнаходження боржника в іншому регіоні.

Крім того, суд вважає, що виконавче провадження № 60835791 приватним виконавцем фактично відкрито за місцезнаходженням стягувача, яким є АТ КБ “Приватбанк”, оскільки зазначена у заяві про відкриття адреса знаходження рахунку боржника є адресою, за якою зареєстрована та знаходиться філія АТ КБ “Приватбанк”, що суперечить принципу, який закріплений у ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” щодо відкриття виконавчого провадження за місцем проживання, перебування, знаходження боржника або його майна. Відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням стягувача у такій ситуації чинним законодавством не передбачено. Фактично стягувач АТ КБ “Приватбанк”, зазначаючи про відкритий рахунок боржника за своєю адресою у місті Києві, штучно створює підстави для відкриття виконавчого провадження за своїм місцезнаходженням, а не за місцем проживання чи знаходження майна боржника.

Посилання приватного виконавця Кузя О.Р. на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 905/3542/15, суд до уваги не приймає, так як правовідносини у справах не є подібними. У вказаній справі оскаржувалася правомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали суду про вжиття заходів про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать відповідачу та підлягають до сплати позивачу і знаходяться на будь-яких рахунках відкритих у будь-яких фінансових установах, в тому числі, на поточному рахунку у позивача (місцезнаходження Банку: 01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26), та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження при виконанні ухвали суду про забезпечення позову в межах розміру позовних вимог у сумі 3757486,60 доларів США, за виключенням грошових коштів, що призначені на виплату заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам. У справі, що розглядається, обставини є зовсім іншими, тому суд не може застосувати дану постанову Верховного Суду у зазначеній справі, оскільки до спірних правовідносин вона не може застосовуватися.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що приватний виконавець Кузь О.Р. протиправно, всупереч вимогам законодавства України, прийняв до виконання виконавчий лист № 361/6443/15-ц із порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за відсутності достовірної інформації про знаходження майна боржника у місті Києві та наявності достовірної інформації про місце проживання і перебування боржника в іншому виконавчому окрузі, тому скарга ОСОБА_1 у частині вимог про визнання незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 60835791 від 09 грудня 2020 року та похідних постанов у цьому виконавчому провадженні, зокрема, про стягнення з боржника основної винагороди від 09 грудня 2019 року; про арешт коштів боржника від 09 грудня 2019 року; про арешт майна боржника від 13 грудня 2019 року; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13 грудня 2019 року; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25 березня, 13 травня і 03 червня 2020 року та про арешт коштів боржника від 03 червня 2020 року; зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя О.Р. вчинити дії щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 , який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника від 13 грудня 2019 року, та вчинити дії щодо зняття арешту з коштів ОСОБА_1 , який накладено на підставі постанови про арешт коштів боржника від 09 грудня 2019 року та від 03 червня 2020 року, підлягає задоволенню.

В іншій частині вимог скарги щодо зобов`язання приватного виконавця Кузя О.Р. повернути кошти, які стягнено з ОСОБА_1 у рахунок основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження не покритих авансовим внеском стягувача, суд вважає, що у задоволенні скарги в цій частині необхідно відмовити, оскільки ці вимоги у скарзі заявником неконкретизовані, докази конкретно стягнутих сум ОСОБА_1 у скарзі не зазначені.

Щодо клопотання приватного виконавця Кузя О.Р. про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Заявник ОСОБА_1 , обґрунтовуючи своєчасність строків звернення до суду з цією скаргою, вказувала на те, що про відкриття виконавчого провадження № 60835791 їй стало відомо лише при отриманні нею 23 липня 2020 року подання приватного виконавця, поданого ним до Броварського міськрайонного суду Київської області про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. 28 липня 2020 року її представник ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження, вважає, що саме з цієї дати обраховується десятиденний строк на подання нею скарги до суду.

Приватний виконавець Кузь О.Р., вказуючи на те, що ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цією скаргою, посилався на те, що ним на адресу боржника ОСОБА_1 направлялися рекомендованим поштовим відправленням постанова про відкриття виконавчого провадження разом з іншими документами, однак це відправлення повернулося за закінченням встановленого строку зберігання. Крім того, на адресу ОСОБА_1 простими поштовими відправленнями ним направлялися документи: рахунки розподілу стягнутих коштів та копії постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Ці документи на адресу виконавця не поверталися, що свідчить про їх отримання боржником. Крім того, вказував, що з грудня 2019 року за місцем роботи ОСОБА_1 здійснюються відповідні утримання з її заробітної плати, роботодавець АТ “Перший Інвестиційний Банк” щомісячно із заробітної плати боржника здійснював відрахування.

У ч. 1 ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі – документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Із матеріалів справи вбачається та приватним виконавцем не заперечується, що конверт із постановою про відкриття виконавчого провадження, направлений боржнику ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням, повернувся до приватного виконавця з відміткою “за закінченням встановленого строку зберігання”.

Велика Палата Верховного Суду у п. п. 47, 48 постанови від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц зазначила, що приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення “за закінченням терміну зберігання” є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення “за закінченням терміну зберігання” не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

Доводи приватного виконавця, що ОСОБА_1 було відомо про відкриття виконавчого провадження на підставі того, що з грудня 2019 року за місцем роботи боржника здійснюються відповідні утримання із її заробітної плати, спростовуються листом АТ “Перший Інвестиційний Банк”, наданим на адвокатський запит, у якому зазначено, що інформування працівника про отримання та виконання Банком відповідної постанови не передбачено вимогами чинного законодавства України, тому дана інформація до відома боржника не доводилася.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло відображено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі” від 26 липня 2005 року та “Воловік проти України” від 06 грудня 2007 року.

У Рішенні в справі “Мельник проти України” від 28 березня 2006 року Європейським судом з прав людини зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).

Враховуючи визначені ст. 449 ЦПК України строки, надані ОСОБА_1 докази про те, що про виконавче провадження вона дізналася лише 23 липня 2020 року, суд вважає, що строк на звернення до суду з цією скаргою, поданою 03 серпня 2020 року, ОСОБА_1 не пропущений.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 260, 263 – 265, 447 – 451 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Скаргу задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя Олександра Родіоновича, винесені у виконавчому провадженні № 60835791: про відкриття виконавчого провадження від 09 грудня 2019 року; про стягнення з боржника основної винагороди від 09 грудня 2019 року; про арешт коштів боржника від 09 грудня 2019 року; про арешт майна боржника від 13 грудня 2019 року; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13 грудня 2019 року; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25 березня 2020 року; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій 13 травня 2020 року; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03 червня 2020 року; про арешт коштів боржника від 03 червня 2020 року.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя Олександра Родіоновичаскасувати арешт з майна боржника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), накладений постановою приватного виконавця про арешт майна боржника від 13 грудня 2019 року.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя Олександра Родіоновичаскасувати арешт з коштів боржника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), накладений постановами приватного виконавця про арешт коштів боржника від 09 грудня 2019 року та від 03 червня 2020 року.

В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дутчак І. М.