Вирок № 102786065, 26.01.2022, Іванівський районний суд Херсонської області

Справа № 662/2213/21

Номер провадження 1-кп/656/40/22

29.11.2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року смт Іванівка

Іванівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючий суддя Ференц Р.І.,

секретарі судового засідання Кидрук О.Д., Неїло І.І.,

за участі сторін кримінального провадження -

сторона обвинувачення прокурори Новотроїцького відділу Генічеської окружної прокуратури Закриницький С.В., Заярний І.І.

потерпілий ОСОБА_1 не прибув,

сторона захисту обвинувачений ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в дистанційному режимі відеоконференції в залі суду в смт Іванівка Іванівського району Херсонської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.09.2021 року № 12021232220000296 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Двійне Новотроїцького району Херсонської області, українець, громадянин України, має не повну вищу освіту, не працевлаштований, одружений з ОСОБА_3 з 05.10.2005 року, має на утриманні неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не є особою з інвалідністю, не військовозобов`язаний, раніше судимий 10.12.2019 року Макарівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисного корисливого злочину, оскільки раніше судимий 10.12.2019 року Макарівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний корисливий злочин, оскільки 14.09.2021 року в період часу з 14:00 год по 15:00 год, ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на таємне заволодіння чужим майном, таємно, умисно, повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, перебуваючи біля входу до будівлі Новотроїцької дитячої музичної школи, розташованої за адресою: вул. Соборна,49 смт Новотроїцьке Генічеського району Херсонської області, вчинив крадіжку належного потерпілому ОСОБА_1 велосипеду марки «Azimut» чорного кольору із синіми смужками, моделі «Aqua 24"х15" GFRD», номер рами: « НОМЕР_1 », який був у використанні, в справному стані, мав дрібні подряпини та потертості на поверхні, без інших пошкоджень, придатний до подальшої експлуатації, та був припаркований без захисного ланцюжка (велосипедного замку) та інших засобів захисту від викрадення, біля вказаної будівлі, ринкова вартість якого, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/122-21/6241-ТВ від 27.09.2021 року станом на 14.09.2021 року могла становити 3794 грн 40 коп., чим завдав потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на вищевказану суму та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Суд вважає, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Дії ОСОБА_2 виразились у викраденні чужого майна, в спосіб таємності вилучення такого чужого майна з повторністю, як кваліфікованим видом вчинення крадіжки.

ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор звернув увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, незважаючи на його повне визнання своєї вини, його покази є аналогічні до фабули обвинувачення, дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими в судовому засіданні доказами. Прокурор звернув увагу, що з врахуванням обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутні претензії матеріального та морального характеру, з урахуванням особи винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, зважаючи на те, що ОСОБА_2 вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю, правопорушення вчинено під час перебування на іспитовому строку зазначив, що відносно обвинуваченого доцільно обрати покарання в межах санкції статті кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а саме за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі. Окрім цього, зважаючи на те, що судимість ОСОБА_2 не знята і не погашена в законному і в передбаченого порядку, просив на підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднати невідбуту міру покарання і остаточно визначити покарання у виді 5 років 9 місяців позбавлення волі.

Позиція потерпілої сторони.

Потерпілий ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, викликався у визначені судові засідання належним чином дозволеним і в передбачений законом порядок з використанням усіх можливих засобів. Через канцелярію Іванівського районного суду Херсонської області потерпілий подав заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності, матеріальні та моральні збитки відшкодовано, претензій матеріального характеру не має, цивільного позову заявляти не буде, при призначенні покарання ОСОБА_2 за вчинене кримінальне правопорушення покладається на думку суду.

Позиція обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному, про свій вчинок шкодує, в подальшому не вчинятиме нових правопорушень, просить його суворо не карати. Надав пояснення, що дійсно, 14.09.2021 року, після обіду, приблизно в проміжок часу між 14:00 - 14:30 год, час визначив враховуючи розклад руху рейсових маршрутних автобусів, знаходився біля входу до будівлі Новотроїцької дитячої музичної школи за адресою: вул. Соборна,49 смт Новотроїцьке Генічеського району Херсонської області, побачивши чорного кольору велосипед марки «Azimut», біля якого були відсутні сторонні особи, вирішив його викрасти для того, щоб добратися на такому велосипеді додому. Взявши велосипед, ОСОБА_2 ним поїхав додому, велосипед залишив вдома, не ховав його, не мав наміру його продавати. В цей же день до нього додому прибули працівники поліції, яким він видав велосипед.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, зважаючи на повне визнання своєї вини ОСОБА_2 , суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позицій, та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.

Оскільки ніхто з учасників судового розгляду не оспорював фактичних обставин кримінального провадження, суд згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, речових доказів та доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_2 обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Зважаючи на послідовність показань ОСОБА_2 , суд вважає ці показання достовірними.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, яке підтверджує обставини, встановлені судом.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними долученими доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Незважаючи на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, прохання суворо не карати, свідчить про те, що він усвідомив суспільно-небезпечний характер своїх дій, прохання призначити мінімальну міру покарання свідчить про його бажання нести відповідальність за вчинене.

Отже, суд вважає послідовними та узгодженими між собою докази сторони обвинувачення про причетність ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Таким чином, вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження суд, зважаючи на повне визнання ОСОБА_2 своєї вини, приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується дослідженими в судовому засіданні його показаннями, а також іншими письмовими матеріалами справи, що узгоджується з фактами, які мали місце і досліджені судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України, аналізуючи вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх матеріалів кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого повністю доведена, противоправні дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, оскільки він при вищезазначених і досліджених судом обставинах своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Правова оцінка та мотиви суду

Суд, ухвалюючи по справі рішення, керується нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення.

Відповідно до ст.ст.55,124 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний суворо додержуватись закріпленого у ст..62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При ухваленні вироку відповідно до вимог ст..17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), яка згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд при постановленні вироку приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч.ч.1,3 ст.3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК України.

Згідно з вимогами ст..91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінальних правопорушень, які підтверджують обставини, встановлені судом.

Обвинувачений ОСОБА_2 обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України не оспорює, вважає, що вони встановлені в повному обсязі, в суді свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушень визнає повністю, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Предметом злочину проти власності є майно, яке має вартість, ціну і перебуває у чужій для винної особи власності.

У ч.2 ст. 185 КК України передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Основним безпосереднім об`єктом правопорушення є чуже майно, яке має вартість, ціну і перебуває у чужій для винної особи власності і винна особа не була наділена певною правомочністю щодо майна.

Об`єктом правопорушення є право власності, як сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Право власності охоплює правові норми, які закріплюють і охороняють стан приналежності матеріальних благ конкретним особам. Власність характеризується наявністю такої влади особи над річчю, яка визнана суспільством і регламентована соціальними нормами. Оскільки влада над річчю неможлива без того, щоб інші особи, невласники речі, ставилися до неї як до чужої, власність означає відношення з приводу речей. Всі інші особи, невласники, зобов`язані утримуватися від будь-яких зазіхань на чужу річ і на волю власника мати цю річ. Таким чином, власність це суспільні відносини, які характеризуються двома основними ознаками: вони виникають з приводу речей, мають вольовий зміст.

Суб`єктивне право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб згідно вимог ст.316 ЦК України. Це означає, що суб`єктивне право власності є абсолютним.

Суб`єктивне право власності це також забезпечена законом міра можливої поведінки фізичної і юридичної особи щодо володіння користування та розпорядження належним особі майном; воно надає власнику можливість на свій розсуд використати своє майно і свій інтелектуальний потенціал для будь-якої незабороненої законом діяльності.

Право власності порушується винним тоді, коли він за законом не має права володіти, користуватися чи розпоряджатися чужим майном.

Судом встановлено, що дії ОСОБА_2 містять усі ознаки об`єкту правопорушення, який характерний для ст.185 КК України викрадення речі - велосипеду марки «Azimut» чорного кольору із синіми смужками, моделі «Aqua 24"х15" GFRD», номер рами: « НОМЕР_1 ».

Таємним вважається викрадення, коли воно вчинюється за відсутності особи, у власності якої знаходилося майно, винна особа вважає, що робить це непомітно, таємно для потерпілої особи чи інших осіб, винна особа протиправно вилучає чуже майно, і винна особа не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна. Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб, але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них. Як крадіжку слід розглядати протиправне вилучення чужого майна особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 14.09.2021 року, не будучи наділеним правомочністю стосовно майна, з-під входу до будівлі Новотроїцької дитячої музичної школи, розташованої за адресою: вул. Соборна,49 смт Новотроїцьке Генічеського району Херсонської області вчинив правопорушення у відсутність власника нерухомого майна - ОСОБА_1 таємно, непомітно для потерпілого викрав майно, тобто вчинив крадіжку, оскільки протиправно вилучив чуже майно, не будучи власником щодо такого викраденого майна.

Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним. Визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна (зокрема його властивостей, розміру, ваги), місця, з якого воно було вилучено та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на власний розсуд.

Правопорушення вчинене ОСОБА_2 становить закінчений склад правопорушення. Оскільки згідно ч.1 ст. 13 КК України закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею КК України.

Злочин з матеріальним складом, а крадіжка є злочином з матеріальним складом, визнається закінченим з того моменту, коли фактично настали суспільне небезпечні наслідки, передбачені статтею Особливої частини КК як обов`язкова ознака об`єктивної сторони злочину.

Крадіжка вважається закінченою з моменту вилучення винною особою майна та одержання нею реальної можливості ним розпорядитись. Під «розпорядженням» мається на увазі можливість таке майно сховати, передати іншим особам, вжити за спеціальним призначенням та ін.

Згідно з судовою практикою, яка спирається на визначення надане у п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжку потрібно вважати закінченою з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

Судом встановлено, що дії ОСОБА_2 містять усі ознаки закінченого складу правопорушення, оскільки правопорушення закінчилося з моменту виведення предмету посягання - велосипеду марки «Azimut» з місця його розташування біля входу до будівлі Новотроїцької дитячої музичної школи, розташованої за адресою: вул. Соборна,49 смт Новотроїцьке Генічеського району Херсонської області в потерпілої особи, і подальшим користуванням таким велосипедом, оскільки поїхав велосипедом додому, який в подальшому залишив вдома.

Окрім цього, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 є суб`єктом правопорушення оскільки він є осудною особою, оскільки досяг 14-річного віку, так як кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення правопорушення виповнилося 14 років, вчинив правопорушення у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Крім цього, ОСОБА_2 може нести кримінальну відповідальність за вчинене ним правопорушення, оскільки він є фізичною особою, тобто людиною, і може нести кримінальну відповідальність оскільки є громадянином України, що відповідає вимогам ч.1 ст.18, ч.1 ст. 22 КК України.

Суб`єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх осіб.

Обов`язковими суб`єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив - спону¬кання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - зба¬гатитися самому.

Із суб`єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел - особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду.

Суб`єктивна сторона правопорушення проявляється у внутрішній стороні суспільно-небезпечного діяння, яка характеризує психічне ставлення особи до вчинюваного ним суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Вона виражається у вині в формі умислу, а також у мотиві і цілі, які в сукупності відображають зв`язок волі і свідомості особи з суспільно небезпечним діянням, яке вона вчиняє, і його наслідками.

Відповідно до ч.2 ст.24 КК України прямий умисел має місце тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Таким чином, прямий умисел характеризується трьома ознаками: 1) усвідомленням суспільної небезпеки діяння; 2) передбаченням суспільно небезпечних наслідків цього діяння; 3) бажанням настання передбачуваних наслідків. Дві перших ознаки складають інтелектуальний момент умислу, остання - вольовий. Вольовий момент прямого умислу згідно з ч.2 ст.24 КК України характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.

Вольовий момент прямого умислу згідно з ч.2 ст.24 КК характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.

Вольова поведінка людини, у тому числі і злочинна, виходить із визначених мотивів і направляється на досягнення певної мети. Мотивом може бути особисті неприязні стосунки; помста, ревнощі; хуліганські мотиви; корисливі мотиви тощо.

Зміст інтелектуального моменту прямого умислу при крадіжці полягає в усвідомленні особою фактичної сторони вчинюваного, а також передбачені нею настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії. Усвідомлюючи фактичну сторону вчинюваного, суб`єкт усвідомлює й соціальне значення свого діяння, його характер і суспільну небезпеку.

Судом встановлено, що в діях ОСОБА_2 розкрита суб`єктивна сторона в формі прямого умислу, оскільки ОСОБА_2 усвідомлював суспільно небезпечний, протиправний характер свого діяння, передбачав і бажав настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у формі заподіяння шкоди потерпілій особі, знав що від його дій у даній ситуації і при заданих ним умовах настануть суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди потерпілій особі, усвідомлював, що посягає на чужі речі, таємно вилучив з корисливим мотивом для себе чуже майно, на яке він не має ніякого права.

З суб`єктивної сторони правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, вчинюється тільки з прямим умислом. В діях ОСОБА_2 проявилася суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Кваліфікованими видами крадіжки є таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 , будучи суб`єктом злочину, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з прямим раптово виниклим умислом на заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, з мотивів корисливої зацікавленості, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на таємне заволодіння чужим майном, таємно, умисно, повторно, будучи переконаним що своїми вмисними діями таємно, непомітно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за відсутності потерпілого і власника ОСОБА_1 протиправно, не будучи наділеним правомочністю щодо майна, викрав належний потерпілому ОСОБА_1 велосипед марки «Azimut» чорного кольору із синіми смужками, моделі «Aqua 24"х15" GFRD», номер рами: « НОМЕР_1 », який був у використанні, в справному стані, мав дрібні подряпини та потертості на поверхні, без інших пошкоджень, придатний до подальшої експлуатації, та був припаркований без захисного ланцюжка (велосипедного замку) та інших засобів захисту від викрадення, який знаходився біля входу до будівлі Новотроїцької дитячої музичної школи, розташованої за адресою: вул. Соборна,49 смт Новотроїцьке Генічеського району Херсонської області, і вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/122-21/6241-ТВ від 27.09.2021 року станом на 14.09.2021 року могла становити 3794 грн 40 коп.

Таким чином підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності може бути таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Повторність в діях ОСОБА_2 проявилася в тому, що він маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисного корисливого злочину, оскільки раніше судимий 10.12.2019 року Макарівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний корисливий злочин.

Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення дій повторно, оскільки ст..32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини кримінального кодексу, оскільки сам факт вчинення правопорушення не перший раз створює повторність, вчинення два або більше тотожних злочинів, передбачених однією й тією ж статтею кримінального кодексу з кваліфікуючою ознакою "повторно". У статті 185 КК України повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цією статтею.

Основні засади інституту множинності злочинів, зокрема окремі її форми (повторність, сукупність та рецидив) та правові наслідки регламентовано законодавцем у Розділі VII «Повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень» Загальної частині КК. Повторністю кримінальних правопорушень як формою множинності згідно з нормативним приписом ст. 32 КК України визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу (ч. 1 ст. 32 КК України). Крім того, у ч. 3 ст. 32 КК України зазначено, що вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

У ч.1 ст.32 КК України вказується, що повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією ж самою статтею або частиною статті Особливої частини КК. Для поняття повторності не має значення, були обидва (або більше) злочини, закінченими чи один з них був лише готуванням до злочину або замахом на нього.

У ст. 35 КК України передбачені правові наслідки повторності кримінальних правопорушень, зокрема, повторність кримінальних правопорушень враховуються при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно Постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» повторністю злочинів визнається неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, якщо вони передбачені тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК, при цьому для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин. Повторність відсутня лише тоді, якщо за раніше вчинений злочин особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

При визначенні повторності, судом прийнято до уваги постанову Верховного Суду від 10.07.2019 року у справі № 723/1538/16-к, якою передбачено, що якщо наявна повторність злочинів, передбачена ст. 32 КК України, а саме - вчинення двох і більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу, які не вимагають окремої кваліфікації за кожний епізод злочинної діяльності, то застосовуються лише положення ч. 1 ст. 71 КК України як до злочину, вчиненого після постановлення попереднього вироку.

Отже, дії ОСОБА_2 носять характер повторності, що означає вчинення вдруге і більше разів такого ж самого, ідентичного за своєю кваліфікацією правопорушення і такий вид повторності є повторністю тотожних правопорушень.

Таким чином, аналізуючи дії ОСОБА_2 та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_2 доведена поза розумним сумнівом, а його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Призначаючи покарання відносно обвинуваченого, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, оскільки вчинене ОСОБА_2 правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, оскільки згідно ч. ч. 3, 4 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, і нетяжким злочином є передбачене кримінальним кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

При цьому, слід мати на увазі, що ст..62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Судом, відповідно до ст.66 КК України, прийняті до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , який внутрішньо переконавшись, надавши критичну оцінку своїй протиправній поведінці через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, активно, за власною ініціативою сприяв розкриттю злочину, надавав докази і іншу інформацію про свою злочинну діяльність. Тому судом враховано як обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого це щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також усунення заподіяної шкоди, оскільки згідно п.1 ч.1 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, і такі обставини характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання.

Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_2 проявилося щире каяття.

Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_2 , який має постійне місце реєстрації по АДРЕСА_1 . Фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 разом зі своїми батьками: батьком ОСОБА_6 , 1948 року народження та матір`ю ОСОБА_7 , 1951 року народження, що вбачається з довідки №08-15/629, виданої 15.09.2021 року Новотроїцькою селищною радою Генічеського району Херсонської області.

За місцем проживання на території Новотроїцької селищної ради Генічеського району Херсонської області характеризується з позитивної сторони, на адміністративних комісіях не розглядався, заяви і скарги на поведінку не надходили, займається присадибним господарством, що вбачається з характеристики №08-15/628, виданої 15.09.2021 року Новотроїцькою селищною радою Генічеського району Херсонської області.

Судом враховано психічні ознаки, оскільки на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, і відсутність психічного розладу, що вбачається з довідки № 01-20/1183 виданої 15.09.2021 року КНП «Новотроїцька центральна лікарня».

ОСОБА_2 раніше судимий. За інформацією вимоги про судимість від 28.09.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 вироком Макарівського районного суду Київської області від 10.12.2019 року засуджений за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Згідно копії Макарівського районного суду Київської області від 10.12.2019 року ОСОБА_2 був засуджений за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ч.3,4 ст. 75, п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Враховано наявність сім`ї, оскільки одружений з ОСОБА_3 з 05.10.2005 року згідно актового запису №07 здійсненого Чкалівською сільською радою Новотроїцького району Херсонської області, в склад його сім`ї входять малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також обвинувачений не є депутатом, будучи працездатним ніде не працює, займається вирощуванням сільськогосподарської продукції на присадибній ділянці.

Під час судового розгляду встановлено, що кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду на суму 3794,40 грн, яка повністю відшкодована ОСОБА_2 , у зв`язку з чим потерпілий ОСОБА_1 претензій матеріального та морального характеру не має.

В кримінальному провадженні проведено експертизу речового доказу - судову товарознавчу експертизу, згідно висновку експерта Херсонського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/122-21/6241 -ТВ від 27.09.2021 року вбачається, що ринкова вартість велосипеду марки «Azimut» чорного кольору із синіми смужками, моделі «Aqua 24"х15" GFRD», номер рами: « НОМЕР_1 », який був у використанні, в справному стані, мав дрібні подряпини та потертості на поверхні, без інших пошкоджень, придатний до подальшої експлуатації станом на 14.09.2021 могла становити 3794 грн 40 коп.

При вчиненні правопорушення було встановлено, що ОСОБА_2 не було використано сторонніх знарядь і засобів, речові докази відсутні.

Відсутні підстави звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, у зв`язку з передачею особи на поруки, у зв`язку із зміною обстановки, у зв`язку із закінченням строків давності.

Оцінюючи поведінку обвинуваченого, суд звертає увагу на те, і бере до уваги факти виконання ним процесуальних обов`язків, систематичні явки в усі судові засідання, що не призвело до затягування судового розгляду, що вказує на добросовісну і відповідальну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Судом враховано обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння, оскільки ОСОБА_2 не вчинив правопорушення з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Його дії не були спрямовані на затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи. Правопорушення не було вчинено у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Також ОСОБА_2 не вчинив правопорушення під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками, або вчинення діяння в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, його наслідків, даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе при застосуванні до нього покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України.

Суд призначає покарання в дотримання вимог ст.65 КК України у межах, установлених у санкцією ч.2 ст.185 КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до положень Загальної частини КК України враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_2 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, думки сторони обвинувачення прокурора, який в судових дебатах просив призначити обвинуваченому остаточне покарання в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України з врахуванням частково приєднання невідбутої міри покарання і остаточно визначити покарання у виді 5 років 9 місяців позбавлення волі, думки сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_2 , який в судових дебатах і останньому слові просив призначити мінімальну міру покарання, суд вважає можливим призначити обвинуваченому за вчинене ним кримінальне правопорушення в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України з врахуванням вчинення ним нового правопорушення в період іспитового строку.

У даному кримінальному провадженні, в дотримання вимог постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 187/1354/15, суд вирішує питання призначення ОСОБА_2 остаточного покарання на підставі положень ст. 71 КК України за сукупністю вироків - до призначеного покарання частково приєднує невідбуте покарання за попереднім вироком..

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення в період невідбутого покарання за вироком Макарівського районного суду Київської області від 10.12.2019 року, за яким був засуджений за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, суд вважає за необхідне при призначенні остаточного покарання обвинуваченому застосувати положення ч.1 ст.71 КК України та до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання за поставленим вироком від 10.12.2019 року,

У разі засудження особи за злочин, вчинений в період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК, та призначення покарання, суд має застосувати вимоги ст. 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання, що відповідає вимогам роз`яснень, даних в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 463/2544/16-к.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_2 до повного відбуття покарання за попереднім вироком Макарівського районного суду Київської області від 10.12.2019 року вчинив нове кримінальне правопорушення, суд вважає за необхідне в порядку ст. 71 КК України визначити ОСОБА_2 остаточне покарання шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком невідбутої частини покарання за вироком Макарівського районного суду Київської області від 10.12.2019 року.

Таким чином, згідно зі ст.6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв`язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Дубенко проти України» від 11.01.2005 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та інші).

Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого ОСОБА_2 , дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.

Призначаючи покарання суд стверджує принцип невідворотності покарання.

Питання про долю речових доказів і документів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження і таке питання потрібно вирішити в порядку ст.100 КПК України - у зв`язку з наявністю речових доказів, дане питання вирішувати шляхом повернення і залишення у власності потерпілого речового доказу, а інші докази, які були долучені до матеріалів кримінального провадження, у подальшому слід зберігати при матеріалах справи.

Вимогами ч.4 ст.174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

16.09.2021 року ухвалою слідчого судді Новотроїцького районного суду Херсонської області накладено арешт на велосипед марки «Azimut» чорного кольору із синіми смужками, моделі «Aqua 24"х15" GFRD», номер рами: « НОМЕР_1 », який передано на відповідальне зберігання потерпілій особі.

На підставі ч.4 ст.174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням рішення, вважає що у зв`язку з тим, що судовий розгляд закінчується, на переконання суду в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, у зв`язку з чим суд скасовує накладений арешт.

В рамках кримінального провадження прокурором в порядку ст.128 КПК України не було пред`явлено цивільного позову.

Потерпілий ОСОБА_1 претензії матеріального та морального характеру не висунув, цивільного позову в рамках кримінального провадження не пред`явлено.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст.124 КПК України. Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, здійснені документально підтверджені процесуальні витрати. Оскільки по справі наявні процесуальні витрати, суд в такому випадку вирішує дане питання. Оскільки по справі залучався експерт на проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/122-21/6241 -ТВ від 27.09.2021 року, у зв`язку з чим процесуальні витрати становлять 514,86 грн, які підлягають стягненню з винної особи.

Стосовно ОСОБА_2 в ході досудового слідства обирався запобіжний захід. Ухвалою слідчого судді Новотроїцького районного суду Херсонської області ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання в межах досудового розслідування, а саме до 08.12.2021 включно.

08.12.2021 року ухвалою судді Іванівського районного суду Херсонської області запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов`язання, продовжено на 60 днів, до 08.02.2022 року включно.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд приймає до уваги те, що ухвалою судді Іванівського районного суду Херсонської області від 08.12.2021 року до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком до 08.02.2022 року.

Оскільки, запобіжний захід відносно обвинуваченого в ході досудового слідства та під час розгляду кримінального провадження в суді обирався, суд не вбачає підстав і потреби в зміні відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу на цьому етапі судового розгляду.

Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст.7,8,9,22,30-33,84-86,110,318,319,349,369-371,373,374,376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно вимог ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Макарівського районного суду Київської області від 10.12.2019 року, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов`язання, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт накладений 16.09.2021 року на речовий доказ - на велосипед марки «Azimut» чорного кольору із синіми смужками, моделі «Aqua 24"х15" GFRD», номер рами: « НОМЕР_1 » згідно ухвали слідчого судді Новотроїцького районного суду Херсонської області.

Речовий доказ після вступу вироку в законну силу велосипед марки «Azimut» чорного кольору із синіми смужками, моделі «Aqua 24"х15" GFRD», номер рами: « НОМЕР_1 », який був у використанні, в справному стані, який мав дрібні подряпини та потертості на поверхні, без інших пошкоджень, придатний до подальшої експлуатації, який згідно постанови про визнання речовим доказом визнаний речовим доказом, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_1 - повернути і залишити у власності власнику ОСОБА_1 після вступу вироку в законну силу.

Докази, які підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження - витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні від 14.09.2021 року № 12021232220000296; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_1 від 14.09.2021 року; протокол огляду місця події за адресою вул.Соборна,49, смт Новотроїцьке, Генічеського району Херсонської області від 14.09.2021 року з фототаблицями; постанова про визнання речовим доказом та передачу їх на збереження від 15.09.2021 року; розписка про отримання на відповідальне зберігання речового доказу від 14.09.2021 року; ухвала слідчого судді про накладення арешту на вилучене майно від 16.09.2021 року; постанова про призначення судової товарознавчої експертизи від 20.09.2021 року; висновок експерта судової товарознавчої експертизи № СЕ- 19/122-21/6241-ТВ від 27.09.2021 року; довідка про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні; ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання від 20.10.2021 року, а також докази, які характеризують обвинувачену особу - зберігати при кримінальній справі.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 в користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/122-21/6241 -ТВ від 27.09.2021 року в розмірі 514,86 грн. за наступними реквізитами: отримувач платежу - ГУК в м. Херсоні /м. Херсон/ 24060300; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37959517; р/р № UA158999980313030115000021451; банк одержувача - Казначейство України (Ел.Адм.Подат.); МФО 899998.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Іванівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя Р. І. Ференц