Рішення № 102786056, 26.01.2022, Горностаївський районний суд Херсонської області

РІШЕННЯ

іменем України

26 січня 2022 року Справа № 655/857/20

Горностаївський районний суд Херсонської області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря Бортнюк Л.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Горностаївка Каховського району Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Херсонської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Херсонській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, та витрат на правову допомогу,

в с т а н о в и в :

29 жовтня 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Херсонської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Херсонській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, та витрат на правову допомогу.

Позивач ОСОБА_4 посилається в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що органами досудового розслідування та прокуратури він обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за кваліфікуючими ознаками "незаконне придбання, зберігання та перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту", за те, що 07 квітня 2017 року близько 10.30 годин він, перебуваючи біля автовокзалу по вул.Мелітопольська,220 в м.Каховка Херсонської області, придбав медичний шприць, наповнений наркотичним засобом - опієм ацетильованим, який на рейсовому автобусі перевіз в смт.Горностаївка Херсонської області, з метою подальшого збуту ОСОБА_5 , який проходив лікування в Горностаївській ЦРЛ. 07 квітня 2017 року близько 21.30 годин в приміщенні Горностаївської ЦРЛ по вул.Покровська,307 в смт.Горностаївка Херсонської області працівники поліції затримали позивача ОСОБА_4 , при поверхневому огляді якого в лівій шкарпетці виявили вказаний медичний шприць, в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, масою 0,053 грам. Вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2019 року позивача ОСОБА_4 визнано невинуватим та виправдано за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України, у зв`язку з не доведенням, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Позивач стверджує, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності йому було завдано моральну шкоду. Так, майже три роки позивач перебував під слідством та судом, був вимушений доводити свою невинуватість, що стало вимушеною негативною зміною життєвих і суспільних стосунків, суттєво знизило ступінь його престижу та репутації, він відчував приниження і зневагу з боку оточуючих. Завдану моральну шкоду позивач визначив у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, оцінивши її в сумі 151136 грн., із розрахунку: 4723 грн. х 32 місяці, де 4723 грн. - мінімальний розмір заробітної плати відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", 32 місяці - період часу з 07 липня 2017 року (день повідомлення позивачу про підозру) по 02 квітня 2020 року (день набрання законної сили виправдувальним вироком суду).

В кримінальному провадженні позивачу ОСОБА_4 надавалась юридична допомога адвокатом Заболотним І.О., вартість правової допомоги становить 20000 грн.

На підставі викладеного позивач ОСОБА_4 просить суд стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду, завдану незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, в сумі 151136 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн., всього - 171136 грн.

30 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

18 листопада 2020 року від відповідача Головного управління Національної поліції в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечив проти позову.

Свої заперечення відповідач ГУНП в Херсонській області обґрунтовує тим, що на його думку позивач ОСОБА_4 не надав жодних доказів на підтвердження наявності завданої йому моральної шкоди в розумінні ст.23 ЦК України, на яку він посилається як на підставу для її відшкодування.

Крім того, відповідач ГУНП в Херсонській області вважає, що позивач ОСОБА_4 неправильно визначив розмір суми, яка в разі задоволення позову буде стягнена на його користь. Так, позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення 07 липня 2014 року, вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області ухвалено 17 вересня 2019 року, тому позивач перебував під слідством 26 місяців, а не 32 місяці, як вказано у позові.

На підставі викладеного відповідач ГУНП в Херсонській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в задоволені позову.

24 листопада 2020 року від відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечив проти позову.

Свої заперечення відповідач ДКС України обґрунтовує тим, що право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб вказаних органів. Сам по собі факт закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує жодним чином на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади. Проведення процесуальних дій не може бути підставою для відшкодування шкоди, оскільки незаконність дій посадових осіб не доведена в установленому законом порядку. При цьому, позивач ОСОБА_4 не вказав, у чому конкретно полягає завдана йому моральна шкода, доводи позовної заяви базуються лише на припущеннях.

На підставі викладеного відповідач ДКС України вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в задоволені позову.

25 листопада 2020 року від відповідача Херсонської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечив проти позову.

Свої заперечення відповідач Херсонська обласна прокуратура обґрунтовує тим, що відповідно до положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії вказаних органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, цей Закон передбачає реалізацію права на відшкодування моральної шкоди за умови, що незаконні дії відповідних органів завдали моральних втрат. Таким чином, позивач, зазначаючи про заподіяння йому моральних страждань внаслідок досудового розслідування та судового провадження, повинен довести наявність моральної шкоди та відшкодування її в заявленому розмірі. Відповідач Херсонська обласна прокуратура вважає, що позивач ОСОБА_4 не надав доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, окрім процесуальних документів у кримінальному провадженні, якими лише підтверджується факт проведення стосовно позивача досудового розслідування та його результати.

На думку відповідача, позивач не надав доказів, які б підтверджували заподіяння йому моральних страждань Херсонською обласною прокуратурою, якою не проводилось досудове розслідування та не здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер та обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих та суспільних стосунках, ступінь зниження престижу та репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Отже, у разі доведення позивачем заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, розмір відшкодування підлягає розрахунку з урахуванням строку перебування позивача під слідством та судом, у співмірному розмірі з мінімальним розміром заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідач Херсонська обласна прокуратура вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн. також задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідач Херсонська обласна прокуратура вважає, що вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди повинні вирішуватись судом, яким ухвалено виправдувальний вирок, тобто Великолепетиським районним судом Херсонської області. Недотримання порядку звернення з вимогами про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державних органів, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного відповідач Херсонська обласна прокуратура вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в задоволені позову.

19 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

23 листопада 2021 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів: зобов`язано Великолепетиський районний суд Херсонської області надати суду копії документів, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 655/517/17 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме: витягу з ЄРДР в кримінальному провадженні № 12017230160000015, повідомлення про підозру, обвинувального акту та вироку від 17 вересня 2019 року з відміткою суду про набрання вироком законної сили.

13 січня 2022 року від Великолепетиського районного суду Херсонської області надійшли копії наступних документів: витягу з ЄРДР в кримінальному провадженні № 12017230160000015, обвинувального акту, вироку Великолепетиського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2019 року та ухвали Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року. Копії вказаних документів приєднано до матеріалів цивільної справи.

26 січня 2022 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 про подання доказу - копії повідомлення про підозру ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 12017230160000015. Копія вказаного документа приєднана до матеріалів цивільної справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача Головного управління Національної поліції в Херсонській області Луценко Л.А. заперечила проти позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача Державної казначейської служби України Каверіна О.Б. заперечила проти позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання представник відповідача Херсонської обласної прокуратури не з`явився з причин, невідомих суду, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Суд, заслухавши думку учасників справи, вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача Херсонської обласної прокуратури, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

07 липня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017230160000015, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за кваліфікуючими ознаками "незаконне придбання, зберігання та перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту".

27 липня 2017 року затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017230160000015 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2019 року, ухваленим в кримінальному провадженні № 12017230160000015, ОСОБА_4 визнано невинуватим та виправдано за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України, у зв`язку з не доведенням, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року вказаний вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2019 року залишено без змін.

Вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2019 року набрав законної сили 02 квітня 2020 року.

Згідно ч.1, ч.2 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.1 ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1, ч.2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.9 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч.3 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Згідно ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно ч.2 ст.1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ч.7 ст.1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (надалі - Закон) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно ч.2 ст.1 Закону - у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону - право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону - у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Згідно ч.1 ст.4 Закону - відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно ч.5 ст.4 Закону - відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч.6 ст.4 Закону - моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно ч.1 ст.13 Закону - питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Згідно ч.2 ст.13 Закону - розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Згідно ч.3 ст.13 Закону - відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не повинен призводити до її збагачення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тлумачення частини другої статті13 Закону дозволяє зробити висновок, що розмір моральної шкоди у мінімальному розмірі заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом є гарантованим мінімумом такого відшкодування, виходячи лише з тривалості кримінального провадження відносно особи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 перебував під слідством та судом у період з 07 липня 2017 року (день повідомлення позивачу про підозру) по 02 квітня 2020 року (день набрання законної сили виправдувальним вироком суду), тобто повних 32 місяці.

Суд не погоджується з позицією відповідача ГУНП в Херсонській області про те, що позивач ОСОБА_4 перебував під слідством та судом у період часу з 07 липня 2017 року по 17 вересня 2019 року, коли Великолепетиським районним судом Херсонської області був ухвалений виправдувальний вирок.

Так, згідно п.14 ч.1 ст.3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ч.1 ст.43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Згідно ч.1, ч.2, ч.4 ст.532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Отже, особа перебуває під слідством та судом з моменту повідомлення цій особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання законної сили виправдувальним вироком.

Позивач ОСОБА_4 перебував під слідством та судом два роки вісім місяців, протягом яких був вимушений доводити свою невинуватість, що безперечно стало вимушеною негативною зміною у життєвих і суспільних стосунках, суттєво знизилась ступінь престижу та репутації. Протягом усього часу перебування під слідством та судом ОСОБА_4 не визнавав своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, але відчував приниження та зневагу з боку оточуючих. Навіть за наявністю виправдувального вироку ОСОБА_4 асоціюється у знайомих як особа, яка пов`язана з незаконним обігом наркотичних засобів.

Отже, суд погоджується з доводами позивача ОСОБА_4 про те, що його перебування під слідством та судом порушило його звичний уклад життя, позбавило можливості реалізації його звичок та бажань, вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя, погіршило відносини з оточуючими людьми та відношення останніх до його особистості, що в сукупності спричинило йому моральні страждання та дає підстави для вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01 січня 2020 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 4723 грн.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визначення розміру моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, в сумі 151136 грн., із розрахунку: 4723 грн. (мінімальний розмір заробітної плати) х 32 місяці (період перебування під слідством та судом).

При цьому суд виходив із засад розумності та справедливості, а також з того, що заподіяння моральної шкоди в більшому розмірі позивачем не доведено.

Джерелом відшкодування моральної шкоди є Державний бюджет України, оскільки саме на державу покладено цивільну відповідальність за відшкодування шкоди, завданої незалежно від вини цієї особи або органу.

Так, кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України - Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду

Таким чином, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16, постанова КЦС Верховного суду від 01 жовтня 2020 року в справі № 639/2981/19).

Отже, кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом списання їх з Єдиного казначейського рахунку.

Відносно відшкодування витрат на правову допомогу, надану позивачу ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 12017230160000015, суд зазначає наступне.

04 грудня 2018 року між позивачем ОСОБА_4 (клієнтом) та адвокатом Заболотним І.О., який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС № 000061 від 2серпня 2016 року, виданого Радою адвокатів Херсонської області, було укладено договір про надання правової допомоги (надалі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору - адвокат приймає доручення по захисту клієнта в кримінальному провадженні № 12017230160000015, адвокат виступає від імені клієнта та користується всіма повноваженнями клієнта як сторони у справі.

Відповідно до п.4 Договору - розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату, складає 20000 грн., виходячи з досвіду адвоката, його кваліфікації, персонального попиту на допомогу конкретного адвоката, складності справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта. Клієнт зобов`язаний сплатити за ведення справи суму, яка обумовлена між ним та адвокатом при укладені договору протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду в кримінальному провадженні № 12017230160000015.

04 квітня 2020 року між позивачем ОСОБА_4 та адвокатом Заболотним І.О. складено акт приймання-передачі наданих послуг, яким сторони підтвердили наступне: 1) адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу по захисту клієнта в кримінальному провадженні № 12017230160000015, 2) вартість послуг адвоката за цим актом складає 20000 грн., 3) клієнт не має жодних претензій до якості та обсягу наданої адвокатом правової допомоги.

04 квітня 2020 року позивач ОСОБА_4 оплатив адвокату Заболотному І.О. надані послуги правової допомоги в кримінальному провадженні в сумі 20000 грн., про що суду надана відповідна квитанція.

Згідно п.4 ч.1 ст.3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю природою відноситься до договорів про надання послуг.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.2 ст.901 ЦК України положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_4 в частині відшкодування витрат на правову допомогу в кримінальному провадженні в сумі 20000 грн.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, в сумі 151136 грн. та витрати на правову допомогу в кримінальному провадженні в сумі 20000 грн., всього - 171136 грн.

Керуючись ст.ст.15, 16, 23, 901 - 903, 1167, 1176 ЦК України, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI, ст.ст.4 - 13, 81, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_4 до Херсонської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Херсонській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, та витрат на правову допомогу - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку

на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Горностаївка Херсонської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,

моральну шкоду, завдану незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, в сумі 151136 грн. та витрати на правову допомогу в кримінальному провадженні в сумі 20000 грн., всього - 171136 грн. (Сто сімдесят одна тисяча сто тридцять шість гривень).

Рішення суду може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26 січня 2022 року.

Суддя Посунько Г.А.