Рішення № 102785663, 13.01.2022, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/5697/21

Провадження № 2/577/90/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Кузнєцовій О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець Сумського виконавчого округу Савенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. від 22.06.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 203910, про стягнення з нього на користь ТОВ «Вердикт Капітал» грошових коштів у сумі 78440 грн. 03 коп. та стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на його користь судові витрати по справі. Свої вимоги обгрунтовує тим, що у жовтні 2021 року йому стало відомо про існування виконавчого провадження № 66985440 від 30.09.2021 року, яке відкрито на підставі виконавчого напису № 203910 від 22.06.2021 року, який було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. Про існування виконавчого провадження дізнався після того, як з нього були стягнуті приватним виконавцем грошові кошти на користь відповідача. Постанову про відкриття відносно нього виконавчого провадження він побачив тільки лише, коли встановив на свій мобільний телефон додаток "Дія". Вважає, що виконавчий напис № 203910 від 22.06.2021 року, який було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. є протиправним, оскільки він вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, що вбачається з огляду на наступне. Сума боргу, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, яка розрахована відповідачем на дату звернення із заявою про вчинення виконавчого напису, не може бути визнана безспірною, нотаріус при вчинені напису не дотримався строків, в межах яких може бути вчинено виконавчий напис. Не направлення вимоги про погашення заборгованості позивачу, нарахування відповідачем заборгованості за кредитним договором та стягнення на підставі виконавчого напису суми заборгованості, до якої входила і плата за обслуговування кредитної заборгованості, свідчить про те, що сума заборгованості на момент вчинення виконавчого напису не була безспірною. Відповідач не надав доказів, що він має право вимоги та є кредитором в зобов`язанні та направив позивачу вимогу про погашення боргу. Сам договір також відсутній. Також у нього є сумніви що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис саме на підставі документів визначених переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме на підставі неналежно посвідченого кредитного договору. На момент вчинення нотаріусом виконавчого напису у нього не існувало безспірної заборгованості перед ТОВ « Вердікт капітал». Вищезазначені обставини вже є самостійними підставами для визнання виконавчого напису № 66985440 від 22.06.2021 року, який було вчинено приватним нотаріусом Остапенком Є.М. таким, що не підлягає виконанню. Окрім вищевикладеного, той факт, що з ТОВ « Вердікт капітал» він ніяких договорів не укладав, навіть жодним чином не повідомлений про укладання зазначених у виконавчому написі договорів відступлення прав вимоги, також свідчить, що безспірної заборгованості перед цим товариством в нього бути не може. За таких обставин, вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 96).

Відповідач ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з`явився, надав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 98).

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 100).

Третя особа приватний виконавець Сумського виконавчого округу Савенко Ю.О. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 99).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Підставою для відкриття виконавчого провадження став саме виконавчий напис № 203910, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., 22.06.2021 року щодо стягнення з на користь ТОВ «Вердикт Капітал» грошових коштів у сумі 78440 грн. 03 коп.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 22.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., за реєстровим № 203910, вчинено виконавчий напис, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» грошових коштів у сумі 78440 грн. 03 коп.

На підставі вищевказаного виконавчого напису приватний виконавець Сумського виконавчого округу Савенко Ю.О. 30.09.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66985440.

Статтею 87 Закону України «Про Нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначає позивач, нотаріус при вчиненні виконавчого напису від 30.09.2021 року не отримував від відповідача первинні документи щодо укладення договору та здійснення його погашення; виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, ТОВ «Вердикт Капітал»», який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Відповідач же ТОВ «Вердикт Капітал» не спростував зазначені позивачем обставини.

Крім того, в п. 2.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Отже, суд має встановити, що стягувачем нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ТОВ «Вердикт Капітал» було направлено позивачу лист з вимогою про усунення порушення стосовно зобов`язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов`язань, також відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що вказаний лист з вимогою про усунення порушень за кредитним договором ОСОБА_1 отримував, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Згідно п. 10 Узагальнення "Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" винесеного Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року роз`яснено, що судам слід мати на увазі, що вчиняючи виконавчий напис нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам.

Таким чином, ОСОБА_1 не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, у свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачам, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Також нотаріус не з`ясував чи не пропущено банком строк позовної давності, не встановив коли було здійснено останню оплату по кредиту.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 284 Інструкції та п.1 Переліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, вимоги, в частині стягнення витрат, понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу адвоката, слід задовольнити частково.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивач уклав з адвокатською компанією «Гринь та компанія» договір про надання правової допомоги від 19.10.2021 року. На підставі зазначеного договору адвокатська компанія «Гринь та компанія» надала позивачу професійну правничу допомогу. Сума гонорару за даним договором складає 8000 грн.

Таким чином, позивач поніс витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн., що документально підтверджено у ході розгляду справи.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» зазначив, що вказаний розмір судових витрат є необґрунтованим, непропорційним складності справи, надмірним та просить відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката суд бере до уваги складність справи тощо.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що розмір наданої ОСОБА_1 правничої допомоги співмірний із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Беручи до уваги вимоги ч.ч. 4 - 6 ст. 137 ЦПК України, враховуючи, що відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 8000 грн. із зазначених вище підстав, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача до 3000 грн.

Крім того, з відповідача слід стягнути судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

Керуючись ст. 87-88 Закону України «Про нотаріат», ст. 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 200, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 виданий 06.11.2019 року органом № 5917, РНОКПП: НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем від 22 червня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 203910, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», грошових коштів у сумі 78440 (сімдесят вісім тисяч чотириста сорок) грн. 03 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ: 36799749, 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 виданий 06.11.2019 року органом № 5917, РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 454,00 грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 908,00 грн., та 3000,00 грн., понесених позивачем на правову допомогу, всього 4362,00 (чотири тисячі триста шістдесят дві) грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної, скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Буток Т. А.