Ухвала суду № 102785153, 21.01.2022, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1716/21

№ провадження 6/453/3/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Курницької В.Я., за участю секретаря судового засідання Трембач М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе подання головного державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Шулопата І.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон,-

в с т а н о в и в:

Головний державний виконавець Сколівського районного відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Шулопата І.М., звернулась до суду із поданням про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Обґрунтовуючи заяву, покликається на те, що на виконанні Сколівського районного відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження № 64705006 з примусового виконання виконавчого листа № 1559/20900/18, виданого 03.04.2018 Львівською митницею ДФС про стягнення з боржника, ОСОБА_1 штрафу у розмірі 8 500,00 грн. за вчинення порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст.470 Митного кодексу України.

Головним держаним виконавцем 04.03.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено копію такої сторонам виконавчого провадження. Вказаною постановою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Крім цього, держаним виконавцем 04.03.2021 року винесено постанову про арешт майна боржника.

За вказаними виконавчими документами боржником є ОСОБА_1 .

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не подано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено.

На виклики щодо явки до виконавця боржник не з`явився, про причини неявки не повідомив, кошти за рішенням суду не сплачує.

В межах примусового виконання, державним виконавцем вчинено наступні дії.

Згідно з відповіддю Державної міграційної служби України у Львівській області про видачу документа, що дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, ОСОБА_1 , документований паспортом громадянина України для виїду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 20.01.2017 року, органом -4638.

Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону, дані щодо перетину державного кордону боржником з 04.03.2021 року по 18.11.2021 року – відсутні.

Враховуючи вищевикладене, виконавчі документи до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від їх виконання, просить подання задовольнити.

У відповідності до ч. 4 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України), суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно з ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

Суд, дослідивши матеріали подання, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні Сколівського районного відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження № 64705006 з примусового виконання виконавчого листа № 1559/20900/18, виданого 03.04.2018 року Львівською митницею ДФС про стягнення з боржника, ОСОБА_1 штрафу у розмірі 8 500,00 грн. за вчинення порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст.470 Митного кодексу України.

Станом на день звернення до суду, боржником вищевказане рішення суду не виконано.

Як вбачається із матеріалів подання, державним виконавцем не надані суду докази вчинення всіх можливих заходів забезпечення виконання рішення суду, передбачених ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», перш ніж застосовувати обмеження боржника в праві виїзду за межі України.

Зокрема, доказів на підтвердження направлення та, відповідно, отримання боржником постанов державного виконавця від 04.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника, до матеріалів подання не долучено. Також матеріали не містять доказів направлення на адресу боржника повідомлення про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Заявник вважає, що боржник ухиляється від належного виконання судового рішення, в зв`язку з чим наявні законні підстави для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Разом з тим, слід звернути увагу заявника на таке.

В силу вимог п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Положеннями п. 19 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до положення ч.2 ст. 10 ЦПК Українинаявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Згідно роз`яснень Верховного суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання судового рішення, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування.

Державний виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не наданні у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом державного виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з вимогами ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Положеннями ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції; і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.

Як вбачається із змісту подання, державний виконавець обґрунтовує подання тим, що боржник не виконує рішення суду.

Між тим, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав, аналіз же перелічених вище норм дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань за рішенням суду.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

При цьому, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення боржнику ОСОБА_1 та отримання ним копій постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 64705006 від 04.03.2021 року, а також про арешт майна боржника ВП № 64705006 від 04.03.2021 року. Відтак, матеріали подання не містять жодних доказів щодо того, що боржник обізнаний про наявність відкритого відносно нього виконавчого провадження.

Необізнаність боржника про початок процедури примусового виконання виконавчого документу унеможливлює ухилення від його виконання.

Крім цього, із долучених до подання документів не вбачається, що державним виконавцемнаправлялись виклики боржнику ОСОБА_1 з метою з`явитись до державного виконавця та надати пояснення щодо невиконання рішення суду, як і докази на підтвердження дійсного місця реєстрації (проживання) боржника.

Суд також звертає увагу і на те, що державним виконавцем взагалі не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішень суду та погашенню заборгованості.

Відтак, факт ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання покладених на нього рішенням суду обов`язків не доведений представником ДВС належними, достовірними та достатніми доказами за європейським стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення подання головного державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Шулопати І.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 .

Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні подання головного державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Шулопати І.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя В.Я. Курницька