Ухвала суду № 102784999, 26.01.2022, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4452/18

провадження 1-кп/462/29/22

У Х В А Л А

26 січня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді Румілової Н.М., при секретарі Дмитрук Р.-А.Р., за участю прокурора Войценко А., захисників Федоренка М.О., Бартківа І.Б., Бенцарука Р.А., Маріловцевої Н.О.перекладача Маркелової Л.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження міри запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, посилаючись при цьому на те, що ризики ухилення обвинувачених від суду не усунуті, є ризики перешкоджання розгляду справи.

Обвинувачений ОСОБА_1 не погодився з заявленим клопотанням, просив скасувати тримання його під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Федоренко М.О. заперечив проти заявленого клопотання, зазначив, що клопотання прокурора носить формальний характер, просив врахувати пояснення потерпілого, який зазначив в судовому засіданні, що ОСОБА_1 не застосовував до нього насильства. Просив також врахувати, що ОСОБА_1 має місце проживання у Львові, не збирається впливати на свідків, заявлені ризики не доведені. Просив застосувати до обвинуваченого домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив застосувати до нього домашній арешт, не має наміру впливати на свідків.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Бенцарук Р.А. просив відмовити у задоволенні заявленого клопотання, зазначив, що ОСОБА_2 має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце проживання, заявлені ризики нічим не доведені. Просив відмовити прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, застосувати до нього домашній арешт, або заставу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Маріловцева Н.О. в судовому засіданні заперечила проти заявленого клопотання, зазначила, що заявлені ризики не доведені, ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце проживання у Львові, з пояснень потерпілого він не застосовував насильство. Просила застосувати до ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, або заставу.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти заявленого клопотання, просив застосувати домашній арешт, врахувати, що має житло у м.Львові.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат Бартків І.Б. заперечив проти заявленого клопотання прокурора, вважає кваліфікацію дій обвинуваченого неправильною, також просив врахувати вік обвинуваченого, відсутність в нього судимостей. Просив застосувати домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України застосування запобіжного заходу здійснюється з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також спробам незаконно переховуватись від органів досудового розслідування, та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити його.

В даному випадку обвинувачені утримуються під вартою, строк тримання спливає, застережень, щодо неможливості будь-кого тримати під вартою за станом здоров`я до суду не надходило.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.

Обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зав`язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим, оскільки обвинувачені обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також, те, що на даний час у судовому засіданні не всі свідки давали покази, що свідчить про реальну можливість здійснення на останніх тиску зі сторони обвинувачених, тобто на переконання суду існує очевидний ризик, зокрема і втечі обвинувачених, отже ризики, які виправдовують тримання їх під вартою не зменшилися, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу, оскільки їх належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід як тримання під вартою. Суд дійшов висновку, що оскільки з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, двомісячний строк тримання під вартою закінчується, в цілях запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України, вважає за доцільним продовжити строк тримання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 під вартою на 60 днів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України до 26 березня 2022 року включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України до 26 березня 2022 року включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України до 26 березня 2022 року включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України до 26 березня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: Н.М. Румілова