Ухвала суду № 102784653, 20.01.2022, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 20.01.2022

Справа № 937/1532/21

Провадження №1-кс/937/27/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«20» січня 2022 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – слідчого судді Сметаніної А.В.,

за участі секретаря – Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі в режимі відеоконференції із Заводським районним судом м. Запоріжжя скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Сліденка Петра Вікторовича від 05.08.2021 року про закриття кримінального провадження № 42020000000001713 від 16.09.2020 року,

за участі заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Федорця В.І.,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Сліденка Петра Вікторовича від 05.08.2021 року про закриття кримінального провадження № 42020000000001713 від 16.09.2020 року.

В скарзі зазначено, що в провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі перебуває кримінальне провадження № 42020000000001713, відомості про яке внесено до ЄРДР 16.09.2020 року за ч.3 ст. 382 КК України, за фактом не виконання суддями Запорізького апеляційного суду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2017 року. 05 серпня 2021 року слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Сліденко П.В. ухвалив постанову про закриття кримінального провадження, в зв?язку з відсутністю в діях суддів Запорізького апеляційного суду складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України. Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню проведено не повно, по вказаному кримінальному провадженню, в порушення ст. 55 КПК України, її не визнано потерпілою та не допитано в якості потерпілої. Крім того, строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження сплив, він не продовжувався, а тому всі докази по кримінальному провадженню здобуті в незаконний спосіб. Крім того, постанова про закриття кримінального провадження не містить реєстраційного номеру, не погоджена з процесуальних прокурором, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 повністю підтримала доводи скарги, наполягала на її задоволенні з підстав, викладених в скарзі.

Представник заявника – адвокат Федорець В.І. в судовому засіданні зазначив, що 01.11.2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалив рішення, яким визнав, що ОСОБА_1 є спадкоємцем частини будинку АДРЕСА_1 . Проте, судді Запорізького апеляційного суду 11 березня 2020 року скасували рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2019 року, яким було визнано право власності за ОСОБА_1 на 31/100 частини будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 . Рішення суддів Запорізького апеляційного суду було ухвалено без врахування рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2017 року, а тому в їх діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України. Проте, слідчий не належним чином провів досудове розслідування вказаного кримінального провадження, жодної слідчої дії у кримінальному провадженні проведено не було. ОСОБА_1 потерпілою визнана не була, її взагалі не було допитано по кримінальному провадженню. Жодного свідка допитано не було, не досліджено матеріали цивільної справи, не витребувані докази з БТІ на підтвердження того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем і власником частини вказаного будинку.

В судове засідання слідчий Сліденко П.В. не з?явився, від начальника Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі надійшла заява, відповідно до якої просить провести розгляд скарги без участі слідчого, відмовити у задоволенні скарги, оскільки в ході досудового розслідування не було встановлено даних, які б підтверджували умисне невиконання рішення суду суддями Запорізького апеляційного суду. Слідством не зібрано доказів для підтвердження вчинення суддями Запорізького апеляційного суду об?єктивної сторони ч.3 ст. 382 КК України, а отже в їх діях відсутній склад вказаного кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Слідчий суддя, вислухавши доводи заявника, її представника, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження № 42020000000001713 від 16.09.2020 року, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Як встановлено в ході судового розгляду скарги в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі перебувало кримінальне провадження № 42020000000001713, відомості про яке внесено до ЄРДР 16.09.2020 року за ознаками ч.3 ст. 382 КК України за фактом умисного невиконання суддями Запорізького апеляційного суду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2017 року та за ознаками ч.1 ст. 375 КК України за фактом ухвалення суддями Запорізького апеляційного суду завідомо неправосудного рішення.

Постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Єрмакова Ю.І. від 27 січня 2021 кримінальне провадження за № 42020000000001713 від 16.09.2020 за ознаками ч.1 ст. 375 КК України закрито, у зв?язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Сліденка П.В. від 05 серпня 2021 кримінальне провадження за № 42020000000001713 від 16.09.2020 за ознаками ч.3 ст. 382 КК України закрито, у зв?язку з відсутністю в діях суддів Запорізького апеляційного суду складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України.

Вирішуючи питання про законність прийнятої слідчим постанови, слідчий суддя виходить з наступного:

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

При проведенні досудового розслідування слідчий чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають об`єм перевірочних дій, достатній, за їх переконанням, для прийняття вмотивованого рішення.

З аналізу норм ст.ст. 2, 9, 283 КПК України вбачається, що закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, щоб така постанова в обов`язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, та чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у його вчиненні.

В матеріалах кримінального провадження наявна заява ОСОБА_1 на ім?я Генерального прокурора України, в якій викладені обставини, які, на її думку, свідчать про вчинення суддями Запорізького апеляційного суду кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2017 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем частини будинку АДРЕСА_1 . Проте, не дивлячись на те, що висновки касаційної інстанції є обов?язковими для судів першої та апеляційної інстанції, судді Запорізького апеляційного суду 11 березня 2020 року скасували рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2019 року, яким було визнано право власності за ОСОБА_1 на 31/100 частини будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 . Судді не прийняли до уваги рішення ВССУ від 01.11.2017 року, яким вона була визнана спадкоємцем спадкового майна – домоволодіння АДРЕСА_1 , в зв?язку із чим вона була позбавлена спадщини, чим їй спричинено істотну шкоду.

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження були допитані в якості свідків судді Запорізького апеляційного суду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які повідомили, що відповідно до вимог законодавства здійснюють правосуддя на засадах верховенства права, забезпечують кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свободі гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України. У складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ розглядали справу (Єдиний унікальний № 332/2880/18, провадження №22- ц/807/590/20). 11.03.2020 за результатами розгляду справи винесено постанову, якою апеляційну скаргу задоволено, рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 15 листопада 2019 року у справі скасовано. Відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на спадкове майно частину домоволодіння та внесення змін до реєстру про право власності. Під час розгляду вищевказаної справи жодній фізичний особі не було завдано моральної та матеріальної шкоди, а рішення прийняте за результатами розгляду апеляційної скарги повністю відповідає вимогам діючого законодавства та прийняте у встановленому законом порядку. Під час розгляду справи керувались виключно нормами діючого законодавства. Мотиви, з яких прийнята дана постанова апеляційним судом, викладені у мотивувальній частині вказаної постанови апеляційного суду. Постанова (Єдиний унікальний № 332/2880/18, провадження №22- ц/807/590/20) була прийнята апеляційним судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, виносилась з урахуванням судової практики, будь-якого умислу направленого на невиконання рішення суду. В разі незгоди учасника цивільної справи із постановою апеляційного суду, Цивільним процесуальним кодексом України передбачено строк та порядок оскарження останньої до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, який було у тому числі роз`яснено учасникам цієї справи апеляційним судом у резолютивній частині постанови. В теперішній час триває процедура касаційного оскарження судового рішення.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що в теперішній час у Верховному суді у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглядається касаційна скарга на постанову Запорізького апеляційного суду від 11.03.2020, якою апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 15 листопада 2019 року у справі скасовано. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа – Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання права власності на спадкове майно – Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 та внесення змін до реєстру про право власності.

Оцінюючи на предмет законності постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі Сліденка П.В. від 05.08.2021 про закриття кримінального провадження № 42020000000001713 від 16.09.2020 року за ознаками ч.3 ст. 382 КК України, слідчий суддя враховує, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст.110 КПК України).

Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи, у порядку ст. 94 КПК України, було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України

Так, аналіз оскаржуваної постанови свідчить про те, що слідчим Сліденком П.В. повністю дотримані вищевказані вимоги КПК України, постанова слідчого прийнята з дотриманням вимог ст.ст. 94, 110, 284 КПК України, в ній наведені, окрім іншого, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення закону.

Практика Європейського Суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі « ОСОБА_3 Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

В рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України», Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).

Так, слід зазначити, що кримінальна відповідальність за ст. 382 КК України настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню (ч.1 ст. 382); за ті самі дії, вчинені службовою особою (ч.2 ст. 382) та за дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб (ч.3 ст. 382).

З об?єктивної сторони невиконання судового рішення може характеризуватися: 1) невиконанням особою вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили або перешкоджання їх виконанню (ч.1 ст. 382); 2) невиконанням службовою особою вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили або перешкоджання їх виконанню (ч.2 ст. 382); 3) невиконанням службовою особою яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили або перешкоджання їх виконанню або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб (ч.3 ст. 382).

Невиконання судового рішення полягає у невжитті особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання особи виконати судове рішення. Ухилення - та сама відмова, яка має завуальований характер: особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання.

Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.

Суб?єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Проте, в ході досудового розслідування не було встановлено даних, які б підтверджували умисне невиконання рішення суду суддями Запорізького апеляційного суду, про що вказано в постанові слідчого про закриття кримінального провадження.

Так, слідчий суддя наголошує, що невиконання судового рішення полягає у невжитті особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 382 КК України є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню.

Для визначення моменту закінчення цього правопорушення важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2017 року не була звернена до виконання до суддів Запорізького апеляційного суду, а тому, в розумінні вимог диспозиції ч.3 ст. 382 КК України, на них не було покладено, передбачених законом заходів, щодо її виконання.

Крім того, слідчим суддею встановлено, що в постанові Запорізького апеляційного суду 11.03.2020 було викладено мотиви прийняття саме такого рішення, а також зазначено що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2017 вирішувалось питання правомірності відмови апеляційним судом у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції про виправлення описки у рішенні Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2007 р. Тобто, ця ухвала не є рішенням по суті спору і преюдиційний факт успадкування ОСОБА_1 31/50 частини будинку АДРЕСА_1 вказаним судовим рішенням не встановлювався.

Таким чином, в ході проведення досудовогорозслідування слідчий Сліденко П.В. правомірно прийшов до висновку, що в ході досудового розслідування не отримано жодних даних, які б вказували на вчинення суддями Запорізького апеляційного суду кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, доказів, які б свідчили про наявність в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, не здобуто.

Виходячи з наведеного вище, слідчий суддя приходить до висновку, що рішення слідчого про закриття кримінального провадження прийнято законно та обґрунтовано, органом досудового розслідування вжито всіх необхідних заходів, направлених на повне та всебічне досліджені всіх обставин кримінального провадження. Зі змісту оскаржуваної постанови та матеріалів кримінального провадження вбачається, що кожному з доказів надано належну оцінку, зміст постанови відповідає фактичним обставинам, встановленим як в ході досудового розгляду кримінального провадження, так і під час судового розгляду скарги.

Також, слідчий суддя вважає, що доводи, на які в своїй заяві, а також в судовому засіданні посилається заявник та її представник, не є підставою для скасування постанови про закриття кримінального провадження.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим були вчинено всі необхідні заходи, направлені на виклик заявника для допиту, проте допитати заявника не надалось можливим через незалежні від слідчого обставини.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на адресу, зазначену ОСОБА_1 в своїй заяві про кримінальне правопорушення, а саме АДРЕСА_2 (адреса для листування) було направлено повідомлення про виклик ОСОБА_1 до ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі. Проте, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказаний виклик повернувся на адресу ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі з відміткою поштового відділенні «адресат відсутній за вказаною адресою», «немає вдома».

Разом з тим, не проведення допиту заявника в якості свідка не позбавило слідчого можливості дослідити обставини, які були викладені ОСОБА_1 в заяві про кримінальне правопорушення, оскільки остання наявна в матеріалах кримінального провадження, та надати їм відповідну оцінку.

Крім того, щодо доводів заявника про незалучення її потерпілою по вказаному кримінальному провадженню, слідчий суддя зазначає, що з заявою про визнання потерпілою у кримінальному провадженні ОСОБА_1 не зверталась (ч.3 ст. 55 КПК України).

Провести огляд матеріалів цивільної справи слідчий можливості не мав, оскільки ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 11.03.2020 та витребувано з Заводського районного суду м. Запоріжжя матеріали цивільної справи №332/2880/18.

Не проведення огляду матеріалів цивільної справи №332/2880/18 не вплинуло на прийняття слідчим відповідного процесуального рішення.

Взагалі такими, що не ґрунтуються на вимогах закону є доводи заявника, які викладені в самій скарзі щодо збирання по вказаному кримінальному провадженню доказів поза межами строку досудового розслідування.

Так, відомості за ознаками ч.3 ст. 382 КК України за фактом умисного невиконання суддями Запорізького апеляційного суду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2017 року внесено до ЄРДР 16.09.2020, постанова про закриття кримінального провадження за ознаками ч.3 ст. 382 КК України, прийнята слідчим 05.08.2021, тобто в межах строку досудового розслідування, визначеного ч.2 ст. 219 КПК України.

Інші доводи заявника та її представника, на які вони посилаються, як на підставу для скасування постанови про закриття кримінального провадження, не спростовують висновку слідчого судді про законність прийнятої слідчим Сліденком П.В. постанови про закриття кримінального провадження, у зв`язку з відсутністю в діях суддів Запорізького апеляційного суду складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 382 КК України.

Таким чином, постанова слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Сліденка П.В. від 05.08.2021 року про закриття кримінального провадження № 42020000000001713 від 16.09.2020 року на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, слідчий діяв в межах своїх повноважень, а тому його дії щодо закриття кримінального провадження повністю відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є законною та обґрунтованою, доводи заявника та її представника, під час розгляду скарги, свого підтвердження не знайшли, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 93, 94, 214, 219, 284, 303, 305-307, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Сліденка Петра Вікторовича від 05.08.2021 року про закриття кримінального провадження № 42020000000001713 від 16.09.2020 року - відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя: А.В. Сметаніна