Ухвала суду № 102783949, 26.01.2022, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/9238/21

Провадження № 2-п/234/22/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року м.Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Лебединець Г.С.,

секретар судового засідання Давіденко А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Краматорського міського суду Донецької області від 13.12.2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – Служба у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради харківського району Харківської області про визначення місця проживання дитини, звільнення від обов`язку сплати аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 13.12.2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – Служба у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради харківського району Харківської області про визначення місця проживання дитини, звільнення від обов`язку сплати аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – задоволені частково. Визначено місце проживання дитини – з батьком, звільнено позивача від обов`язку сплати аліментів на утримання дитини. Вирішено питання про судові витрати.

Повний текст рішення складений 17.12.2021 року.

12.01.2022 року в суд надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , яка направлена на адресу суду засобами поштового зв`язку 05.01.2022 року, про перегляд вказаного заочного рішення з наступних підстав. Відповідач зазначає, що не була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання по справі; письмових повідомлень та судових повісток вона не отримувала; з доводами позивача вона не ознайомлена; судом порушені її права як матері. З позовом вона не згодна, оскільки за її інформацією, позивач не має можливості забезпечити дочці належні умови для проживання; з дочкою у неї довірливі відносини. Вважає, що позивач примусово утримує дочку головним чином для того, щоб звільнитися від сплати аліментів на утримання дочки. З цих підстав просить скасувати заочне рішення від 13.12.2021 року і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання заявник не з`явилася, надала суду заяву про неможливість її участі в судовому засіданні 26.01.2022 року у зв`язку з її проживанням в м.Макіївка Донецька область, яке є тимчасово окупованою територією України.

Позивач, його представник, представник третьої особи в судове засідання не з`явилися. Від представника позивача по справі – адвоката Малойван Є.І. надійшла заява про проведення судового засідання за його та позивача відсутності. Проти скасування заочного рішення заперечують з наступних підстав. Так, відповідач по справі була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання по справі шляхом розміщення оголошення про виклик на веб-сайті суду, оскільки відповідач мешкає в м.Макіївка, на територію якого не здійснюється доставка поштової кореспонденції ДП «Укрпошта». По суті заперечень відповідача зазначає, що твердження останньої, що саме вона відправила дочку до місця проживання позивача та примусово утримує доньку у себе не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 сам забрав доньку наприкінці весни. 18.06.2021 року ОСОБА_3 отримала паспорт громадянина України. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що не бажає повертатися до матері, оскільки не бачить для себе перспектив перебування на непідконтрольній території та бажає отримати освіту на території України. Крім того вказала, що матір та бабуся нехтують її інтересами. В теперішній час вона планує отримати вищу освіту на території України. Мешкає в родині батька, де для неї створені всі належні умови. Крім того, висновком Служби у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради від 10.12.2021 року підтверджено доцільність визначення місця проживання ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_2 . Крім того, твердження відповідача про намір позивача звільнитися від сплати аліментів на утримання дочки не відповідає дійсності у зв`язку з тим, що на теперішній час ОСОБА_2 в повному обсязі утримує дочку. З цих підстав в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Краматорського міського суду від 13.12.2021 року за позовом ОСОБА_2 просять відмовити.

В порядку ст.287 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В порядку ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідив заяву про скасування заочного рішення, матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заява про перегляд заочного рішення подана засобами поштового зв`язку 05.01.2022 року, таким чином строк, встановлений ст.284 ЦПК України, відповідачем не порушений.

Заявник – відповідач по справі ОСОБА_1 зазначає, що не була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, їй були невідомі доводи позивача та вона не отримувала жодної інформації щодо справи.

З таким твердженням відповідача суд не погоджується з огляду на наступне. Так, в позовній заяві місце проживання відповідача зареєстровано: АДРЕСА_1 . Про дату та час підготовчого судового засідання 23.09.2021 року відповідач була повідомлена шляхом розміщення оголошення про виклик на веб-сайті суду в порядку ст. 128 ч.11 ЦПК України.

25.10.21 в суд від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про направлення їй на зазначену в заяві електронну адресу копії позовної заяви та доданих документів з проханням інформувати її про рух справи цим же способом.

Про дату та час судового засідання 18.11.2021 року відповідач була повідомлена шляхом розміщення оголошення про виклик на веб-сайті суду в порядку ст. 128 ч.11 ЦПК України.

18.11.2021 року на зазначену відповідачем електронну адресу була направлена позовна заява з додатками.

Про дату та час судового засідання 13.12.2021 року відповідач була повідомлена шляхом розміщення оголошення про виклик на веб-сайті суду в порядку ст. 128 ч.11 ЦПК України.

Таким чином, матеріалами цивільної справи спростовуються твердження відповідача про її необізнаність з рухом цивільної справи та змістом доводів позивача.

Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, в заяві про перегляд заочного рішення обов`язково повинні бути зазначені процесуальні обставини для скасування заочного рішення ( поважність причин неявки відповідача в судове засідання та неповідомлення їх суду) та матеріальні обставини для скасування (посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення). Таким чином, для скасування заочного рішення повинні існувати як обставини процесуального характеру, так і матеріального одночасно.

Щодо матеріальних підстав для скасування заочного рішення, то відповідач повинен вказати на докази, якими обґрунтовуються заперечення проти вимог позивача. При цьому, заочне рішення підлягає скасуванню, тільки якщо докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Враховуючи те, що згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою, можна зробити висновок, що суд, ухвалюючи заочне рішення, повинен дати оцінку всім доказам, які є у справі. Таким чином, не може бути підставою для скасування заочного рішення посилання відповідача на докази, які були у справі, оскільки вони вже були оцінені судом при ухваленні заочного рішення. Для скасування заочного рішення потрібно, щоб докази були новими (не досліджувались судом при ухваленні заочного рішення) та мали істотне значення для правильного вирішення справи. В той же час в ЦПК України чітко врегульовано порядок подачі доказів. Так, згідно зі ст. 43 сторони зобов`язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням даної вимоги, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Враховуючи сказане, можна зробити висновок, що відповідач, посилаючись на докази, якими обґрунтовуються заперечення, повинен вказати не тільки на нові докази, але й навести поважні причини, чому такі докази не були подані до початку розгляду справи по суті. І тільки за одночасної наявності названих процесуальних і матеріальних обставин суд може скасувати заочне рішення.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що відповідачем не надано достатніх доказів, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.

Зазначені відповідачем обставини не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині першій ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, посилання відповідача на насильне утримання дитини батьком, відсутність у останнього належних умов для проживання у нього дочки не підтверджується належними та допустимими доказами та спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та поясненнями, наданими в судовому засіданні неповнолітньою ОСОБА_3 вказані докази були досліджені та оцінені судом під час розгляду справи.

Нових доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, відповідачем суду не надано та не повідомлено про їх наявність.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява відповідача про перегляд заочного рішення та його скасування є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим в її слід залишити без задоволення.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – Служба у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради харківського району Харківської області про визначення місця проживання дитини, звільнення від обов`язку сплати аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. С. Лебединець