Рішення № 102783664, 13.01.2022, Волноваський районний суд Донецької області

221/9269/19

2/221/30/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Безрук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемезової Г.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу 221/9269/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 122404,45 грн та судовий збір в розмірі 1921 гривень.

В підтвердження своїх вимог посилається на те, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, підписавши заяву б/н від 05.06.2012 року, згідно якої їй було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 8000 грн.. Оскільки відповідач порушив свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, то виникла заборгованість 31.08.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 442974,12 грн, з яких заборгованість за кредитом 77895 грн. 84 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 362646 грн. 80 коп. заборгованість за комісією – 2431 грн. 48 коп.. Просив стягнути заборгованість в сумі 122404,45 грн., з яких 77895 грн 84 коп. – заборгованість за кредитом, 44508 грн. 61 коп. – заборгованість за процентами за користуванням кредитом з 05.06.2012р. по 31.01.2018р. та судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказував, що зазначена в позові сума кредиту 8 000,00 грн., не відповідає розрахунку заборгованості, який долучено до позовної заяви. Базову відсоткову ставку на місяць/річні у позові не зазначено, із Розрахунку заборгованості вбачається необгрунтоване та неузгоджене збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, необгрунтованії збільшення кредиту (тіла кредиту). Відповідач не визнає наданий банком Розрахунок заборгованості, оскільки він необгрунтований, містить протиріччя, відповідно не є належним доказом заборгованості. У самій заяві-анкеті від 05.06.2012 року базова процентна ставка не зазначена, тоді як її узгодження є суттєвою умовою кредитного договору. Звертав увагу, що позивач не надав будь-яких документів з підписом Відповідача, у яких було б узгоджено відсоткову ставку за користування кредитом. Не містять підпису Відповідача інші надані Позивачем документи (Витяг з Тарифів Банку, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг і т.д.). З часу отримання кредитних коштів, до 30.08.2014 року Відповідач користувався кредитними коштами. Відповідач звертає увагу, що за змістом Розрахунку, станом на 01.09.2014 року заборгованість за тілом кредиту складала 4 593,72 грн. (поточна заборгованість) та 144,85 грн. (прострочена заборгованість), усього 4 738,57 грн., а не 8 000,00 грн., як зазначено у позовній заяві. Зазначена сума заборгованості за тілом кредиту 4 738,57 грн. була незмінною у подальшому до 05.04.2017 року, та яку було погашено у повному обсязі 05.04.2017 року (згідно до Розрахунку). Починаючи з 01.09.2014 року, Банк одностороннє, без належних законних підстав та не передбачених умовами кредитного договору, без узгодження з Відповідачем, збільшив процентну ставку з 30 % до 34.8 % річних, з 01.04.2015 року таким же чином збільшив до 43,2 % річних, здійснював розрахунок заборгованості з урахуванням збільшеної одностороннє відсоткової ставки, що Відповідачем також не визнається, та свідчить про те, що Розрахунок не є належним та допустимим доказом у справі. Станом на 05.04.2017 року загальний залишок заборгованості за відсотками у розмірі 12 123,78 грн. необгрунтований, відповідно Банк безпідставно спрямував внесені Відповідачем 05.04.2017 року грошові кошти на погашення саме цієї суми, оскільки повинна бути погашена сума 3 692,13 грн. заборгованості за відсотками. За таких обставин різниця у сумі 8 431,65 грн. (12 123,78 грн. - 3 692,13 грн.) підлягає зарахуванню у погашення остаточної заборгованості Відповідача перед Банком. Також Згідно до наявного у матеріалах справи Розрахунку заборгованості, станом на 01.05.2017 року у Відповідача була взагалі відсутня будь-яка заборгованість за тілом кредиту, відсотками, пенею, комісією. Згідно до Розрахунку заборгованості, починаючи з 31.07.2017 року, у Відповідача начебто виникла поточна заборгованість за тілом кредиту у розмірі 77 895,84 грн., яку Позивач з 31.08.2017 року переніс повністю на прострочену заборгованість, із розрахунку 43,2 % річних, та безпідставно здійснив за цією ставкою розрахунок заборгованості за відсотками з 31.07.2017 року по 31.08. 2019 року, а не за базової відсоткової ставки - 30 %, яку визнає Банк. Відповідач також не визнає розрахунок заборгованості, здійснений Позивачем з 31.07.2017 року за відсотковою ставкою 43,2 %, оскільки зазначену відсоткову ставку між сторонами узгоджено не було. Таким чином, Розрахунок заборгованості Позивача необгрунтований, Позивач безпідставно заявив вимогу про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 44 508,61 грн. Щодо заборгованості за тілом кредиту відповідач зазначив у відзиві, що у доданій по позову ксерокопії Заяви - анкети позичальника ОСОБА_1 від 05.06.2012 року розмір кредитного ліміту не визначений, тоді як його узгодження є суттєвою умовою кредитного договору. Вказана Анкетою-заявою доводиться факт звернення Відповідача до Банку за отриманням банківських послуг. Проте, анкета-заява не містить інформації про те, яку саме послугу заявник просить надати. Позивач не надав будь-яких документів з підписом Відповідача, у яких було б узгоджено як кредитний ліміт, так і зміну кредитного ліміту, у тому числі право Банку на односторонню зміну. Не містять підпису Відповідача інші надані Позивачем документи (Витяг з Тарифів Банку, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг і т.д.). Посилання у Розрахунку на заборгованість за тілом кредиту у розмірі 77 895,84 грн., яка начебто виникла з 31.07.2017 - необгрунтоване , будь-які докази цього до позову не долучені, що також свідчить про необгрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови у позові у цій частині. Матеріали позову не містять підтверджень, що саме наданий Позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і Правил розумів Відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи, на момент підписання анкети-заяви, взагалі містили умови, зокрема, щодо одностороннього збільшення суми кредитного ліміту, сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. у анкеті-заяві відсутня домовленость сторін про розмір кредитного ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Позивач не довів факту прийняття Відповідачем зазначених умов, зокрема, щодо збільшення розміру кредитного ліміту, щодо розміру відсотків, та інших. Посилаючись на все вищенаведене просив відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, підписавши заяву б/н від 05.06.2012 року, згідно якої отримав кредит в розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Форма кредитного договору відповідає нормам цивільного законодавства, при укладенні договору сторонами узгодженні всі істотні умови, відповідач отримав усі ключі та мав можливість на дистанційне обслуговування рахунку, отримання всієї інформації. Банк надав виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима. Умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Правилами встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОБ-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У зв`язку з цим, зазначив, що обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності. Видача кредиту здійснюється шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказував, що кредитний ліміт - є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Кредитною лінією Відповідач активно користувався, а тому виникнення кредитних зобов`язань має діючий характер. Зміна тіла кредиту безпосередньо пов`язана з продовженням Відповідачем користуватися картою ( зняття коштів, оплата послуг і т.д), що і спричинило зміну розміру тіла кредиту.

20.06.2021р. ухвалою суду витребувана інформація у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про підтвердження надання ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) кредитних коштів в сумі 77895,64 гривень, використання ним цих коштів на підставу надання (заяву, анкету, договір тощо).

У судове засідання сторони не з`явилися, у справі наявні заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку , що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами статей 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. ( ч. 1 ст. 638 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем, АТ КБ "Приватбанк", тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається з долученої до матеріалів справи анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів) вона містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Розмір кредитного ліміту карти, даних про умови кредитування, які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір комісії тощо у вказаній анкеті-заяві не зазначено (а.с 10).

Наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування престижних кредитних карт «Універсальна» містить відомості про місячну базову процентну ставку для різних кредитних продуктів: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» - 3% в місяць, «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» - 2,5% в місяць (за тратами, здійсненими з 01.09.14 р. - 2,9%; за тратами, здійсненими з 01.04.15 р. - 3,6%), «Універсальна CONTRACT» 1,7% в місяць та «Універсальна GOLD» - 2,5% в місяць (з 01.04.13 р. - 2,3 %; за тратами, здійсненими з 01.09.14 р. - 2,7%; за тратами, здійсненими з 01.04.15 р. - 3,5%) (а.с. 11-35).

Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг і не повернув позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01.08.2013 року, посилався на Витяг з "Тарифів Банку" Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою", які розміщені на сайті: https://privatbank.ua.

Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (постанова від 03.07.2019, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) визначено, що: « роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.»

Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 05.06.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

У даному випадку цивільні відносини виникли між АТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою ОСОБА_1 , як споживачем банківських послуг, яка є слабшою стороною та підлягає особливому правовому захисту у вказаних правовідносинах (Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1/12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»), з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотрималось вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

За таких обставин, суд вважає, що необхідно відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 77895,84 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту) суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно позовної заяви, відповідачу після підписання заяви №б/н від 05.06.2012 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у сумі 8000,00. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

З матеріалів справи, а саме довідки АТ КБ "Приватбанк" про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, вбачається що в послідуючому кредитний ліміт відповідача змінювався: 06.09.2012 року – 0,00 гривень, 10.09.2012р. – 5000,00 грн., 01.08.2013р. – 8000,00 грн., 14.05.2014р. – 4800,00 грн., 30.04.2017 року – 0,00 грн. Жодних інших відомостей чи інформації про збільшення тіла кредиту, яким у даному випадку, виходячи з позову, є сума кредитного ліміту, встановленого на картковий рахунок, матеріли справи не містять.

На виконання ухвали суду про витребування з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтвердження надання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 77895,64 гривень, використання ним цих коштів на підставу надання (заяву, анкету, договір тощо) позивач повторно надав виписку по рахунку, яка в свою чергу є первинним бухгалтерським документом, та зазначив, що за даним продуктом кретитні кошти надаються шляхом встановлення кредитного ліміту і відповідальність клієнта наступає в момент їх використання.

Згідно наданої суду виписки по картковому рахунку станом на 30.04.2027 року здійснювались операції з переказів коштів на розірвання договору по картці, списання відсотків, відсотків за користування лімітом тощо і остаточна сума залишку складала 0,00 гривень. Після, починаючи з 12.06.2017 року відбувалось самостійне списання банком «скасування повернення оплати відсотків за кредитами військовослужбових» та станом на 12.06.2017р. утворилась сума заборгованості 77895,84, яка самостійно збільшувалась до 09.10.2020 року. Поміж іншого, підтвердження користування карткою НОМЕР_2 , отримання на неї кредитного ліміту відповідачем суду не надано.

У той же час, визначена позивачем сума непогашеного кредиту 77895,84 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту) значно перевищує суму встановленого кредитного ліміту, на який посилається сам позивач при обґрунтуванні своїх вимог, що становить 8000,00 грн.

Так, згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05.06.2012 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , та виписки за договором №б/н встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами (знімав та поповнював рахунок), здійснювала погашення заборгованості за кредитом за картковим рахунком № НОМЕР_3 .

В той же час, суддів зауважує, що доказів того, що рахунок № НОМЕР_2 було відкрито на підставі анкети-заяви від 05.06.2012 року, а не будь-якого іншого кредитного договору, укладеного з банком матеріали справи не містять.

Окремо, суд акцентує, що звертаючись до суду з дійсним позовом банк просив стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 77895,84 грн., яка взагалі нічим не підтверджується та навпаки спростовується матеріалами справи, зокрема випискою по картковому рахунку відповідача. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про погодження між сторонами такої суми кредиту, визначення порядку обрахунку та складових.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача стягнути з відповідача заборгованість в сумі 122404,45 грн., з яких 77895 грн 84 коп. – заборгованість за кредитом, 44508 грн. 61 коп. – заборгованість за процентами за користуванням кредитом з 05.06.2012р. по 31.01.2018р. задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги банку задоволенню не підлягають, тому сплачений судовий збір не підлягає поверненню і не може бути стягнутий з відповідача на користь банку..

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Т.В. Безрук