Рішення № 102783506, 26.01.2022, Барський районний суд Вінницької області

125/2122/21

2-а/125/19/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2022 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Салдан Ю. О.,

секретар судового засідання Гаврищук К.М.,

за участі: представника позивача адвоката Шевчук Н. Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Жмеринського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі – Жмеринський РВП ГУНП у Вінницькій області), Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі – ГУНП у Вінницькій області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 12.12.2021 інспектором СРПП ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Матвієнком Д. Ю. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАВ № 537319, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн. Згідно з постановою 12.12.2021 о 14 год. 05 хв. в м. Бар, вул. М. Туніка, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , були відсутні задні захисні бризговики, чим порушив п.п. 31.4.7.«ґ» ПДР.

Позивач стверджував, що постанова винесена з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Під час зупинки транспортного засобу інспектор пред`явив вимогу щодо передання йому посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Після чого, з порушенням вимог закону, що виражалось у відсутності будь-яких матеріалів, які б вказували на адміністративне правопорушення, не повідомивши про розгляд справи та не роз`яснивши позивачу його права, чим позбавив права на захист, без законних на те підстав виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач зазначав, притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП відбулося через порушення п.п. 31.4.7 (ґ) ПДР України, оскільки водій керував транспортним засобом, у якого «були відсутні задні захисні бризговики». Однак, у наведеному пункті Правил дорожнього руху до технічних несправностей віднесено «зруйновано корінний лист або центральний болт ресори», а не «відсутність задніх захисних бризговиків». Водночас, відсутність грязезахисних фартухів і бризговиків віднесено до технічних несправностей транспортного засобу, передбачених в п.п. 31.4.7.«е» ПДР України, і лише у випадку, коли наявність таких передбачена конструкцією транспортного засобу. В керівництві з технічного обслуговування і ремонту автомобіля ВАЗ 2107 містяться лише дві деталі з назвою «бризговик правий» та «бризговик лівий», які є елементами кузову. Інформація щодо наявності задніх бризговиків відсутня, тобто заводська комплектація ВАЗ 2107 гумові бризговики не передбачала.

На підставі викладеного позивач просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 537319, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення і скасувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень. Просив також стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати, зазначивши їх орієнтований розрахунок: судовий збір в сумі 454 грн і витрати на правничу допомогу в сумі 3500 грн.

Головне управління Національної поліції у Вінницькій області надіслало до суду відзив, у якому проти позову заперечило, вважаючи його необґрунтованим і безпідставним. Представник відповідача вказав, що оскаржувана постанова була винесена з огляду на те, що 12.12.2021 позивач, керуючи транспортним засобом, а саме легковим автомобілем ВАЗ 2107, у якого відсутні задні грязезахисні бризговики, чим порушив вимоги п.п. 31.4.7«е» Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП. Поліцейським у вказаній постанові допущено описку в частині зазначення літери «ґ» п.п. 31.4.7 ПДР України замість «е», як того вимагає фабула зазначеного в постанові правопорушення. Дії інспектора Матвієнка Д. Ю. щодо виявлення 12.12.2021 факту адміністративного правопорушення відповідач вважає правомірними та законними, а оскаржувану постанову такою, що складена уповноваженою особою відповідно до вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

У відзиві відповідач також вказував, що доказом скоєння позивачем адміністративного правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення. Візуальне спостереження за дотриманням ПДР працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. ГУНП зазначає, що обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко встановлено час та місце вчинення правопорушення, а також особу, яку притягнуто до відповідальності. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. На підставі викладеного, представник відповідача просив у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Позивач надіслав відповідь на відзив, в якій наведені відповідачем у відзиві мотиви та заперечення вважає необґрунтованими та безпідставними, які жодним чином не спростовують наведені позивачем обставини. Вказував, що відразу після зупинки транспортного засобу заперечував факт вчинення будь-якого адміністративного правопорушення та наголошував на безпідставності причин зупинки. У зв`язку з незаконними діями інспектора позивач відмовився від отримання копії складеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Зазначив, що поліцейський, крім постанови, зобов`язаний був скласти протокол про адміністративне правопорушення, до якого мав долучити відповідні матеріали, а також докази того, що конструкцією транспортного засобу «ВАЗ-2107», 1988 року випуску, передбачено наявність задніх захисних бризговиків. Крім цього, посилання інспектора в постанові про накладення адміністративного стягнення на порушення позивачем підпункту 31.4.7 Ґ) ПДР України є безпідставним та не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Здійснивши невірний запис, поліцейський не був позбавлений можливості використати інший бланк постанови.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Шевчук Н. Й. позов підтримала з викладених ньому підстав і просила його задовольнити.

Представник відповідача ГУНП у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких мотивів.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, тягар доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на орган, який прийняв таке рішення.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Судом встановлено, що 12.12.2021 інспектор сектору реагування патрульної поліції №1 Відділення поліції № 1 Жмеринського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старший лейтенант поліції Матвієнко Дмитро Юрійович склав стосовно позивача ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 537319. У вказаній постанові зазначено, що 12.12.2021 о 14:05 в м. Бар по вул. М. Туніка, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого були відсутні задні захисні бризговики, чим порушив п.п. 31.4.7 ґ) ПДР. Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Частиною 1 статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 121 КУпАП.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 17.09.2020 (справа № 742/2298/17), при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені такого органу. Таким чином, працівник органів і підрозділів Національної поліції, який має спеціальне звання, не може виступати самостійним відповідачем у справах даної категорії, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, оскільки таким відповідачем є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: центральний орган управління поліцією; територіальні органи поліції.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Таким чином, належним відповідачем у цій справі є територіальний орган поліції, створений як юридична особа публічного права та, відповідно, має власні рахунки, баланси та бюджетні асигнування, а саме Головне управління Національної поліції у Вінницькій області

Отже, відповідати за пред`явленим ОСОБА_1 позовом має Головне управління Національної поліції у Вінницькій області. Тому у задоволенні позову до Жмеринського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області слід відмовити повністю, оскільки районний відділ поліції не є належним відповідачем за цим позовом.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області суд керується таким.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частиною 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Наведені норми викладені у частині 5 статті 258 КУпАП.

Отже, у цій справі складання протоколу не було обов`язковим.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідальність за частиною 1 статті 121 КУпАП настає у випадку керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

В оскаржуваній постанові поліцейський вказав, що ОСОБА_1 порушив підпункт 31.4.7. ґ) ПДР України, тоді як суть викладеного ним порушення відповідає підпункту 31.4.7. е) Правил дорожнього руху України. Вказане свідчить про неконкретність висунутого звинувачення. Водночас, зі змісту позовної заяви і пояснень представника позивача вбачається, що воно було зрозумілим позивачу, не зважаючи на допущену поліцейським помилку у зазначенні підпункту ПДР.

Згідно з підпунктом п. 31.4.7 е) Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що словосполучення «відсутній передбачений конструкцією» відноситься як до бампера або заднього захисного пристрою, так і до грязезахисних фартухів і бризковиків. Тому якщо конструкцією транспортного засобу бризковики не передбачені, то це не буде порушенням вимог п. 31.4.7 е) Правил дорожнього руху України. Настання відповідальності за порушення наведеного п. 31.4.7 е) Правил дорожнього руху можливе за наявності двох обставин: по-перше, конструкцією транспортного засобу має бути передбачений бризковики, по-друге, зазначений елемент конструкції транспортного засобу має бути відсутній.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 77 КАС України відповідачем не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що конструкцією транспортного засобу було передбачено наявність бризковиків, і яким чином відповідач встановив, що конструкція транспортного засобу позивача передбачає бризковики.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення ним правопорушення, оскільки за правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень за наслідками розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху. Оскаржувана постанова не містить посилання на докази, на підставі яких встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Посилання відповідача у відзиві на той факт, що інспектор при винесенні постанови діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, особисто спостерігаючи порушення ПДР, не підтверджено жодними доказами.

Позивач не заперечує факту керування транспортним засобом ВАЗ 2107 без захисних бризковиків, однак заперечує наявність в його діях складу адміністративного правопорушення. На підтвердження правомірності своїх дій позивач надав керівництво з експлуатації автомобіля ВАЗ 2107, в якому у переліку елементів кузова відсутній такий елемент, як задні захисні бризковики.

Отже, позивачем доведено, що конструкцією транспортного засобу ВАЗ 2107 не передбачено встановлення задніх захисних бризковиків, що виключає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП.

Крім порушення норм матеріального права, позивач також посилався на низку порушень норм процесуального права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, на такі: не роз`яснення прав, умисне позбавлення можливості ознайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подати докази, заявити клопотання та скористатися правничою допомогою адвоката, чим порушено право на захист і що призвело до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 279 КУпАП врегульовано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, нормами цієї статті передбачено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження дотримання поліцейським передбаченої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, перевіривши оскаржувану постанову за критеріями, встановленими частиною 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення було прийнято не на підставі і не у спосіб, що визначений Конституцією і законами України, що тягне за особою невідповідність іншим критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності і взаємозв`язку є достатніми для висновку про відсутність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП, то в межах наданих статтею 286 КАС повноважень, суд дійшов висновку, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з правилами статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано детальний розрахунок сум гонорару з описом характеру правової роботи і витраченого часу загальною вартістю 3500 грн. До видів правової допомоги включено: опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції, надання консультацій, роз`яснення процесуальних прав та обов`язків; підготовка до участі у справі, складання відповіді на відзив; участь у судових засіданнях. Також надано квитанцію №460 від 21.12.2021 про оплату позивачем адвокату Шевчук Н. Й. гонорару в сумі 3500 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що адвокат Шевчук Н. Й. ознайомлювалася з матеріалами судової справи, було подано відповідь на відзив, адвокат брала участь у судових засіданнях.

Таким чином, підтверджується реальність надання правничої допомоги позивачу і фактичне понесення витрат на оплату гонорару адвоката.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідач не заявляв, жодних заперечень проти визначеного у позовній заяві орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу в сумі 3500 грн відповідач у відзиві не висловив

У зв`язку з цим, оскільки позов задоволено частково, і неможливо визначити пропорційність вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 50 відсотків судового збору в сумі 227 грн, який сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду, а також 50 відсотків підтверджених витрат на правничу допомогу в сумі 1750 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250,255, 286, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 в частині вимог до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – задовольнити.

Скасувати постанову інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 Жмеринського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Матвієнка Дмитра Юрійовича серії БАВ № 537319 від 12.12.2021 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог до Жмеринського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 227 (двісті двадцять сім) гривень і витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1750 (одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень, а всього – 1977 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят сім) гривень судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 26.01.2022.

Суддя Юлія САЛДАН