Ухвала суду № 102781730, 26.01.2022, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/845/19

Провадження № 1-кп/185/52/22

У Х В А Л А

26 січня 2022 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області колегіально у складі:

головуючого - судді Мицака М.С.,

суддів - Самоткан Н.Г.,

- Щербини О.О.,

за участю секретаря - Величко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040000000788 від 21 серпня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 342 КК України,

за участю:

прокурора - Савватеєва М.В.,

захисника - адвоката Куща Д.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому. Зазначив про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, також зазначив про можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

На підтвердження існування вказаних ризиків прокурор зазначив, що ОСОБА_1 перебував у розшуку, переховувався від органів досудового розслідування, не мав офіційного джерела доходів, тому для проживання були кошти, отримані від злочинної діяльності, при спробі затримання вчинив опір. Також зазначив, що відсутність офіційного джерела доходів та, що вищевказані обставини свідчать про схильність обвинуваченого до незаконної діяльності. Також прокурор вказав, що обвинувачений за місцем реєстрації не проживав, вживав заходів для приховування свого місце знаходження.

Обвинувачений заперечував заявлені ризики, а захисник зазначив про тривале перебування обвинуваченого під вартою, і що ризики втратили свою актуальність та просив застосувати домашній арешт щодо обвинуваченого.

Вислухавши думки сторін, зокрема, обвинуваченого та його захисника, розглянувши питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежує права і свободи обвинуваченого та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд вкотре зважає на те, що зазначені прокурором ризики про переховування від суду та незаконний вплив на свідків все ще мають місце, виходячи з обставин пред`явленого обвинувачення, та досліджених доказів. ОСОБА_1 ухилявся від затримання, оголошувався у розшук та переховувався від органів досудового розслідування, що підтверджено дослідженими в судовому засіданні матеріалами. Тому ризик ухилення від суду є актуальним, зважаючи на отримані дані. Щодо такого ризику, як вплив обвинуваченого на свідків, то у даному кримінальному провадженні не всі свідки допитані та існує необхідність у їх допиті. Враховуючи, що анкетні дані свідків містяться в матеріалах кримінального провадження, доступ до яких наявний у сторін кримінального провадження, у ОСОБА_1 буде наявна об`єктивна можливість незаконно впливати на них. Суд констатує, що допитані в судовому засіданні свідки повідомили, що мали розмову з обвинуваченим по телефону і їм він зазначав, що тримається під вартої через їх покази. Таким чином, існування ризику впливу на свідків досі не втратило своєї актуальності та не спростоване стороною захисту.

Продовження існування ризику того, що обвинувачений може переховуватись від суду, обгрунтовується його переховуванням від органу досудового розслідування, ухиленням від затримання та перебування в розшуку.

Суд, окрім тяжкості кримінального обвинувачення, враховує роль, у виконанні якої обвинувачують ОСОБА_1 , враховує вищевказані підтверджені ризики та приходить до висновку, що вищевказані обставини разом з даними про особу обвинуваченого свідчать на користь позиції сторони обвинувачення.

Суд здійснює правосуддя з урахуванням засад кримінального судочинства, які, зокрема, вимагають як дотримання розумних строків, так і повного, всестороннього та об`єктивного дослідження доказів. Так, дійсно судом було досліджено всі письмові та електронні докази, але водночас зараз здійснюється допит свідків. Також з вже досліджених матеріалів НСРД слідує, що обвинувачений фактично не проживав за місцем реєстрації в с. Межиріч щодо якої сторона захисту просить застосувати домашній арешт.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд вважає, що жоден із альтернативних триманню під вартою запобіжний захід, на даному етапі кримінального провадження, не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки обвинувачений ухилявся від досудового розслідування. Даний ризик з плином часу не втрачає своєї актуальності, оскільки загрожує досягнення завдань кримінального судочинства, закріпленим в ст.. 2 КПК України

Тому, з метою виключення вищевказаних ризиків, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою та відмовити у зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України зважає на те, що обвинувачення висунуто за ч. 2 ст. 342 КК України, яка передбачає наявність опору. Опір полягає в активній поведінці із застосуванням фізичного впливу щодо потерпілого.

Таким чином, суд вважає за можливе не визначати розмір застави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 183, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 342 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 16.30 год. 26 березня 2022 року.

Строк дії ухвали до 26 березня 2022 року.

Відмовити у клопотанні захисника обвинуваченого - адвоката Куща Д.С. про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя: М. С. Мицак

Судді Н.Г. Самоткан

О.О. Щербина