Ухвала суду № 102779697, 21.01.2022, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 433/300/19

Провадження №1-кп/426/230/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року м.Сватове

Колегія суддів Сватівського районного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Реки А.С.,

суддів – Криви Ю.В., Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Філіпенко А.С.,

прокурора Боровкової Л.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника – адвоката Макшанова Є.С.,

за участі перекладача Кривошеї Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Сватове кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,-

Встановила:

В провадженні Сватівського районного суду Луганської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Прокурором було заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки є підстави вважати, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України. Ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, з урахуванням обставин кримінального провадження, не зменшились та не зникли.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Вважає, що обвинувачення відносно нього сфабриковане. Вказав, що він більше трьох років перебуває під вартою, за весь цей час прокурором ризики не були обґрунтовані; він має постійне місце проживання на території України в м. Харкові в квартирі, яка належить його родині, має міцні соціальні та родинні зв`язки, раніше не засуджений, у нього на утриманні перебуває донька з малолітнім онуком та батьки - інваліди ІІ групи. Окрім того, він має позитивні характеристики з місця проживання, роботи та тримання під вартою в СІЗО, є волонтером ЗСУ, відбудовує храми, за що має нагороди та грамоти. Зазначає, що кримінальні провадження відносно нього, які порушені на території РФ, закриті. Також, наголосив, що на даний час він оформлює статус біженця на території України. Зауважив, що клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою подано з порушенням термінів, встановлених Законом України «Про внесення змін до розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю щодо особливостей дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)» та не підлягає задоволенню. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням системи електронного контролюю за місцем реєстрації в м. Харкові.

Захисник Макшанов Є.С. в судовому засіданні заперечував проти продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов`язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Необхідно зазначити, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

При вирішенні питання доцільності продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, а саме нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, вчинений за попередньою змовою групою осіб, спрямованому на заволодіння майном у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна та у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений, не перебуваючи під вартою, може переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на потерпілих та свідків, допит яких на даний час у судовому процесі триває, зокрема не допитаних судом свідка сторони обвинувачення та свідків сторони захисту, більшість яких перебуває у м. Харкові, де й розташоване житло, яке належить родині ОСОБА_3 ; існують ризики вчинення обвинуваченим іншого кримінальне правопорушення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 р., згідно якої питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 26 листопада 2021 року щодо ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 24 січня 2022 року включно.

Враховуючи, що судове провадження не буде завершене до часу спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, то суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою незалежно від наявності клопотань учасників процесу, зокрема, строку подання клопотання стороною обвинувачення.

Таким чином, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 колегія суддів враховує підвищену суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, та з метою забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а також за відсутності вагомих підстав для скасування або зміни запобіжного заходу на більш м`який, колегія суддів вважає за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 7, 27, 176-178, 183, 197, 199, 331, 369-372 КПК України колегія суддів, -

Постановила:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Валуйки Бєлгородської області Російської Федерації, громадянину Російської Федерації, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21 березня 2022 року включно.

Копію ухвали направити начальнику СІЗО м. Старобільськ.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 25 січня 2022 року.

Головуючий: Судді:

_____ ______ _____

А.С. Река Ю.В. Крива Л.П. Бабічева