Ухвала суду № 102779639, 18.01.2022, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 408/656/17

1-кп/417/64/22

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту

та призначення справи до судового розгляду

"18" січня 2022 р. с. Марківка Луганської області

Колегія суддів Марківського районного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Шкирі В.М.

суддів Дідоренко А.Е., Логвіненка Т. Г.,

за участі

прокурора Зубко А.О.

секретаря Грибєнік О. В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Горіна О. О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду с. Марківка, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, обвинуваченному у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016130570000779 ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених за п.п. 1,5 ч. 2 ст.115, ч. 2 ст.15, п.п. 1,5 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст.402, ч. 3 ст.408, ч. 3 ст.410, ч. 1 ст.263, ч. 2 ст.15ч. 3 ст.410 та ч. 2 ст.15, ч. 1 ст.263 КК України та призначення справи до судового розгляду

ВСТАНОВИЛА:

До Марківського районного суду Луганської області передано кримінальне провадженняі, внесене в ЄРДР за № 12016130570000779, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених за п.п. 1,5 ч. 2 ст.115, ч. 2 ст.15, п.п. 1,5 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст.402, ч. 3 ст.408, ч. 3 ст.410, ч. 1 ст.263, ч. 2 ст.15ч. 3 ст.410 та ч. 2 ст.15, ч. 1 ст.263 КК України.

Ухвалою від 25 листопада 2021 року вищезазначене кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Прокурор вказував, що обвинуваченому раніш обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який згодом було змінено на цілодобовий домашній арешт. Оскільки в Біловодському районному суді після закінчення повноважень головуючого у цій справі не вистачала кількості суддів для повторного авторозподілу строк дії запобіжного заходу сплив ще у березні 2021 року та більш не обирався.

Злочини у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 відносяться до категорії, як тяжких злочинів проти встановленого порядку несення військової служби та особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи за які, згідно санкцій статтей, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не змінились та не зменшились, а саме, є достатні підстави вважати, що обвинувачений може :

- незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні шляхом їх вмовлянь або залякування з метою давати покази на свою користь, так як ОСОБА_1 має спеціальні навички, володіє зброєю, вчинив насильницькі злочини, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, як з використанням зброї так і без неї. Його дії можуть нести загрозу життю та здоров`ю цих осіб, що також свідчить про можливість вчинення інших злочинів;

- вчинити інший злочин, що підтверджується фактом вчинення після умисних особливо тяжких злочинів іншого умисного невиконання наказу, в умовах особливого періоду та дезертирства, тобто самовільного залишенням місця служби з метою ухилитися від військової служби, тобто вчинення нових тяжких злочинів, передбачених ч. З ст. 402, ч. З ст. 408 КК України;

- переховуватись від суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчиненні ним особливо тяжких та тяжких злочинів, за які Законом передбачені покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, що може бути визнане ОСОБА_1 більш небезпечним ніж втеча, що також вже підтверджується фактом дезертирства з метою ухилення від покарання за вчинення особливо тяжких злочинів.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти обрання такого запобіжного заходу, посилаючись на те, що обвинувачений працює на маршрутці в м.Кривий Ріг з 05 години ранку і до 24 години ночі щоб мати змогу годувати двох дітей, він завжди з`вляється до суду та не має намірів ухилятися від суду, судів не було 11 місяців, проте обвинувачений не зник, намірів залякувати чи впливати на свідків та потерпілих у нього нема, а тому достатньо буде запобіжного заходу більш м`якого, а саме : особистого зобов`язання.

При цьому жодних доказів працевлаштування обвинуваченим не надано, як не надано доказів наявності на даний час на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Також прокурор висловив думку щодо можливості призначення даного кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинуваченого, захисника та потерпілих та прийняття цивільного позову.

Обвинувачений та захисник не заперечували .

Вислухавши сторони, дослідивши клопотання колегія суддів прийшла наступного.

16.09.2016 слідчим суддею до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався.

Згідно ухвали колегії суддів Біловодського районного суду Луганської області від 15.01.2021 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на два місяці, строком до 15.03.2021 включно.

У подальшому, у зв`язку із закінченням повноважень у суддів колегії Біловодського районного суду Луганської області та направлення справи для вирішення підсудності до Луганського апеляційного суду, запобіжний захід ОСОБА_1 не продовжувався.

Справа надійшла до Марківського районного суду 22.11.2021 року, 25.11.2021 було призначено підготовче судове засідання

Відповідно до ч. 3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Так,стаття 177 КПК України встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з цим, ст. 178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність постійного місці роботи тощо.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Під час розгляду питання про обґрунтованість обвинувачення судом враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Тому, з урахуванням досліджених доказів суд вважає, що підозра є обґрунтованою.

Розглядаючи питання доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 1,5 ч. 2 ст.115, ч. 2 ст.15, п.п. 1,5 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст.402, ч. 3 ст.408, ч. 3 ст.410, ч. 1 ст.263, ч. 2 ст.15ч. 3 ст.410 та ч. 2 ст.15, ч. 1 ст.263 КК України за які, відповідно до санкцій статтей передбачено позбавлення волі до 15 років або довічного позбавлення волі та відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи.

При вирішенні питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема про наявність ризику, що обвинувачений може переховуватися від суду, свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується,

При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих , суд враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких свідки та потерпілі допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження не розпочатий, суд вважає, що наявність ризику впливу на свідків та потерпілих, з якими обвинувачений разом проходив службу та йому вони добре знайомі, а відтак відомо їх місце проживання, не можна виключити на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих, та дослідження їх судом.

Ризик щодо можливого вчиненення нового злочину за ч.3 ст.402 та ч.3 ст.408 КК України не знайшов свого підтвердження, під час розгляду клопотання та не доведено прокурором, оскільки ці злочини вже інкриміновані обвинуваченому.

При цьому колегія суддів враховує, що ні обвинувачений ні його захисник не надали суду доказів того, що наразі обвинувачений працевлаштований та має постійне місце роботи, як не надано і доказів того, що на утриманні обвинуваченого перебуває двоє неповнолітніх дітей. Хоча дане клопотання сторона зазисту отримала завчасно та мала достатньо часу для підготовки для його розгляду та подання доказів, що свідчили б на користь обвинуваченого та надавали б можливість обрати більш м`який запобіжний захід.

Таким чином вищезазначене свідчить, що на даний час інший більш м`який запобіжний захід ніж цілодобовий домашній арешт не може бути застосований до обвинуваченого, так як інші не зможуть запобігти ризикам, встановленим судом та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час розгляду справи.

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором

Згідно ч. 7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також відсутність підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів вважає необхідним обрати обвинувваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, що полягає у забороні обвинуваченому залишати цілодобово житло за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , крім випадків звернення до закладів охорони здоров`я .

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого такі обов`язки 1) прибувати досуду запершою вимогою; 2) не спілкуватись зі свідками в цьому кримінальному провадженні за винятком участі в процесуальних діях в присутності суду.

Щодо можливості призначення справи до судового розгляду

Кримінальне провадження підсудне Марківському районному суду Луганської області.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду та являлись підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Судом встановлено, що форма і зміст цивільного позову відповідає вимогам встановленим до позову, які пред`являються в порядку цивільного судочинства. За таких обставин є підстави для прийняття цивільного позову до кримінального провадження, визнання цивільного позивача та цивільного відповідача.

Враховуючи відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України та обмежень, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення даного кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинуваченого, захисника та потерпілих

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 31, 128,177, 178, 181, 194, 331, 372 КПК України, колегія судів-

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.п 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 402, ч. 3 ст. 408, ч. 3 ст. 410, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 410 та ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 263 КК України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- не залишати місце фактичного проживання цілодобово за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 :1) прибувати до суду за першою вимогою;2) не спілкуватись зі свідками в цьому кримінальному провадженні за винятком участі в процесуальних діях в присутності суду.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.

Копію ухвали передати для виконання начальнику відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області для контролю за поведінкою обвинуваченого.

Дана ухвала про обрання запобіжного заходу та покладених на обвинуваченого обов`язків діє - до 17 березня 2022 року.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016130570000779, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених за п.п. 1,5 ч. 2 ст.115, ч. 2 ст.15, п.п. 1,5 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст.402, ч. 3 ст.408, ч. 3 ст.410, ч. 1 ст.263, ч. 2 ст.15 ч. 3 ст.410 та ч. 2 ст.15, ч. 1 ст.263 КК України на 13 годину 00 хвилин 28.01. 2022 року.

Розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає

Повний текст виготовлено та проголошено 21.01.2022

Головуючий суддя В.М.Шкиря

Судді Т.Г.Логвіненко

А.Е.Дідоренко