Рішення № 102778044, 21.01.2022, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

21.01.2022

ЄУН 389/3501/21

Провадження №2/389/731/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2022 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ковальова Галина Костянтинівна, до ОСОБА_2 та Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права власності на будинок за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати за позивачем право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 з 2009 року володіє та користується вказаним будинком, веде господарство, підтримує будинок в належному технічному та санітарному стані, обробляє прилеглу до будинку земельну ділянку. Будинок придбала за усною домовленістю із ОСОБА_3 , який представився власником будинку, отримав кошти за продаж будинку, передав позивачу ключі від будинку та технічний паспорт на нього. Згодом з`ясувалося, що ОСОБА_3 не є власником будинку та також придбав його за усною домовленістю із ОСОБА_2 . Останній є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , за якою обліковувався будинок та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 та отримав свідоцтво про право на спадщину лише на грошовий вклад, а на нерухоме майно свідоцтво не отримував. З 2009 року відповідач не заявляв вимог про право власності на будинок, інтересу до будинку не проявляв. Таким чином, позивач вважає, що з 2009 року добросовісно, вільно та відкрито безперервно користується будинком. Як володілець майна впевнена, що на майно не претендують інші особи, майно не має будь-яких обтяжень та обмежень.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник надала заяву про розгляд справи без її участі, підтримала вимоги позову та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, відзив не подав.

Відповідач Дмитрівська сільська рада до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого не заперечив проти задоволення позовних вимог, просить проводити розгляд справи без участі представника.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до виписки з погосподарської книги № 25 Дмитрівської сільської ради від 26.07.2019 № 1036, технічного паспорта, будинок АДРЕСА_1 обліковується за ОСОБА_4 , рік побудови будинку 1962. Відповідно до актового запису про смерть № 307 від 31.07.2007 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті проживала в с. Калинівка Знам`янського району Кіровоградської області.

Довідка Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 18.03.2021 № 329 свідчить про те, що згідно по господарського обліку за адресою будинок АДРЕСА_1 проживають без реєстрації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2009 року по теперішній час.

Акт від 18.03.2021 складений сусідами позивача свідчить про те, що ОСОБА_1 з 2009 року проживає за адресою будинок АДРЕСА_1 , користується земельною ділянкою, тримає господарство, утримує будинок, тобто відкрито та безперервно володіє нерухомим майном.

Відповідно до копії спадкової справи №10 за 2008 рік після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини на грошовий вклад до нотаріуса звернувся ОСОБА_2 . Свідоцтва про право на спадщину не отримував.

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, що закріплено положеннями ст.1218 ЦК України.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

За нормами ст.41 Конституції України, ст.ст.321, 328 ЦК України, право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом.

Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також, в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим, як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5, виходячи зі змісту ч.1 ст.344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Пунктом 9 зазначеної постанови Пленуму ВССУ визначено, що відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відповідна правова позиція також викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5 можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими, захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим, особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланнями на визнання позову сторонами без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

З огляду на викладене, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів чужим майном - будинком АДРЕСА_1 і понад десять років відкрито, безперервно ним володіє, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому судом взято до уваги постанову Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-ІХ.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263, 265, 273, 280-288, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_2 , РНОКПП не відомий.

Відповідач: Дмитрівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, місце знаходження: площа Перемоги,4 с.Дмитрівка Кропивницького району Кіровоградської області, ЄДРПОУ 04365267.

Суддя В.В.Український