Рішення № 10277718, 06.07.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2010 р. Справа № 17/79

Господарський суд Рівненської області у складі судді Петухова М.Г. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аванта»

до відповідача Приватного підприємства «АКВ - Форм »

про стягнення в сумі 71 812 грн.25 коп.

за участю представників сторін:

позивача: Терлецький О.М.

відповідача: не з’явився.

Статті 20, 22 ГПК України роз’яснені.

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся в господарський суд з позовом в якому просить стягнути з відповідача 30525,18 грн. основного боргу за поставлені на основі договору поставки № 192-10А від 01.02.2010р. продовольчі товари, 16330,97 грн. пені, 20000 грн. штрафу, 50 % річних в сумі 4474,24 грн. та 481,86 грн. збитків від інфляції.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав. Ухвали суду з вказанням часу і місця розгляду справи, направлені на адресу відповідача вказану в позовній заяві та на адресу вказану в свідоцтві про державну реєстрацію і довідці з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повернуті поштою з вказанням про те, що організація закрита (а.с.11,18,19,20,26). Враховуючи, що в обов’язки суду не входить розшук відповідача та приймаючи до уваги положення ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, на основі діючого законодавства, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки № 192-10А від 01.02.2010р., згідно п. 1.1 якого позивач зобов’язувався поставляти та передати у власність відповідача товар, згідно накладних відповідно до замовлень покупця, що погоджена сторонами та є невід’ємною частиною даного договору (а.с.10).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору поставки № 192-10А від 01.02.2010р., для отримання товару покупець зобов’язаний за 2 робочих дні до дати поставки надати постачальнику заявку у письмовому вигляді з печаткою або штампом покупця та за підписом уповноваженої особи покупця із зазначенням назви, кількості, асортименту, граматури та інших відомостей необхідних для ідентифікації товару.

Як встановлено судом, будь-яких письмових заявок у письмовому чи електронному вигляді з печаткою або штампом покупця та за підписом уповноваженої особи покупця із зазначенням назви, кількості, асортименту, граматури та інших відомостей необхідних для ідентифікації товару, відповідач позивачу не направляв.

З наданих позивачем накладних № 146734/351 від 04.02.2010р. на суму 26762,70 грн. та № 146739/379 від 04.02.2010р. на суму 3762,48 грн. (а.с.13,14) вбачається, що в них відсутні посилання на те, що поставка товару здійснювалася на основі договору поставки № 192-10А від 01.02.2010р..

Таким чином, суд вважає необгрунтованими твердження позивача, щодо того, що поставка товару за наданими позивачем накладними здійснювалася на основі договору поставки № 192-10А від 01.02.2010р., і приходить до висновку, що дана поставка була позадоговірною, без зазначення строку розрахунку за отриманий товар .

Оскільки позивач обгрунтовує свої вимоги в частині стягнення пені в сумі 16330,97 грн. та штрафу в сумі 20000 грн. умовами договору поставки № 192-10А від 01.02.2010р., то з врахуванням норм ст. 551 ЦК України, щодо встановлення розміру неустойки договором, позовні вимоги вимоги в цій частині є необгрунтованими, безпідставними і в їх задоволенні слід відмовити.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено :

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З опису вкладення в цінний лист та фіскального чеку № 2509 від 06.05.2010р. вбачається, що позивачем 06.05.2010р. направлено відповідачу письмову вимогу про сплату боргу № 303/11 від 28.04.2010р., яка залишена відповідачем без відповіді та реагування (а.с.8). З врахуванням поштового обігу відповідач мав отримати вимогу приблизно 10.05.2010р., відповідно обов’язок сплатити борг виник у відповідача з 18.05.2010р.

Доказів сплати основного боргу в сумі 30525,18 грн. відповідач суду не представив.

На основі ст. 509, 525 - 527, 530 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського Кодексу України, вимоги позивача стосовно стягнення суми основного боргу розмірі 30525,18 грн. правомірні, грунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено :

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що поставка товару по накладних № 146734/351 від 04.02.2010р. на суму 26762,70 грн. та № 146739/379 від 04.02.2010р. на суму 3762,48 грн. була позадоговірною то нарахування річних має здійснюватися виходячи з розміру трьох процентів починаючи з 18.05.2010р., а не з 19.02.2010р., як зазначено представником позивача в уточненому розрахунку поданому суду в засіданні (а.с.29). Отже розмір трьох відсотків річних за період з 18.05.2010р. по 05.07.2010р. (49 днів) буде складати :

30525,18 грн. /100 % х 3% / 365 дн. х 49 дн. = 122,50 грн.

Таким чином позов в частині стягнення річних підлягає задволенню частково в сумі 122,50 грн..

В частині вимог про стягнення інфляційних збитків в сумі 481,86 грн. в позові слід відмовити, оскільки з уточненого розрахунку поданого представником позивача суду в засіданні вбачається, що вони нараховані за лютий, березень 2010р., тоді як вище було зазначено, що нарахування в т.ч. і інфляційних має здійснюватися починаючи з 18.05.2010р., а не з 19.02.2010р., як зазначено представником позивача в уточненому розрахунку.

На основі ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 82 - 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задволити частково. Стягнути з Приватного підприємства «АКВ - Форм »(35100 Рівненська область, смт. Млинів, вул.Кірова, 39, код 35732987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аванта»(43006 м.Луцьк, пров.Макарова, 5, 35495114) - 30525 грн. 18 коп. основного боргу, 3 % річних в сумі 122 грн. 50 коп., 306 грн. 47 коп. витрат по сплаті держмита та 101 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 07.07.2010р.

Суддя                                                             М.Г. Петухов.