Рішення № 102777091, 24.01.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8740/21

2/212/479/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дехти Р.В. за участю секретаря судового засідання Зюркевич В.В., представника позивача - адвоката Павленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Кривому Розі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа: Друга криворізька державна нотаріальна контора про скасування арешту,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Нотаріусоим було встановлено, що на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 накладено арешт. Арешт, накладений на невизначене майно спадкодавця перешкоджає позивачу в оформленні спадкових прав

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

29 вересня 2021 року до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)про зняття арешту з майна.

01 жовтня 2021 року ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 02 листопада 2021 року о 09 годинні 00 хвилин.

02 грудня 2021 року ухвалою суду закрите підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 29 грудня 2021 року на 10 годину 00 хвилин.

24 січня 2022 року в судовому засіданні представник позивача - адвокат Павленко В.В. позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити позов, послався на обставини, що зазначенні у позовній заяві.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 пред`явив позов про зняття арешту з майна до відповідача Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), що підтверджується позовною заявою.

В судовому засіданні судом встановлено, що відповідно до листа Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 16 серпня 2021 року №17824, орган державної виконавчої служби зазначив, що на виконанні перебували виконавчі провадження про стягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 грошових коштів на користь стягувачів та станом на 16 серпня 2021 року накладено арешт на нерухоме майно боржника.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відносини, що склалися приводу про знаття арешту майна регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» та Цивільним - процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України та ч.1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 Постанови Пленуму ВССУ № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наданні докази, суд повно і всебічно з`ясував обставин, на які посилаються позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених наданими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як позивачем ОСОБА_1 подано позов до неналежного відповідача, за вказаними категоріями справ належним відповідачем є юридичні та фізичні особи, що є стягувачами за виконачем провадженням, або орган державної влади, що здійснює фіскальну політику в України (в разі конфіскації майна), а відповідний орган державної виконавчої служби має бути залучений як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа: Друга криворізька державна нотаріальна контора про скасування арешту, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 26 січня 2021 року.

Суддя: Р. В. Дехта