Рішення № 10277407, 29.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/15529.06.10 За позовом           Компанії «Тікон Бізнес ЛТД»(Tycon Business Limited) До                     Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»

Про                     стягнення 44392298,94 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Дутковський Б.В. –предст. (дов. б/н від 18.02.2010 р.)

Від відповідача           Вабіщевич Т.В. –предст. (дов. № 50 від 10.02.2010 р.)

Обставини справи:

Компанія «Тікон Бізнес ЛТД»(Tycon Business Limited) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»про стягнення 44392298,94 грн. основного боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за ліцензійними договорами б/н від 12.10.2006 р., 10.04.2008 р., 10.05.2009 р. та за контрактами про спільну діяльність у процесі виготовлення продукції із давальницької сировини № 14 від 23.01.2008 р., № 113 від 02.09.2008 р.

Ухвалою суду від 28.05.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 12/155 та призначено її розгляд на 29.06.2010 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог Ухвали про порушення провадження від 28.05.2010 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву в порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, та витребувані судом документи.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог не заперечує, проте у зв’язку із складним фінансовим становищем свої зобов’язання за ліцензійними договорами б/н від 12.10.2006 р., 10.04.2008 р., 10.05.2009 р. та за контрактами про спільну діяльність у процесі виготовлення продукції із давальницької сировини № 14 від 23.01.2008 р., № 113 від 02.09.2008 р. виконати належним чином та в повному обсязі не може.

В судовому засіданні 29.06.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2006 року, 10.04.2008 року, 10.05.2009 року між Компанією Тікон Бізнес ЛТД., господарською спілкою Кіпру, та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів»були укладені Ліцензійні договори б/н, за умовами яких (п.2.1.) позивач (Ліцензіар) надає відповідачу (Ліцензіату) на строк дії цього Договору, відповідно до умов пункту 4, невиключну ліцензію без права надання субліцензій на використання ліцензійних патентів для вироблення ліцензійних продуктів та для використання, оренди, продажу, пропонування до продажу або для іншого розпорядження цими ліцензійними продуктами на ліцензійній території.

Згідно з п.1.1. вказаних Ліцензійних договорів «ліцензійні продукти»означають килими гумові для підлоги транспортного засобу.

Відповідно до п.1.2. Ліцензійних договорів «ліцензійні патенти» означають наступні патенти, видані в Україні:

1.          Патент на промисловий зразок № 13146, виданий 15.11.2006 р., строк дії закінчується 25.07.2016 р.;

2.          Патент на промисловий зразок № 13172, виданий 15.11.2006 р., строк дії закінчується 05.09.2016 р.;

3.          Патент на промисловий зразок № 13173, виданий 15.11.2006 р., строк дії закінчується 06.09.2016 р.

Пунктом 1.3. названих Ліцензійних договорів передбачено, що «ліцензійна територія»означає територію України, на якій ліцензійні патенти діють.

Згідно з п. 4.1. Ліцензійного договору б/н від 12.10.2006 р. роялті становить 54525,2 доларів США в місяць, Ліцензійного договору б/н від 10.04.2008 р. - 163259,70 тис. доларів США в місяць, Ліцензійного договору б/н від 10.05.2009 р. - 163259,70 тис. доларів США в місяць.

Також 12.10.2006 року, 10.04.2008 року, 10.05.2009 року між Компанією Тікон Бізнес ЛТД., господарською спілкою Кіпру, та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів»були укладені Ліцензійні договори б/н, за умовами яких (п. 2.1.) позивач (Ліцензіар) надає відповідачу (Ліцензіату) на строк дії цього Договору, відповідно до умов пункту 4, невиключну ліцензію без права надання субліцензій на використання ліцензійного патенту для вироблення ліцензійних продуктів та для використання, оренди, продажу, пропонування до продажу або іншого розпорядження цими ліцензійними продуктами на ліцензійній території.

Згідно з п.1.1. вказаних Ліцензійних договорів «ліцензійні продукти»означають варіанти композиції для виготовлення вібропоглинального матеріалу.

«Ліцензійний патент», відповідно до п.1.2. Ліцензійних договорів, означає Патент на винахід № 76930 «композиція для виготовлення вібропоглинального матеріалу», виданий 15.09.2006 р., строк дії закінчується 26.05.2026 р.

Пунктом 1.3. вказаних Ліцензійних договорів передбачено, що «ліцензійна територія»означає територію України, на якій ліцензійний патент діє.

Згідно з п. 4.1. Ліцензійного договору б/н від 12.10.2006 р. роялті становить 2998,60 доларів США в місяць, Ліцензійного договору б/н від 10.04.2008 р. - 9207,52 доларів США в місяць, Ліцензійного договору б/н від 10.05.2009 р. - 9207,52 доларів США в місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно з ч. 3 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об’єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об’єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об’єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов’язання за вищезазначеними договорами виконав належним чином, що підтвердилося наданими позивачем для огляду в судовому засіданні оригіналами актів здачі –приймання виконаних робіт, підписаними позивачем та відповідачем у період з 30.11.2006 року по 31.01.2010 року.

В свою чергу відповідач взяті на себе зобов’язання за ліцензійними договорами б/н від 12.10.2006 р., 10.04.2008 р., 10.05.2009 р. виконав частково, сплативши із загальної суми зобов’язань 4057946,60 доларів США лише 844236,96 доларів США.

Відповідно, заборгованість ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів»перед Компанією «Тікон Бізнес ЛТД»за названими ліцензійними договорами на момент розгляду справи в суді становить 3213709,64 доларів США або, у відповідності із положеннями ст. ст. 524, 533 ЦК України,25 713533,57 грн. по курсу 8,0012 грн./дол. США по курсу Національного Банку України, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2010 р.

В судовому засіданні 29.06.2010 р. сторони підтвердили суму основного боргу 25713533,57 грн. за ліцензійними договорами б/н від 12.10.2006 р., 10.04.2008 р., 10.05.2009 р. та надали акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.06.2010 р. Копії вказаних актів залучені судом до матеріалів справи.

23.01.2008 року, 02.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів»та Компанією Тікон Бізнес Лімітед (Tycon business LTD) були укладені відповідно контракт № 14, контракт № 113 про спільну діяльність у процесі виготовлення продукції із давальницької сировини.

За умовами вказаних контрактів (пункти 1.2.) замовник (позивач) бере на себе зобов’язання щодо:

а) визначення обсягів продукції, що виготовляється;

б) забезпечення необхідною давальницькою сировиною для виготовлення продукції одноразово чи партіями;

в) приймати від виконавця (відповідача) готову продукцію.

В свою чергу, згідно з п.1.1. додаткової угоди № 1/1 від 06.06.2008 р. до Контракту № 14 від 23.01.2008 р., п. 1.1. додаткової угоди № 1/1 від 02.09.2008 р. до контракту № 113 від 02.09.2008 р. «Виконавець (відповідач) приймає на себе зобов’язання по виготовленню, пакуванню та відправці продукції Замовнику (позивачу). Виконавець може реалізовувати готову продукцію від свого імені Покупцям, з якими у нього укладені договори купівлі-продажу, приймати на свій рахунок виручку від продажу продукції та перераховувати її Замовнику. Найменування, кількість та адреса відвантаження продукції, що виготовляється, вказується в кожному конкретному випадку в додаткових угодах, що є невід’ємною частиною даного Контракту.»

Керуючись викладеним вище, ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» 23.01.2008 р., 02.09.2008 р. уклав відповідно контракти № 14 та № 113 з Республіканським унітарним підприємством «Мінський тракторний завод».

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання за вищезазначеними контрактами належним чином.

Так, протягом травня –жовтня 2008 року позивач поставив відповідачу згідно контракту № 14 від 23.01.2008 р. давальницьку сировину загальною вартістю 4884769,89 грн. та протягом листопада 2008 р. –травня 2009 р. згідно з контрактом № 113 від 02.09.2008 р. - давальницьку сировину загальною вартістю 1686061,00 грн. Факт поставок був підтверджений позивачем наданими суду для огляду оригіналами митних декларацій.

Відповідач, в свою чергу, керуючись умовами п. 1.1 контракту № 14 від 23.01.2008 р. в редакції додаткової угоди № 1/1 від 06.06.2008 р. та контракту № 14 від 23.01.2008 р., укладеного між ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів»та РУП «Мінський тракторний завод», поставив останньому протягом червня 2008 р. –вересня 2009 р. виготовлену на давальницьких умовах продукцію на загальну суму 12926515,56 грн.

Протягом листопада 2008 р. –грудня 2009 р. відповідач на підставі п. 1.1. контракту № 113 від 02.09.2008 р. в редакції додаткової угоди № 1/1 від 02.09.2008 р. та контракту № 113 від 02.09.2008 р., укладеного між ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів»та РУП «Мінський тракторний завод», поставив останньому виготовлену на давальницьких умовах продукцію на загальну суму 5752249,81 грн.

Факт поставок ВАТ «Київським заводом гумових та латексних виробів»РУП «Мінському тракторному заводу»виготовленої на давальницьких умовах продукції на загальну суму 18678765,38 грн. підтверджується наданими суду для огляду оригіналами митних декларацій та залученою до матеріалів справи копією акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2009 р.

Пред’явлені суду документи свідчать про те, що відповідач не виконав свої зобов’язання за контрактом № 14 від 23.01.2008 р. в редакції додаткової угоди № 1/1 від 06.06.2008 р. та за контрактом № 113 від 02.09.2008 р. в редакції додаткової угоди № 1/1 від 02.09.2008 р., оскільки реалізувавши готову продукцію, виготовлену із поставленої позивачем давальницької сировини, від свого імені РУП «Мінський тракторний завод», відповідач не перерахував отриману від продажу такої продукції виручку в сумі 18678765,38 грн. позивачу як це передбачено умовами даних контрактів.

В судовому засіданні 29.06.2010 р. сторони підтвердили суму основного боргу 18678765,38 грн. за контрактами № 14 від 23.01.2008 р., № 113 від 02.09.2008 р. та надали акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.06.2010 р., копія якого залучена судом до матеріалів справи.

З урахуванням викладеного вище, позивач просить стягнути з відповідача 25713533,57 грн. основного боргу за ліцензійними договорами б/н від 12.10.2006 р., 10.04.2008 р., 10.05.2009 р. та 18678765,38 грн. основного боргу за контрактами № 14 від 23.01.2008 р., № 113 від 02.09.2008 р., що разом складає 44392298,94 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов’язання за ліцензійними договорами б/н від 12.10.2006 р., 10.04.2008 р., 10.05.2009 р. та контрактами № 14 від 23.01.2008 р., № 113 від 02.09.2008 р. виконав неналежним чином, загальна сума заборгованості ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів»перед Компанією «Тікон Бізнес ЛТД»становить 44392298,94 грн. Посилання відповідача на складне фінансове становище, стрімкі коливання валютного ринку та на неналежне виконання зобов’язань контрагентами відповідача перед останнім не можуть вважатися належними підставами для односторонньої відмови від виконання зобов’язань з боку відповідача чи звільнення його від господарсько-правової відповідальності.

Так, ч. 7 ст. 193 ГК України передбачає, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право»іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 124 ГПК України ).

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань за ліцензійними договорами б/н від 12.10.2006 р., 10.04.2008 р., 10.05.2009 р. та за контрактами № 14 від 23.01.2008 р., № 113 від 02.09.2008 р., то позов Компанії «Тікон Бізнес ЛТД»(Tycon Business Limited) до ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів»про стягнення боргу в сумі 44392298,94 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 193, 218 ГК України, ст. ст. 524, 526, 533, 610, 629 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85, 123, 124 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»(03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, код ЄДРПОУ 00149593) на користь Компанії «Тікон Бізнес ЛТД»(Tycon Business Limited) (02091, м. Київ, Харківське шосе, 168-Є, кв. 231, юридична адреса: Стасіну,1, МІТСІ БІЛДІНГ 1, 1 поверх, офіс 4, Платея Елефтеріас, П.К. 1060, Нікосія, Республіка Кіпр, реєстраційний номер АЕ 2207, податковий ідентифікаційний номер 18002252F, банк: AS Sampo Pank, адреса: Narva mnt 11, 15015 Талін, Естонія, S.W.I.F.T.: FORE EE 2X, рахунок: 333459760008, Міжнародний номер рахунку ЕЕ 723300333459760008) 44392298 (сорок чотири мільйони триста дев’яносто дві тисячі двісті дев’яносто вісім) грн. 94 коп. боргу, 25500 ( двадцять п’ять тисяч п’ятсот ) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                                           Л.В. Прокопенко