
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.04.2021 Справа №607/4675/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді: Дуди О.О.
при секретарі судового засідання: Сагайдак М.Б.,
за участю прокурора Білецького Ю.Ю.,
захисників Василишина К.В., Строценя Т.О.,
обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
провівши у залі суду в м. Тернополі підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №42019210000000115 від 26.06.2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
16.03.2021 року на адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42019210000000115 від 26.06.2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Строцень Т.О. звернувся до суду із клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору та заперечив проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.
В обґрунтування клопотання зазначає наступне.
Вказаний обвинувальний акт не відповідає чинним вимогам КПК України (в тому числі п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України) та підлягає поверненню прокурору, зважаючи на наступне.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Обвинувальний акт не тільки повинен формально узгоджуватись з вимогами ст. 291 КПК України, а й відповідати іншим вимогам КПК України та загальним засадам кримінального провадження, до яких за ст. 7 КПК України відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості, змагальність.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили..
Так, з тексту обвинувального акту затвердженого 11.03.2021, в межах якого суд має розглянути обвинувачення по суті, слідує, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоїли злочини за участі ОСОБА_3 (матеріали щодо ОСОБА_3 виділені в окреме кримінальне провадження, згідно п. 14 розділу II реєстру матеріалів досудового розслідування).
Між тим, обвинувачення щодо ОСОБА_3 не є предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і факт можливої злочинної діяльності ОСОБА_3 не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили.
Така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_3 у кримінатьних правопорушеннях грубо порушує передбачені ст. 7 КПК України загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, принципів верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів.
Натомість міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
За наведених обставин, суд не може розглянути подане прокурором обвинувачення, де зазначається, що ОСОБА_3 надавав, а ОСОБА_1 з ОСОБА_2 одержували неправомірну вимогу, тобто скоювали кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_3 у цьому обвинувальному акті обвинувачення не висувається.
Цей висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 10 травня 2018 року в справі №461/3797/17.
Як наслідок, обвинувальний акт складено з порушенням загальних засад законності здійснення кримінального провадження, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, принципів верховенства права, що унеможливлює розгляд судом обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
З огляду на вищенаведені в обвинувальному акті недоліки, суд позбавлений можливості визначити коло осіб, стосовно яких слід здійснювати розгляд.
Окрім того, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті належним чином не сформульовано обвинувачення ОСОБА_1 , а саме: не встановлені обставини та час звернення ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за допомогою та сприянням; не встановлені точні обставини, час та місце повідомлення ОСОБА_1 ОСОБА_2 про бажання ОСОБА_3 шляхом обіцянки і надання неправомірної вимоги; не встановлено точної дати, місця і часу в попередньої змови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; не встановлено точної дати, місця і способу передачі грошових коштів ОСОБА_3 , та одержання коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тобто, у обвинувальному акті не зафіксовано, а відповідно і не описано ключові обставини/події, які лягли в основу обвинувачення, як наслідок відсутній належний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Натомість в обвинувальному акті міститься незрозуміла інформація, яка не відповідає дійсності та позбавлена будь-якої логіки викладення. Так, на першій сторінці обвинувального ату у першому абзаці, сторона обвинувачення вказує, що відповідно до рапорту працівників УСБУ в Тернопільській області (надійшов в прокуратуру 24.06.2019), ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 вимагали та одержали від ОСОБА_3 неправомірну вигоду за вплив на депутатів Тернопільської міської ради, (дана інформація не відповідає дійсності, оскільки, під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було встановлено, що у вказаному рапорті працівники УСБУ в Тернопільській області про факт вимагання не зазначають).
Незважаючи на відсутність в оперативній інформації УСБУ факту вимагання та як наслідок кваліфікуючої ознаки вимагання в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прокуратура порушуючи Закон, 26.06.2019 вносить відомості про вказане кримінальне правопорушення до СРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 369-2 КК України (кваліфікуюча ознака - вимагання, абзац 2 обвинувального акту).
В абзаці 3 сторона обвинувачення сама ставить під сумнів свої слова викладені в першому абзаці обвинувального акту та вказує, що згідно рапорту працівників УСБУ в Тернопільській області (надійшов в СУ ГУНП в Тернопільській області 12.03.2020), ОСОБА_3 пропонує ОСОБА_1 неправомірну вигоду за вплив на депутатів Тернопільської міської ради (тобто, приблизно через рік ОСОБА_3 вже добровільно сам звернувся до ОСОБА_1 , який в нього рік тому вимагав неправомірну вигоду за вирішення того ж самого питання впливу на депутатів Тернопільської міської ради).
13.03.2020 СУ ГУНП в Тернопільській області вносить відомості про вказане кримінальне правопорушення до СРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України (абзац 4 обвинувального акту).
Надалі, 16.03.2020 вказані кримінальні провадження об`єднані в одне кримінальне провадження та 30.04.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України (вимагання, якого по факту не було, про яке не було оперативної інформаиії працівників УСБУ та як наслідок надумане прокуратурою, 5-6 абзац обвинувального акту).
28.10.2020 кримінальне провадження перекваліфіковано з ч.1 ст. 369-2 та ч.3 ст. 369-2 КК України на ч.1 ст. 369-2 та ч. 2 ст. 28 ч.2 ст. 369-2 КК України, того ж дня ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри від 30.04.2020 та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 (тобто, жодного факту вимагання в діях ОСОБА_1 не було відразу, однак, прокуратурою свідомо, в порушення Закону, внесено відомості про важче кримінальне правопорушення, яке в подальшому не знайшло свого підтвердження).
Таким чином, у обвинувальному акті міститься суперечлива, нелогічна інформація та як наслідок, відсутній належний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
Крім цього, відповідно до приписів ст. 293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297"' нього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Обвинувальний акт складено та затверджено прокурором в м. Тернополі 11 березня 2021 року. Цього ж дня, в приміщені Тернопільської обласної прокуратури, копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування надано підозрюваному ОСОБА_1 та його захиснику Строценю Т.О., що підтверджується відповідними розписками від 11.03.2021, які є на даний час у володінні суду.
Однак, в порушення вимог ст. 293 КПК України, обвинувальний акт з відповідними додатками скеровано до суду, не в день вручення підозрюваному та захиснику, а лише 12.03.2021 (про що свідчать відмітки на конвертах та інформація «відстежити відправлення» на офіційному сайті AT «Укрпошта», яка є у вільному доступі) і зареєстрований в суді
16.03.2021 (відповідно до інформації офіційного сайту Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, список автопризначених справ, що надійшли вперше).
Відповідно до п. 12 ч. З ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім`ї, близьких родичів, майна, житла тощо.
Приписами ч. 4 ст. 46 КПК України передбачено, що захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав доводи свого захисника.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Василишин К.В, звернувся до суду із клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору та заперечив проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.
В обґрунтування клопотання зазначає наступне.
Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється па основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Частиною 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.
Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо особи унеможливлює якісний і повний її захист.
Відповідно до п. 13 ч.1 ст. З КПК обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.
Разом з цим ч.1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.
Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.
Відповідно до ч.3 ст. 374 КПК у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.
Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
При ньому, за змістом п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, обвинувальний акт містить відповідно до абз. 2 сторінки 13 наступні твердження: «у депутата Тернопільської міської ради ОСОБА_5 , який розуміючи, що він як депутат мас вплив на депутатів Тернопільської міської ради в силу особистого знайомства та приязних відносин виник злочинний намір направлений на прийняття обіцянки та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за здійснення впливу на депутатів Тернопільської міської ради, які згідно із приміткою до ст. 369-2 КК України с особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування з метою прийняття ними в інтересах ОСОБА_3 та його сестри ОСОБА_6 рішень...»; абз. 3 сторінки 13: - « ОСОБА_2 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення за рахунок інших осіб, вступив у злочинну змову із ОСОБА_1 , з яким угодили спільні дії, обумовивши суму неправомірної вигоди та інші обставини, спрямовані на прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за вплив на депутатів Тернопільської міської ради з метою прийняття ними в інтересах ОСОБА_3 та його сестри ОСОБА_6 рішень...»;
Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, характеризується суспільно небезпечними діями у вигляді: 1) прийняття пропозиції неправомірної вигоди; 2) одержання неправомірної вигоди.
Саме діяння в складі злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2, має складну структуру. Його складовими є: 1) власне діяння (прийняття пропозиції в одержанні предмета злочину та спрямованість на певного подвійного адресата: а) особу, яка одержує предмет злочину; б) особу, уповноважену на виконання функцій держави, місцевого самоврядування та уповноважена вирішувати ті чи інші питання в користь надавача такої вигоди.
Згідно із пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_2 мав впливати на депутатів Тернопільської міської ради, тобто на обмежене коло осіб які наділенні таким статусом.
Водночас, серед 42 осіб, наділених статусом депутата місцевої ради, одна особа є сам обвинувачений ОСОБА_2 .
Згідно із обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 369-2 КК України, тобто в прийнятті обіцянки та одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування.
Тому, не конкретність пред`явлення обвинувачення полягає у не чіткості та ясності обсягу кола осіб, на яких, за твердженнями прокурора, ОСОБА_2 мав здійснити вплив, зокрема: чи то на всіх депутатів Тернопільської міської ради; чи то на депутатів з якими в силу особистого знайомства та приязних відносин ОСОБА_2 має вплив, якщо так, то на кого конкретно; чи включається в коло осіб, на яких мав здійснюватись вплив сам ОСОБА_2 , як що так, то кваліфікація за ч.2 ст. 369 КК України суперечить викладу фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті, адже об`єктом впливу за цією статтею не може бути суб`єкт злочину. Більше того, згідно із відображеним в акті обвинуваченням вплив ОСОБА_2 полягав на досягнення кінцевого результату, тобто прийняття депутатами Тернопільської міської ради рішення щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , та ОСОБА_6 . Однак, в обвинувальному акті не зазначено обставин кримінального правопорушення щодо прийняття чи не прийняття Тернопільською міською радою рішення в користь ОСОБА_3 щодо надання у власність земельної ділянки. Станом на дату повідомлення про підозру, а саме 28.10.2020 року та згодом направлення обвинувального акту до суду, відбулись вибори до місцевих рад відповідно, сесія 'Тернопільської міської ради почала діяти у складі восьмого скликання. Тому, не зрозумілим є обвинувачення ОСОБА_2 щодо його впливу на осіб уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування, чи то депутат (ти) сьомого, чи то депутат (ти) восьмого скликання.
За таких обставин, у вказаному обвинувальному акті не міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, що в своїй сукупності давали б уявлення стосовно кожного з елементів складів кримінальних правопорушень, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Так, з тексту обвинувального акту затвердженого 11.03.2021, в межах якого суд мас розглянути обвинувачення по суті, слідує, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоїли злочини за участі ОСОБА_3 (матеріали щодо ОСОБА_3 виділені в окреме кримінальне провадження, згідно п. 14 розділу 11 реєстру матеріалів досудового розслідування).
Між тим, обвинувачення щодо ОСОБА_3 не є предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і факт можливої злочинної діяльності ОСОБА_3 не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили.
Така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_3 у кримінальних правопорушеннях грубо порушує передбачені ст. 7 КПК України загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, принципів верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КІІК України щодо вільної оцінки доказів.
Натомість міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
За наведених обставин, суд не може розглянути подане прокурором обвинувачення, де зазначається, що ОСОБА_3 надавав, а ОСОБА_1 з ОСОБА_2 одержували неправомірну вимогу, тобто скоювали кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_3 у цьому обвинувальному акті обвинувачення не висувається.
Цей висновок відповідає позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 10 травня 2018 року (справа № 461/3797/17).
Як наслідок, обвинувальний акт складено з порушенням загальних засад законності здійснення кримінальною провадження, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, принципів верховенства права, що унеможливлює розгляд судом обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
З огляду на вищенаведені в обвинувальному акті недоліки, суд позбавлений можливості визначній коло осіб, стосовно яких слід здійснювати розгляд.
Вказана позиція відповідає висновку Тернопільського міськрайонного суду від 15.09.2020 справа № 607/29971/19, який залишений без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 25.11.2020.
Крім цього, обвинувальний акт складено та затверджено прокурором в м. Тернополі 11 березня 2021 року. Цього ж дня, в приміщені Тернопільської обласної прокуратури, копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування надано підозрюваному ОСОБА_1 його захиснику Строценю Т.О., та адвокату Василишину К.В, що підтверджується відповідними розписками від 11.03.2021, які є наданий час у володінні суду.
Однак, в порушення вимог ст. 293 КПК України, обвинувальний акт з відповідними додатками скеровано до суду, не в день вручення підозрюваному та захиснику, а лише 12.03.2021 (про що свідчать відмітки на конвертах та інформація з Тернопільської дирекції AT «Укрпошта») і зареєстрований в суді 16.03.2021 (відповідно до інформації офіційного сайту Тернопільського міськрайонного суду 'Тернопільської області, список автопризначених справ, що надійшли вперше).
Також, В силу ч.4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається серед іншого розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.
Згідно із ч.1 ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою етапі 297"' цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Однак, серед додатків до обвинувального акту відсутня розписка ОСОБА_2 про отримання копії обвинувального акту.
Згідно із реєстру матеріалів досудового розслідування, а саме «Заходи забезпечення кримінального провадження» відсутні відомості щодо повістки (повідомлення) про виклик підозрюваного ОСОБА_2 на дату вручення обвинувального акту (11.03.2021). У розділі «Прийнятті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» відомості щодо оголошення в розшук ОСОБА_2 також відсутні.
Тому, об`єктивних обставин, які зумовлюють неможливість вручення обвинувального акту ОСОБА_2 та відповідно подання суду розписки про таке вручення не встановлено.
З огляду на вищевказане, за відсутності розписка підозрюваного (обвинуваченого) про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для виконання вимог ч. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України.
Приписами ч. 4 ст. 46 КПК України передбачено, що захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 нього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.
Крім цього, вказав, що у реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості щодо часу повідомлення про завершення досудового розслідування, шо не надає можливості стороні захисту визначити межі строку досудового розслідування та, відповідно, подати клопотання про закриття кримінального провадження.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 підтримав доводи свого захисника.
Щодо отримання копії обвинувального акту, то вказав, що за 2-3 дні до направлення обвинувального акту до суду, до нього зателефонував слідчий у кримінальному провадженні та вказав про необхідність отримати копію обвинувального акту у Тернопільській обласній прокуратурі у п`ятницю, 12.03.2021 року. 12.03.2021 року він зареєстрував клопотання у кримінальному провадженні у Тернопільській обласній прокуратурі, однак копії обвинувального акту 12.03.2021 року йому ніхто не вручав та він не звертався щодо його отримання, оскільки отримав 11.03.2021 року відомості про те, що обвинувальний акт йому направлятиметься поштовим відправленням.
Також, у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечив щодо отримання конверту з поштовим відправленням, який надав у цьому ж засіданні прокурор, та який раніше повернувся без вручення до Тернопільської обласної прокуратури, на якому міститься відмітка з номером відправлення, який відповідає вищезазначеному номеру з інформації про відправлення поштового повідомлення, доданого до обвинувального акту.
Прокурор у судовому засіданні у судовому засіданні вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Проти задоволення клопотань захисників Строценя Т.О., Василишина К.В. про повернення обвинувального акту заперечив з наступних підстав.
Вимоги до обвинувального акту закріплено в ст. 291 КПК України.
Так, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Вважаю, що вказані вимоги до обвинувального акту стороною обвинувачення дотримано в повному обсязі.
Сторона захисту зазначає, що на їх думку, в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що унеможливлює якісний і повний їх захист. При цьому захист вдається до оцінки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, надаючи свої судження з приводу обвинувачення, які на суб`єктивну думку сторони захисту повинні бути зазначені в обвинувальному акті.
Водночас, слід зазначити, що питання встановлення обставин кримінального правопорушення згідно з ст. 314 КПК України, не підлягають розгляду в підготовчому засіданні, а встановлюються під час судового розгляду.
Суд при проведенні підготовчого судового засідання повинен вирішувати лише ті питання, які зазначені в ст.ст. 314, 315 КПК України і не вправі вирішувати питання щодо правильності викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки для прийняття такого рішення необхідно дослідити докази у кримінальному провадженні, які на даному етапі суду не надаються. Аналіз фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, на предмет правильності кваліфікації дій, повноти викладу обвинувачення є змістом іншої стадії судового розгляду та не вирішуються у підготовчому судовому засіданні. Зміст ст. 291 КПК України стосується лише вимог до складання та оформлення обвинувального акту.
Вказане також підтверджується судовою практикою. Зокрема, в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 11.02.2020 (справа № 760/17909/18) «Суд наголошує на тому, що питання, які стосуються змісту та достовірності викладених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення не підлягають розгляду на підготовчому судовому засіданні і суд на цій стадії лише встановлює відповідність процесуальної форми обвинувального акта вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, не досліджуючи при цьому суті обвинувачення, а тому не вправі пропонувати слідчому/прокурору зазначати в обвинувальному акті інші обставини чи події, або викладати їх в інший спосіб».
Крім того, у цьому ж рішенні суд звертає увагу, що «щодо недоліків, які містяться, на думку захисників, у реєстрі матеріалів досудового розслідування, то колегія суддів вважає, що КПК України не визначає їх наявність як підставу для повернення обвинувального акта, оскільки відповідно до п. З ч. З ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Водночас, додатки до обвинувального акта, визначені ч. 4 чт. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання».
Аналогічно не заслуговують на увагу твердження сторони захисту, що суд позбавлений можливості визначити коло осіб, стосовно яких слід здійснювати розгляд.
Звертаю увагу, що в обвинувальному акті зазначено анкетні дані особи, від якої обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одержували неправомірну вигоду, та такі дії орган досудового розслідування кваліфікує за ч. 2 ст. 369-2 КК України, будь-яких інших співучасників злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України органом досудового розслідування встановлено не було, про підозру не повідомлялось та рішення в порядку ст. 283 КПК України не приймались.
Вказане узгоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 639/2837/19, згідно з яким «дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру, тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб».
Відтак, стороною обвинувачення в обвинувальному акті жодним чином не порушено право іншої особи, а лише забезпечено конкретність пред`явленого обвинувачення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Зауваження сторони захисту щодо порушення строків передачі обвинувального акту є надуманими та такими, що не ґрунтуються на положеннях КПК України.
Разом з тим, звертає увагу суду, що прокурором вживались заходи щодо вручення обвинувального акту, який був затверджений 11.03.2021. Так, цього ж дня обвинувальний акт було вручено підозрюваному ОСОБА_1 , його захиснику Строценю Т.О., а також захиснику підозрюваного ОСОБА_2 -Василишину К.В. Разом з тим, вживались заходи щодо вручення обвинувального акту підозрюваному ОСОБА_2 . Зокрема, прокурором в присутності двох понятих 11.03.2021 здійснено виїзд по місцю проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 з метою вручення обвинувального акту. Однак, за вказаною адресою після представлення працівником Тернопільської обласної прокуратури через закриті двері, вони закрились на ще один оборот замка та надалі на звукові сигнали ніхто з жителів квартири не реагував. Вказані обставини прокурором зафіксовано в письмовому протоколі, який підписано учасниками (додається). Оскільки можливості вручити обвинувальний акт ОСОБА_2 безпосередньо не було, так як останній уникав прокурора, обвинувальний акт було скеровано йому поштовим зв`язком та відповідну інформацію долучено до обвинувального акту.
З урахуванням викладеного, просить суд відмовити в задоволенні скарг захисників - адвоката Василишина К.В. в інтересах ОСОБА_2 та адвоката Строценя Т.О. в інтересах ОСОБА_1 та призначити обвинувальний акт до судового розгляду.
Заслухавши пояснення, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем. 2. Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження. 3. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. 4. До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Відповідно до ст.293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи.
Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Крім цього, суд відзначає, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт, а додатки до обвинувального акта, визначені ч. 4 чт. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання, про що зазначається, зокрема, в ухвалах Вищого антикорупційного суду від 18.12.2019 року по справі №303/1425/18, від 11.02.2020 року по справі № 760/17909/18.
Відповідно до відомостей які міститься у додатках до обвинувального акту, про поштове відправлення №4600115935528 було прийнято у поштовому відділенні 11.03.2021 року о 18:02:31. Згідно опису до поштового відправлення, у ньому зазначені обвинувальний акт у КП№42019210000000115 стосовно ОСОБА_2 , реєстр матеріалів досудового розслідування.
Згідно протоколу вручення обвинувального акту та реєстру досудового розслідування від 11.03.2021 року, розпочатого о «20» год. «00» хв. Закінчено о «20» год. «15» хв. та складеного 11.03.2021 о 21:00 год., який було надано прокурором у підготовчому судовому засіданні, прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Тернопільської обласної прокуратури Білецький Ю.Ю. розглянувши матеріали досудового розслідування № 42019210000000115 від 26.06.2019 стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України та стосовно ОСОБА_2 ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України у Тернопільській обласні прокуратури, що за адресою м. Тернопіль, вул. Листопадова 4, з дотриманням вимог ст. ст. 36, 104 КПК України за участі понятих ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживаючого в АДРЕСА_2 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживаючого в АДРЕСА_3 склав протокол про вручення обвинувального акту та реєстру досудового розслідування ОСОБА_2 . Так, прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури в присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_8 11.03.2020 о 20:00 год. здійснено дзвінок у квартиру АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований ОСОБА_2 . На голосовий сигнал прореагував жіночий голос з вимогою представитись. Після представлення через закриті двері, що турбує працівник Тернопільської обласної прокуратури - двері закрились на ще один оберт замка, після чого до 20:15 год на звукові сигнали ніхто з жителів квартири не реагував.
Аналізуючи наведені обставини, суд вважає, що прокурором було вжито належних заходів щодо вручення обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_2 , який, у той же час, будучи повідомлений слідчим про необхідність отримання копії обвинувального акту, його не отримав 12.03.2021 року.
Крім цього, у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечив щодо отримання конверту з поштовим відправленням, який надав у цьому ж засіданні прокурор, та який раніше повернувся без вручення до Тернопільської обласної прокуратури, на якому міститься відмітка з номером відправлення, який відповідає вищезазначеному номеру з інформації про відправлення поштового повідомлення, доданого до обвинувального акту.
Відтак, у даному випадку відсутність розписки обвинуваченого ОСОБА_2 у додатках до обвинувального акту не слугує безумовною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Суд не приймає до уваги доводи захисників щодо фактичних обставин та кваліфікації кримінального правопорушення, на які вони посилаються, як на підставу повернення обвинувального акту прокурору, оскільки положеннями КПК України встановленні чіткі вимоги до обвинувального акту, які прокурором при зверненні до суду дотримані, та, крім цього, для підтвердження наявності можливих недоліків обвинувального акту щодо фактичних обставин та кваліфікації кримінального правопорушення необхідно досліджувати докази у кримінальному провадженні, що на даній стадії є неможливим.
Також, суд вважає, що направлення обвинувального акту до суду 12.03.2021 року згідно супровідного листа Тернопільської обласної прокуратури від 11.03.2021 року, враховуючи вжиття заходів щодо вручення копії обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_2 та дати і часу отримання копії обвинувального акту захисниками Строценем Т.І. (11.03.2021 року о 18:21год.), ОСОБА_10 (11.03.2021 року о 17:40год.) та обвинуваченим ОСОБА_11 (11.03.2021 року о 18:25год.), а також незазначення у додатках до обвинувального акту відомостей про час повідомлення про завершення досудового розслідування, не є самостійною підставою повернення обвинувального акту прокурору.
Кримінальне провадження відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.
Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, немає.
За таких обставин вважаю, що необхідно призначити судовий розгляд кримінального провадження з викликом учасників кримінального провадження, відмовивши у задоволенні клопотань захисників Строценя Т.О., Василишина К.В. про повернення обвинувального акту прокурору.
Керуючись ст.ст. 314-317 КПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні клопотання адвоката Василишина К.В. про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
У задоволенні клопотання адвоката Строценя Т.О. про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження №42019210000000115 від 26.06.2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України, у відкритому судовому засіданні на 09 год. 30 хв. 11 травня 2021 року в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 34 (2-ий поверх, зал с/з №3).
Про час судового розгляду повідомити прокурора, обвинувачених та їх захисників.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Дуда О.О.
Судове рішення № 102772882, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області було прийнято 26.04.2021. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 607/4675/21. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: