Рішення № 10277236, 07.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/12007.07.10 За позовом прокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі:

1) Управління по охороні об"єктів на договірних засадах Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Дніпропетровській області;

2) 6-ої Державної пожежної частини Управління по охороні об"єктів на договірних засадах Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Дніпропетровській області.

до товариства з обмеженою відповідальністю "Феррекспо"

про стягнення 89 982,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратури: Соляннік Д.Є. (ст. прокурор посв. №70)

                     Морозов В.Ю.(прок. відд.)

Від позивача-1 : Касторський Л. М. (нач. управл.)

Від позивача-2: Пономарь В. В. (дов. від 03.07.2009 № 236)

Від відповідача: Лоза Д.О.(дов. від 04.09.2009)

                     Бойко Д.С. (дов. від 09.02.2007)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор Баглійського району м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Управління по охороні об"єктів на договірних засадах Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Дніпропетровській області та в особі 6-ої Державної пожежної частини Управління по охороні об"єктів на договірних засадах Головного управління Мінісиерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Дніпропетровській області звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання умов договорів про організацію пожежної охорони № 85 від 22.02.2008 та № 3 від 01.05.2009 у розмірі 89 982,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.02.2010 порушено провадження у справі №50/120 та призначено до розгляду на 12.03.2010.

Представники сторін в судове засідання 12.03.2010 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, прокурор та позивач-1 причин неявки не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача-2 09.03.2010 через канцелярію господарського суду м. Києва подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

12.03.2010 через канцелярію господарського суду м. Києва надійшло клопотання від представника відповідача, у якому він просить відкласти розгляд справи №50/120 на іншу дату. Суд дане клопотання задовольнив.

Розгляд справи було відкладено на 14.04.2010.

В судове засідання 14.04.2010 з"явилися представники прокуратури та відповідача і подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Представники позивачів в судове засідання не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача подав клопотання про колегіальний розгляд справи. Для вирішення керівництвом суду питання про призначення колегіального розгляду справи в судовому засіданні була оголошена перерва.

Ухвалою заступника Голови господарського суду м. Києва від 14.04.2010 клопотання представника відповідача про колегіальний розгляд справи відхилено.

Розгляд справи було призначено на 12.05.2010.

12.05.2010 у судове засідання з"явилися представники сторін та дали пояснення по справі.

Представником відповідача у судовому засіданні був поданий відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволені позову. Представник відповідача подав зустрічний позов.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.05.2010 № 05-5-05/5144 зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Феррекспо" до Управління по охороні об"єктів на договірних засадах Головного управління міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Дніпропетровській області та 6-ї Державної пожежної частини в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та визнання договору недійсним, а також додані до неї документи повернуто без розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів.

Розгляд справи було відкладено на 04.06.2010.

Судом встановлено, що 19.05.2010 через канцелярію суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Феррекспо" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2010(!) про повернення зустрічної позовної заяви.

Однак, господарським судом м. Києва по справі 50/120 не виносилась ухвала від 12.05.2010 про повернення зустрічної позовної заяви, дане твердження ТОВ "Феррекспо" є надуманим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Припис статті 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Суд вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає розгляду, оскільки господарським судом м. Києва не виносилась ухвала від 12.05.2010 про повернення зустрічної позовної заяви, яку в своїй апеляційній скарзі оскаржує ТОВ "Феррекспо".

Відповідно до частини першої статті 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника абр визнання його банкрутом”.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість оскаржувати процесуальні документи, які взагалі не виносились судом, то за таких обставин відсутні підстави для прийняття даної апеляційної скарги.

Суд враховує роз’яснення, розміщені у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про незалежність судової влади”від 13.06.2007 № 8, яким передбачено, що оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі(про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових експертиз, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів, тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.

З метою запобігання відповідним порушенням суд також враховує інформаційний лист Верховного Суду України від 10.09.2008 № 3.2-2008.

Оскарження процесуального документу, що не підлягає оскарженню, тим більше того, який взагалі судом не виносився(!), є зловживанням ТОВ "Феррекспо" своїми процесуальними правами та спрямоване на перешкоджання роботі державного органу, у зв"язку з чим суд вважає за необхідне повідомити ТОВ "Феррекспо" про відповідальність за перешкоджання роботі державного органу.

У зв"язку з наведеним суд відмовив у прийнятті апеляційної скарги від 19.05.2010, якою оскаржена ухвала господарського суду м. Києва від 12.05.2010(!) про повернення зустрічної позовної заяви, оскільки така ухвала судом не виносилась.

04.06.2010 у судове засідання з"явилися представники сторін.

Представник відповідача подав заяву про відвід судді, а тому судове засідання не відбулося.

Ухвалою Голови господарського суду м. Києва від 09.06.2010 по справі № 50/120 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Феррекспо" про відвід судді Головатюка Л.Д. у справі № 50/120 залишено без задоволення.

З огляду на викладене суд ухвалою від 10.06.2010 призначив розгляд справи у судовому засіданні з викликом представників сторін на 30.06.2010. Цією ж ухвалою було відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Феррекспо" у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2010 про повернення зустрічної позовної заяви, апеляційну скаргу та додані до неї матеріали ухвалено повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Феррекспо".

30.06.2010 у судове засідання з"явилися представники сторін, дали пояснення по справі та подали додаткові докази.

Представник відповідача подав суду клопотання про вжиття запобіжних заходів шляхом витребування доказів від Управління по охороні об"єктів на договірних засадах Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Дніпропетровській області, що підтверджують повноваження т.в.о. начальника Серченка І.В., а саме наказ про його призначення та дозвіл вищестоящої інстанції на укладення договору № 3 на організацію пожежної охорони від 01.05.2009.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, прийшов до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання, оскільки в матеріалах справи № 50/120 вже міститься наданий позивачем-1 наказ № 628 від 18.07.2008, згідно з яким т.в.о. начальника Серченка І.В. допущено до тимчасового виконання обов’язків начальника Управління ООДЗ та надано йому право підпису договорів згідно чинного законодавства передбачених Положенням про Управління ООДЗ.

Представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні 30.06.2010 було оголошено перерву на 07.07.2010 для підготовки та оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2008 та 01.05.2009 між Управлінням по охороні об"єктів на договірних засадах Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Дніпропетровській області в особі тимчасово виконуючого обов’язки начальника Управління Серченка Ігора Васильовича (далі по тексту –позивач-1, виконавець за договорами) та товариством з обмеженою відповідальністю "Феррекспо" (далі по тексту –відповідач, замовник за договорами) було укладено договори № 85 та № 3 відповідно на організацію пожежної охорони товариства з обмеженою відповідальністю "Феррекспо" управлінням по охороні об"єктів на договірних засадах ГУ МНС України в Дніпропетровській області(далі договори).

Відповідно п. 2.1. договорів в порядку та на умовах визначених цими договорами замовник доручає, а виконавець зобов’язується протягом строку дії договорів організовувати силами 6-ої Державної пожежної частини(далі відповідач-2) управління по охороні об"єктів на договірних засадах ГУ МНС України в Дніпропетровській області охорону від пожеж та здійснювати пожежно-технічне обслуговування будівель і споруд замовника(далі об’єкти замовника або об’єкти).

Згідно з п. 4.2. договорів документом, що підтверджує факт виконання виконавцем робіт, передбачених цими договорами, є акт виконаних робіт, підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов договорів між позивачем-2 та відповідачем були підписані та скріплені печатками акти виконаних робіт по організації пожежної охорони об’єктів ТОВ «Феррекспо»(копії в матеріалах справи):

-          від 28.01.2009;

-          від 26.02.2009;

-          від 30.03.2009;

-          від 28.04.2009;

-          від 29.05.2009;

-          від 24.06.2009;

-          від 24.07.2009;

-          від 25.08.2009;

-          від 22.09.2009;

-          від 23.10.2009.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що оплата за виконану роботу виконавцем за цим договором вноситься замовником щомісяця на його поточний рахунок протягом 10 днів після підписання акта на виконані роботи за поточний місяць з додатком рахунку, виходячи з погодженого річного кошторису в безготівковій формі, в національній валюті України(гривня), шляхом перерахування належної до сплати суми грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи позивач-2 свої зобов’язання за договорами та додатковими угодами до них виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи та підписаними позивачем-2 та відповідачем актами виконаних робіт.

Дані акти приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачами своїх зобов’язань за договорами.

Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти надання позивачем-2 послуг, однак заперечив, що доказів надання послуг позивачем-1 не надано, а позивач-2 не є стороною договору і на його користь стягувати кошти за надані послуги неможливо.

На вказані доводи відповідача суд зазначає наступне:

У підписаних позивачем-2 та відповідачем актах виконаних робіт чітко зазначено, що роботи на зазначену в кожному з актів суму виконані на виконання договорів № 85 від 22.02.2008 та № 3 від 01.05.2009. Відповідач свідомо підписував ці акти і не мав жодних претензій щодо наданих по договорах № 85 від 22.02.2008 та № 3 від 01.05.2009 послугах(виконаних роботах), підписуючи дані акти виконаних робіт відповідач усвідомлював, що з іншої сторони ці акти підписує саме позивач-2. На той момент відповідача не турбував той факт, що акти виконаних робіт підписував позивач-2, однак коли прийшов час оплати по договорах, відповідач миттєво «зрозумів», що позивач-2 не являється стороною по договорах і ці акти ним неправомірно підписані і взагалі позивачі акти виконаних робіт не надавали, а отже строк оплати не настав. При цьому відповідач спочатку дії договорів своєчасно оплачував надані послуги і перераховував кошти на рахунок 6-ої Державної пожежної частини Управління по охороні об"єктів на договірних засадах Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Дніпропетровській області.

Суд не погоджується із зазначеним та наголошує, що згідно з умовами договору позивач-1 являється виконавцем послуг(робіт), а виконання цих робіт(послуг) виконавець здійснює «силами 6-ої державної пожежної частини»(позивача-2), отже по суті позивач-2 є безпосереднім виконавцем робіт(послуг) за договором.

Позивач-2 входить до штату підрозділів позивача-1, а отже безпосередньо йому підпорядковується.

Відповідно до п. 5 Положення про 6-у Державну пожежну частину Управління по охороні об"єктів на договірних засадах Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Дніпропетровській області позивач-2 виконує покладені на нього завдання у складі позивача-1.

Відповідно до Положення про Управління по охороні об"єктів на договірних засадах Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Дніпропетровській області позивач-1 здійснює державний нагляд за виконанням підконтрольними йому підприємствами, установами та організаціями, а також посадовими особами і громадянами законодавства з питань пожежної безпеки, протипожежних вимог стандартів, норм і правил. Організовує за договорами охорону від пожеж або пожежно-технічне обслуговування підприємств, установ і організацій.

Вказане положення не визначає обов’язку чи права позивача-1 на безпосереднє виконання робіт за договорами на надання послуг пожежної охорони. По суті позивач-1 є контролюючим органом, тим що саме організовує роботу, а не виконує її. Отже, укладаючи договори з відповідачем позивач-1 фактично організував роботу, яку мав виконати безпосередньо позивач-2.

Таким чином, логічним є той факт, що акти виконаних робіт підписував саме позивач-2, оскільки саме він і являвся безпосереднім виконавцем договорів.

Крім того суд зазначає, що в кінці договорів виконавцем зазначено саме позивача-2, зазначено його рахунок та інші реквізити.

Отже, виконавцем по договорах з відповідачем є позивач-2, а тому він правомірно підписав акти виконаних робіт та має отримати від відповідача плату за надані послуги(виконані роботи).

Як свідчать матеріали справи станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем-2 становить 89982,00 грн.

Вказана заборгованість підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт та листом відповідача вих. № 10 від 25.02.2010, в якому останній заборгованість визнав та зазначив, що керівництвом ТОВ «Феррекспо»будуть прийняті всі можливі міри для погашення заборгованості та оплаті поточних платежів(копія листа в матеріалах справи).

Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань за договорами.

Внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

За своєю суттю укладені між сторонами договори є договорами про надання послуг, отже до них мають застосовуватися норми, що регулюють даний вид договорів.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов’язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем-2 в сумі 89982,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 89982,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені прокуратурою та позивачами вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги прокурора задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Феррекспо" (вул. Січневого Повстання, 11-Б, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 32707900, р/р 26000210380 в ВАТ Банк «Фінанси та Кредит»м. Києва, МФО 300131) на користь 6-ої Державної пожежної частини Управління по охороні об"єктів на договірних засадах Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Дніпропетровській області (пр. Аношкіна, 179, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл., 51917, код ЄДРПОУ 23312541, р/р 35221001008800 в УДК в Дніпропетровській області, м. Дніпродзержинськ, МФО 805012) основний борг в сумі 89 982(вісімдесят дев’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят дві)грн. 0 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Феррекспо" (вул. Січневого Повстання, 11-Б, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 32707900, р/р 26000210380 в ВАТ Банк «Фінанси та Кредит»м. Києва, МФО 300131) в дохід державного бюджету України витрати по сплаті держмита в сумі 899(вісімсот дев’яносто дев’ять) грн. 82 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.